Документ v049u710-10, поточна редакція — Прийняття від 20.07.2010

                           У Х В А Л А 
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті нового
провадження у справі за конституційним зверненням
громадянина Заїченка Володимира Георгійовича
щодо офіційного тлумачення положення пункту 18
частини першої статті 293 Цивільного процесуального
кодексу України у взаємозв'язку зі статтею 129
Конституції України

м. Київ Справа N 2-47/2010
20 липня 2010 року
N 49-у/2010

Конституційний Суд України у складі суддів:
Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого, Бауліна Юрія Васильовича, Бринцева Василя Дмитровича, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Джуня В'ячеслава Васильовича, Дідківського Анатолія Олександровича, Домбровського Івана Петровича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича - доповідача, Маркуш Марії Андріївни, Мачужак Ярослави Василівни, Стецюка Петра Богдановича, Ткачука Павла Миколайовича, Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на засіданні питання про відкриття за клопотанням
громадянина Заїченка Володимира Георгійовича нового провадження у
справі за його конституційним зверненням щодо офіційного
тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) у
взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України ( 254к/96-ВР )
(про апеляційне оскарження ухвал суду).
Заслухавши суддю-доповідача Лилака Д.Д. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Громадянин Заїченко В.Г. порушує питання про відкриття
нового провадження у справі за його конституційним зверненням щодо
офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті
293 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) у
взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року
N 3-рп/2010 ( v003p710-10 ) роз'яснив, що в аспекті
конституційного звернення положення пункту 18 частини першої
статті 293 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 )
стосовно можливості апеляційного оскарження ухвали суду щодо
видачі дубліката виконавчого листа у взаємозв'язку з положенням
пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) необхідно розуміти як таке, що передбачає право
оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу
суду першої інстанції як про видачу дубліката виконавчого листа,
так і про відмову в його видачі.
Обґрунтовуючи клопотання про відкриття нового провадження,
Заїченко В.Г. посилається на постанову Пленуму Верховного Суду
України "Про судову практику розгляду цивільних справ в
апеляційному порядку" від 24 жовтня 2008 року N 12 ( v0012700-08 )
(Вісник Верховного Суду України, 2008 р., N 11), в пункті 4 якої
Верховний Суд України роз'яснив, що окремо від рішення суду в
апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої
інстанції, зазначені в статті 293 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (далі - ЦПК України) відповідно до
буквального змісту кожного із пунктів. Зокрема, підлягає
оскарженню ухвала про забезпечення позову, а не про відмову в
забезпеченні, про відмову поновити пропущений процесуальний строк,
а не про його поновлення, про визнання мирової угоди, а не про
відмову в її визнанні тощо.
На думку автора клопотання, це свідчить про існування
протилежних роз'яснень стосовно апеляційного оскарження ухвал
суду, зокрема щодо відмови у видачі дубліката виконавчого листа.
Враховуючи, що постанова Пленуму Верховного Суду України
( v0012700-08 ) не була предметом розгляду у справі щодо її
конституційності, Заїченко В.Г. вважає таку обставину новою і
просить на підставі статей 61, 68, 74 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) відкрити нове
провадження у справі, визнати постанову Пленуму Верховного Суду
України ( v0012700-08 ) такою, що не відповідає Конституції
України ( 254к/96-ВР ), та вказати на преюдиціальність рішення
Конституційного Суду України при розгляді судами загальної
юрисдикції звернень до них у зв'язку з правовідносинами, що
виникли внаслідок дії неконституційної постанови ( v0012700-08 ).
2. Вирішуючи питання щодо відкриття нового провадження у
справі, Конституційний Суд України виходить з такого.
2.1. Згідно зі статтею 68 Закону України "Про Конституційний
Суд України" ( 422/96-ВР ) Конституційний Суд України відкриває
нове провадження у справі при виявленні нових обставин по справі,
що не були предметом його розгляду, але які існували на час
розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі. Отже,
новими обставинами, що можуть бути підставою для відкриття нового
провадження, визначено ті, які існували на час провадження у
справі, але не були предметом судового розгляду. Дослідження
матеріалів справи свідчить про те, що всі обставини, в тому числі
наявність постанови Пленуму Верховного Суду України
( v0012700-08 ), були враховані на час її розгляду і прийняття
рішення Конституційним Судом України. Підтвердженням цього є,
зокрема, відповіді на запити, які отримав Конституційний Суд
України від заступника Голови Верховного Суду України, судової
палати Апеляційного суду Запорізької області, голови Апеляційного
суду міста Києва, в яких міститься посилання на зазначену
постанову ( v0012700-08 ). Тобто про її існування Конституційному
Суду України було відомо.
Автор клопотання помилково вважає новою обставиною постанову
Пленуму Верховного Суду України ( v0012700-08 ), що, на його
думку, мала бути перевірена Конституційним Судом України стосовно
її конституційності, оскільки предметом розгляду Конституційного
Суду України можуть бути лише питання, вирішення яких належить до
повноважень Конституційного Суду України. Відповідно до статей
147, 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ) до повноважень
Конституційного Суду України віднесено та предметом його розгляду
є питання про відповідність правових актів Конституції України
( 254к/96-ВР ) і офіційне тлумачення Конституції України
( 254к/96-ВР ) та законів України. До правових актів, які
Конституційний Суд України перевіряє на відповідність Конституції
України ( 254к/96-ВР ), належать закони та інші правові акти
Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету
Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної
Республіки Крим.
Отже, зазначена постанова ( v0012700-08 ) не може бути
предметом розгляду Конституційним Судом України ні щодо її
відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ), ні щодо її
офіційного тлумачення.
2.2. Згідно зі статтями 124, 150 Конституції України
( 254к/96-ВР ) судові рішення, зокрема Конституційного Суду
України, ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання
на всій території України.
У разі необхідності Конституційний Суд України може визначити
у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також
покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення
виконання рішення, додержання висновку (частина друга статті 70
Закону України "Про Конституційний Суд України") ( 422/96-ВР ).
Офіційне тлумачення цього положення Конституційний Суд України дав
у Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 ( v015p710-00 )
(справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду
України), роз'яснивши, що незалежно від того, чи визначено в
рішенні, висновку порядок його виконання, відповідні державні
органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та
у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами
України. У разі необхідності Конституційний Суд України має право
визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його
виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи
забезпечити це виконання (пункт 3 резолютивної частини)
( v015p710-00 ). Отже, обов'язковість виконання рішень
Конституційного Суду України поширюється і на суди загальної
юрисдикції.
Оскільки роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не
узгоджується з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України
щодо застосування положення пункту 18 частини першої статті 293
ЦПК України ( 1618-15 ), Конституційний Суд України вважає за
необхідне рекомендувати Верховному Суду України привести постанову
Пленуму Верховного Суду України ( v0012700-08 ) у відповідність з
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним
зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо
офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті
293 ЦПК України ( 1618-15 ) у взаємозв'язку зі статтею 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (про апеляційне оскарження
ухвал суду) від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010 ( v003p710-10 ).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 8, 153 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), статтями 4, 50, 68, 70 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд
України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті нового провадження у справі за
конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира
Георгійовича щодо офіційного тлумачення положення пункту 18
частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (про апеляційне оскарження ухвал суду).
2. Рекомендувати Верховному Суду України привести постанову
Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12
( v0012700-08 ) "Про судову практику розгляду цивільних справ в
апеляційному порядку" в частині роз'яснення щодо застосування
пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) у відповідність з Рішенням
Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням
громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо офіційного
тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) у
взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України ( 254к/96-ВР )
(про апеляційне оскарження ухвал суду) від 27 січня 2010 року
N 3-рп/2010 ( v003p710-10 ).
Копії Рішення Конституційного Суду України від 27 січня
2010 року N 3-рп/2010 ( v003p710-10 ) та цієї Ухвали надіслати
Верховному Суду України для виконання.
3. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ



вгору