(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Добролюбової - головуючого Т. Гоголь Л. Продаєвич
Шосткинський казенний завод "Зірка" звернувся з позовом до господарського суду Сумської області про визнання недійсним податкового повідомлення N 450/0000651800/15-3/2391 від 15 квітня 2003 року, прийнятого Шосткинською об'єднаною податковою інспекцією, яким позивачеві було нараховано до сплати 2601502 гривні земельного податку та 130075,1 гривень штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Сумської області від 28 травня 2003 року (суддя Кіяшко В.І.) в задоволенні вимог про визнання недійсним повідомлення Шосткінської об'єднаної державної податкової інспекції N 450/0000651800/15-3/2391 від 15.04.2003 року позивачеві було відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду Сумської області від 28.05.2003 року, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.
Вищий господарський суд України постановою від 11.12 2003 року рішення господарського суду Сумської області від 28.05.2003 року скасував, з посиланням на те, що господарський суд Сумської області не дослідив повно і всебічно всі обставини справи та скерував справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26 лютого 2004 року (суддя Резниченко О.Ю) позовні вимоги Шосткинського казенного заводу "Зірка" задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення Шосткінської об'єднаної податкової інспекції N 450/0000651800/15-3/2391 від 15 квітня 2003 року, з посиланням на те, що відповідно до підпункту 4.4 1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181 2181-14 у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від 11.05.2004 року (судді Лащенко Л.Д., Бабакова Л.М., Погребняк В.Я.) рішення господарського суду Сумської області від 26 лютого 2004 року скасував, в задоволенні позовних вимог відмовив, посилаючись на те, що здійснене контролюючим органом - Шосткінською об'єднаною державною податковою інспекцією донарахування позивачу земельного податку на 2003 рік у сумі 2601502 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 130075,1 грн. відповідає нормам чинного законодавства, а саме частині 5 статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" 380-15 , та враховуючи те, що на момент нарахування позивачем земельного податку діяли рішення Шосткинської міської Ради народних депутатів від 20.03.1997 року "Про затвердження ставок земельного податку" та від 26.04.2000 року "Про затвердження грошової оцінки земель міста Шостки" підстави для визнання недійсним податкового повідомлення від 15 квітня 2003 року N 450/0000651800/15-3/2391 відсутні.
Не погодившись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2004 року позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2004 року у цій справі скасувати, а рішення господарського суду Сумської області від 26.02.2004 року залишити в силі. Позивач мотивував касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" 380-15 , не застосував пункт 17 статті 12 Закону України "Про плату за землю" 2535-12 .
Окрім того, позивач вважає, що апеляційним судом був порушений пункт 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 , з посиланням на те, що в постанові не обґрунтовується суть порушення або неправильного застосування норм права господарським судом Сумської області, не зазначено які саме норми були порушені і в чому полягає таке порушення.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Сумської області у даній справі та постанові Харківського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
23.03.2003 року Шосткинською об'єднаною державною податковою інспекцією була здійснена камеральна перевірка Шосткинського казенного заводу "Зірка" з питань правильності нарахування земельного податку на 2003 рік за результатами якої складено акт N 315 від 15.04.2003 року. На підставі акта перевірки податковою інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення N 450/0000651800/15-3/2391 від 15 квітня 2003 року за яким позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті земельного податку за 2003 рік у розмірі 2601502,00 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 130075,10 грн. Місцевий суд також встановив, що при здійсненні розрахунку на сплату земельного податку на 2003 рік позивач застосував пільгу, передбачену пунктом 17 статті 12 Закону України "Про плату за землю" 2535-12 . Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" 1251-12 ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Вказана норма кореспондується із частиною другою статті 4 Закону України "Про плату за землю" де зазначено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами, крім цього Закону. За приписами пункту 17 статті 12 Закону України "Про плату за землю" від земельного податку звільнені, зокрема, підприємства, науково-дослідні інститути та організації, визначені статтею 3 Закону України "Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, які виробляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії" 1991-14 до яких належить позивач.
Частина п'ята статті 55 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" 380-15 встановила, що в 2003 році звільнення від сплати земельного податку, передбачене, зокрема, в пункті 17 статті 12 Закону України "Про плату за землю" 2535-12 здійснюється на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях. Проте, як визначено пунктом 20 статті другої Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001 року N 2542-III 2542-14 , закон про державний бюджет - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного Бюджету України протягом бюджетного періоду. Отже, виходячи з системного аналізу зазначених правових норм, господарський суд Сумської області правомірно застосував до правовідносин, що склалися пункт 17 статті 12 Закону України "Про плату за землю", як спеціального закону, що покликаний визначати розміри та порядок плати за землю.
З огляду на зазначене рішення господарського суду Сумської області від 26.02.04 року у цій справі є таким, що відповідає наведеним нормам податкового законодавства та підлягає залишенню без змін, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2004 року - скасуванню.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 111-11 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ :