Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 01.11.20052-9/3361-2005
Документ v3361600-05, поточна редакція — Прийняття від 01.11.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 2-9/3361-2005
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві,
касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська
залізниця" на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 16.05.2005 року у справі N 2-9/3361-2005 за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" до ВАТ "Урожайненський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 5715,00 грн., за участю представників: позивача - Мотова С.П. відповідача - Оголь О.О. В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АР Крим від 22.02.2005 року у
справі N 2-9/3361-2005 (суддя Пєтухова Н.С.) позовні вимоги
державного підприємства "Придніпровська залізниця" до
ВАТ "Урожайненський комбінат хлібопродуктів" про стягнення
5715,00 грн. штрафу за неправильне зазначення у накладній коду
вантажоодержувача, задоволено: стягнуто з відповідача на користь
позивача 5715,00 грн. штрафу, витрати по сплаті державного мита та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.05.2005 року (судді: Гонтар В.І., Горошко Н.П., Плут В.М.)
рішення господарського суду АР Крим від 22.02.2005 року скасоване,
в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 16.05.2005 року скасувати,
рішення господарського суду АР Крим від 22.02.2005 року у даній
справі залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник
послався на те, що господарським судом апеляційної інстанції
неправильно застосовані норми матеріального права та порушені
норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного
судового акту.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення" від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 N 4, від 25.12.92 N 13
( v0013700-92 ), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи
інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки
сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та
безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних
обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, постанова у даній справі зазначеним вимогам не
відповідає.
Приймаючи оскаржувану постанову про відмову у задоволенні
позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те,
що неправильне зазначення коду вантажоодержувача у накладній, не є
підставою для притягнення вантажовідправника до відповідальності.
Однак, судом апеляційної інстанції не враховано наступного.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспорт"
( 232/94-ВР ) підприємства транспорту мають право вимагати від
пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог
цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та
інших нормативних актів України, що регулюють діяльність
транспорту.
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів
( z0863-00 ), затверджених наказом Міністерства транспорту України
N 644 ( z0861-00 ) від 21.11.2000 року, вантажовідправник при
заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати точне й
повне найменування установи, підприємства, організації, особи -
одержувача вантажу, його цифровий код, поштову адресу та інші дані
зазначені в даному пункті Правил.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно залізничної
накладної N 45838044 відповідачем було здійснено відвантаження
вантажу ДП "Керченський комбінат хлібопродуктів" з кодом
одержувача - 6776.
15.08.2004 року при перевірці на станції призначення було
встановлено, що код одержувача у накладній N 45838044 вказано
неправильно, про що складено акт загальної форми N 106.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України ( 457-98-п )
вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки
неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених
ним у накладній.
На підставі ст. 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ),
за неправильне зазначення у накладній коду одержувача з
відправника стягується штраф у розмірі, згідно статті 118 цього
Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України ( 457-98-п ),
підлягає стягненню штраф у п'ятикратному розмірі плати за
користування вагонами.
Враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про
відмову у задоволенні позовних вимог є необґрунтованим та
неправомірним.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що суд першої
інстанції в порядку ст.ст. 4-3, 4-7, 43 ГПК України ( 1798-12 )
всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в
обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та керуючись
законом, дійшов вірного висновку про доведеність та
обґрунтованість позовних вимог, перевіривши розрахунки прийняв
рішення, яке відповідає положенням ст. 84 ГПК України та вимогам,
що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зі змінами
та доповненнями.
Відтак, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.05.2005 року у справі N 2-9/3361-2005
підлягає скасуванню, а незаконно скасоване рішення господарського
суду АР Крим від 22.02.2005 року у даній справі підлягає залишенню
без зміни.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська
залізниця" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.05.2005 року у справі N 2-9/3361-2005 скасувати, а рішення
господарського суду АР Крим від 22.02.2005 року в даній справі
залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
Судді Н.Мележик
О.Подоляк



вгору