Про стягнення коштів
Постанова Верховного суду України; Справа від 01.02.20058/145-12/171
Документ v_171700-05, поточна редакція — Прийняття від 01.02.2005

                                                          
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
01.02.2005 Справа N 8/145-12/171

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...> розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Енерго
Лтд" на постанову Вищого господарського суду України від 28 жовтня
2004 р. у справі за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Енерго
Лтд" до державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відособленого
підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення
394980 грн., В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2003 р. товариство з обмеженою відповідальністю
Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Енерго Лтд" (далі -
ТОВ НВП "Хартрон-Енерго Лтд") звернулося до господарського суду
Запорізької області з позовом до державного підприємства
"Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі -
ДП НАЕК "Енергоатом") в особі відособленого підрозділу "Запорізька
АЕС" про стягнення суми заборгованості в розмірі 394980 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались невиконанням відповідачем
вимог договору поставки N 61/95 від 28 лютого 1995 р. та
додаткових угод до нього, укладеного між державним підприємством
НВО "Хартрон" завод "Електроприлад" (правонаступник -
ТОВ НВП "Хартрон-Енерго Лтд") та відповідачем в частині оплати
поставленої продукції.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на п. 4
додаткової угоди N 7 від 22 квітня 1999 р. до договору N 61/95 від
28 лютого 1995 р., згідно якого порядок, строк і форма оплати
визначається сторонами у додаткових угодах, а такі додаткові угоди
між сторонами не укладались.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Запорізької області від
12 травня 2004 р. у позові відмовлено за пропуском строку позовної
давності. Суд виходив з того, що оскільки строк оплати продукції
сторонами не узгоджений, право на оплату отриманої продукції з
боку відповідача як і право позивача вимагати оплати виникає з
моменту передачі продукції, тобто з 14 вересня 1999 р.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
21 липня 2004 р. скасовано рішення суду першої інстанції та
задоволено позов, посилаючись на ст. 165 Цивільного кодексу
( 1540-06 ), згідно якої якщо строк виконання зобов'язання не
встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі
вимагати виконання, а боржник вправі пронести виконання в
будь-який час. Оскільки строк виконання зобов'язання сторони не
визначили, то перебіг строку позовної давності розпочався з дня
пред'явлення позивачем вимоги про сплату заборгованості з
12 вересня 2002 р., а тому позовні вимоги, заявлені в межах строку
позовної давності.
Постановою Вищого господарського суду України від 28 жовтня
2004 р. скасовано постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 21 липня 2004 р. та залишено без змін
рішення господарського суду Запорізької області від 12 травня
2004 р., посилаючись на неправильне застосування ст. 165
Цивільного кодексу ( 1540-06 ).
30 грудня 2004 р. Верховним Судом України за касаційною
скаргою ТОВ НВП "Хартрон-Енерго Лтд" порушено касаційне
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 28 жовтня 2004 р. Скаргу мотивовано неправильним
застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі та перевіривши
матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі
рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України
обґрунтував свою постанову тим, що оскільки сторонами не
узгоджений термін оплати поставленої продукції, то право на оплату
виникає з моменту поставки продукції, а саме з 1 січня 2000 р., а
отже і відлік строку позовної давності починається з 1 січня
2000 р. і спливає 1 січня 2004 р.
Проте з таким висновком погодитись не можна з наступних
підстав.
Господарськими судам встановлено, що між сторонами було
укладено договір поставки продукції N 61/95 від 28 лютого 1995 р.
Строк дії договору пролонговано до 31 грудня 1999 р. 22 квітня
1999 р. сторони уклали додаткову угоду N 7 до даного договору,
згідно з п. 4 якої розрахунки за виконані роботи проводяться на
підставі актів прийому-передачі робіт (товарних накладних). Оплата
проводиться в будь-яких формах, що не суперечать чинному
законодавству України на момент оплати, а порядок, строк і форма
оплати визначається сторонами в додаткових угодах. Додаткових угод
стосовно порядку, строку і форми оплати в подальшому між сторонами
укладено не було.
Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу ( 1540-06 ), якщо
строк виконання зобов'язання не встановлений, або визначений
моментом витребування, кредитор оправі вимагати виконання, а
боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен
виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення
вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає
з закону, договору або із змісту зобов'язання.
Згідно з актом від 14 вересня 1999 р. позивач виготовив і
поставив відповідачу продукцію, обумовлену в додатковій угоді N 7
від 22 квітня 1999 р. на суму 494100 грн.
Відповідач частково перерахував в рахунок оплати продукції
99120 грн. Залишок боргу складає 394980 грн.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) загальний
строк позовної давності встановлено в три роки.
Оскільки строк виконання зобов'язання за договором N 61/95 і
додатковими угодами не визначений, то відповідач зобов'язаний у
семиденний строк викопати зобов'язання з дня пред'явлення вимоги
позивачем, а саме з 12 вересня 2002 р.
Позов заявлено 20 березня 2003 р., тому висновок суду
апеляційної інстанції, і до з дня заявлення вимоги позивачем
почався перебіг строку позовної давності, передбачений ст. 76
Цивільного кодексу ( 1540-06 ), а позов заявлений у межах строку
позовної давності с обґрунтованим і законним.
За таких обставин, незаконна постанова Вищого господарського
суду України підлягає скасуванню, а обґрунтована і законна
постанова суду апеляційної інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-19 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ТОВ НВП "Хартрон-Енерго Лтд" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 28 жовтня 2004 р.
скасувати. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 21 липня 2004 р. залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.



вгору