Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 07.07.20056/255а
Документ v255a600-05, поточна редакція — Прийняття від 07.07.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2005 Справа N 6/255а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)

Вищий господарський суд України в складі колегії [...],
розглянувши касаційну скаргу Чернігівської МДПІ на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 р. у
справі N 6/255а господарського суду Чернігівської області за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" до
Чернігівської МДПІ про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, за участю представників сторін: [...],
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
01.12.2004 р., залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 09.02.2005 р., задоволено
позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Чернігівської МДПІ від 19.05.2004 р. N 0000672340/0 про визначення
ТОВ "Світанок" податкового зобов'язання за платежем з податку на
додану вартість у сумі 23997,50 грн., в тому числі 15985,00 грн. -
основний платіж та 7992,50 грн. - штрафних санкцій.
В касаційній скарзі Чернігівська МДПІ просить скасувати
постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення,
посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним
господарським судом підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що
Чернігівською МДПІ проведено перевірку дотримання вимог Закону
України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Світанок" за грудень
2002 року, грудень 2003 року, за результатами якої складено акт
від 19.05.2004 р. N 46/23-312/03795520, на підставі якого прийняте
податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від
19.05.2004 р. N 0000672340/0 про визначення позивачу податкового
зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі
23997,50 грн., в тому числі 15985,00 грн. - основний платіж та
7992,50 грн. - штрафних санкцій.
Рішення контролюючого органу вмотивоване порушенням позивачем
підпункту 7.4.3 пункту 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) з посиланням на те, що позивачем до
суми податкового зобов'язання в спеціальній декларації по
рослинництву (декларація N 2) був включений ПДВ, нарахований на
вартість наданих послуг приватним особам по ремонту
сільськогосподарської техніки.
З врахуванням цього позивачу донараховано податок на додану
вартість по загальній декларації за грудень 2002 року в сумі
8938,00 грн. та за грудень 2003 року в сумі 7047,00 грн.
Згідно статуту ТОВ "Світанок" його видом діяльності є,
зокрема, вирощування сільськогосподарської продукції, її переробка
та реалізація.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 11.29 ст. 11 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) до 1 січня
2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2
статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на
додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки
переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що
здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно
від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума,
одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний
(податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми
валового доходу підприємства.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні
сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на
придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
У разі нецільового використання акумульованих коштів вони
стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів
визначений Порядком акумуляції і використання коштів, що
нараховується сільськогосподарськими товаровиробниками -
платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію
(крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою КМ
України від 26.02.99 р. N 271 ( 271-99-п ).
При цьому сільськогосподарські товаровиробники відображають
результати операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) власного
виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких
умовах із власної сільськогосподарської сировини (крім
підакцизної), у спеціальній декларації N 2.
Згідно підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у разі, коли товари
(роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково
використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до
суми податкового кредиту включається та частка сплаченого
(нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка
відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в
оподатковуваних операціях звітного періоду.
28 січня 2002 року між співвласниками майна, членами
реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства
та позивачем укладено договір оренди, за яким співвласники
передають належні їм на праві спільної часткової власності основні
засоби позивачу в оренду строком на 3 роки.
Підпунктом 3.3 договору оренди передбачено, що товариство
зобов'язано проводити капітальний та поточний ремонт основних
засобів за рахунок фонду відтворення майна.
Згідно пункту 4.7 цього договору оренди частину орендної
плати в розмірі сум амортизаційних відрахувань позивач акумулює в
спеціальному цільовому фонді відтворення орендованих основних
засобів, який використовується на реконструкцію та модернізацію
цих засобів і розширення виробництва. Здійснені за рахунок
зазначених коштів поліпшення орендованих основних засобів є
власністю співвласників.
Судом встановлено, що ТОВ "Світанок" в 2002 та 2003 роках
виконало роботи по поточному ремонту та підтриманню орендованих
основних засобів в робочому стані, а витрати, пов'язані з
ремонтом, включило до складу поточних витрат діяльності
підприємства.
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) об'єктом оподаткування є
операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України, в тому числі операції з оплати вартості
послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права
власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для
погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
На підставі підпункту 3.1.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) позивач
на вартість виконаних ремонтних робіт нараховував ПДВ, який
включив до сум податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2002 року
та за грудень 2003 року в спецдекларації N 2 відповідно до Порядку
акумуляції та використання коштів, які нараховуються
сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на
додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, затвердженою постановою Кабінету
Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 ( 271-99-п ).
Висновок судів попередніх інстанцій про правомірність
вищезазначених дій позивача щодо ведення податкового обліку
відповідає правильному застосуванню пункту 11.29 ст. 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), оскільки
цим пунктом право сільськогосподарського товаровиробника -
платника ПДВ на залишення в своєму розпорядженні сум ПДВ з
операцій продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва
(крім підакцизних товарів) не ставиться в залежність від різновиду
відчужуваних товарів (робіт, послуг) та від кола покупців, при
умові, якщо товари (роботи, послуги) були вироблені (виконані,
надані) власне таким платником податку.
Звідси висновок суду про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 19.05.2004 р.
N 0000672340/0 про визначення ТОВ "Світанок" податкового
зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі
23997,50 грн. є обґрунтованим та відповідаючим чинному
законодавству.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Чернігівської МДПІ залишити без задоволення,
а постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.02.2005 р. - без змін.



вгору