Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 03.08.200541/132а
Документ v132a600-05, поточна редакція — Прийняття від 03.08.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 41/132а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 29.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...] розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Куйбишевському р-ні м. Донецька на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.02.2005 р. у справі N 41/132а господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісма" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському р-ні
м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в
судовому засіданні взяли участь представники: [...] В С Т А Н О В И В:
У квітні 2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю
"Вісма" (далі - Товариство) звернулось до господарського суду
Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у
Куйбишевському р-ні м. Донецька (далі - Інспекція) про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
N 0000542342/0/32351638/3171 та N 0000532342/0/32351638/3172 від
26.03.2004 р., якими йому визначено суми податкових зобов'язань
відповідно за платежем "Податок на прибуток" у розмірі
128 510,00 грн. (73 000,00 грн. - основний платіж,
55 510,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та за платежем
"Податок на додану вартість" у розмірі 96 387,00 грн.
(64 258,00 грн. - основний платіж, 32 129,00 грн. - штрафні
(фінансові) санкції).
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що: - воно правомірно не відобразило приріст не отриманого
товару, оскільки це передбачено п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ); - відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою
для не включення витрат з придбання транспортних послуг до складу
валових; зазначене включення здійснено на підставі відповідних
актів приймання-передачі робіт та податкових накладних, які є
первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 )
та відповідають її вимогам; відповідно, відсутні підстави для
висновку про завищення валових витрат, а тому відсутні і підстави
для донарахування податку на додану вартість у цій частині; - Інспекції на момент перевірки замість раніше наданих
податкових накладних, у яких були відсутні окремі реквізити,
передбачені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ), було надано податкові накладні, які відповідають
вимогам вказаного Закону, проте це не відображено в акті
перевірки.
Рішенням господарського суду Донецької області від
13.12.2004 р. позовні вимоги Товариства задоволено повністю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
14.02.2005 р. рішення господарського суду Донецької області від
13.12.2004 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що: - податковому обліку приросту балансової вартості товарів та
відповідному включенню до складу валових доходів підлягають лише
ті товари, які отримані та оприбутковані платником податку; - витрати Товариства, понесені ним у зв'язку з придбанням
транспортних послуг, правомірно віднесено до складу валових,
оскільки вони підтверджуються розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку; відповідно, податковий
кредит з податок на додану вартість, сплаченого у ціні цих
транспортних послуг, Товариством сформовано правомірно; - податкові накладні, на які Інспекція посилається в акті
перевірки як на такі, що не відповідають вимогам Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), містяться у
матеріалах справи (належним чином засвідчені копії) та
відповідають усім вимогам зазначеного Закону.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 14.02.2005 р., в якій просить зазначену
постанову і рішення господарського суду Донецької області від
13.12.2004 р. скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити
Товариству у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга
мотивована тим, що апеляційним господарським судом при вирішенні
спору порушено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 111.2.1 п. 11.2 ст. 11
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ), ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), п. 2 Положення про
документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 168/704
( z0168-95 ) від 05.06.1995 р., пп. 4.2.2.4 п. 4.2.2 Інструкції
про порядок приймання, перевезення, зберігання, відпуску та обліку
нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України,
затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової і
нафтопереробної промисловості України, Міністерства транспорту
України, Державного комітету по стандартизації, метрології і
сертифікації України, Державного комітету статистики України
N 81/38/101/235/122 ( z0685-99 ) від 02.04.1998 р., ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ).
Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2
ГПК України ( 1798-12 ), та відзив на касаційну скаргу не
надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення
місцевого господарського суду, що оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представника Інспекції матеріали справи та доводи Інспекції,
викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної
оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення
та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що касаційна скарга Інспекції не підлягає задоволенню,
враховуючи наступне.
Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (тут і надалі - у редакції,
яка була чинною у відповідну частину періоду, за який Інспекція
здійснювала перевірку дотримання вимог податкового та валютного
законодавства Товариством) платник податку веде податковий облік
приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що
підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів,
комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів
(далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та
залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення
(перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових
витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані
безкоштовно).
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не
оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів
не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з
обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не
включається.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець
звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж
звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів
платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець
звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того
ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат
платника податку у такому звітному періоді.
З наведеної норми вбачається, що податковому обліку приросту
(убутку) балансової вартості запасів та відповідному включенню до
складу валових доходів (витрат) підлягають лише ті запаси, які
отримані (оприбутковані) платником податку.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що бензин А-95 у кількості
54 779 кг на суму 90 000,00 грн., придбаний Товариством у
Товариства з обмеженою відповідальністю "Славута" за договором
купівлі-продажу від 26.06.2003 р., у першому півріччі 2003 р.
Товариством на свій склад не оприбутковувався, оскільки відповідно
до умов зазначеного договору право власності на товар
(бензин А-95) виникає у момент підписання сторонами договору акту
приймання-передачі, а вказаний акт підписаний 01.07.2003 р.
У зв'язку з цим колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає, що висновок Інспекції, якій міститься в акті
перевірки від 23.03.2003 р. N 31/23-1/32351638, про те, що
Товариство неправомірно не відобразило приріст балансової вартості
відповідних запасів (бензину А-95) за перше півріччя 2003 р., є
необґрунтованим, оскільки такий приріст відбувся лише у другому
півріччі 2003 р., а саме - 01.07.2003 р. Відповідно, відсутні
підстави і для висновку про заниження у зв'язку з цим Товариством
валових доходів.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання
електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного
Закону ( 334/94-ВР ) не належать до складу валових витрат будь-які
витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними
та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), зокрема,
зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують
грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це
документ, який містить відомості про господарську операцію та
підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу
встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи
можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні
мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру
господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської
операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу
ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської
операції.
Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що
наявні у справі матеріали, а саме - договір від 25.03.2003 р.,
укладений між Товариством (Замовник) та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Вибір" (Перевізник), відповідні акти виконаних
робіт та податкові накладні, складені за результатами проведених
операцій за вказаним договором, - є первинними документами у
розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ).
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України зазначає, що висновок Інспекції, якій міститься в
акті перевірки від 23.03.2003 р. N 31/23-1/32351638, про те, що
Товариство включило до складу валових витрат витрати, понесені у
зв'язку з оплатою вартості робіт (транспортних послуг) за
договором від 25.03.2003 р. з порушенням вимог пп. 5.3.9 п. 5.3
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) також є необґрунтованим, оскільки вказані витрати
підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог зазначеної
норми Закону. Відповідно, відсутні підстави для висновку про
заниження у зв'язку з цим Товариством валових витрат, у зв'язку з
чим відсутні і підстави для донарахування податку на додану
вартість у цій частині.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (тут і надалі - у
редакції, яка була чинною у відповідну частину періоду, за який
Інспекція здійснювала перевірку дотримання вимог податкового та
валютного законодавства Товариством) податкова накладна має
містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової
адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх
кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили (і це
підтверджується матеріалами справи), що податкові накладні, які
відповідно до висновку Інспекції, який міститься в акті перевірки
від 23.03.2003 р. N 31/23-1/32351638, не містять передбачених
вказаною нормою Закону "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) реквізитів, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (копії
відповідних податкових накладних містяться у матеріалах справи).
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого
господарського суду України зазначає, що Товариство правомірно
віднесло до складу податкового періоду суми податку на додану
вартість, підтверджені відповідними податковими накладними,
оскільки останні відповідають вимогам Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) постанова Донецького апеляційного господарського суду
від 14.02.2005 р. ґрунтується на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для
вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального
права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків
апеляційного господарського суду, викладених у зазначеній
постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Куйбишевському рні м. Донецька на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 14.02.2005 р. у справі
N 41/132а господарського суду Донецької області залишити без
задоволення, а вказану постанову - без змін.



вгору