Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 21.07.20053/84
Документ v3_84600-05, поточна редакція — Прийняття від 21.07.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2005 Справа N 3/84
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 15.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...] за участю представників сторін: [...] розглянувши матеріали касаційної скарги Шосткінського
казенного заводу "Зірка" на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 01.02.2005 р. у справі N 3/84 господарського суду Сумської області за позовом ВАТ "Сумиобленерго" до Шосткінського казенного заводу "Зірка" про стягнення 3 003 697,94 грн. В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Сумиобленерго" м. Суми звернулось з позовом про
стягнення з Казенного заводу "Зірка" м. Шостка 3003697,94 грн. в
тому числі 21358,00 грн. річних, 1422,71 грн. пені, 3883,59 грн.
збитків від інфляції, 2669762,61 грн., як вартість понаднормативно
спожитої електроенергії за період з 27.02.2001 р. по
25.10.2002 р., 307270,67 грн. як вартість спожитої електроенергії
понаддоговірну величину потужності, яка виникла за період з
25.10.2001 по 07.10.2003 р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.10.04 у
справі N 3/84 позов задоволено частково.
З казенного заводу "Зірка" м. Шостка на користь позивача
стягнуто 1422 грн. 71 коп. пені, 21358 грн. 36 коп. річних,
3883 грн. 59 коп. збитків від інфляції, 1913323 грн. 49 коп. боргу
за понаддоговірну величину спожитої електроенергії.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
01.02.05 зазначене рішення місцевого господарського суду залишено
без зміни.
У поданій касаційній скарзі та доповнення до неї Казенний
завод "Зірка" просить скасувати рішення та постанову цих судових
інстанцій в частині стягнення 1913323,49 грн. боргу за
понаддоговірну величину спожитої електроенергії та 881,06 грн.
річних з підстав, що викладені в них.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в
судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими
інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального права прийшла до
висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення
касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
ВАТ "Сумиобленерго" та Казенний завод "Зірка" м. Шостка
уклали договір від 10.02.98 N 27-а на постачання електроенергії.
Відповідно з п. 16 Порядку постачання електроенергії
споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 09.04.02 N 475 ( 475-2002-п, 441-99-п ), споживач у разі
перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання
електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з
абз. 5 і 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) у вигляді п'ятикратної вартості різниці фактично
спожитої і договірної величини електроенергії.
Споживання електроенергії понадграничні величини є
правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч. 1 ст. 27
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) тягне за
собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну
і кримінальну відповідальність.
Закони, які відповідно до ст. 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) визначали дії щодо споживання електричної енергії
понадграничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку
постачання електричної енергії споживачам ( 441-99-п ), злочином
або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну
чи адміністративну відповідальність за такі дії, відсутні.
Таким чином, передбачені абз. 5 і 6 ст. 26 Закону України
"Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) санкції, про що зазначається
в ст. 27 цього Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за
правопорушення у сфері господарювання і за своєю правовою природою
є штрафною.
Відповідно до чинної на час виникнення спірних відносин
ст. 71 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (в редакції від
18.07.63) до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовуються
скорочені строки позовної давності, тривалістю шість місяців.
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є
підставою для відмови в позові (ст. 80 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) в ред. від 18.07.63).
Відповідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень до
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (ред від 16.01.03) правила
цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів,
строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло
раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Верховний Суд України в ч. 3 п. 1 постанови Пленуму від
29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) (з наступними змінами) "Про судове
рішення" роз'яснив, що обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Проте, місцевий та апеляційний господарські суди не
дотримались наведених роз'яснень та вимог відповідно п. 3 ст. 84,
п. 7 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ).
Так, розглядаючи позов та здійснюючи апеляційне провадження у
справі, судові інстанції не дослідили, з урахуванням
вищевикладеного, правової природи санкцій, що встановлені абз. 5
та 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ),
що виключає можливість вірного застосування до позову в частині
стягнення 2669762,00 грн. як вартість понаднормативно спожитої
електроенергії за період з 27.02.01 по 25.10.2002, так як вартість
спожитої електроенергії понаддоговірну величину потужності за
період з 25.10.01 по 07.10.03 в сумі 307270,67 грн.
Потребують додаткового дослідження і позовні вимоги в частині
стягнення пені, річних та збитків від інфляції з урахуванням
викладених в додатку до касаційної скарги заперечень.
Зазначене свідчить про неповноту дослідження судовими
інстанціями обставин справи, що є порушенням процесуального
законодавства, зокрема, ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) є правовою
підставою для скасування судових рішень.
Оскільки передбачені законодавством межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини справи, що не були встановлені судом першої
та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі на новий
розгляд
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 14.10.04 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
01.02.05 у справі N 3/84 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Сумської області.



вгору