Документ v_106700-04, поточна редакція — Прийняття від 23.11.2004

                                                          
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
23.11.2004 Справа N 33/106

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>, за участю представників <...>, розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Транспрогрес-2000" на
постанову Вищого господарського суду України від 20.05.2004 року у
справі за позовом ТОВ "Транспрогрес-2000" до державної податкової
інспекції у Печерському районі м. Києва та відділення Державного
казначейства у Печерському районі м. Києва про стягнення бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість у сумі 14081596 грн.
та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2003 року ТОВ "Транспрогрес-2000" звернулося з
позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва та відділення Державного казначейства України у
Печерському районі м. Києва про стягнення з Державного бюджету
України 14081596 грн. суми податку на додану вартість, яка
підлягає експортному відшкодуванню. У процесі розгляду справи
позивач збільшив свої позовні вимоги та просив визнати недійсним
податкове повідомлення-рішення N 175/26-16/0 від 03.06.2002 року,
яким йому донараховано ПДВ у сумі 5001205 грн., а також
розпорядження N 55/26-16 від 14.06.2002, яким позивачу зменшено
бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 902276 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що при
подачі декларації за звітний період він надавав розрахунки
експортного відшкодування з усіма необхідними документами, однак
на час подачі позову не отримав відшкодування ПДВ.
Відповідачі проти позову заперечували і просили відмовити у
задоволенні позову.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду міста Києва від
16.01.2004 року позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.03.2004 року зазначене рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від
20.05.2004 року судові рішення у цій справі скасовано, справу
направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Постанову обґрунтовано тим, що суди не встановили достатніх і
належних фактичних та правових підстав для задоволення позову.
У касаційній скарзі ТОВ "Транспрогрес-2000" ставить питання
про скасування постанови Вищого господарського суду України від
20.05.2004 року та залишення у силі постанови Київського
апеляційного господарського суду від 11.03.2004 року.
В обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, різне
застосування Вищим господарським судом України одного і того ж
положення закону в аналогічних справах.
Ухвалою Верховного Суду України від 11 жовтня 2004 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 20 травня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників
відповідача, перевіривши матеріали справи й рішення, прийняті
судами у процесі її розгляду, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення та постанову господарських судів, Вищий
господарський суд України виходив з того, що суди першої та
апеляційної інстанцій неповно встановили обставини справи,
зокрема, не дослідили питання, що продавець був зареєстрований як
платник податку в установленому порядку.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) право на нарахування податку та
складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9
цього Закону.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
ТОВ "Торгтранс-2000" є платником податку на додану вартість, що
підтверджено відповідним свідоцтвом N 36998935, копія якого
знаходиться в матеріалах справи, тому вимоги пп. 7.2.4 п. 7.2
ст. 7 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) не порушено.
Судами встановлено, що витрати, понесені позивачем у зв'язку
з оплатою вартості товару на підставі договору N 3-ПП від
15.01.2001 року, N 7-Ф від 15.02.2001 року, підтверджені наданими
суду первинними документами, зокрема: видатковими накладними,
податковими накладними, платіжними дорученнями.
За таких обставин позивач мав підстави витрати на придбання
товару включити у склад валових витрат, у відповідності до вимог
п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду
(пп. 7.7.1). При цьому підставою для отримання відшкодування є
дані тільки податкової декларації за звітний період (пп. 7.7.3).
Право на експортне відшкодування у позивача виникло у зв'язку
з тим, що мало місце здійснення операцій з продажу товарів за межі
митної території України.
Висновки суду першої та апеляційної інстанцій стосовно
стягнення сум податку на додану вартість, які підлягають
відшкодуванню за даними податкової декларації, та розрахунків
експортного бюджетного відшкодування є правильними.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили
фактичні обставини справи та дійшли законних і обґрунтованих
висновків про задоволення позову.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду
України від 20 травня 2004 року підлягає скасуванню, а постанова
Київського апеляційного господарського суду від 11 березня
2004 року - залишенню в силі. Виходячи з викладеного, керуючись
статтями 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ), Верховний Суд
України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Транспрогрес-2000" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 20 травня
2004 року скасувати, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 11 березня 2004 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.



вгору