Про звільнення з-під арешту паливно-енергетичного комплексу
Постанова Верховного суду України; Справа від 29.03.200556/16-03
Документ v6_16700-05, поточна редакція — Прийняття від 29.03.2005

                                                          
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
29.03.2005 Справа N 56/16-03

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...> за участю представників <...>, розглянувши касаційну скаргу спільного українсько-російського
підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого
акціонерного товариства "Укрсибтрансавіа" (далі - Товариство) на
постанову Вищого господарського суду України від 10.11.2004 р. та
ухвалу Вищого господарського суду України від 01.11.2004 р. у
справі N 56/16-2003, В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2003 р. державне підприємство "Авіаційний
науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова" (далі -
Підприємство) звернулося в господарський суд Київської області з
позовом до Товариства, акціонерного комерційного банку
"Промислово-фінансовий банк" (далі - Банк) про звільнення з-під
арешту паливно-енергетичного комплексу (цілісного майнового
комплексу, що знаходиться на земельній ділянці 1,83 га в
смт Гостомель, вул. Автошляхова, 1-а, накладеного державним
виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського
районного управління юстиції Київської області згідно з актом
опису і арешту майна від 17.02.2003 р.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і
просив визнати за ним право на майно - цілісний майновий комплекс
складу паливно-мастильних матеріалів, розташований в
смт Гостомель, вул. Автошляхова, 1-а (далі - склад
паливно-мастильних матеріалів), та звільнити майно з-під арешту.
Позивач зазначав, що під час примусового виконання
виконавчого напису нотаріуса про стягнення з Товариства на користь
Банку боргу за рахунок заставленого майна описано та накладено
арешт на склад паливно-мастильних матеріалів, як на майно, що
належить боржнику - Товариству. Проте, як стверджував позивач,
вказане майно належить на праві власності Підприємству. Позивач
вважав, що накладення арешту на склад паливно-мастильних
матеріалів є неправомірним, та таким, що порушує права
Підприємства, як єдиного законного власника цього об'єкта.
Відповідачі позов не визнавали, посилаючись на
безпідставність доводів Підприємства щодо доведеності його права
власності на склад паливно-мастильних матеріалів.
Ухвалою господарського суду Київської області від
08.04.2003 р. до участі у справі залучено акціонерний банк
"Київська Русь" третьою особою на стороні відповідача, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням господарського суду Київської області від
18.04.2003 р. позов задоволено.
Суд послався на те, що: - рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2002 р.
у справі N 24/37 установлено, що законним власником
паливно-енергетичного комплексу (цілісного майнового комплексу
складу паливно-мастильних матеріалів, розташованого в
смт Гостомель, вул. Автошляхова, 1-а) є Підприємство. У постанові
Вищого господарського суду України від 08.10.2002 р., якою це
рішення залишено без змін, вказано, що судове рішення є
правовстановлюючим документом, на підставі якого бюро технічної
інвентаризації має зареєструвати об'єкт за Підприємством; - рішенням господарського суду Київської області від
28.12.2002 р. N 156/16-2002 зобов'язано Ірпінське бюро технічної
інвентаризації скасувати запис щодо права власності Товариства на
склад паливно-мастильних матеріалів та зареєструвати право
власності на цей об'єкт за Підприємством; - рішенням господарського суду Київської області від
18.02.2003 р. N 112/16-2002 зобов'язано Товариство передати склад
паливно-мастильних матеріалів на баланс Підприємства, звільнити та
не чинити перешкод Підприємству в користуванні складом
паливно-мастильних матеріалів і земельною ділянкою.
Рішення вмотивовано тим, що згідно з ч. 5 ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі -
ГПК) факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не
доводяться при розгляді справи.
Під час розгляду справи апеляційною інстанцією прокуратура
міста Києва письмово повідомила Київський апеляційний
господарський суд про вступ прокурора у справу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.07.2003 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що: - рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від
11.03.2003 р. скасовано виконавчий напис нотаріуса і визнано, що
на момент укладення відповідачами договору застави Товариство не
було власником заставленого майна - складу паливно-мастильних
матеріалів; - рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2003 р.
у справі N 24/175 визнано недійсним укладений відповідачами
договір застави від 19.03.2002 р. і встановлено, що єдиним
власником складу паливно-мастильних матеріалів є Підприємство.
У квітні 2004 р. Товариство звернулося в господарський суд
Київської області із заявою про перегляд рішення цього суду від
18.04.2003 р. за нововиявленими обставинами, додавши до заяви
клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку. Як
на нововиявлені обставини Товариство посилалося на те, що
постановами Судової палати у господарських справах Верховного Суду
України від 16.12.2003 р. (справи N 3-2571к03 та N 3-2563к03)
скасовано судові рішення у справі господарського суду Київської
області N 156/16-2002 та у справі господарського суду Київської
області N 112/16-2002 (тобто ті, які покладено в основу рішення у
даній справі), а справи передано на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвалою господарського суду Київської області від
09.04.2004 р. зазначену заяву призначено до розгляду, викликано в
судове засідання представника прокуратури Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від
25.05.2004 р. рішення цього суду від 18.04.2003 р. залишено без
змін. Ухвала вмотивована тим, що строк для подання заяви про
перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами пропущено
без поважних причин, тому клопотання про відновлення пропущеного
процесуального строку задоволенню не підлягає, а рішення у справі
слід залишити без змін.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
30.06.2004 р. зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без
змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2004 р.
прийнято до розгляду касаційну скаргу Товариства в частині
оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду
від 30.06.2004 р. та ухвали господарського суду Київської області
від 25.05.2004 р.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2004 р.
відмовлено у прийнятті касаційної скарги Товариства в частині
оскарження рішення господарського суду Київської області від
18.04.2003 р. з мотивів пропуску процесуального строку для
оскарження у касаційному порядку цього рішення та відсутності
клопотання про відновлення строку.
Постановою Вищого господарського суду України від
10.11.2004 р. постанову Київського апеляційного господарського
суду від 30.06.2004 р. та ухвалу господарського суду Київської
області від 25.05.2004 р. залишено без змін.
27 січня 2005 р. колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Товариства порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 10.11.2004 р. та ухвали Вищого господарського суду України від
01.11.2004 р. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування
постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2004 р.,
ухвали Вищого господарського суду України від 01.11.2004 р.,
постанови Київського апеляційного господарського суду від
30.06.2004 р., ухвали господарського суду Київської області від
25.05.2004 р., рішення господарського суду Київської області від
18.04.2003 р. та передачу справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з мотивів порушення положень статей 19, 41, 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ), невідповідності оскарженої
постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування
норм матеріального і процесуального права, виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону у аналогічних справах, порушення норм
матеріального та процесуального права. На обґрунтування цих
мотивів зроблено посилання на роз'яснення президії Вищого
господарського суду України від 21.05.2002 р. N 04-5/563
( v_563600-02 ) "Про деякі питання практики перегляду рішень,
ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", постанови Судової
палати у господарських справах Верховного Суду України від
16.12.2003 р. (справи N 3-2571к03 та N 3-2563к03).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін та прокурора, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 112 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд може
переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної
сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для
справи і не могли бути відомі заявникові. Порядок, строк подання
заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
та наслідки їх недотримання регламентовано ст. 113 ГПК.
Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 113 ГПК ( 1798-12 )
заява сторони про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами, подана після закінчення встановленого строку без
клопотання про його відновлення або у разі відхилення такого
клопотання господарським судом, до розгляду не приймається і
повертається заявнику, про що виноситься ухвала. Отже, в
залежності від результатів розгляду судом клопотання про
відновлення процесуального строку подана стороною заява про
перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
повертається заявникові - у разі відхилення клопотання, чи
приймається до розгляду - у разі задоволення клопотання. Про
прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами господарський суд виносить ухвалу, в якій
повідомляється про час і місце розгляду заяви (ч. 1 ст. 113-1 ГПК
України).
Таку ухвалу господарський суд Київської області виніс
9 квітня 2004 р., призначивши розгляд заяви Товариства про
перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в судовому
засіданні.
Відповідно до ч. 5 ст. 114 ГПК України ( 1798-12 )
повноваження суду залишити без змін, змінити чи скасувати судове
рішення здійснюються виключно за результатами перегляду судового
рішення за нововиявленими обставинами.
У підпункті 3.6 п. 3 роз'яснення президії Вищого
господарського суду України від 21.05.2002 р. N 04-5/563
( v_563600-02 ) "Про деякі питання практики перегляду рішень,
ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" роз'яснено, що
результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами
повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і
встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності
або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності
для правильного вирішення спору. Така позиція Вищого
господарського суду України ґрунтується на нормах процесуального
права і з нею слід погодитись.
Ухвала господарського суду Київської області від
25.05.2004 р. цим вимогам не відповідає. Вмотивувавши ухвалу
виключно тим, що Товариство без поважних причин пропустило строк
для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами, та не перевіривши обґрунтованість самої заяви,
місцевий господарський суд без законних підстав залишив без змін
рішення, стосовно якого подавалась заява про перегляд за
нововиявленими обставинами.
Таким чином, вказана ухвала місцевого господарського суду, з
якою погодились суди апеляційної й касаційної інстанцій,
постановлена всупереч повноваженням суду, визначеним статтями 113,
114 ГПК ( 1798-12 ), і порушує одну з основних засад судочинства
за ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), якою є законність.
Обґрунтованими є також доводи касаційної скарги Товариства
щодо незаконності ухвали Вищого господарського суду України від
01.11.2004 р., якою не прийнято до розгляду касаційну скаргу
Товариства в частині оскарження рішення господарського суду
Київської області від 18.04.2003 р. через пропуск установленого
строку для подання касаційної скарги.
Зміст касаційної скарги, що подавалась до Вищого
господарського суду України, не дає підстав для висновку про те,
що Товариство оскаржувало зазначене рішення у касаційному порядку.
Касаційна скарга подавалась на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 30.06.2004 р. та ухвалу господарського
суду Київської області від 25.05.2004 р. у даній справі. У
прохальній частині касаційної скарги Товариством ставилось питання
про скасування також рішення господарського суду Київської області
від 18.04.2003 р., але в ряду інших судових рішень за результатами
перегляду за нововиявленими обставинами.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду
України від 10.11.2004 р., ухвала Вищого господарського суду
України від 01.11.2004 р., постанова Київського апеляційного
господарського суду від 30.06.2004 р. та ухвала господарського
суду Київської області від 25.05.2004 р. підлягають скасуванню, а
справа - передачі до суду першої інстанції на новий розгляд за
нововиявленими обставинами. При новому розгляді справи суду
необхідно врахувати викладене та забезпечити ухвалення законного й
обґрунтованого рішення, неухильно дотримуючись вимог розділу XIII
ГПК ( 1798-12 ).
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу спільного українсько-російського
підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого
акціонерного товариства "Укрсибтрансавіа" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
10.11.2004 р., ухвалу Вищого господарського суду України від
01.11.2004 р., постанову Київського апеляційного господарського
суду від 30.06.2004 р. та ухвалу господарського суду Київської
області від 25.05.2004 р. у справі N 56/16-2003 скасувати, а
справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд за
нововиявленими обставинами.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.



вгору