Документ v_129600-10, поточна редакція — Прийняття від 09.03.2010

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
09.03.2010 N 01-08/129
Господарські суди України

Про деякі питання практики застосування
у вирішенні спорів окремих норм
процесуального права
(за матеріалами справ, розглянутих
Верховним Судом України)

З метою забезпечення однакової і правильної судової практики
вважаємо за необхідне довести до відома господарських судів
правові позиції, які пов'язані із застосуванням Верховним Судом
України деяких норм процесуального права і знайшли відображення в
його постановах.
1. Господарський суд вправі переглянути судове рішення за
нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини
впливають на суть рішення.
У перегляді за нововиявленими обставинами свого рішення
місцевий господарський суд виходив з того, що нововиявленою
обставиною є експертний висновок регіональної торгово-промислової
палати, яким події, що завадили фірмі виконати зобов'язання за
контрактом, визнані обставинами форс-мажору.
Верховний Суд України погодився з висновком господарського
суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для скасування
первісного судового рішення місцевого господарського суду за
нововиявленими обставинами, зазначивши таке.
У підпункті 1.2 пункту 1 роз'яснення президії Вищого
господарського суду України від 21.05.2002 N 04-5/563
( v_563600-02 ) "Про деякі питання практики перегляду рішень,
ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначено, що
нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними
даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було
покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути
належним чином засвідчені.
Згідно з пунктом 3 статті 14 Закону України "Про
торгово-промислові палати в Україні" ( 671/97-ВР ) (у редакції,
чинній на час виникнення спірних правовідносин) засвідчення
обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової
палати України. Поряд з цим зі змісту статті 11 цього Закону
( 671/97-ВР ), яка визначає права регіональних торгово-промислових
палат, вбачається, що останні не наділені повноваженнями щодо
засвідчення обставин форс-мажору.
Таким чином, експертний висновок, на який посилався заявник
як на єдину нововиявлену обставину, не є допустимим та належним
доказом засвідчення обставин форс-мажору.
Верховний Суд України також зазначив, що чинним Господарським
процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) не передбачено
здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими
обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд вправі
переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в
тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення
(постанова Верховного Суду України від 19.01.2010
N 30/236 (1/319-15/85; 15/153)).
2. Спір, що виник у зв'язку із засмічення земельної ділянки,
що належить до земель промисловості, є цивільно-правовим, а отже
підвідомчий господарським судам України.
Верховний Суд України, не погодившись з висновком щодо
непідвідомчості господарському суду відповідного спору лише за
суб'єктним складом сторін, зазначив таке.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з вчиненням відкритим
акціонерним товариством порушення земельного законодавства, а саме
засмічення земельної ділянки, що належить до земель промисловості
і знаходиться у постійному користуванні відповідача, твердими
побутовими відходами, чим завдано шкоду навколишньому природному
середовищу.
Згідно зі статтею 40 Закону України "Про охорону
навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) використання
природних ресурсів громадянами підприємствами, установами та
організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних
вимог.
Частиною першою статті 68 Закону України "Про охорону
навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) передбачено, що
порушення законодавства України про охорону навколишнього
природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом
( 1264-12 ) та іншим законодавством України дисциплінарну,
адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Юридична відповідальність за земельні правопорушення згідно з
частиною першою статті 211 Земельного кодексу України ( 2768-14 )
залежно від їх характеру та застосування санкцій поділяється на
адміністративну, кримінальну, цивільну.
Так, зокрема, пунктом "в" частини першої зазначеної статті до
таких порушень віднесено і засмічення сільськогосподарських угідь
та інших земель промисловими, побутовими та іншими відходами.
Пунктом "а" частини першої статті 42 Закону України "Про
відходи" ( 187/98-ВР ) встановлено, що особи, винні в порушенні
законодавства про відходи, несуть зокрема цивільну
відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з
відходами, що призвело або може призвести до забруднення
навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого
шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків
(постанова Верховного Суду України від 19.01.2010 N 16/25-524).
3. Державні податкові адміністрації звільняються від сплати
державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення
судових процесів.
Погодившись з висновком господарського суду щодо звільнення
Державної податкової адміністрації України від сплати судових
витрат у справі, Верховний Суд України послався на таке.
Відповідно до приписів абзацу другого пункту 15 статті 4
Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 )
від сплати державного мита звільняються фінансові органи та
державні податкові інспекції - позивачі й відповідачі - за
позовами до суду та господарського суду. Також згідно з Порядком
оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових
процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ,
та їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 21.12.2005 N 1258 ( 1258-2005-п ) (у редакції, чинній на час
подання позову), розмір витрат з інформаційно-технічного
забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом
господарських справ для позивачів, звільнених у встановленому
порядку від сплати державного мита, визначається за нульовою
ставкою.
За змістом частини першої статті 1 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (в редакції Закону
України від 24.12.93) ( 3813-12 ) вживане в абзаці 2 пункту 15
статті 4 названого Декрету ( 7-93 ) словосполучення "державні
податкові інспекції" застосовувалося щодо системи органів
державної податкової служби в цілому, зокрема, до Головної
державної податкової інспекції України, державних податкових
інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах
у містах.
Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України "Про
внесення змін до Закону України "Про Державну податкову службу в
Україні" ( 83/98-ВР ) Державна податкова адміністрація України,
державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі та державні податкові
інспекції є правонаступниками Державної податкової інспекції
України та відповідних державних податкових інспекцій, що діяли
відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (в редакції Закону України від 24.12.93)
( 3813-12 ).
З огляду на наведене Державна податкова адміністрація України
є органом державної податкової служби, а тому звільнена від сплати
державного мита за позовами, поданими до господарського суду, та
витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу
(постанова Верховного Суду України від 19.01.2010 N 05-5-8/16975).
Заступник Голови Вищого
господарського суду України В.Москаленко



вгору