Документ v062u710-02, поточна редакція — Прийняття від 05.12.2002

                           У Х В А Л А 
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Ухвала Конституційного Суду України
про відмову у відкритті конституційного провадження
у справі за конституційним поданням Верховного Суду
України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) положень статті 110, частини
п'ятої статті 234, частини другої статті 236
Кримінально-процесуального кодексу України та
офіційного тлумачення положень частини третьої
статті 8, частини другої статті 55, частини
першої статті 64 Конституції України, частини
четвертої статті 12 Закону України "Про прокуратуру"
і понять "акти", "рішення", "дії", "бездіяльність",
які застосовані в частині другій статті 55
Конституції України, статтях 110, 234, 236
Кримінально-процесуального кодексу України,
статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу
України, частині четвертій статті 12 Закону України
"Про прокуратуру"

м. Київ, 5 грудня 2002 року Справа N 2-67/2002
N 62-у/2002

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Євграфова Павла Борисовича, Костицького Михайла Васильовича, Малинникової Людмили Федорівни, Мироненка Олександра Миколайовича, Розенка Віталія Івановича, Савенка Миколи Дмитровича, Тимченка Івана Артемовича, Тихого Володимира Павловича - суддя-доповідач, Ткачука Павла Миколайовича, Чубар Людмили Пантеліївни,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у
справі за конституційним поданням Верховного Суду України
щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР )
(конституційності) положень статті 110, частини п'ятої статті 234,
частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу
України ( 1002-05 ) (далі - КПК України) та офіційного тлумачення
положень частини третьої статті 8, частини другої статті 55,
частини першої статті 64 Конституції України, частини четвертої
статті 12 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) і понять
"акти", "рішення", "дії", "бездіяльність", які застосовані в
частині другій статті 55 Конституції України, статтях 110, 234,
236 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 248-3
Цивільного процесуального кодексу України ( 1502-06 ) (далі - ЦПК
України), частині четвертій статті 12 Закону України "Про
прокуратуру".
Заслухавши суддю-доповідача Тихого В.П. та вивчивши матеріали
справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - Верховний Суд
України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням
щодо визнання неконституційними положень статті 110, частин п'ятої
і шостої статті 234, частин другої і третьої статті 236, частини
третьої статті 120 КПК України ( 1002-05 ) та щодо офіційного
тлумачення положень частини третьої статті 8, частини другої
статті 55, частини першої статті 64 Конституції України
( 254к/96-ВР ), частини четвертої статті 12 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) і понять "акти", "рішення", "дії",
"бездіяльність", які застосовані в частині другій статті 55
Конституції України, статтях 110, 234, 236 КПК України, статті
248-3 ЦПК України ( 1502-06 ), частині четвертій статті 12 Закону
України "Про прокуратуру".
2. Колегія суддів Конституційного Суду України з
конституційних подань та звернень своєю Ухвалою від 3 грудня
2002 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду
України щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР )
(конституційності) положень статті 110, частин п'ятої і шостої
статті 234, частин другої і третьої статті 236, частини третьої
статті 120 КПК України ( 1002-05 ) та щодо офіційного тлумачення
положень частини третьої статті 8, частини другої статті 55,
частини першої статті 64 Конституції України, частини четвертої
статті 12 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) і понять
"акти", "рішення", "дії", "бездіяльність", які застосовані в
частині другій статті 55 Конституції України, статтях 110, 234,
236 КПК України, статті 248-3 ЦПК України ( 1502-06 ), частині
четвертій статті 12 Закону України "Про прокуратуру", відкрила
конституційне провадження щодо відповідності Конституції України
(конституційності) положень частини третьої статті 120, частини
шостої статті 234, частини третьої статті 236 КПК України та
відмовила у відкритті конституційного провадження в частині щодо
відповідності Конституції України (конституційності) положень
статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236
КПК України та щодо офіційного тлумачення положень частини третьої
статті 8, частини другої статті 55, частини першої статті 64
Конституції України, частини четвертої статті 12 Закону України
"Про прокуратуру" і понять "акти", "рішення", "дії",
"бездіяльність", які застосовані в частині другій статті 55
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтях 110, 234, 236 КПК
України ( 1002-05 ), статті 248-3 ЦПК України ( 1502-06 ), частині
четвертій статті 12 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ),
на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний
Суд України" ( 422/96-ВР ).
3. Із конституційного подання і доданих до нього матеріалів
вбачається, що Києво-Святошинський районний суд Київської області
за скаргою захисника своєю постановою від 30 квітня 2002 року
скасував постанови про порушення кримінальних справ щодо
Тимошенко Ю.В. і Тимошенка О.Г. та про притягнення їх як
обвинувачених за вчинення контрабанди, хабарництва, розкрадання
державного майна в особливо великих розмірах, а провадження у
справі щодо Тимошенко Ю.В. і Тимошенка О.Г. закрив, вказавши, що
зазначені рішення є незаконними і постановлені посадовими особами
прокуратури всупереч вимогам частини другої статті 55, частини
першої статті 64 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ряду норм
КПК України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ).
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 10 липня
2002 року за апеляцією Генеральної прокуратури України на
постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 30 квітня 2002 року щодо Тимошенко Ю.В. і Тимошенка О.Г.
зупинив розгляд справи, оскільки дійшов висновку, що її не можна
вирішити по суті, тому що норми КПК України ( 1001-05, 1002-05,
1003-05 ), які регулюють порядок оскарження дій органів досудового
слідства, не узгоджуються з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та
Законом України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), і звернувся до
Верховного Суду України з клопотанням про порушення перед
Конституційним Судом України питання щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень частини третьої
статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236
КПК України ( 1002-05 ) та щодо офіційного тлумачення положень про
те, чи є зазначені норми КПК перешкодою для розгляду в суді скарг
на акти, дії, рішення чи бездіяльність органів досудового слідства
та прокурора в окремому провадженні на стадії досудового слідства
і чи можуть розглядатися судом на цій стадії досудового слідства
скарги на постанови про порушення кримінальної справи, про
притягнення як обвинуваченого та інші щодо процесуальних дій, з
якими пов'язані права і свободи людини.
У зв'язку з цією ухвалою Апеляційного суду Київської області
Пленум Верховного Суду України 14 жовтня 2002 року прийняв
постанову N 10 про звернення до Конституційного Суду України з
конституційним поданням щодо відповідності Конституції України
( 254к/96-ВР ) (конституційності) положень статті 110, частин
п'ятої і шостої статті 234, частин другої і третьої статті 236,
частини третьої статті 120 КПК України ( 1002-05 ) та офіційного
тлумачення положень частини третьої статті 8, частини другої
статті 55, частини першої статті 64 Конституції України, частини
четвертої статті 12 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) і
понять "акти", "рішення", "дії", "бездіяльність", які застосовані
в частині другій статті 55 Конституції України, в статтях 110,
234, 236 КПК України, статті 248-3 ЦПК України ( 1502-06 ), в
частині четвертій статті 12 Закону України "Про прокуратуру".
4. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі
щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР )
(конституційності) положень статті 110, частини п'ятої статті 234,
частини другої статті 236 КПК України ( 1002-05 ) Конституційний
Суд України виходить з такого.
Згідно зі статтею 83 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) у разі виникнення у процесі загального
судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка
застосовується судом, провадження у справі зупиняється. За таких
умов відкривається конституційне провадження у справі, справа
розглядається Конституційним Судом України невідкладно.
Зі змісту конституційного подання вбачається, що ні в
Києво-Святошинського районного суду Київської області, ні в
Апеляційного суду Київської області в процесі судочинства у справі
про визнання незаконними рішень посадових осіб органів досудового
слідства і прокуратури та скасування постанов щодо Тимошенко Ю.В.
і Тимошенка О.Г. не виникав спір щодо відповідності Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положень статті 110,
частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 КПК України
( 1002-05 ) і провадження у цій справі зупинено Апеляційним судом
Київської області у зв'язку з виникненням спору щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень частини третьої
статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236,
а не статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті
236 КПК України.
Отже, підстав для відкриття конституційного провадження
щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР )
(конституційності) положень статті 110, частини п'ятої статті 234,
частини другої статті 236 КПК України ( 1002-05 ), передбачених
статтею 83 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ), немає.
5. Що стосується конституційного провадження про офіційне
тлумачення положень частини третьої статті 8, частини другої
статті 55, частини першої статті 64 Конституції України
( 254к/96-ВР ), частини четвертої статті 12 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) і понять "акти", "рішення", "дії",
"бездіяльність", які застосовані в частині другій статті 55
Конституції України, статтях 110, 234, 236 КПК України
( 1002-05 ), статті 248-3 ЦПК України ( 1502-06 ), частині
четвертій статті 12 Закону України "Про прокуратуру", то воно не
може бути відкрите, оскільки стаття 83 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) передбачає зупинення
провадження у справі лише в разі виникнення у процесі загального
судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка
застосовується судом. Зупинення провадження у справі у процесі
загального судочинства і порушення питання щодо офіційного
тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України
законом не передбачено, оскільки це було б відмовою в правосудді.
Аналіз конституційного подання і доданих до нього матеріалів
свідчить, що Апеляційний суд Київської області і Верховний Суд
України порушують питання щодо офіційного тлумачення зазначених
норм Конституції України ( 254к/96-ВР ) для обгрунтування
неконституційності деяких норм КПК України ( 1001-05, 1002-05,
1003-05 ).
Суб'єкт права на конституційне подання порушує також
клопотання про визнання неконституційними положень статті 110,
частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 КПК України
( 1002-05 ), і одночасно - про їх офіційне тлумачення, що виключає
одне одного. Можна порушувати питання про офіційне тлумачення лише
тих норм закону, які суб'єкт права на конституційне подання визнає
конституційними.
Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) підставою для конституційного подання щодо
офіційного тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
законів України є практична необхідність у з'ясуванні або
роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України
та законів України (стаття 93), а конституційне подання повинно
містити обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні
положень Конституції України або законів України (пункт 4 частини
другої статті 39).
Матеріали конституційного подання свідчать, що цих вимог
суб'єктом права на конституційне подання не дотримано. В
конституційному поданні необхідність в офіційному тлумаченні
понять "акти", "рішення", "дії", "бездіяльність", які застосовані
в частині другій статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ),
статтях 110, 234, 236 КПК України ( 1002-05 ), статті 248-3 ЦПК
України ( 1502-06 ), Верховний Суд України пов'язує з тим, що вони
в цих законах розуміються по-різному. Але таке твердження суб'єкт
права на конституційне подання не обгрунтував.
Таким чином, конституційне подання щодо офіційного тлумачення
положень частини третьої статті 8, частини другої статті 55,
частини першої статті 64 Конституції України ( 254к/96-ВР ),
частини четвертої статті 12 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) і понять "акти", "рішення", "дії", "бездіяльність",
які застосовані в частині другій статті 55 Конституції України,
статтях 110, 234, 236 КПК України ( 1002-05 ), статті 248-3 ЦПК
України ( 1502-06 ), частині четвертій статті 12 Закону України
"Про прокуратуру", не відповідає вимогам статей 39, 40, 83, 93
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), і
тому підстав для відкриття конституційного провадження у цій
частині справи також немає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 39, 45, 50, 83, 93
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням Верховного Суду України
щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР )
(конституційності) положень статті 110, частини п'ятої статті 234,
частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу
України ( 1002-05 ) та офіційного тлумачення положень частини
третьої статті 8, частини другої статті 55, частини першої статті
64 Конституції України, частини четвертої статті 12 Закону України
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) і понять "акти", "рішення", "дії",
"бездіяльність", які застосовані в частині другій статті 55
Конституції України, статтях 110, 234, 236
Кримінально-процесуального кодексу України, статті 248-3
Цивільного процесуального кодексу України ( 1502-06 ), частині
четвертій статті 12 Закону України "Про прокуратуру", на підставі
пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам,
передбаченим Конституцією України, Законом України "Про
Конституційний Суд України".
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може
бути оскарженою.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ



вгору