Документ v033u710-05, поточна редакція — Прийняття від 12.10.2005

                           У Х В А Л А 
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті конституційного провадження
у справі за конституційним поданням
Міністерства юстиції України про офіційне тлумачення
положень частини другої статті 45
Цивільного кодексу Української РСР

м. Київ Справа N 2-25/2005
12 жовтня 2005 року
N 33-у/2005

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Євграфова Павла Борисовича, Іващенка Володимира Івановича, Мироненка Олександра Миколайовича, Німченка Василя Івановича, Пшеничного Валерія Григоровича, Савенка Миколи Дмитровича, Скоморохи Віктора Єгоровича, Станік Сюзанни Романівни, Ткачука Павла Миколайовича, Чубар Людмили Пантеліївни - суддя-доповідач,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у
справі за конституційним поданням Міністерства юстиції України про
офіційне тлумачення положень частини другої статті 45 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ).
Заслухавши суддю-доповідача Чубар Л.П. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Міністерство юстиції України звернулося до Конституційного
Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень
частини другої статті 45 Цивільного кодексу Української РСР
1963 року ( 1540-06 ) (втратив чинність з 1 січня 2004 року),
якими встановлювалося, що недодержання форми зовнішньоторговельних
угод і порядку їх підписання (стаття 568 цього Кодексу)
( 1540-06 ) тягне за собою недійсність угоди.
При цьому суб'єкт права на конституційне подання просить
витлумачити зазначені положення Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (далі - Цивільний кодекс 1963 року) в аспекті таких
питань:
- чи тягне за собою недодержання форми або порядку підписання
зовнішньоекономічного (зовнішньоторговельного) договору
недійсність такого договору в імперативному порядку відповідно до
частини другої статті 45 Цивільного кодексу 1963 року ( 1540-06 );
- з якого моменту виникає недійсність зовнішньоекономічного
(зовнішньоторговельного) договору;
- чи мають право сторони впливати на дійсність
зовнішньоекономічних договорів, до яких застосовується частина
друга статті 45 Цивільного кодексу 1963 року ( 1540-06 ), шляхом
своєї подальшої поведінки, чи вирішення цього питання залишено на
розсуд судового органу;
- чи є тотожними в українському праві терміни
"зовнішньоторговельна угода" (стаття 45 Цивільного кодексу
1963 року) ( 1540-06 ) та "зовнішньоекономічна угода" (стаття 6
Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність") ( 959-12 ) у
світлі Положення про форму зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) ( z0833-01 ).
Міністерство юстиції зазначає, що потреба в офіційному
тлумаченні положень вказаної статті викликана практичною
необхідністю, "оскільки невизначеним є статус зовнішньоекономічних
договорів, укладених з порушенням вимоги про два підписи".
На думку автора конституційного подання, суди загальної
юрисдикції по-різному застосовують положення частини другої
статті 45 Цивільного кодексу 1963 року ( 1540-06 ) та вимоги
частини другої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) до правовідносин, які виникли до набрання
чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) 1 січня 2004 року.
Як приклад, Міністерство юстиції України наводить ухвалу
судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України від 11 червня 1999 року ( v7_28800-99 ),
якою залишено без зміни постанову Вищого арбітражного суду України
від 11 січня 1997 року. Цією постановою за заявою фірми
"Армор-ЛТД" перевірено рішення Вищого арбітражного суду України
від 22 листопада 1996 року, яким визнано недійсним
зовнішньоекономічний договір (контракт) між ВАТ "Лубнифарм" і
фірмою "Армор-ЛТД", а також додатки до нього на підставі того, що
вони були підписані від імені кожної сторони тільки однією особою,
скасовано його і визнано договір дійсним.
В ухвалі судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 11 червня 1999 року
( v7_28800-99 ) зазначається, що колегія Вищого арбітражного суду
України на підставі оцінки доказів з'ясувала ступінь недійсності
угоди і, зважаючи на те, що сторонами фактично були виконані взяті
зобов'язання, дійшла правильного висновку, що рішення у справі
підлягає скасуванню, та визнала договір дійсним.
Всупереч цьому, як наголошується в конституційному поданні,
постановою від 12 лютого 2002 року у справі N 17/6 ( v17_6600-02 )
Вищий господарський суд України, пославшись на статтю 6 Закону
України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) та Рішення
Конституційного Суду України від 26 листопада 1998 року N 16-рп/98
( v016p710-98 ), підтвердив необхідність двох підписів у
зовнішньоекономічних договорах і визнав відповідний договір
недійсним.
У конституційному поданні зазначається, що неоднозначність
співвідношення статті 45 Цивільного кодексу 1963 року ( 1540-06 )
та Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 )
посилюється тим, що Цивільний кодекс 1963 року ( 1540-06 ), на
відміну від Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ), використовує термін "зовнішньоторговельна угода", а не
"зовнішньоекономічний договір" (контракт). Однак у Положенні про
форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому
наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
від 6 вересня 2001 року N 201 ( z0833-01 ), вживаються терміни
"зовнішньоекономічний", "зовнішньоторговельний" як синоніми і
зазначається, що серед нормативно-правових актів, які регулюють
форму та порядок укладання і виконання зовнішньоекономічних
договорів (контрактів), є Цивільний кодекс 1963 року ( 1540-06 )
(пункт 3 Положення) ( z0833-01 ), в якому немає терміна
"зовнішньоекономічний договір".
2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою
від 5 жовтня 2005 року відмовила у відкритті конституційного
провадження у цій справі на підставі пункту 3 статті 45 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) -
непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у
конституційному поданні.
3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного
провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з
такого.
Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) підставою для конституційного подання щодо
офіційного тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
законів України є практична необхідність в офіційній інтерпретації
їх положень (частина перша статті 93) ( 422/96-ВР ); у
конституційному поданні повинно бути зазначено правове
обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні Конституції
України ( 254к/96-ВР ) та законів України (пункт 4 частини другої
статті 39) ( 422/96-ВР ).
Як уже зазначалося, суб'єкт права на конституційне подання
обґрунтовує необхідність в офіційному тлумаченні положень частини
другої статті 45 Цивільного кодексу 1963 року ( 1540-06 )
неоднозначністю їх застосування судами України.
Проте в конституційному поданні та долучених до нього
матеріалах докази цього відсутні. У наведених Міністерством
юстиції України випадках судами загальної юрисдикції
застосовувалися різні правові підстави щодо наслідків недодержання
форми угоди. Крім того, жодне судове рішення, надане Міністерством
юстиції України, взагалі не містить посилання на статтю 45
Цивільного кодексу 1963 року ( 1540-06 ).
Як вбачається з матеріалів справи, немає і проблеми
співвідношення термінів "зовнішньоекономічний договір" (контракт)
та "зовнішньоторговельний договір". Фактично Міністерство юстиції
України порушує питання про неоднозначне, на його думку,
співвідношення статті 45 Цивільного кодексу 1963 року ( 1540-06 )
і Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) у
частині використання термінів та про надання відповіді на
запитання, які стосуються законності підписання
зовнішньоекономічного договору, що згідно з положеннями статей
147, 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 13 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) не належить
до повноважень Конституційного Суду України.
Більше того, припис частини другої статті 45 Цивільного
кодексу 1963 року ( 1540-06 ) не дає можливості шляхом офіційного
тлумачення його змісту дати відповіді на поставлені в
конституційному поданні питання щодо моменту, з якого
зовнішньоекономічний (зовнішньоторговельний) договір вважається
недійсним, а також щодо права сторони впливати шляхом своєї
подальшої поведінки на дійсність зовнішньоекономічних договорів
або вирішення цього питання судом.
Між тим момент, з якого угода вважається недійсною,
врегульовано Цивільним кодексом 1963 року ( 1540-06 ) (стаття 59).
Щодо порядку підписання зовнішньоекономічних договорів
Конституційним Судом України 26 листопада 1998 року прийнято
Рішення N 16-рп/98 ( v016p710-98 ), в якому дано офіційне
тлумачення положень частини другої статті 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) і статті 154 Цивільного
кодексу 1963 року ( 1540-06 ).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 45, 50, 93 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням Міністерства юстиції України про
офіційне тлумачення положень частини другої статті 45 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) на підставі пункту 2 статті 45
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) -
невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та Законом України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

{ Текст взято з сайту Конституційного Суду України }



вгору