Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 01.06.20052/526а
Документ v526a600-05, поточна редакція — Прийняття від 01.06.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 2/526а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...] розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Колективного підприємства "Вузол" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.02.2005 р. у справі N 2/526а господарського суду Донецької області за позовом Колективного підприємства "Вузол" до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції
Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в
судовому засіданні взяли участь представники: [...] В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 р. Колективне підприємство "Вузол"
(далі - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду
Донецької області з позовом до Костянтинівської об'єднаної
державної податкової інспекції Донецької області (далі -
відповідач, Інспекція) про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Інспекції N 0000372640/0-9050 від
01.06.2004 р., яким йому визначено податкове зобов'язання з
податку на додану вартість в загальній сумі 2238 грн., у
т.ч. основний платіж - 1492 грн. та штрафні (фінансові)
санкції - 746 грн.
Заявою від 12.01.2005 р. (с.с. 47) Підприємство змінило свої
позовні вимоги та просило господарський суд визнати недійсним
повністю податкове повідомлення-рішення Інспекції
N 0000372640/3-19499 від 08.11.2004 р., яким йому визначено суму
податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість"
у розмірі 2 238,00 грн. (1 492,00 грн. - основний платіж,
746,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позовні вимоги Підприємство обґрунтувало тим, що воно
правомірно віднесло до складу податкового кредиту суму податку на
додану вартість у розмірі 1 492,00 грн. на підставі податкової
накладної, складеної Приватним підприємством "Інтерлінк-Р.А.",
оскільки на момент її складання вказане приватне підприємство було
зареєстровано платником податку на додану вартість, а його
установчі документи були дійсними. Тому, за твердженням
Підприємства, податкове повідомлення-рішення N 0000372640/3-19499
від 08.11.2004 р. прийнято Інспекцією з порушенням вимог Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Господарський суд Донецької області рішенням від
12.01.2005 р. у задоволенні позовних вимог Підприємству відмовив
повністю. Рішення суду вмотивовано тим, що відсутність вини
Підприємства при віднесенні до складу податкового кредиту суми
податку на додану вартість у розмірі 1 492,00 грн. на підставі
податкової накладної N 57 від 11.03.2002 р., складеної Приватним
підприємством "Інтерлінк-Р.А.", установчі документи та свідоцтво
про реєстрацію як платника на додану вартість якого рішенням
Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003 р. (с.с. 34)
визнані недійсними з моменту реєстрації, не звільняє Підприємство
від відповідальності, оскільки податкові правовідносини є
абсолютними, а тому відповідальність у їх межах настає незалежно
від наявності вини.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від
14.02.2005 р. зазначене рішення господарського суду залишив без
змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у
господарських операціях з Підприємством від імені Приватного
підприємства "Інтерлінк-Р.А." діяла особа, яка не мала законних
повноважень на їх здійснення та на підписання документів
податкової звітності, а тому податкова накладна N 57 від
11.03.2002 р., складена Приватним підприємством "Інтерлінк-Р.А.",
не відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ), і, відповідно, Підприємство неправомірно
на її підставі віднесло до складу податкового кредиту суму податку
на додану вартість у розмірі 1 492,00 грн.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 14.02.2005 р., в якій просить зазначену
постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити
його позовні вимоги і визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення Інспекції N 0000372640/3-19499 від
08.11.2004 р. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним
господарським судом при прийнятті постанови у даній справі
порушено ст. 104 ЦК України ( 435-15 ), та п. 1 ст. 103
ГПК України ( 1798-12 ). Крім того, скарга містить посилання на
постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду
України від 10.06.2003 р.
Інспекція не скористалась правом, наданим ст. 111-2
ГПК України ( 1798-12 ), та відзив на касаційну скаргу не
надіслала, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного
господарського суду, що оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представника Інспекції матеріали справи та доводи Підприємства,
викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної
оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування
господарськими судами апеляційної та першої інстанцій норм
матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішень,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи
наступне.
Відповідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (тут і надалі - у редакції, що діяла на
момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це
сума, на яку платник податку має право зменшити податкове
зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7 ст. 7 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) податковий кредит звітного періоду складається із
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону ( 168/97-ВР )
передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю
платником податку-продавцем, визначено пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом
Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року
N 165 ( z0233-97 ), передбачає, зокрема, що: - податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал
і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця
(пункт 6 ( z0233-97 ); - усі складені примірники податкової накладної підписуються
особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів
(робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника
податку-продавця (пункт 18 ( z0233-97 ).
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003 р.
статут Приватного підприємства "Інтерлінк-Р.А." (зареєстрований
Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією за
N 17963 від 10.12.2001 р.), свідоцтво про його державну реєстрацію
як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи N 17963
від 10.12.2001 р., свідоцтво про його реєстрацію як платника
податку на додану вартість N 36055811 визнані недійсними з моменту
державної реєстрації (с.с. 34).
Рішення місцевого загального суду мотивовано тим, що
громадянин Терещенко М.В., який згідно статуту Приватного
підприємства "Інтерлінк-Р.А." є його засновником, влітку 2001 р.
загубив свій паспорт, ніяких установчих документів, угод та
фінансових документів від імені Приватного підприємства
"Інтерлінк-Р.А." не підписував, розрахункових рахунків в установах
банків не відкривав, дозволу на виготовлення печатки та штампу не
одержував.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
зазначені обставини свідчать про те, що у господарській операції з
Підприємством від імені Приватного підприємства "Інтерлінк-Р.А."
на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень
на здійснення таких операцій та підписання документів податкової
звітності (податкової накладної). Як наслідок, віднесення
Підприємством до складу податкового кредиту суми податку на додану
вартість у розмірі 1 492,00 грн. грн. на підставі податкової
накладної N 57 від 11.03.2002 р., складеної Приватним
підприємством "Інтерлінк-Р.А.", здійснено неправомірно, оскільки
вказана податкова накладна не відповідає вимогам Закону України
"Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової
накладної, затвердженому наказом Державної податкової
адміністрації України від 30.05.1997 року N 165 ( z0233-97 ).
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) рішення господарського суду Донецької області від
12.01.2005 р. та постанова Донецького апеляційного господарського
суду від 14.02.2005 р., ґрунтуються на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для
вирішення спору, відповідають нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з
чим підстав для її скасування не вбачається.
За згодою представника відповідача, відповідно до частини
другої ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ),
в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Колективного підприємства "Вузол" на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.02.2005 р. у справі N 2/526а господарського суду Донецької
області залишити без задоволення, а зазначену постанову - без
змін.



вгору