Документ v4_67700-05, поточна редакція — Прийняття від 01.03.2005

                                                          
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
01.03.2005 Справа N 2-24/6706-04

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...> за участі представника <...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
спільного колективного підприємства з іноземними інвестиціями
фірми "Консум" (далі - Фірма) на постанову Вищого господарського
суду України від 15 грудня 2004 р. у справі N 2-24/6706-04 за
позовом Фірми до малого приватного підприємства "Світ інформації"
(далі - Підприємство) про стягнення 8977,25 грн. заборгованості за
поставлену продукцію з урахуванням встановленого індексу інфляції,
трьох процентів річних та штрафу, В С Т А Н О В И Л А:
З позовом у господарський суд Автономної Республіки Крим
Фірма звернулася 1 квітня 2004 р., мотивувавши заявлені позовні
вимоги неналежним виконанням відповідачем договору N 27 поставки
книжкової продукції від 5 грудня 2000 р. (далі - Договір N 27). На
виконання зазначеного договору Фірмою була поставлена книжкова
продукція на суму 3216,30 грн., проте Підприємством оплачена
частково на суму 400 грн., а відтак заборгованість склала
2816,30 грн. За прострочення виконання зобов'язання Фірмою
донараховано: 5153,83 грн. штрафу на підставі пункту 5.3 Договору
N 27; 561,15 грн. збитків від інфляції та 240,19 грн. - 3% річних.
Підприємство позов не визнало, мотивуючи свої заперечення
відсутністю заборгованості перед Фірмою, а також заявило
клопотання про застосування строку позовної давності.
Рішенням від 17 травня 2004 р. в позові відмовлено на
підставі ст. 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) у зв'язку з
пропуском строку позовної давності. Судове рішення обґрунтовано
тим, що: зобов'язання щодо оплати товару виникло 19 березня
2001 р.; вперше позов було пред'явлено до господарського суду
18 березня 2004 р., проте ухвалою від 23 березня 2004 р. позовна
заява повернута без розгляду для усунення допущених недоліків:
повторно позов пред'явлено 1 квітня 2004 р. без клопотання про
відновлення пропущеного строку позовної давності; відповідачем
заявлено клопотання про застосування строку позовної давності;
відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до
основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до
додаткових вимог, а тому вимоги позивача про стягнення збитків від
інфляції, трьох процентів річних та штрафу також не підлягають
задоволенню.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
України від 23 червня 2004 р. рішення місцевого господарського
суду залишено без змін з тих самих підстав.
Оскарженою постановою від 15 грудня 2004 р. Вищий
господарський суд України постанову апеляційного суду залишив без
змін.
Фірма просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням
судом норм матеріального права та порушенням процесуально-правових
норм. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника
позивача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній
скарзі, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду і, відповідно,
підтверджуючи законність рішення суду першої інстанції про відмову
в позові, Вищий господарський суд України погодився з висновком
про те, що позивач пропустив передбачений ст. 257 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) трирічний строк для звернення з позовом
до Підприємства, позаяк право на звернення до суду з вимогою про
захист порушеного права у нього виникло з 19 березня 2001 р., а
позов пред'явлено лише 1 квітня 2004 р.
Проте, суди не врахували, що прийнявши позовну заяву 1 квітня
в тому вигляді як вона була подана 18 березня, суд спростував свій
попередній висновок про наявність підстав для повернення цієї
заяви без розгляду, а тому висновок про пропуск строку позивачем
не відповідає дійсності, оскільки позивач фактично пред'явив позов
у межах строку давності і не є відповідальним за незаконні дії
суду (судді).
З огляду на викладене Верховний Суд України вважає, що
ухвалені у справі постанови і рішення судів всіх інстанцій не
можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно встановити дійсні права та обов'язки сторін і
в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу спільного колективного підприємства з
іноземними інвестиціями фірми "Консум" задовольнити, постанову
Вищого господарського суду України від 15 грудня 2004 р.,
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
України від 23 червня 2004 р. та рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 17 травня 2004 р. скасувати, а
справу передати на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.



вгору