Документ v043u710-18, поточна редакція — Прийняття від 10.07.2018


про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини восьмої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці"


установила:

1. Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на предмет відповідності частині першій статті 8, частині першій статті 19, частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 58 Конституції України (конституційності) частину восьму статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105) у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року № 77-VIII (далі - Закон № 77). В оспорюваній нормі установлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

На думку автора клопотання, частина восьма статті 36 Закону № 1105 у редакції Закону № 77 містить вказівку на її зворотну дію в часі на невизначений період, визначає роботодавця і прирівняну до нього особу суб'єктами, на яких покладається обов'язок відшкодувати моральну шкоду, завдану потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей, безвідносно до моменту часу, коли такі випадки настали, включно з періодом, коли відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей було страховою виплатою (з 1999 року по 31 грудня 2005 року) і здійснювалося Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд). На цій підставі в конституційному поданні стверджується про невідповідність частини восьмої статті 36 Закону № 1105 у редакції Закону № 77 нормам Конституції України, а саме частині першій статті 58, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а також частині першій статті 19, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Автор клопотання також зазначає, що, на його думку, після вилучення Фонду з кола суб'єктів, які мають відшкодовувати моральну шкоду, у випадку ліквідації роботодавця фактично скасовується право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої йому у період з 1999 по 2005 роки, що вказує на невідповідність оспорюваного положення Закону № 1105 у редакції Закону № 77 приписам частини другої статті 22 Конституції України, згідно з якими конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Крім того, суб'єкт права на конституційне подання вважає, що частина восьма статті 36 Закону № 1105 у редакції Закону № 77 не відповідає частині третій статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, оскільки, на його думку, вказана норма Закону № 1105 у редакції Закону № 77 звужує обсяг прав роботодавців як страхувальників та інших осіб, які належать до платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, шляхом покладання на них додаткового обов'язку щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди за невизначений період у минулому, включно з періодом, коли відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей було страховою виплатою (з 1999 року по 2005 рік) і здійснювалося Фондом.

На підставі наведеного Верховний Суд України дійшов висновку, що встановлення на невизначений період зворотної дії в часі частини восьмої статті 36 Закону № 1105 у редакції Закону № 77 призвело до правової невизначеності у законодавстві, у зв'язку з чим вказана норма суперечить частині першій статті 8 Конституції України, за якою в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У конституційному поданні також стверджується, що Закон № 1105 у редакції Закону № 77, у тому числі частина восьма його статті 36, згідно з принципом дії норм права в часі має застосовуватися з 1 січня 2015 року (з дня набрання чинності Законом № 77) і на майбутнє. У зв'язку з цим Фонд, на думку Верховного Суду України, не має бути суб'єктом відшкодування моральної (немайнової) шкоди виключно з моменту набрання чинності Законом № 77.




вгору