Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 07.07.200525/11
Документ v5_11600-05, поточна редакція — Прийняття від 07.07.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2005 Справа N 25/11
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...] розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2005 р. зі справи N 25/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Українська сировина", м. Київ до Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін: [...] Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду. В С Т А Н О В И В:
За результатами планової документальної перевірки дотримання
вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Українська
сировина" за період з 01.01.2001 р. по 31.12.2003 р. Державною
податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва складений акт
від 16.12.2004 р. N 80/23-20/19122065. Перевіркою виявлені
порушення: - п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р.
N 283/97-ВР ( 283/97-ВР, 334/94-ВР ) "Про оподаткування прибутку
підприємств" у вигляді включення до валових витрат у 2001 р. суми
за послуги міжнародного роумінгу оператора мобільного зв'язку; - п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.1997 р.
N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) - у складі амортизаційних відрахувань
2001-2003 р. р. нараховано 496,3 тис. грн., у зв'язку з тим, що
витрати на придбання обладнання, яке передано на технологічне
випробування і не використовувалося у власній господарській
діяльності, не підлягають амортизації; - п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) у вигляді віднесення до податкового
кредиту сум ПДВ, сплачених постачальникам при придбанні основних
засобів, які не підлягають амортизації.
На підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва
оформлені податкові повідомлення-рішення від 20.12.2004 р.: - N 1412302/0, яким товариству визначене податкове
зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 32 300,00 грн.
(у т.ч. основний платіж - 9 000,00 грн., штрафна (фінансова)
санкція 23 300,00 грн.); - N 1402302/0, яким виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з ПДВ в розмірі 104 489,00 грн.; - N 1392302/0, яким товариству визначене податкове
зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 353 471,00 грн. (у т.ч.
основний платіж - 235 648,00 грн., штрафна (фінансова) санкція -
117 823,00 грн.).
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені товариством
у судовому порядку, при якому рішенням господарського суду
м. Києва від 25.02.2005 р. - вимоги товариства задоволені, спірні
податкові повідомлення-рішення визнані недійсними з огляду на
приписи п. 1.21, п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та правильність формування
податкового кредиту на підставі належно оформлених податкових
накладних.
За апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі м. Києва
вказане судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і
постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2005 р. - залишене без змін з тих же підстав.
В поданій до Вищого господарського суду України касаційній
скарзі інспекція просить скасувати прийняті у справі рішення та
відмовити товариству у задоволенні позову, вважає, що суд,
користуючись приписами п. 1.32, п.п. 8.1.1., 8.1.2., п. 8.1. ст. 8
Закону України від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) дійшов
помилкового висновку про використання придбаного обладнання в
господарській діяльності та відповідно віднесення амортизаційних
відрахувань на зменшення скоригованого доходу. Зауважує на тому,
що при формуванні податкового кредиту враховуються суми ПДВ з
вартості придбаних товарів (робіт, послуг), які відносяться до
складу виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації. Інспекція посилається на
взаємопов'язаність норм Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) та Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ), вважає здійснене виключення із
податкового кредиту сум, сплачених за придбане технологічне
обладнання правомірним, оскільки обладнання передане третій особі
для проведення технологічних випробувань, не використовується у
власній господарській діяльності та для власних виробничих потреб,
не включаються до валових витрат витрати на його придбання, а тому
товариство не мало права на включення до податкового кредиту сум
ПДВ, сплачених при його придбанні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення
фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки в
оскаржуваних судових актах, заслухавши представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про
відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить із
обставин, встановлених у даній справі попередніми судовими
інстанціями.
Як вбачається із матеріалів справи на балансі ТОВ "Українська
сировина" обліковуються основні фонди 3-ої групи, амортизаційні
відрахування складають 496,3 тис. грн. Здійснюючи перевірку
товариства ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначила, що ТОВ
"Українська сировина", в порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР )
безпідставно віднесло до складу податкового кредиту податок на
додану вартість по операціях з придбання основних фондів. За
висновком інспекції критерієм для отримання права на податковий
кредит по придбаних основних фондах є їх участь у власній
господарській діяльності підприємства, оскільки вказане
передбачено ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ), на порушення п.п. 8.1.2. якої вказує
інспекція.
Під час розгляду справи, місцевий господарський суд
встановив, а апеляційний суд підтвердив при здійсненні
апеляційного провадження, що придбане товариством обладнання
використовується останнім у господарській діяльності, про що
свідчить укладений з ВАТ "Зелений гай" договір, за умовами якого
позивач отримує кошти за проведення технологічних випробувань
цього обладнання.
За таких встановлених попередніми судовими інстанціями
обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з прийнятими у справі рішеннями та відзначає
наступне: Амортизація основних фондів і нематеріальних активів в
розумінні ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ), є поступове віднесення витрат на їх
придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого
прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань,
установлених цією статтею.
Згідно з п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 цього Закону ( 334/94-ВР )
амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та
нематеріальних активів для власного виробничого використання...,
стаття 1 цього Закону містить поняття "господарська діяльність" -
як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли
безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є
регулярною, постійною та суттєвою. Суб'єкти підприємницької
діяльності мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати
самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному
законодавству, при цьому власник майна має право використовувати
його для підприємницької діяльності.
На підставі повного дослідження доказів у справі судами
попередніх інстанцій, встановлено, що діяльність Товариства з
обмеженою відповідальністю "Українська сировина" направлена на
отримання доходу, є регулярною, постійною і суттєвою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в спірному податковому
повідомленні-рішенні, яким визначена сума податкового зобов'язання
з податку на прибуток, вказаний п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону
України від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ), проте
інспекцією не наведено обґрунтувань щодо порушень товариством
цього підпункту - в акті перевірки вказано лише про неправомірне
включення до валових витрат суми 3 096,48 грн.
Стосовно віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з
вартості придбаного товариством обладнання судова колегія
відзначає, що порядок формування права на податковий кредит
визначений п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ).
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) податковий кредит звітного періоду складається із
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені
(нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням основних фондів, що підлягають амортизації, включаються
до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно
від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від
того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом
такого звітного періоду.
Висновки попередніх судових інстанцій ґрунтувалися на
недоведеності інспекцією того, що обладнання не використовувалося
товариством у власній господарській діяльності, на відсутності
доказів щодо неправомірності формування податкового кредиту, на
неправильному застосуванні інспекцією п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17
Закону України N 2181-III ( 2181-14 ), на неврахуванні інспекцією
приписів п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 цього Закону щодо строків
визначення сум податкових зобов'язань понад 1095 дня, наступного
за останнім днем граничного строку подання податкової декларації,
а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше - за
днем її фактичного подання.
Наведені в касаційній скарзі доводи інспекції спростовуються
вищевикладеним, у зв'язку з чим, останні не можуть бути підставою
для скасування або зміни судових рішень, прийнятих у цій справі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2005 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2005 р. зі справи N 25/11 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва - залишити без задоволення.



вгору