Документ v034u710-05, поточна редакція — Прийняття від 12.10.2005

                           У Х В А Л А 
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті конституційного провадження
у справі за конституційним поданням
46 народних депутатів України
про офіційне тлумачення положень
статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9
Кримінально-процесуального кодексу України

м. Київ Справа N 2-26/2005
12 жовтня 2005 року
N 34-у/2005
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Євграфова Павла Борисовича, Іващенка Володимира Івановича, Мироненка Олександра Миколайовича, Пшеничного Валерія Григоровича, Скоморохи Віктора Єгоровича - суддя-доповідач, Станік Сюзанни Романівни, Ткачука Павла Миколайовича, Чубар Людмили Пантеліївни, Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у
справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України
про офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6,
400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України
( 1003-05 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., N 2, ст. 15;
Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 34-35, ст. 187).
Заслухавши суддю-доповідача Скомороху В.Є. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням дати офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5,
400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу
України ( 1003-05 ) (далі - КПК України). Зазначеними статтями КПК
України ( 1003-05 ) передбачено: підстави для перегляду судових
рішень у порядку виключного провадження; нововиявлені обставини;
строки перегляду судових рішень у порядку виключного провадження;
особи, які мають право поставити питання про перегляд судового
рішення в порядку виключного провадження; дії прокурора по
відновленню справи у зв'язку з нововиявленими обставинами;
порушення питання про перегляд судового рішення в порядку
виключного провадження.
Народні депутати України просять роз'яснити, чи підлягають
перегляду в порядку виключного провадження постанови судів щодо
застосування, зміни або скасування запобіжних заходів, зокрема
постанова апеляційного суду міста Києва від 2 серпня 2005 року,
винесена відповідно до статей 156, 165-3 КПК України ( 1002-05 ),
якою відмовлено в задоволенні подання Генеральної прокуратури
України про продовження строку тримання громадянина К. під вартою
до дев'яти місяців.
Необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень
статей КПК України ( 1003-05 ) суб'єкт права на конституційне
подання обґрунтовує тим, що тлумачення може вплинути на рішення
Верховного Суду України та на подальший розгляд кримінальної
справи по обвинуваченню громадянина К. у вчиненні злочинів,
передбачених частиною четвертою статті 189 ( 2341-14 ), частиною
другою статті 364 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
Народні депутати України зазначають, що стаття 165-3 КПК України
( 1002-05 ), яка встановлює порядок продовження строків тримання
під вартою, містить заборону оскарження постанов судді
апеляційного і Верховного Суду України, не підлягає розширеному
тлумаченню і на ці постанови не може бути внесене подання
прокурора.
2. З матеріалів справи вбачається, що Генеральна прокуратура
України звернулася до апеляційного суду міста Києва з поданням про
продовження строку тримання громадянина К. під вартою до дев'яти
місяців.
Розглянувши подання Генеральної прокуратури України,
апеляційний суд міста Києва прийняв постанову, за якою на підставі
статей 156, 165-3 КПК України ( 1002-05 ) громадянину К. було
змінено запобіжний захід у вигляді взяття під варту на підписку
про невиїзд з місця постійного проживання.
Не погодившись з постановою апеляційного суду міста Києва,
заступник Генерального прокурора України, посилаючись на статті
400-4, 400-7, 400-9 КПК України ( 1003-05 ), звернувся до
Верховного Суду України з клопотанням переглянути в порядку
виключного провадження зазначену постанову і скасувати її.
Як стверджується в конституційному поданні, із змісту
статті 400-4 КПК України ( 1003-05 ) випливає, що ця стаття
( 1003-05 ) стосується вироків, які набрали законної сили.
Оскільки в постанові апеляційного суду міста Києва немає висновків
про винуватість або невинуватість обвинуваченого, оцінки доказів,
а є лише рішення про відмову у задоволенні подання Генеральної
прокуратури України щодо продовження строку тримання громадянина
К. під вартою, перегляд цієї постанови Верховним Судом України в
порядку виключного провадження, на думку авторів конституційного
подання, не відповідає вимогам статті 165-3 КПК України
( 1002-05 ).
3. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою
від 5 жовтня 2005 року відмовила у відкритті конституційного
провадження у справі на підставі пункту 3 статті 45 Закону України
"Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - непідвідомчість
Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному
поданні.
4. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного
провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з
такого.
Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) підставою для конституційного подання щодо
офіційного тлумачення Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів
України є практична необхідність в офіційній інтерпретації їх
положень (частина перша статті 93) ( 422/96-ВР ).
Як вбачається з конституційного подання, народні депутати
України порушують питання щодо законності клопотання заступника
Генерального прокурора України, в якому оскаржується постанова
апеляційного суду міста Києва, та про необхідність участі
Конституційного Суду України в дослідженні конкретних обставин
справи, що відповідно до статті 150 Конституції України
( 254к/96-ВР ), статті 14 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) не належить до повноважень Конституційного
Суду України.
Оскільки клопотання заступника Генерального прокурора України
про перегляд у порядку виключного провадження постанови
апеляційного суду міста Києва направлено Верховному Суду України,
який відповідно до статті 47 Закону України "Про судоустрій
України" ( 3018-14 ) забезпечує однакове застосування
законодавства усіма судами загальної юрисдикції, відкриття
конституційного провадження на даній стадії означатиме втручання
Конституційного Суду України у сферу здійснення правосуддя судами
загальної юрисдикції.
Народні депутати України хочуть отримати від Конституційного
Суду України своєрідну юридичну консультацію, роз'яснення правил і
порядку перегляду судових рішень у порядку виключного провадження
та заручитися підтримкою своєї позиції. Вирішення таких питань не
належить до повноважень Конституційного Суду України.
Отже, підстав для відкриття конституційного провадження у
справі немає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 14, 39, 45, 50, 93
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням 46 народних депутатів України про
офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7,
400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України
( 1003-05 ) на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - непідвідомчість
Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному
поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

{ Текст взято з сайту Конституційного Суду України }



вгору