Про визнання частково недійсними додаткових угод та стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 12.12.200669/13-06/12
Документ v6_12600-06, поточна редакція — Прийняття від 12.12.2006

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2006 Справа N 69/13-06/12
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.02.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Овечкіна В.Е., суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача - Чорноштан О.Г., відповідача - Путна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль" (надалі -
ДМА "Бориспіль") на постанову від 26.09.2006 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду у справі N 69/13-06/12 за позовом ДМА "Бориспіль" до ЗАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" про визнання частково недійсними додаткових угод та стягнення
2374604,93 грн. В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області від
25.05.2006, залишеним без змін постановою міжобласного Київського
апеляційного господарського суду від 26.09.2006, в позові
відмовлено у зв'язку з відповідністю оспорюваних положень
додаткових угод чинному на момент його укладення цивільному
законодавству та з посиланням на те, що виданий Міністерством
транспорту України в межах своїх повноважень наказ від 06.06.2002
N 369 ( v0369361-02 ) не підлягає державній реєстрації та підлягає
виконанню тими суб'єктами, на які поширюється його дія, тому
знижка до аеропортових зборів у розмірі 24% правомірно застосована
у розрахунках між сторонами в період спірних правовідносин.
ДМА "Бориспіль" в поданій касаційній скарзі просить рішення
та постанову скасувати, позов задовольнити повністю, оскільки
вважає, що оспорювані пункти 2 додаткових угод N 12 та N 17
суперечать п.4 постанови КМ України від 12.11.99 N 2080
( 2080-99-п ) "Про заходи щодо завершення реалізації проекту
реконструкції проекту льотної зони N 1 Державного міжнародного
аеропорту "Бориспіль", оскільки передбачають сплату аеропортових
зборів із наданням пільг. Зазначена постанова КМ України є чинною
та повинна застосовуватися позивачем при укладанні договорів про
наземне обслуговування з авіаперевізниками (в тому числі період
спірних правовідносин між сторонами). Скаржник також вказує на те,
що наказ Мінтрансу України N 369 ( v0369361-02 ) та щомісячні
накази не набули чинності з огляду на те, що вони відповідно до
Указу Президента України від 03.12.92 N 493/92 ( 493/92 ) "Про
державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших
органів виконавчої влади", п.п.3, 4 Положення про державну
реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів
виконавчої влади (затверджено постановою КМ України від 28.12.92
N 731 ( 731-92-п ) та п.2 постанови КМ України від 25.12.96 N 1548
( 1548-96-п ) "Про встановлення повноважень органів виконавчої
влади та виконавчих органів місцевих рад щодо регулювання цін
(тарифів)" підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції
України та потребували узгодження з Міністерством економіки
України. Таким чином, застосування знижок до аеропортових зборів
суперечило постанові КМ України від 12.11.99 N 2080, а умови
застосування знижок - наказ Мінтрансу України N 369 та щомісячні
накази суперечили ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ), п.2 постанови КМ України від 25.12.96 N 1548 "Про
встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих
органів місцевих рад щодо регулювання цін (тарифів)", Указу
Президента України від 03.12.92 N 493/92 "Про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої
влади" та Положенню про державну реєстрацію нормативно-правових
актів міністерств та інших органів виконавчої влади (затверджено
постановою КМ України від 28.12.92 N 731).
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх
інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова -
залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові
апеляційний господарський суд виходив з того, що:
27.03.2001 року між Державним міжнародним аеропортом
"Бориспіль" та ЗАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" було укладено Договір
щодо надання послуг з наземного обслуговування у формі
Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної угоди ІАТА про наземне
обслуговування (том 1, арк. справи 151-156). Відповідно до умов
цього Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги
з наземного обслуговування, а відповідач зобов'язався оплачувати
надані позивачем послуги.
Відповідно до п.5.1 параграфу 5 вказаного Договору,
відповідач зобов'язаний самостійно з 10 по 15 число місяця,
наступним за звітнім, самостійно отримувати в бухгалтерії позивача
рахунок на наземне обслуговування, базові ставки та додаткові
послуги і до 25 числа місяця, наступного за звітним, здійснити
оплату на вказаний у Договорі рахунок позивача.
У відповідності до п.5.5 параграфу 5 зазначеного Договору
сторони домовились про те, що рахунки виставляються на основі
складених по кожному рейсу "Карт на обслуговування рейсів",
підписаних уповноваженими представниками сторін. У випадку
розходження в облікових даних сторін, оплата проводиться без
порушення встановлених строків, необхідні уточнення проводяться
при виставленні рахунків на наступний місяць.
20.06.2002 року між позивачем та відповідачем було укладено
Додаткову угоду N 12, відповідно до умов якої, сторони погодились
про внесення змін до Додатку В 1.2/2.5.9-3 від 27.03.2001 року в
частині встановлення знижки до аеропортових зборів при виконанні
відповідачем міжнародних рейсів у період з 01.07.2002 року по
30.09.2002 року, у відповідності до Наказу Міністерства транспорту
України N 369 ( v0369361-02 ) від 06.06.2002 року. При цьому,
сторони вказали на те, що розмір та порядок застосування знижок
помісячно затверджується Міністерством транспорту України.
Водночас, в Додатковій угоді зазначено, що вона є невід'ємною
частиною Додатку В 1.2/2.5.9-3 від 27.03.2001 року (том 1,
а.с.157).
22.11.2002 року між позивачем та відповідачем укладено
Додаткову угоду N 17, відповідно до умов якої, на підставі Наказу
Міністерства транспорту України N 749 ( v0749361-02 ) від
24.10.2002 року, сторони домовились про встановлення знижки до
аеропортових зборів при виконанні відповідачем міжнародних рейсів
у період з 01.10.2002 року по 25.10.2002 року, у відповідності до
Наказу Міністерства транспорту України N 369 ( v0369361-02 ) від
06.06.2002 року. При цьому, сторони угоди вказали на те, що розмір
та порядок застосування знижок помісячно затверджується
Міністерством транспорту України. При цьому, Додаткова угода
містить посилання на те, що вона є невід'ємною частиною
Додатку В 1.2/2.5.9-3 від 27.03.2001 року, (том 1, а.с.158).
Як вбачається із матеріалів справи, наказами Міністерства
транспорту України N 579 ( v0579361-02 ) від 22.08.2002 року,
N 653 ( v0653361-02 ) від 12.09.2002 року, N 732 ( v0732361-02 )
від 14.10.2002 року, N 781 ( v0781361-02 ) від 08.11.2002 року,
згідно з Положенням про порядок надання знижок зі зборів за
аеронавігаційне обслуговування у повітряному просторі України та
аеропортові обслуговування в аеропортах України (затверджено
Наказом Міністерства транспорту України N 369 ( v0369361-02 ) від
06.06.2002 року) було встановлено розміри знижок зі зборів за
аеропортове обслуговування у Державному міжнародному аеропорту
"Бориспіль при виконанні польотів авіакомпанією ЗАТ Авіакомпанія
"Аеросвіт" у розмірі 24% (том 1, а.с. 262-268).
Розрахунки з позивачем за надання послуг відповідач проводив
на підставі укладених Договору від 27.03.2001 року, Додаткових
угод N 12 від 20.06.2002 року та N 17 від 22.11.2002 року до
вказаного Договору, з урахуванням приписів, встановлених Наказом
Міністерства транспорту України "Про затвердження Положення про
порядок надання знижок зі зборів за аеронавігаційне обслуговування
у повітряному просторі України та аеропортові обслуговування в
аеропортах України" N 369 ( v0369361-02 ) від 06.06.2002 року та
наступними Наказами Міністерства транспорту України N 579
( v0579361-02 ) від 22 серпня 2002 року, N 653 ( v0653361-02 ) від
12 вересня 2002 року, N 732 ( v0732361-02 ) від 14 жовтня
2002 року, N 781 ( v0781361-02 ) від 08 листопада 2002 року (які
видані на виконання вказаного наказу N 369).
Згідно вказаних наказів відповідач здійснював оплату за
наданні позивачем послуги відповідно до рахунків позивача, з
урахуванням знижки у розмірі 24% від вартості наданих аеропортових
послуг.
Відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків-фактур
Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль" N 71/381 від
12.09.2002 року, N 71/436 від 25.10.2002 року, N 71/472 від
11.11.2002 року позивач проводив коригування сум, які підлягають
сплаті відповідачем за надані послуги, з урахуванням суми знижки у
розмірі 24%.
Апеляційний господарський суд визнав безпідставним посилання
скаржника на нечинність наказу Міністерства транспорту України
N 369 ( v0369361-02 ) від 06.06.2002 року та щомісячних наказів
(що приймались на його підставі), які сторони застосовували при
розрахунках за Договором від 27.03.2001 року, Додатковими угодами
N 12 від 20.06.2002 року та N 17 від 22.11.2002 до Договору, з
підстав відсутності державної реєстрації в Міністерстві юстиції
України з наступних підстав.
Міністерство транспорту України Наказом "Про затвердження
Положення про порядок надання знижок зі зборів за аеронавігаційне
обслуговування у повітряному просторі України та аеропортові
обслуговування в аеропортах України" N 369 ( v0369361-02 ) від
06.06.2002 року не змінило тарифи за аеропортове обслуговування
(аеропортові збори). Зазначений Наказ встановив порядок та умови
надання авіаперевізникам знижок до діючих тарифів при. здійсненні
міжнародних перевезень, за умови виконання останніми повітряних
перевезень певної кількості пасажирів на місяць на внутрішніх
рейсах (п.1 Положення, затвердженого наказом Міністерства
транспорту України N 369 від 06.06.2002 року)
На момент видання вказаного Наказу ( v0369361-02 )
Міністерством транспорту України, повноваження Міністерства
транспорту України визначались Положенням про Міністерство
транспорту України (затверджено Указом Президента України
N 678/2000 ( 678/2000 ) від 11.05.2000 року, з урахуванням змін,
встановлених Указом Президента України N 304/2002 ( 304/2002 ) від
27.03.2002 року).
Пунктом 7 вказаного Положення ( 678/2000 ) регламентовано, що
Міністерство транспорту України, у межах своїх повноважень на
основі та на виконання актів законодавства, видає накази,
організовує і контролює їх виконання.
Міністерство транспорту України, як головний (провідний)
орган у системі центральних органів виконавчої влади, який
забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту, було
наділено повноваженнями щодо регулювання питань з реалізації
єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної політики в
сфері використання повітряного простору України та обслуговування
повітряного руху, а отже, мало право самостійно встановлювати
знижки до аеропортових зборів, не змінюючи при цьому самі тарифи
за аеропортові обслуговування.
Водночас суд апеляційної інстанції відхилив твердження
скаржника про те, що п.2 Додаткової угоди N 12 та п.2 Додаткової
угоди N 17 суперечать вимогам п.4 постанови Кабінету Міністрів
України "Про заходи щодо завершення реалізації проекту
реконструкції льотної зони N 1 Державного міжнародного аеропорту
"Бориспіль" ( 2080-99-п ), оскільки зазначену постанову Кабінету
Міністрів України "Про заходи щодо завершення реалізації проекту
реконструкції льотної зони N 1 Державного міжнародного аеропорту
"Бориспіль" було прийнято з метою завершення реалізації проекту
реконструкції льотної зони N 1 Державного міжнародного аеропорту
"Бориспіль", про що зазначено у її преамбулі. Зі змісту цієї
постанови вбачається, що її положення стосувались виключно питань
завершення проекту реконструкції льотної зони N 1 Державного
міжнародного аеропорту "Бориспіль" та, відповідно, виконання
державних зобов'язань та вимог додаткового забезпечення,
передбачених кредитними угодами, за якими здійснювалось
фінансування проекту реконструкції льотної зони N 1 Державного
міжнародного аеропорту "Бориспіль".
Завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони
Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль" відбулося в травні
2001 року, що підтверджується підписанням акту Державної комісії
про приймання льотної зони N 1 в експлуатацію. На підставі цього
акту та за результатами проведених сертифікаційних перевірок,
Укравіатрансом та Міждержавним авіаційним комітетом в 2001 році
були видані сертифікати, які дозволили експлуатацію льотної зони
N 1. Після виконання завдань (завершення реалізації проекту
реконструкції льотної зони N 1), для здійснення яких Кабінетом
Міністрів України було прийнято Постанову "Про заходи щодо
завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони N 1
Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль" ( 2080-99-п ),
вказана постанова не містить приписів, які б забороняли
встановлювати знижки за аеропортове обслуговування в Державному
міжнародному аеропорту "Бориспіль".
Наказ Міністерства транспорту України "Про затвердження
Положення про порядок надання знижок зі зборів за аеронавігаційне
обслуговування у повітряному просторі України та аеропортові
обслуговування в аеропортах України" N 369 ( v0369361-02 ) від
06.06.2002 року є чинним нормативно-правовим актом, який регулює
певні суспільні відносини та підлягає виконанню тими суб'єктами,
на які поширюється його дія.
Водночас про домовленість сторін про встановлення знижки до
аеропортових зборів свідчать наявні в матеріалах справи
рахунки-фактури Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль"
N 71/381 від 12.09.2002 року, N 71/436 від 25.10.2002 року,
N 71/472 від 11.11.2002 року, відповідно до яких позивач проводив
коригування сум, які підлягають сплати відповідачем за надані
послуги, з урахуванням суми знижки за надані послуги у розмірі
24%.
При цьому пунктом 2 Наказу Міністерства транспорту України
"Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних
суден у Міжнародному, аеропорту "Бориспіль" N 459 ( z0127-98 ) від
29.12.1997 року (зареєстровано Міністерством юстиції України
20.02.1998 року за N 127/2567) позивачу надавалося право при
укладанні угод (договорів) з авіакомпаніями України на аеропортові
обслуговування повітряних суден при виконанні регулярних та
чартерних міжнародних рейсів у розмірі до 30 відсотків. Таке право
було реалізовано позивачем шляхом укладення з відповідачем
Додаткових угод N 12 та N 17 до Договору. Розмір знижок, які були
затверджені щомісячними наказами, виданими згідно з Наказом
Міністерства транспорту України N 369 ( v0369361-02 ) від
06.06.2002 року, становили 24%.
Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського
суду з огляду на таке.
Згідно зі ст. 4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), чинного
на момент укладення оспорюваних додаткових угод, цивільні права і
обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод,
хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати
зміст договору на основі вільного волевиявлення, мають право
погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не
суперечать законодавству.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ), чинного на момент укладення оспорюваних
додаткових угод, відносини підприємства з іншими підприємствами,
організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності
здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі
предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству
України.
Сторони, укладаючи Додаткову угоду від 20.06.2002 року N 12
до Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне
обслуговування та Додаткову угоду від 22.11.2002 року N 17 до
Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне
обслуговування, самостійно домовились про встановлення знижок до
аеропортових зборів на певний період (з 01.07.2002 року по
30.09.2002 року та з 01.10.2002 року по 25.10.2002 року), у
відповідності до вимог Наказу Міністерства транспорту України
N 369 ( v0369361-02 ) від 06.06.2002 року, розмір та порядок
застосування яких (знижок) помісячно затверджується Міністерством
транспорту України відповідними наказами.
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової
оцінки умов укладених між сторонами договору щодо надання послуг з
наземного обслуговування у формі Додатку В 1.2/2.5.9-3 до
Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування, додаткових угод
до нього N 12 від 20.06.2002 та N 17 від 22.11.2002,
рахунків-фактур Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль"
N 71/381 від 12.09.2002 року, N 71/436 від 25.10.2002 року,
N 71/472 від 11.11.2002 року та інших доказів по справі в їх
сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не
спростовано відповідність оспорюваних пунктів додаткових угод N 12
та N 17 чинному на той час цивільному законодавству та
недоведеність їх укладення з порушенням вимог п.4 постанови КМ
України від 12.11.99 N 2080 ( 2080-99-п ) "Про заходи щодо
завершення реалізації проекту реконструкції проекту льотної зони
N 1 Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль". При цьому судом
правомірно враховано ті обставини, що зазначена постанова КМ
України спрямована тільки на врегулювання правовідносин,
пов'язаних із завершенням реалізації проекту реконструкції льотної
зони N 1 Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль", а оскільки
таке завершення реконструкції відбулося в травні 2001 року на
підставі акту Державної комісії про приймання льотної зони N 1 в
експлуатацію та за результатами проведених сертифікаційних
перевірок, Укравіатрансом та Міждержавним авіаційним комітетом в
2001 році були видані сертифікати, які дозволили експлуатацію
льотної зони N 1, то встановлена п.4 вищевказаної постанови
заборона на надання пільг (знижок тощо) щодо сплати аеропортових
зборів не може поширюватися на майбутні правовідносини, що виникли
у червні та листопаді 2002 року у зв'язку з укладенням додаткових
угод N 12 від 20.06.2002 та N 17 від 22.11.2002, пункти 2 яких
передбачали встановлення знижок до аеропортових зборів на певний
період (з 01.07.2002 року по 30.09.2002 року та з 01.10.2002 року
по 25.10.2002 року). Отже, зазначена заборона на надання пільг
була одним із тимчасових заходів для реалізації проекту
реконструкції льотної зони N 1 Державного міжнародного аеропорту
"Бориспіль", а тому після завершення реалізації цього проекту вона
не може мати безстрокового характеру та поширюватися на договірні
правовідносини між сторонами, які виникли вже після завершення
реконструкції та введення в експлуатацію льотної зони N 1.
Колегія не може прийняти до уваги та судами попередніх
інстанцій цілком обґрунтовано відхилено бездоказові посилання
скаржника на нечинність наказу Міністерства транспорту України
N 369 ( v0369361-02 ) від 06.06.2002 року "Про затвердження
Положення про порядок надання знижок зі зборів за аеронавігаційне
обслуговування у повітряному просторі України та аеропортові
обслуговування в аеропортах України" та виданих на його виконання
щомісячних наказів Міністерства транспорту України N 579
( v0579361-02 ) від 22 серпня 2002 року, N 653 ( v0653361-02 ) від
12 вересня 2002 року, N 732 ( v0732361-02 ) від 14 жовтня
2002 року, N 781 ( v0781361-02 ) від 08 листопада 2002 року,
оскільки з матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено
та позивачем не доведено визнання зазначених наказів недійсними
або нечинними та їх скасування у встановленому порядку.
Більше того, викладені у касаційній скарзі заперечення
скаржника з приводу невідповідності згаданих наказів вимогам
чинного законодавства виходять за рамки предмета даного
договірного спору та по суті є додатковими вимогами про визнання
цих наказів нечинними, що може бути лише предметом відповідного
адміністративного позову (ч.3 ст. 105 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ), а відповідно до імперативних
вимог ч.3 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) у касаційній інстанції
не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом
розгляду в суді першої інстанції.
Проте, в разі встановлення факту нечинності вищезазначених
наказів Міністерства транспорту України у передбаченому законом
порядку, скаржник вправі ініціювати перегляд судових рішень у
даній справі за нововиявленими обставинами.
Зважаючи на вищенаведене касаційна інстанція не вбачає
підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 26.09.2006 у справі N 69/13-06/12 залишити без змін, а
касаційну скаргу ДМА "Бориспіль" - без задоволення.
Головуючий суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун



вгору