Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 26.05.200503/166-04/А-03/182-04
Документ v04_a600-05, поточна редакція — Прийняття від 26.05.2005

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2005 Справа N 03/166-04/А-03/182-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...] розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі
м. Харкова на рішення господарського суду Харківської області від
30.07.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 22.09.2004 р. зі справи N 03/166-04/А-03/182-04 за позовом Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Харкова до Приватного підприємства "Нагваль-Х", м. Харків про визнання суми податкових зобов'язань, визначених у
податкових повідомленнях-рішеннях за непрямими методами та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Нагваль-Х",
м. Харків до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському
районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін: [...] В С Т А Н О В И В:
На підставі рішення начальника ДПІ у Орджонікідзевському
районі м. Харкова від 22.03.2004 р. N 4 "Про застосування непрямих
методів визначення сум податкових зобов'язань" проведена
позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового
законодавства з питань оподаткування податком на прибуток та
податком на додану вартість Приватного підприємства "Нагваль-Х" за
період з 16.07.2002 р. по 31.12.2003 р., за результатами якої
складений акт від 26.03.2004 р. N 252/26-32032908-дск.
Зазначена перевірка здійснена з використанням методу
розрахунку грошових надходжень у зв'язку з тим, що ПП "Нагваль-Х"
не підтверджує розрахунки, наведені у документах обов'язкової
податкової звітності в податкових деклараціях з податку на додану
вартість за III, IV квартали 2002 р., 2003 р., з податку на
прибуток за I, IV квартали 2003 р. наявними документами обліку.
Перевіркою виявлено, що в порушення п. 1 ст. 8, п. 1, п. 2,
п. 3, п. 4, п. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) на підприємстві не
ведуться журнали - ордери по рахунках та головні книги, відсутня
первинна документація на придбання товарів (робіт, послуг).
В ході перевірки також виявлені наступні порушення: - п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5,
п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), в
результаті чого занижене податкове зобов'язання з податку на
прибуток на суму 81,9 тис. грн.; - п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4,
п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ), в результаті чого занижене податкове
зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47104,00 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі
м. Харкова оформлені податкові повідомлення-рішення від
30.03.2004 р.: - N 0000442620/0, яким підприємству визначено суму
податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у
загальній сумі 110620,00 грн. (у тому числі основний платіж -
81900,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 28720,00 грн.); - N 0000432620/0, яким підприємству визначено суму
податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість
у загальній сумі 70656,00 грн. (у тому числі основний платіж -
47104,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 23552,00 грн.).
Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі
м. Харкова 19.05.2004 р. звернулась до господарського суду
Харківської області з позовом до Приватного підприємства
"Нагваль-Х" про визнання суми податкових зобов'язань, визначених у
податкових повідомленнях-рішеннях за непрямими методами, на
підставі п.п. 19.3.6 п. 19.3 ст. 19 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) у зв'язку з відмовою
підприємства в добровільному порядку узгодити податкові
зобов'язання, нараховані податковим органом з використанням
непрямих методів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від
24.05.2004 р. позов прийнятий до розгляду з порушенням провадження
у справі N 03/166-04.
У зв'язку із знаходженням в провадженні господарського суду
Харківської області справи N А-03/182-04 за позовом Приватного
підприємства "Нагваль-Х" до Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання вищезазначених
податкових повідомлень-рішень недійсними за клопотанням ПП фірми
"Нагваль-Х" та на підставі ст. 58 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) справи N 03/166-04 та N А-03/182-04
об'єднані в одну справу, про що винесена відповідна ухвала від
16.06.2004 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Рішенням господарського суду Харківської області від
30.07.2004 р., виправленим ухвалою від 01.10.2004 р., у позові ДПІ
у Орджонікідзевському районі м. Харкова до ПП фірми "Нагваль-Х"
про визнання суми податкових зобов'язань, визначених у податкових
повідомленнях-рішеннях від 30.03.2004 р. NN 0000442620/0,
0000432620/0 за непрямими методами - відмовлено. Позов ПП фірми
"Нагваль-Х" до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про
визнання недійсними вказаних податкових повідомлень-рішень -
задоволений. Відмовляючи в задоволенні позову Державної податкової
інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, суд визнав
відсутність підстав для проведення перевірки з використанням
непрямих методів, так як документи були вилучені у підприємства та
мотивував рішення тим, що п.п. 4.3.1. п. 4.3 ст. 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.
N 2181-III ( 2181-14 ) містить вичерпний перелік підстав для
визначення зобов'язань за непрямими методами; докази щодо
відсутності документів на підтвердження розрахунків, наведених у
деклараціях, податковим органом суду не надано, визначення
зобов'язань у спосіб розрахунку грошових надходжень є
неправомірним та свідчить про перевищення інспекцією повноважень,
наданих Законом України "Про Державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) та ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Суд зазначив, що в порушення приписів пунктів 6, 7 Методики
визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами,
затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 р.
N 697 ( 697-2002-п ), податковий орган не вчинив дій щодо
отримання інформації та документів про діяльність платника
податків від установ, організацій згідно із законодавством для
визначення елементів податкових баз що призвело до здійснення ним
в акті висновків, які не відповідають фактичним обставинам та
суперечать чинному законодавству. Виходячи із змісту Методики
податковий орган при перевірці повинен був застосувати декілька
методів для об'єктивного і обґрунтованого рішення, а не лише один
метод. Позов Приватного підприємства "Нагваль-Х" задоволений з
огляду на те, що у разі відмови платника податків узгодити
податкове зобов'язання, визначене ДПІ з використанням непрямого
методу, податковий орган повинен був після проведення перевірки
звернутися до суду згідно з приписами п.п. 19.3.6 п. 19.3 ст. 19
Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ).
За апеляційною скаргою ДПІ у Орджонікідзевському районі
м. Харкова судове рішення переглянуто в апеляційному порядку і
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
22.09.2004 р. залишене без змін з тих же підстав.
У поданій до Вищого господарського суду України касаційній
скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова просить
скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій,
прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В касаційній
скарзі інспекція посилається на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, а саме: п. 1 ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. 3 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), п. 6.1 ст. 6
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ), ст.ст. 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ). Скаржник вважає, що судами безпідставно
обмежені права податкової служби, надані п.п. 4.3.1. п. 4.3. ст. 4
Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III, наполягає на тому, що
саме метод розрахунку грошових надходжень, який обраний
інспекцією, надає можливість визнати суму податкового
зобов'язання.
У відзиві на касаційну скаргу ПП "Нагваль-Х" просить прийняті
у справі судові акти залишити без змін, а скаргу - без задоволення
з огляду на те, що судами надано вірну оцінку доказам у справі та
правильно застосовані норми матеріального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про
відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке: Визначення суми податкового зобов'язання за непрямими
методами здійснюється за правилами пункту 4.3 ст. 4 Закону України
від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами".
Згідно з підпунктом 4.3.1. п. 4.3. ст. 4 Закону України
N 2181-III ( 2181-14 ) якщо контролюючий орган не може самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з
підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з
невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або
ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання
відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо
визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням
платником податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей
метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було
подано, але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
За приписами п.п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) якщо підставою для
застосування непрямих методів є відсутність окремих документів
обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення
об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими
документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або
інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх
документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
Підпунктом 4.3.3. цього пункту вказаної статті Закону
( 2181-14 ) передбачено затвердження Методики визначення суми
податкових зобов'язань за непрямими методами Кабінетом Міністрів
України, яка є загальною для всіх платників податків.
Пунктом 3 Методики затвердженої Постановою Кабінету Міністрів
України від 27.05.2002 р. N 697 ( 697-2002-п ) передбачено, що
непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань
застосовуються виключно за наявності підстав, передбачених
пунктом 4.3 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III
( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Господарськими судами під час розгляду справи встановлена
відсутність підстав для проведення перевірки із застосуванням
непрямих методів, оскільки: - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова встановлене
фактичне місцезнаходження підприємства, про що зазначено в акті
перевірки; - платник податків та його посадові особи не ухилялись від
надання відомостей, передбачених законодавством; - докази неможливості визначення суми податкових зобов'язань
за перевіряємий період згідно з приписами п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4
Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) у зв'язку
з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю
визначених законодавством первинних документів, що підтверджують
його розрахунки інспекцією до суду не надані (в матеріалах справи
є опис документів, використаних під час перевірки, які потім
вилучені податковою міліцією); - інспекцією не надано суду доказів неможливості визначити
зобов'язання на підставі первинних документів, наданих керівником
підприємства на перевірку та вилучених згідно з протоколом від
26.12.2004 р.
Отже, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку
про відсутність законодавчо передбачених підстав для визначення
платнику податків податкових зобов'язань з використанням непрямих
методів, а відтак доводи касаційної скарги стосовно неправильного
застосування судом приписів Методики, судова колегія вважає
непереконливими.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить із
обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної
інстанцій, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права.
Приймаючи до уваги встановлені судами фактичні обставини,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
рішення господарського суду Харківської області та постанова
Харківського апеляційного господарського суду відповідають вимогам
чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх
зміни або скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ),
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від
30.07.2004 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 22.09.2004 р. зі справи
N 03/166-04/А-03/182-04 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Харкова - залишити без задоволення.



вгору