Документ v032u710-00, поточна редакція — Прийняття від 13.04.2000

                           У Х В А Л А 
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Ухвала Конституційного Суду України
про відмову у відкритті конституційного провадження у
справі за конституційним поданням Вищого арбітражного
суду України щодо офіційного тлумачення частини
третьої статті 25 Закону України "Про Державний бюджет
України на 1997 рік"

м. Київ, 13 квітня 2000 року Справа N 2-34/2000
N 32-у/2000
vd20000413 vn32-у/2000

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Євграфова Павла Борисовича, Козюбри Миколи Івановича, Корнієнка Миколи Івановича, Костицького Михайла Васильовича, Малинникової Людмили Федорівни, Мартиненка Петра Федоровича, Мироненка Олександра Миколайовича - суддя-доповідач, Німченка Василя Івановича, Розенка Віталія Івановича, Савенка Миколи Дмитровича, Тимченка Івана Артемовича, Тихого Володимира Павловича, Чубар Людмили Пантеліївни, Яценка Станіслава Сергійовича,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у
справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України
щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 25 Закону
України "Про Державний бюджет України на 1997 рік" від 27 червня
1997 року N 404/97-ВР ( 404/97-ВР ) (з наступними змінами).
Заслухавши суддю-доповідача Мироненка О.М. та розглянувши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Вищий арбітражний суд України звернувся до Конституційного
Суду України з клопотанням про офіційне тлумачення частини третьої
статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на
1997 рік" від 27 червня 1997 року (з наступними змінами).
Необхідність в офіційному тлумаченні суб'єкт права на
конституційне подання мотивує тим, що згідно з частиною третьою
статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на
1997 рік" (далі - Закон) ставки земельного податку збільшені в
1,81 раза у порівнянні зі ставками, встановленими Законом України
"Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за
землю" від 19 вересня 1996 року N 378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (з
наступними змінами). Згідно зі статтею 1 Закону України "Про
введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на
1997 рік" від 15 серпня 1997 року N 503/97-ВР ( 503/97-ВР ) (з
наступними змінами) згадана стаття 25 набрала чинності з 1 липня
1997 року. Отже, відповідно до Закону України "Про внесення змін і
доповнень до Закону України "Про плату за землю" від 19 вересня
1996 року до 1 липня 1997 року плата за землю має справлятися за
ставками, встановленими цим Законом, а після цієї дати - за
ставками, збільшеними в 1,81 раза.
Застосування частини третьої статті 25 Закону на практиці
викликає спори між підприємствами, установами, організаціями -
суб'єктами плати за землю - та державними податковими органами.
Останні, керуючись нормою Закону, здійснюють донарахування плати
за землю і стягують її із застосуванням передбачених чинним
законодавством фінансових санкцій. Платники ж, звертаючись із
позовами про визнання відповідних рішень податкових органів
недійсними та про повернення стягнутих сум, виходять з того, що
частиною третьою статті 1 Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року
N 77/97-ВР ( 77/97-ВР ) передбачено, зокрема, що ставки податків і
зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування. У частині п'ятій цієї ж статті зазначено, що зміни
і доповнення до Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ), інших законів України про оподаткування стосовно
ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) вносяться до
цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше
ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають
чинності з початку нового бюджетного року.
До того ж, як стверджує далі Вищий арбітражний суд України,
згідно зі статтею 7 Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року ставки
податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються
уповноваженими органами відповідно до законів України і не
змінюються протягом бюджетного року, а зміна податкових ставок не
може запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України
на відповідний рік. У частині другій статті 4 Закону України "Про
внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю"
( 378/96-ВР ) від 19 вересня 1996 року зазначено, що ставки
земельного податку не можуть встановлюватися або змінюватися
іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни й доповнення
до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку
нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового
бюджетного року. Крім того, згідно з частиною четвертою статті 28
Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону
Української РСР "Про бюджетну систему Української РСР" від
29 червня 1995 року N 253/95-ВР ( 253/95-ВР ) (з наступними
змінами) Закон про Державний бюджет України не може встановлювати
нові, змінювати чи скасовувати існуючі податки, збори, інші
обов'язкові платежі, вносити зміни до чинного законодавства. У
разі необхідності зміни чи доповнення вносяться спочатку до
відповідних законів.
Правове обгрунтування суб'єкт права на конституційне подання
завершує висновком, що арбітражні суди не мають права не
застосовувати тих чи інших норм законів, а наявна неузгодженість
частини третьої статті 25 Закону України "Про Державний бюджет
України на 1997 рік" від 27 червня 1997 року зі статтями 1, 7
Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему
оподаткування" від 18 лютого 1997 року, статтею 4 Закону України
"Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за
землю" від 19 вересня 1996 року, статтею 28 Закону України "Про
внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про бюджетну
систему Української РСР" від 29 червня 1995 року створює істотні
труднощі у вирішенні спорів.
2. Колегія суддів Конституційного Суду України з
конституційних звернень (подань) своєю ухвалою відмовила у
відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту
3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) - непідвідомчість Конституційному Суду України
питань, порушених у конституційному поданні.
3. Відповідно до статті 93 Закону України "Про Конституційний
Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного
тлумачення Конституції України та законів України є практична
необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації
положень Конституції України та законів України. З клопотання
Вищого арбітражного суду України випливає, що прийняття Закону
України "Про Державний бюджет України на 1997 рік" зумовило
неузгодженості між нормами цього Закону та нормами інших законів
України, зазначених у конституційному поданні, внаслідок чого
виникають спори між суб'єктами плати за землю та державними
податковими органами, які здійснюють донарахування плати за землю
і стягують її із застосуванням фінансових санкцій.
Суперечності у законодавстві дійсно створюють істотні
труднощі у вирішенні таких спорів. Конституційний Суд України вже
висловлював свою позицію стосовно даної правової проблеми в ухвалі
від 1 червня 1999 року N 20-у/99 у справі за зверненням Голови
Вищого арбітражного Суду України щодо офіційного тлумачення
частини другої статті 2 Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про систему оподаткування". Тут міститься
роз'яснення, що складнощі у трактуванні законодавства не можуть
бути підставою для ухилення суду або уповноваженого органу
виконавчої влади, органу місцевого самоврядування від прийняття
рішення по суті справи.
4. У конституційному поданні порушується питання про
законність збільшення ставок земельного податку в 1,81 раза
внаслідок наявної і очевидної колізійності у чинному законодавстві
України, висловлюється сумнів щодо відповідності норм одного
закону нормам інших законів. Вищий арбітражний суд України прагне
отримати від Конституційного Суду України своєрідну юридичну
консультацію, роз'яснення правил і порядку застосування положень,
які не узгоджуються з положеннями, сформульованими законодавцем
раніше. Вирішення таких питань не належить до повноважень
Конституційного Суду України (стаття 14 Закону України "Про
Конституційний Суд України").
Враховуючи викладене та керуючись статтею 150 Конституції
України, статтями 39, 45, 48, 93 Закону України "Про
Конституційний Суд України", Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України щодо
офіційного тлумачення частини третьої статті 25 Закону України
"Про Державний бюджет України на 1997 рік" ( 404/97-ВР ) на
підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) - непідвідомчість Конституційному Суду
України питань, порушених у конституційному поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може
бути оскарженою.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ



вгору