(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.09.2008 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Ухвалою від 24.04.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого - Першикова Є.В., суддів - Данилової Т.Б., Муравйова О.В. касаційна скарга Університету б/н від 06.03.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 29.05.08, без початку перегляду справи по суті.
У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у черговій відпустці, розпорядженням від 28.05.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи N В18/9659 господарського суду Дніпропетровської області, призначеної до розгляду у судовому засіданні на 29.05.08, створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Муравйов О.В., Ходаківська І.П., яка переглядає справу по суті.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 29.05.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 у судовому засіданні 29.05.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, Університет звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про скасування рішення Міськради V скликання від 08.11.06 за N 123/6 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Діалог" (код ЄДРПОУ 32293629) земельної ділянки по вул. Набережній Перемоги в районі буд. N 40 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу".
Позовні вимоги Університету мотивовані положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України 254к/96-ВР , ст. ст. 321, 386, 391 Цивільного кодексу України 435-15 , ч. 1 ст. 92, ст. 141 Земельного кодексу України 2768-14 , ст. ст. 24, 26, ч.ч. 10, 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" 280/97-ВР .
Зокрема, в позовній заяві звертається увага на порушення оскарженим рішенням права Університету на користування спірною земельною ділянкою.
Ухвалою від 10.12.07 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петрова В.І.) Університету у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 .
Постановою від 11.02.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Чохи Л.В., суддів - Сизько І.А., Тищик І.В.) ухвалу від 10.12.07 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.
При винесенні вказаних процесуальних актів суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що даний спір за своєю правовою природою є публічно-правовим, а тому належить до адміністративної юрисдикції.
Не погодившись рішеннями попередніх судових інстанцій, Університет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 10.12.07 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 11.02.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 55 Конституції України 254к/96-ВР , ст. 1 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 .
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Університету залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
На день розгляду справи у судовому засіданні письмовий відзив на касаційну скаргу від Міськради не надійшов, разом з тим згідно ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що ст. 124 Конституції України 254к/96-ВР регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" 3018-14 місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції).
Отже, з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" 3018-14 , та вимоги ст.ст. 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 , а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що за змістом п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
В господарських судах не підлягають розгляду спори за межами підвідомчості, яка регламентована, зокрема, ст. ст. 1, 12-17 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 та іншими законодавчими актами.
За змістом наведених правових норм вбачається, що господарський суд відмовляє в прийнятті позову в тому випадку, якщо розв'язання даної категорії спорів входить до компетенції інших органів (судових, адміністративних).
Матеріали справи свідчать, що спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду, виникли у зв'язку з передачею земельної ділянки в оренду за спірним рішенням Міськради. Університет, як суб'єкт у тимчасовому користуванні якого знаходилась така земельна ділянка, та який за згодою відповідних органів розпочав на цій ділянці будівництво, оспорює правомірність передачі спірної земельної ділянки в оренду іншому суб'єкту господарювання. Отже, фактично предметом спору у даній справі є право користування спірною земельною ділянкою.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до чинного законодавства земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод.
З урахуванням наведеного спір, пов'язаний із захистом права користуванню землею є таким, що пов'язаний із захистом цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, тобто є спором про право, і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватись в порядку господарського судочинства.
За таких обставин позиція суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, про те що, даний спір належить до адміністративної юрисдикції, є помилковою, оскільки суперечить нормам процесуального права щодо підвідомчості розгляду справ.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ст. 55 Основного Закону 254к/96-ВР регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій" 3018-14 , суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України 254к/96-ВР та законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону 3018-14 усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Матеріали справи свідчать, що первинна аналогічна позовна заява подавалась Університетом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України 2747-15 , проте ухвалою від 12.11.07 господарського суду Дніпропетровської області Університету було відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі з посиланням на ту обставину, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
З правового аналізу наведених норм вбачається, що з метою фактичної реалізації права сторін на розгляд справи у судовому порядку, запобігання порушень ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 995_004 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР) 475/97-ВР , з урахуванням того, що чинним законодавством встановлено, що суперечки між судами щодо підсудності справ не допускаються, та тієї обставини, що ухвала від 12.11.07 господарського суду Дніпропетровської області в установленому законом порядку не оскаржувалась, та, відповідно, є чинною, місцевий суд мав розглянути позовну заяву Університету у даній справі в порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України 1798-12 .
При вивченні позовної заяви Університету господарський суд Дніпропетровської області зазначеного не врахував, та виніс ухвалу з помилковим застосуванням норм процесуального права, чим обмежено право суб'єкта звернення у здійсненні прав, передбачених ст. ст. 8, 55 Конституції України 254к/96-ВР .
За таких обставин вбачається, що господарський суд Дніпропетровської області неправильно застосував положення п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 та помилково відмовив у прийнятті позовної заяви Університету до розгляду, на що суд апеляційної інстанції, залишаючи вказану ухвалу без змін, уваги не звернув.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржені ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду винесені з порушенням норм процесуального права, а тому не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд по суті до господарського суду Дніпропетровської області у іншому складі суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 , колегія суддів ПОСТАНОВИЛА :
Касаційну скаргу державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" б/н від 06.03.08 задовольнити.
Ухвалу від 10.12.07 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 11.02.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N В18/9659 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду позовної заяви державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" по суті.