Друкувати   Шрифт: або Ctrl + mouse wheel

                                                          
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
13.09.2005 Справа N 5/331

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" на постанову Вищого господарського
суду України від 8 квітня 2002 року у справі за позовом товариства
з обмеженою відповідальністю "Перша Національна Бізнес Компанія"
до дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України", газопромислового управління
"Полтавагазвидобування" про стягнення суми, В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Перша Національна Бізнес Компанія" звернулося з позовом до
дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" та газопромислового управління
"Полтавагазвидобування" про стягнення заборгованості, збитків від
інфляції та штрафу, які виникли внаслідок неналежного виконання
відповідачем договору на поставку природного газу.
Відповідач позов не визнавав посилаючись на його
безпідставність.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23 жовтня
2001 року в позові відмовлено з мотивів недоведеності позовних
вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 8 квітня
2002 року рішення суду першої інстанції скасовано та позов
задоволено з тих підстав, що висновки місцевого господарського
суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам
чинного законодавства.
Ухвалою від 4 серпня 2005 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою дочірньої компанії "Укргазвидобування"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" порушено
касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського
суду України від 8 квітня 2002 року з мотивів її невідповідності
нормам матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались
судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 197 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ),
який був чинним на момент укладання угоди, кредитор може уступити
право за угодою вимоги новому кредитору при умові, що сам має
право вимагати виконання зобов'язання.
Судами встановлено, що 17 грудня 1997 року між ДП
"Полтавагазпром" та АТ "Автосільгоспмаш" був укладений договір на
постачання природного газу N 116/12-97, відповідно до умов якого
ДП "Полтавагазпром" було зобов'язане здійснити поставку природного
газу на суму 17000000,00 грн., а АТ "Автосільгоспмаш"
зобов'язувалось погасити заборгованість ДП "Полтавагазпром" перед
бюджетом в розмірі 17000000,00 грн. 31 грудня 1997 року був
проведений бюджетний взаємозалік за участю ДП "Полтавагазпром", АТ
"Автосільгоспмаш", Міністерства України з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи, Головного управління Державного
казначейства України та Державної податкової адміністрації у
м. Полтаві. Шляхом проведення взаємозаліку була погашена
заборгованість ДП "Полтавагазпром" перед державним бюджетом з
податку на додану вартість.
Внаслідок оформлення бюджетного взаємозаліку, у ДП
"Полтавагазпром" виникла заборгованість перед АТ "Автосільгоспмаш"
на суму 17000000,00 грн. Дана заборгованість підтверджується
Протоколом взаєморозрахунків між розпорядником коштів, який
фінансується з державного (місцевого) бюджету та платником
податків N 13196 від 31 грудня 1997 року.
30 січня 1998 року з метою погашення вказаної заборгованості
між АТ "Автосільгоспмаш" та ДП "Полтавагазпром" був укладений
договір на поставку природного газу N 21/1-98-П.
Відповідно до пункту 4.2. договору N 21/1-98-П, поставка
природного газу здійснюється в рахунок погашення заборгованості
продавця перед покупцем, що виникла на підставі договору між
продавцем та покупцем за N 116/1297 від 17 грудня 1997 року та
протоколу взаємозаліку N 13196 від 31 грудня 1997 року. Оскільки у
АТ "Автосільгоспмаш" не було можливості в подальшому реалізувати
поставлений газ через відсутність ліцензії на право здійснення
реалізації природного газу, АТ "Автосільгоспмаш" надіслало ДП
"Полтавагазпром" лист, в якому запропонувало останньому здійснити
поставку газу на користь газового трейдера - ЗАТ "Народна компанія
"Енергетичні ресурси".
30 вересня 1998 року між ДП "Полтавагазпром" та ЗАТ "Народна
компанія "Енергетичні ресурси" був укладений договір на поставку
природного газу N 144 на суму 17000000,00 грн. На виконання умов
зазначеного договору, ДП "Полтавагазпром" передало ЗАТ "Народна
компанія "Енергетичні ресурси" природний газ на загальну суму
17000000,00 грн., що підтверджується також довідкою, складеною ТОВ
"Автосільгоспмаш", правонаступником АТ "Автосільгоспмаш" та ЗАТ
"Народна компанія "Енергетичні ресурси".
ЗАТ "Народна компанія "Енергетичні ресурси" в свою чергу
розрахувалося з ДП "Полтавагазпром", передавши останньому простий
вексель номіналом 17000000,00 грн.
ДП "Полтавагазпром", отримавши вексель від ЗАТ "Народна
компанія "Енергетичні ресурси", 25 листопада 1998 року передало
його на підставі акта прийому-передачі ТОВ "Автосільгоспмаш".
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу ( 1540-06 )
зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в
Україні" ( 2374-14 ) у разі видачі (передачі) векселя відповідно
до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим
договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за
векселем.
Отже, зобов'язання ДП "Полтавагазпром" перед ТОВ
"Автосільгоспмаш" з поставки природного газу за договором
N 21/1-98-П від 30 січня 1998 року припинилося в день складання
акта прийому-передачі векселя, тобто 25 листопада 1998 року, на
підставі частини 1 статті 220 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).
За таких обставин, господарський суд міста Києва дійшов
обґрунтованих висновків стосовно того, що позивачу було передано
неіснуюче право вимоги, оскільки зобов'язання за угодою щодо
поставки газу ДП "Полтавагазпром" виконано.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду
України від 8 квітня 2002 року підлягає скасуванню, а рішення
господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2001 року -
залишенню в силі, як законне та обґрунтоване.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 8 квітня
2002 року у справі N 5/331 скасувати, а рішення господарського
суду міста Києва від 23 жовтня 2001 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.


Публікації документа