Про визнання частково недійсним наказу, акту приймання-передачі, реєстрації права власності
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 16.02.20052-20/8490.1-2004
Документ v8490600-05, поточна редакція — Прийняття від 16.02.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2005 Справа N 2-20/8490.1-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод
Сімферопольсільмаш" на рішення Господарського суду АР Крим
від 10 вересня 2004 року та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 22 листопада 2004 року у
справі N 2-20/8490.1-2004 Господарського суду Автономної
Республіки Крим за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Завод Сімферопольсільмаш", м. Сімферополь до 1. Виконавчого
комітету Сімферопольської міської Ради народних депутатів
Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, 2. Акціонерного
товариства закритого типу "Футбольний клуб "Таврія",
м. Сімферополь, 3. Житлово-комунального об'єднання Центрального
району м. Сімферополя, м. Сімферополь, треті особи: Фонд майна
АР Крим, м. Сімферополь, Сімферопольське міжміське бюро реєстрації
та технічної інвентаризації, м. Сімферополь, про усунення перешкод
у користуванні майном та за зустрічним позовом Виконавчого комітету
Сімферопольської міської Ради народних депутатів АР Крим,
м. Сімферополь, до 1. Відкритого акціонерного товариства "Завод
Сімферопольсільмаш", м. Сімферополь, 2. Фонду майна АР Крим,
м. Сімферополь, 3.Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та
технічної інвентаризації, м. Сімферополь, про визнання частково
недійсним наказу, акту приймання-передачі, реєстрації права
власності, за участю представників: Рендака С.А. (дов. N 15-227 від
08.02.2005), Баранової Н.В. (дов. N 24/01-06/283 від 15.02.2005),
Гришанкової Т.О. (дов. від 15.02.2005), Голубєвої Н.А. (дов.
N 01/48 від 11.05.2005) В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2002 року позивач ВАТ "Завод Сімферопольсільмаш",
м. Сімферополь, пред'явив у господарському суді позов до
відповідачів: Виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради
народних депутатів Автономної Республіки Крим, Акціонерного
товариства закритого типу "Футбольний клуб "Таврія",
м. Сімферополь, Житлово-комунального об'єднання Центрального
району м. Сімферополя, треті особи: Фонд майна АР Крим,
Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної
інвентаризації, - про усунення перешкод у користуванні об'єктом
нерухомості - будинком під літерою "а" площею 1520,4 кв. м.,
розташованого під N 35 по вул. Пушкіна в м. Сімферополі, шляхом
розірвання цивільно-правових договорів, що дають право
користування приміщенням третім особам. Посилаючись на включення
спірного приміщення до його Статутного фонду та порушення
відповідачами його права власника, позивач просив задовольнити
його вимоги.
У червні 2004 року позивач за первісним позовом доповнив та
уточнив свої вимоги, посилаючись на невідповідність рішення
Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради N 1060 від
26.06.1996 року "Про передачу до комунальної власності майна
заводу-філіалу "Сельгоспдеталь" і житлового фонду заводу
"Сімферопольсільмаш" до Положення "Про порядок передачі державного
майна" затвердженого Кабінетом Міністрів України 26.06.1996 року
N 678 ( 678-96-п ), в частині передачі до комунальної власності
спірного не житлового приміщення заводу, позивач просив визнати
зазначене рішення недійсним з підстав, що передбачені ст. 48
ЦК УРСР ( 1540-06 ) та розірвати договори оренди укладені
відповідачем щодо спірного приміщення та зобов'язати ВАТ
"Футбольний клуб "Таврія" звільнити вказане приміщення.
Заперечуючи проти позову відповідач - Виконавчій комітет
Сімферопольської міської Ради АР Крим, пред'явив зустрічний позов
до ВАТ "Завод Сімферопольсільмаш", Фонду майна АР Крим,
Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної
інвентаризації про визнання частково недійсним наказу Фонду майна
АР Крим N 2170 від 26.12.1996 року в частині передачі до
статутного фонд ТОВ "Система" будівлі цеху N 10 по вул. Пушкіна
N 35 в м. Сімферополі, п.1.1. акту приймання-передачі в частині
передачі вказаної будівлі і скасування державної реєстрації права
власності ВАТ "Завод Сімферопольсільмаш" на спірне приміщення N 35
по вул. Пушкіна в м. Сімферополі, посилаючись на прийняття ним
спірного приміщення до комунальної власності та порушення
оскарженим наказом його права комунальної власності на споруду,
просив задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Спір неодноразово вирішувався судовими інстанціями.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
10 вересня 2004 року (суддя М.І. Луцяк) задоволено зустрічний
позов.
Постановлено визнати недійсним Наказ Фонду майна АР Крим
N 2170 від 26.12.1996 року в частині передачі до статутного фонду
ТОВ "Система" будівлі цеху N 10 по вул. Пушкіна N 35 в
м. Сімферополі, зазначеного в п. 9 Додатку до Наказу.
У задоволенні первісного позову відмовлено.
В решті позовних вимог провадження у справі припинено.
Рішення про задоволення зустрічного позову мотивовано тим, що
спірне приміщення не є цілісним майновим комплексом або його
складовою частиною і не входило до складу об'єктів, що підлягали
приватизації; включення спірного приміщення до Додатку до Наказу
Фонду майна АР Крим N 2170 від 26.12.1996 року в частині передачі
до статутного фонд ТОВ "Система", правонаступником якого є ТОВ
"Сімферопольсільмаш", будівлі цеху N 10 по вул. Пушкіна N 35
відбулося з порушенням вимог п. 14 Положення "Про інвентаризацію
майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна
державних підприємств і установ, що передаються в оренду"
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 158
( 158-93-п ) від 02.03.1993 року, про що Виконавчий комітет
Сімферопольської міської Ради довідався після притягнення його до
участі у справі господарського суду N 2-18/1893-2001 у якості
третьої особи, зустрічний позов подано до суду в межах строку
позовної давності у червні 2003 року.
Відмова у задоволенні первісного позову мотивована пропуском
позивачем буз поважних причин трирічного строку для звернення до
суду з зазначеним позовом.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22 листопада 2004 року (колегія суддів у складі:
Гонтаря В.І. - головуючий, Щепанської О.А., Прокопанич Г.К.)
рішення місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ "Сімферопольсільмаш" просить
скасувати постановлені у справі рішення та задовольнити його
вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом строків
позовної давності, ст. 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ).
У відзиві на касаційну скаргу Виконавчий комітет
Сімферопольської міської Ради народних депутатів просить рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2004 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.11.2004 залишити без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм процесуального права судова колегія
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 )
"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого
суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами встановлено, що 28.06.1996 року Виконавчим
комітетом Сімферопольської міської Ради було прийняте рішення
N 1060 про передачу до комунальної власності майна колишнього
заводу - філіалу "Сільгоспдеталь", в тому числі й спірного не
житлового приміщення N 35 по вул. Пушкіна в м. Сімферополі, та
житлового фонду заводу "Сімферопольсільмаш".
Факт передачі спірного приміщення до комунальної власності
міста Сімферополя встановлено рішенням Арбітражного суду
республіки Крим від 14.01.1998 року у справі N 448-5 за позовом
ВАТ "Система" до Виконавчого комітету Сімферопольської міської
Ради про спонукання до прийняття у власність житлового будинку
(т. 1 а.с. 89).
Наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від
26.12.1996 р. N 2170 Сімферопольський завод "Сільмаш" був
перетворений у ВАТ "Система" та затверджено Статут та статутний
фонд ВАТ "Система", правонаступником якого є ВАТ
"Сімферопольсільмаш". На підставі цього наказу Сімферопольське
міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації здійснило
реєстрацію за ВАТ "Система" спірної будівлі N 35, по вул. Пушкіна
в м. Сімферополь.
Частково задовольняючи вимоги зустрічного позову про визнання
частково недійсним Наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим
від 26.12.1996 р. N 2170, суди повно та всебічно дослідили всі
суттєві обставини даної справи, правильно встановили, і виходили з
того, що на час прийняття даного наказу спірне приміщення було
передано відповідачем до комунальної власності на підставі рішення
N 1060 від 28.06 1996 року Виконавчого комітету Сімферопольської
міської Ради, не мало ознак цілісного майнового комплексу
Симферопольського заводу "Сільмаш" або його частини, тому не
підлягало приватизації відповідно до п.1 ст. 5 Закону України "Про
приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 року
N 2163-XII ( 2163-12 ), яким встановлено, що до об'єктів, що
підлягають приватизації, відносяться: майно підприємств, цехів,
виробництв, ділянок, інших підрозділів, що виділяються у
самостійні підприємства і є єдиним (цілісним) майновим комплексом;
наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим від 26.12.1996 р.
N 2170 в частині включення до Додатку до цього наказу приміщення
цеху N 10 по вул. Пушкіна, 35 в м. Сімферополі порушує право
комунальної власності позивача за зустрічним позовом та не
відповідає вимогам ст. 14 Положення "Про інвентаризацію майна
державних підприємств, що приватизуються, а так само майна
державних підприємств і організацій, що передаються в оренду",
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 158
( 158-93-п ) від 02.03.1993 року, оскільки містить не оговорені
дописки про включення спірного приміщення до переліку об'єктів, що
передаються до статутного фонду ВАТ "Система".
Висновки судів про невідповідність Наказу Фонду майна
Автономної Республіки Крим від 26.12.1996 р. N 2170 в частині
передачі до статутного фонду ТОВ "Система" спірного приміщення до
наведених вимог закону та про порушення права Виконавчого комітету
Сімферопольської міської Ради на вказане приміщення відповідають
наведеним вимогам закону, ст. 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) та встановленим обставинам.
Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) перебіг строку
позовної давності починається з дня виникнення права на позов.
Право на позов, в свою чергу, виникає з дня, коли особа дізналася,
або мала була дізнатися про порушення своїх прав.
Судами встановлено, що про порушення своїх прав Виконавчій
комітет Сімферопольської міської Ради довідався після притягнення
його до участі у справі господарського суду N 2-18/1893-2001 у
якості третьої особи, зустрічний позов подано до суду в межах
строку позовної давності у червні 2003 року.
Отже, прийняті у справі рішення, де зроблено висновок про те,
що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду за захистом
своїх прав в межах строку позовної давності, відповідають вимогам
ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову про
визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської
міської Ради N 1060 від 26.06.1996 року "Про передачу до
комунальної власності майна заводу-філіалу "Сельгоспдеталь" і
житлового фонду заводу "Сімферопольсільмаш" в частині передачі
спірного приміщення, суди обгрунтовано виходили з того, що про
порушення свого права на приватизацію приміщення N 35 по вул.
Пушкіна в м. Сімферополі позивачу було достеменно відомо при
подачі ним у червні позовної заяви до відповідача у справі
господарського суду N 448-5 та з рішення Арбітражного суду
Автономної республіки Крим від 14.01.1998 року, проте його
звернення до суду з зазначеним позовом у жовтні 2002 року
відбулося після закінчення терміну трирічного строку позовної
давності, встановленого ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) закінчення строку
позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в
позові.
Не встановивши обставин, що можуть бути підставами до
поновлення цього строку, суд правильно відмовив у задоволенні
позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності для
звернення до суду за захистом порушених прав.
Не знайшовши підстав до задоволення первісного позову
позивача, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив за
безпідставністю у задоволенні решти заявлених ним вимог про
розірвання договору оренди спірного приміщення та усунення
перешкод в користуванні вказаним приміщенням.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) кожна із
сторін повинна довести в судовому засіданні ті обставини, на які
вини посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Позивач за зустрічним позовом не надав суду будь-яких доказів
про порушення його законних прав оскарженими угодами, укладеними
учасниками справи щодо предмету позову - приміщення N 35 по
вул. Пушкіна в м. Сімферополі.
Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) право вимагати усунення будь-яких порушень права
власності належить власнику.
Висновки суду щодо перебування спірного майна у комунальній
власності Виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради та
про відсутність підстав до задоволення вимог позивача за первісним
позовом про захист права на вказане приміщення, відповідають
наведеним вимогам закону.
З наведеними висновками правильно погодився суд апеляційної
інстанції розглядаючи справу в апеляційному провадженні та
підставно залишив рішення місцевого суду без змін.
Суд надав належну оцінку зазначеним обставинам та виклав у
рішенні правильні юридичні висновки та застосував до врегулювання
спірних правовідносин відповідні норми матеріального та
процесуального законодавства.
В силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Доводи скарги про неправильне застосування судами строків
позовної давності свого підтвердження при розгляді справи у
касаційному провадженні не знайшли.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до
намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що
суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), і тому до
уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається
за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням, прийняте судом рішення відповідає нормам чинного
законодавства, підстав до зміни або скасування рішення не
вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод
Сімферопольсільмаш" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду АР Крим від 10 вересня 2004 року
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22 листопада 2004 року у справі N 2-20/8490.1-2004 залишити
без змін.



вгору