(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.09.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі Колегії суддів: Панової І.Ю. - головуючого, доповідач у справі, Катеринчук Л.Й., Стратієнко Л.В.
Рішенням господарського суду Київської обл. від 29.11.2005 у справі N 154/11-05/3 (суддя Поляк О.І.) в позові ТОВ "Синтез" до Приватного підприємства "Агробудпереробка" та ТОВ "Гранітранссервіс" про визнання біржових контрактів недійсними відмовлено повністю.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2006 у справі N 154/11-05/3 (Колегія суддів: Мостова Г.І., Агрикова О.В., Рибченко А.О.) рішення господарського суду Київської області залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції ТОВ "Синтез" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, згідно якої просило скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення з боку судів попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позовною вимогою ТОВ "Синтез" була вимога про визнання біржових контрактів недійсними, суди повинні були застосувати норми закону, що встановлюють підстави для визнання правочинів недійсними, норми ст.ст. 203, 215 ЦК України 435-15 , але суди застосували норми закону, що регулюють правовідносини при витребуванні власником майна від добросовісного набувача.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми ст.ст. 12, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 2343-12 .
Колегія суддів Вищого господарського суду України переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій застосування норм матеріального і процесуального права, вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, виходячи з наступного:
- у грудні 2004 позивач - ТОВ "Синтез" звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до ПП "Агробудпереробка" та до ТОВ "Граніттранссервіс" про визнання недійсними, укладених між відповідачами 20.09.2004 на Товарній біржі "Центральна" за участю члена біржі ПП "Товарницький І.С.", біржових контрактів купівлі-продажу транспортних засобів NN КП4092001Б - КП4092009Б.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2005 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товарну біржу "Центральна".
15.09.2004 ухвалою господарського суду міста Києва у справі N 46/681-б про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Агробудпереробка", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи укладення угод про зазначене вище з іншими суб'єктами підприємницької діяльності заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника введено процедуру розпорядження майном боржника.
Судом першої інстанції в рішенні від 29.11.2005 встановлено, що відповідно до умов вказаних вище біржових контрактів відповідач-1 - Приватне підприємство "Агробудпереробка" - продає, а відповідач-2 - ТОВ "Граніттранссервіс" купує транспортні засоби на загальну суму 557445 грн.
Господарський суд в рішенні дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що транспортні засоби куплені у відповідача-1 за відплатними біржовими контрактами, з володіння їх власника відповідача-1 на момент укладення біржових контрактів від 20.09.2004 року не вибували, а також на момент укладення біржових контрактів відповідач-2 не знав і не міг знати, що відповідач-1 не мав права відчужувати транспортні засоби, оскільки не знав і не міг знати про вжиття ухвалою суду від 15.09.2004 у справі N 46/681-б стосовно відповідача-1 заходів забезпечення вимог кредиторів, в зв'язку з тим, що відповідач-2 не є стороною у справі про банкрутство відповідача-1.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що з моменту опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 2343-12 факт порушення провадження у справі про банкрутство боржника стає загальновідомим для необмеженого кола осіб.
Судом першої інстанції в рішенні встановлено, що оголошення про порушення відносно приватного підприємства "Агропромпереробка" справи про банкрутство було розміщено в офіційному друкованому виданні, - в газеті "Голос України" N 190 від 12.10.2004, після проведення біржових торгів.
Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірне дійшов висновку стосовно того що відповідач-2 є добросовісним набувачем транспортних засобів, придбаних за плату за біржовими контрактами від 20.09.2004.
Відповідно до пояснень 3-ї особи з боку відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, перед укладенням спірних біржових контрактів Товарною біржою "Центральна" була проведена перевірка на відсутність у відповідача-1 (продавця) кредитної заборгованості і банкрутства та порушень не встановлено.
Крім того, рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до вимог ст. 33 ГПК України 1798-12 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не доведено, яким чином внаслідок продажу транспортних засобів за біржовими контрактами був зменшений обсяг майнових активів відповідача та порушені в зв'язку з цим права позивача як кредитора відповідача-1 в процедурі банкрутства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення біржових контрактів розпорядник майна у справі про банкрутство призначений не був.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правові підстави для визнання недійсними біржових контрактів купівлі-продажу транспортних засобів, зареєстрованих на товарній біржі "Центральна", які є предметом позову, відсутні, оскільки при вирішенні даного спору господарський суд не встановив наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання право чинів недійсними і настання відповідних наслідків, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін, виходячи з такого:
- відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України 435-15 підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 216 ЦК України 435-15 , у разі недійсності право чину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право чину а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Колегія суддів вважає, що визнаючи правочин недійсним, суд зобов'язаний вирішити питання про наслідки недійсності правочину.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 388 ЦК України 435-15 , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
3) вибуло з володіння власника або особи якій він передав у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано і законно зазначили, що відповідач-2 є добросовісним набувачем, відповідно до вимог ст. 388 ЦК України 435-15 , а позивач у справі не є стороною біржових контрактів, в зв'язку з чим права останнього не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсними біржових контрактів, стороною в яких він не є, з застосуванням правового механізму встановленого ст. 216 ЦК України незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.
Захист прав особи, яка вважає себе власником майна можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України 435-15 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України 1798-12 , Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ :
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2006 та рішення господарського суду Київської області від 29.11.2005 у справі N 154/11-05/3 залишити без змін.