Документ v062u710-10, поточна редакція — Прийняття від 07.10.2010

                           У Х В А Л А 
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті
конституційного провадження у справі
за конституційним поданням Верховної Ради
Автономної Республіки Крим щодо офіційного
тлумачення положень статті 33 Конституції
України, статті 2 Закону України "Про свободу
пересування та вільний вибір місця
проживання в Україні"

м. Київ Справа N 2-58/2010
7 жовтня 2010 року
N 62-у/2010

Конституційний Суд України у складі суддів:
Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого, Бауліна Юрія Васильовича, Бринцева Василя Дмитровича, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Винокурова Сергія Маркіяновича, Гультая Михайла Мирославовича, Запорожця Михайла Петровича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича - доповідача, Маркуш Марії Андріївни, Сергейчука Олега Анатолійовича, Стецюка Петра Богдановича, Стрижака Андрія Андрійовича, Ткачука Павла Миколайовича, Шаптали Наталі Костянтинівни, Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного
провадження у справі за конституційним поданням Верховної Ради
Автономної Республіки Крим щодо офіційного тлумачення положень
статті 33 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 2 Закону
України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання
в Україні" від 11 грудня 2003 року N 1382-IV ( 1382-15 )
(Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 15, ст. 232).
Заслухавши суддю-доповідача Лилака Д.Д. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - Верховна Рада
Автономної Республіки Крим - звернувся до Конституційного Суду
України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статті 33
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 2 Закону України "Про
свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"
( 1382-15 ) (далі - Закон) в аспекті питання, чи передбачається
цими нормами право фізичних осіб на реєстрацію в садових будинках,
придатних для цілорічного проживання, які є єдиним місцем їх
проживання.
Практичну необхідність в офіційному тлумаченні положень
статті 33 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статті 2 Закону
( 1382-15 ) автор клопотання мотивує відсутністю такого права,
стверджуючи, що громадяни України, іноземці та особи без
громадянства, які постійно проживають на території України в
дачних і садових будинках, придатних для цілорічного проживання, а
також ті, які не мають у власності або користуванні інших житлових
приміщень, не мають можливості офіційно оформити своє проживання
шляхом реєстрації, що суперечить вимогам названих статей.
2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного
провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з
такого.
2.1. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) до повноважень Конституційного Суду України
належить офіційне тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
законів України. Відповідно до Закону України "Про Конституційний
Суд України" ( 422/96-ВР ) підставою для конституційного подання
щодо офіційного тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
законів України є практична необхідність у з'ясуванні або
роз'ясненні, офіційній інтерпретації їх положень (частина перша
статті 93) ( 422/96-ВР ); конституційне подання має містити
правове обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні (пункт
4 частини другої статті 39) ( 422/96-ВР ).
Проте в конституційному поданні не наведено правового
обґрунтування практичної необхідності в офіційному тлумаченні
положень статті 33 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 2
Закону ( 1382-15 ).
Твердження автора клопотання про відсутність права фізичних
осіб на реєстрацію в садових будинках, придатних для цілорічного
проживання, які є єдиним місцем їх проживання, не може вважатися
обґрунтуванням практичної необхідності в офіційному тлумаченні,
оскільки це питання законодавчого регулювання.
Конституційний Суд України в ухвалах від 24 червня 2009 року
N 34-у/2009 ( v034u710-09 ) та від 18 травня 2010 року N 33-у/2010
( v033u710-10 ) зазначив, що заповнення прогалин у законах має
здійснювати законодавець внесенням до них змін і доповнень, а не
Конституційний Суд України шляхом офіційного тлумачення їх
правових норм (окремих положень) або застосуванням
загальнотеоретичних засобів їх подолання - аналогії закону й
аналогії права (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини
( v034u710-09 ); абзац другий пункту 3 мотивувальної частини)
( v033u710-10 ).
Про відсутність практичної необхідності в офіційному
тлумаченні положень статті 33 Конституції України ( 254к/96-ВР ),
статті 2 Закону ( 1382-15 ) свідчить і правове регулювання
порушеного в конституційному поданні питання. У статті 33
Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) закріплено, що кожному,
хто на законних підставах перебуває на території України,
гарантується вільний вибір місця проживання, за винятком обмежень,
які встановлюються законом. Це положення відтворено в частині
першій статті 2 Закону ( 1382-15 ). У статті 3 Закону ( 1382-15 )
міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і
зміст терміна "вільний вибір місця проживання чи перебування" - це
право громадянина України, а також іноземця та особи без
громадянства, які на законних підставах перебувають на території
України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на
території якої вони хочуть проживати чи перебувати. Позиція
Конституційного Суду України полягає в тому, що таке унормування є
одним із способів інтерпретації правової норми самим законодавчим
органом (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Ухвали
Конституційного Суду України від 15 лютого 2007 року N 14-у/2007)
( v014u710-07 ). Отже, Закон ( 1382-15 ) врегульовує відносини,
пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця
проживання в Україні, а також визначає порядок реалізації свободи
пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює
випадки їх обмеження.
За таких обставин конституційне подання не відповідає вимогам
статей 39, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ), що є підставою для відмови у відкритті
конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 45
цього Закону ( 1382-15 ).
2.2. У конституційному поданні порушується питання щодо того,
чи передбачається у статті 33 Конституції України ( 254к/96-ВР ) і
статті 2 Закону ( 1382-15 ) право фізичних осіб на реєстрацію в
садових будинках, придатних для цілорічного проживання, які є
єдиним місцем їх проживання.
Конституційний Суд України вважає, що це питання стосується
правозастосування норм, які регулюють реєстрацію місця проживання
фізичних осіб в Україні. В Ухвалі від 31 березня 2010 року
N 15-у/2010 ( v015u710-10 ) Конституційний Суд України зазначив,
що "офіційне тлумачення і застосування правових норм є різними
видами юридичної діяльності. Офіційним тлумаченням вважається
діяльність компетентного органу державної влади щодо з'ясування і
роз'яснення волі законодавця, матеріалізованої в нормі права
(усвідомлення та роз'яснення смислу норм права з метою найбільш
правильної їх реалізації). Правозастосовна діяльність полягає в
індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб'єктів і
конкретних випадків, тобто в установленні фактичних обставин
справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам.
Пошук та аналіз таких норм з метою їх застосування до конкретного
випадку є складовою правозастосування. Надання консультацій чи
роз'яснень з цього приводу не належить до повноважень
Конституційного Суду України" (абзац другий пункту 3 мотивувальної
частини) ( v015u710-10 ).
Таким чином, вказане питання непідвідомче Конституційному
Суду України, що відповідно до пункту 3 статті 45 Закону України
"Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є підставою для
відмови у відкритті конституційного провадження у справі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 39, 45, 50, 93 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки
Крим щодо офіційного тлумачення положень статті 33 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), статті 2 Закону України "Про свободу
пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від
11 грудня 2003 року N 1382-IV ( 1382-15 ) на підставі пунктів 2, 3
статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам,
передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України
"Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), та непідвідомчість
Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному
поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ



вгору