Про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення
Постанова Верховного суду України; Справа від 07.12.200441/44а
Документ v41_4700-04, поточна редакція — Прийняття від 07.12.2004

                      ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
П О С Т А Н О В А
07.12.2004 Справа N 41/44а

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>, розглянувши касаційну скаргу державного
відкритого акціонерного товариства тресту "Донецькшахтобудмонтаж"
(далі - Товариство) на ухвалу Вищого господарського суду України
від 20 жовтня 2004 року N 41/44а, В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2004 року Товариство звернулося в господарський суд
Донецької області з позовом до державної податкової інспекції у
Калінінському районі м. Донецька, Єнакіївської об'єднаної
державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання
недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від
29 січня 2004 року N 1060000582342, яким застосовано штрафні
санкції в сумі 1100 грн. на підставі пункту 1 статті 3 та пункту 1
статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ).
Рішенням господарського суду Донецької області від 19 квітня
2004 року в частині вимог про визнання податкового
повідомлення-рішення від 29 січня 2004 року N 1060000582342
недійсним у позові відмовлено; в частині вимог про скасування
цього податкового повідомлення-рішення провадження у справі
припинено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
30 червня 2004 року зазначене рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20 жовтня
2004 року N 41/44а Товариству повернуто касаційну скаргу на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
30 червня 2004 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 111-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Ухвала
вмотивована тим, що додане до касаційної скарги платіжне доручення
від 21 липня 2004 року N 1417 не є належним доказом сплати
державного мита, оскільки сплата державного мита здійснена не за
тими реквізитами, які встановлені Державним казначейством України
для справляння державного мита зі скарг, які подаються до Вищого
господарського суду України.
25 листопада 2004 року колегією суддів Верховного Суду
України за касаційною скаргою Товариства порушено провадження з
перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду
України від 20 жовтня 2004 року N 41/44а. У касаційній скарзі
ставиться питання про скасування оскарженої ухвали з мотивів
неправильного застосування норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи, наведені у
касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею
111 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), і,
зокрема, встановлено, що до скарги повинні додаватися докази
сплати державного мита.
Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) державне мито
сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в
порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання
державного та місцевих бюджетів ( v0001506-00 ) та Інструкцією про
відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню
бюджетів у системі Державного казначейства, затвердженими наказом
Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року N 119
( v0119506-00 ), рахунки з обліку надходжень до загального фонду
державного бюджету відкриваються на балансі обласних управлінь
Державного казначейства за балансовим рахунком 3111.
До касаційної скарги Товариство додавало примірник платіжного
доручення від 21 липня 2004 року N 1417 на перерахування
42,50 грн. державного мита відділенню Державного казначейства у
Київському районі м. Донецька на рахунок N 31111092800006,
відкритий в управлінні Державного казначейства у Донецькій
області. Слід зазначити, що у даному випадку державне мито
перераховано за реквізитами рахунка для зарахування до державного
бюджету державного мита із позовних заяв та апеляційних скарг, які
подаються до господарського суду Донецької області та Донецького
апеляційного господарського суду (лист Державного казначейства
України від 6 лютого 2003 року N 03-04/91-1319 ( v1319506-03 ). На
звороті платіжного доручення від 21 липня 2004 року N 1417 вчинено
напис про зарахування суми 42,50 грн. у дохід відділення
Держказначейства у Київському районі м. Донецька, скріплений
першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки
Донецької філії АКБ "Мрія".
Повертаючи касаційну скаргу Товариства, Вищий господарський
суд України не врахував, що при вирішенні питання щодо дотримання
скаржником вимог статті 111 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), юридичне значення має факт зарахування
державного мита до державного бюджету, а не те, за
місцезнаходженням якого суду здійснено таке зарахування.
За таких обставин Вищий господарський суд України неправильно
застосував пункт 4 частини 1 статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та без законних підстав
повернув касаційну скаргу Товариства.
Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу Вищого господарського
суду України слід скасувати, а справу передати на розгляд до цього
суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Товариства задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 20 жовтня
2004 року N 41/44а скасувати, а справу передати на розгляд до
Вищого господарського суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.



вгору