Документ v0544323-06, поточна редакція — Прийняття від 08.08.2006

                   МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ 
Департамент державної виконавчої служби
Л И С Т
08.08.2006 N 25-1/544/7

Щодо сплати органами державної
виконавчої служби державного мита
при поданні ними до суду апеляційних
та касаційних скарг на відповідні рішення

Відповідно до статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР )
судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими
до виконання на всій території України.
Статтею 1 Закону України "Про державну виконавчу службу"
( 202/98-ВР ) передбачено, що завданням державної виконавчої
служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання
рішень, передбачених законом.
Згідно статті 3 вказаного Закону ( 202/98-ВР ) Департамент
державної виконавчої служби є урядовим органом державного
управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке
покладається реалізація єдиної державної політики у сфері
примусового виконання рішень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому
виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає
Закон України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (далі -
Закон).
Статтею 1 Закону ( 606-14 ) визначено, що виконавче
провадження як завершальна стадія судового провадження та
примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це
сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому
Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших
органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб
та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими
нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону
та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону
підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до статті 7 Закону ( 606-14 ) державний виконавець
зобов'язаний використовувати надані йому права у точній
відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності
порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових
осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову
у здійсненні передбачених Законом ( 606-14 ) дій можуть бути
оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або
залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому Законом
порядку.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну
виконавчу службу" ( 202/98-ВР ) шкода, заподіяна державним
виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення,
підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за
рахунок держави.
В ході реалізації прав, наданих діючим законодавством,
учасники виконавчого провадження звертаються до суду зі скаргами
або заявами на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої
служби та позовними заявами про відшкодування шкоди.
За результатами розгляду зазначених звернень, суди виносять
відповідні рішення, які в деяких випадках не об'єктивно
відображають ситуацію, що складається під час виконання органами
державної виконавчої служби своїх функцій.
У зв'язку з чим, у органів державної виконавчої служби
виникає необхідність реалізовувати право на апеляційне та
касаційне оскарження таких судових рішень, у встановленому
Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) (далі -
ГПК) та Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 )
(далі - КАС) порядку.
Відповідно до статей 94 та 111 ГПК ( 1798-12 ) до апеляційної
або касаційної скарги додаються докази сплати державного мита. При
цьому, стаття 45 цього Кодексу зазначає, що заяви про оскарження
рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним
митом, крім випадків, встановленим законодавством.
Зі змісту статей 89, 187 та 213 КАС ( 2747-15 ) випливає, що
за подачу апеляційної або касаційної скарги сплачується судовий
збір, порядок звільнення від сплати якого встановлюється законом.
При цьому, відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних
положень зазначеного Кодексу ( 2747-15 ) судовий збір при
зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку,
встановленому законодавством для державного мита до набрання
чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового
збору.
Порядок, розмір та випадки звільнення від сплати державного
мита в Україні встановлені Декретом Кабінету Міністрів України
"Про державне мито" від 21.01.93 N 7-93 ( 7-93 ) (із змінами і
доповненнями).
Пунктом 43 частини першої статті 4 вищевказаного Декрету
( 7-93 ) передбачено звільнення відділів державної виконавчої
служби від сплати державного мита за позовами, з якими вони
звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах,
пов'язаних із захистом майнових інтересів фізичних і юридичних
осіб, держави, а також з проведення аукціонів.
Зі змісту статті 3 зазначеного Декрету ( 7-93 ) вбачається,
що розмір державного мита, яке підлягає сплаті при зверненні до
суду з апеляційною або касаційною скаргою, розраховується,
виходячи з розміру державного мита, яке підлягало сплаті при
первісному зверненні до суду зі скаргою або позовом.
Виходячи з вищевикладеного, органи державної виконавчої
служби звільняються від сплати державного мита при поданні до суду
апеляційної чи касаційної скарг на рішення суду за позовом, з яким
вони зверталися до суду та господарського суду, в усіх справах,
пов'язаних із захистом майнових інтересів фізичних і юридичних
осіб, держави, а також з проведення аукціонів.
В усіх інших випадках органи державної виконавчої служби при
поданні до суду апеляційної чи касаційної скарг на рішення суду не
звільняються від сплати державного мита.
Департаментом державної виконавчої служби на даний час
ведеться робота по підготовці проекту закону про внесення змін до
вищезгаданого Декрету ( 7-93 ), з метою удосконалення порядку
сплати державного мита (судового збору) органами державної
виконавчої служби.
Прошу дане роз'яснення довести до відома та використання у
роботі всіх органів державної виконавчої служби.
Директор Департаменту Г.В.Стаднік



вгору