Документ v004p710-05, чинний, поточна редакція — Прийняття від 11.05.2005

                                                          
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним зверненням закритого
акціонерного товариства "Оболонь" та громадянина Винника
Віктора Володимировича про офіційне тлумачення положень
частини другої статті 28 Закону України "Про господарські
товариства", пункту 1, абзацу першого
пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність"
(справа про права акціонерів ЗАТ)

м. Київ Справа N 1-11/2005
11 травня 2005 року
N 4-рп/2005

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Іващенка Володимира Івановича, Костицького Михайла Васильовича - суддя-доповідач, Мироненка Олександра Миколайовича, Німченка Василя Івановича, Пшеничного Валерія Григоровича, Савенка Миколи Дмитровича, Скоморохи Віктора Єгоровича, Ткачука Павла Миколайовича, Чубар Людмили Пантеліївни, Шаповала Володимира Миколайовича,
за участю представників суб'єктів права на
конституційне звернення Вітченка Андрія Миколайовича,
Колесника Володимира Вікторовича, представників: Верховної Ради
України - Постійного представника Верховної Ради України в
Конституційному Суді України Селіванова Анатолія Олександровича,
Президента України - заступника Міністра юстиції України
Єфіменка Леоніда Васильовича, Кабінету Міністрів України - члена
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
Бурмаки Миколи Олексійовича, Верховного Суду України - начальника
управління забезпечення діяльності Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України Сердюка Валентина Васильовича;
спеціалістів, залучених до участі у розгляді справи:
Грідчіної Марини Володимирівни - заступника завідуючого кафедрою
фінансів і статистики Інституту міжнародної економіки і фінансів
Міжрегіональної академії управління персоналом, кандидата
економічних наук, доцента, Луця Володимира Васильовича -
завідуючого кафедрою цивільно-правових дисциплін Академії
муніципального управління, доктора юридичних наук, професора,
академіка Академії правових наук України,
Фурси Світлани Ярославівни - професора кафедри міжнародного права
Інституту міжнародних відносин Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, доктора юридичних наук,
Швабія Костянтина Івановича - начальника відділу вдосконалення
податкової політики Науково-дослідного центру з проблем
оподаткування Національної академії державної податкової служби
України, кандидата економічних наук,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
зверненням закритого акціонерного товариства "Оболонь" та
громадянина Винника Віктора Володимировича про офіційне тлумачення
положень частини другої статті 28 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (Відомості Верховної Ради України,
1991 р., N 49, ст. 682; 1998 р., N 18, ст. 89), пункту 1,
абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 20,
ст. 249).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 42, 43
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стало конституційне звернення закритого акціонерного товариства
"Оболонь" та громадянина Винника Віктора Володимировича.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є наявність
неоднозначного застосування положень зазначених законів України
судами України.
Заслухавши суддю-доповідача Костицького М.В., пояснення
Вітченка А.М., Колесника В.В., Селіванова А.О., Єфіменка Л.В.,
Бурмаки М.О., Сердюка В.В., Грідчіної М.В., Луця В.В., Фурси С.Я.,
Швабія К.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд
України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкти права на конституційне звернення - закрите
акціонерне товариство "Оболонь" та громадянин Винник В.В. -
звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням дати
офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), пункту 1,
абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ), оскільки вважають, що суди України неоднозначно
застосовують ці положення при врегулюванні однакових
правовідносин, зокрема щодо порядку відчуження акцій закритого
акціонерного товариства (далі - ЗАТ), і підтверджують це
відповідними судовими рішеннями.
Автори клопотання порушують такі питання:
- чи стаття 28 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) регулює процес придбання чи відчуження акцій; чи є за
своїм змістом положення частини другої цієї статті таким, що після
внесення змін Законом України від 23 грудня 1997 року
( 769/97-ВР ) забороняє закріплення в установчих документах ЗАТ
певного порядку відчуження акцій;
- чи є положення пункту 1 статті 4 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) підставою для ігнорування закріплених
установчими документами ЗАТ договірних зобов'язань щодо дотримання
порядку відчуження акцій його акціонерами, зокрема реалізації
переважного права інших акціонерів товариства на придбання акцій,
що відчужуються; чи вважається таке закріплення обмеженням права
власника володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю;
- чи є положення абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) таким, що зобов'язує власника
акцій ЗАТ не порушувати права інших акціонерів ЗАТ на переважне
придбання акцій такого товариства, що відчужуються.
2. Президент України у листі до Конституційного Суду України
зазначив, що законодавство України не містить заборони громадянам
на засадах угоди одержати певні права та взяти на себе відповідні
зобов'язання, у тому числі щодо порядку відчуження своїх майнових
(зокрема корпоративних) прав та обов'язків, і закріпити це у
відповідних документах, наприклад у статуті акціонерного
товариства. Разом з тим з відповідних положень Конституції України
(статті 13, 41) ( 254к/96-ВР ) та загальних засад цивільного
законодавства України випливає, що визначений установчими
документами порядок не повинен порушувати або обмежувати права
власника акцій певного господарського товариства - позбавляти його
можливості виходу з товариства, відчуження акцій за ринковими
цінами, а також продажу акцій третім особам, якщо ЗАТ та його
акціонери відмовляються їх викуповувати.
Кабінет Міністрів України висловив свою правову позицію
стосовно порушеного суб'єктами права на конституційне звернення
питання в основному на підставі положень чинних Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) і Господарського кодексу України ( 436-15 ),
тобто без врахування ситуації, що мала місце на період розгляду
відповідних справ судами України. Нині, як стверджує Кабінет
Міністрів України, стаття 81 Господарського кодексу України
( 436-15 ) передбачає, що акціонери закритого акціонерного
товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються
іншими акціонерами товариства, але законодавством не передбачено
чіткого механізму реалізації акціонером ЗАТ свого переважного
права на придбання акцій у разі їх відчуження іншими акціонерами
цього товариства.
Комітет Верховної Ради України з питань економічної політики,
управління народним господарством, власності та інвестицій
зауважує, що уточнення редакції частин другої, третьої статті 28
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) сприяло
їх узгодженості з частиною п'ятою статті 4 цього Закону
щодо відповідності статуту товариства чинному законодавству.
Власник акцій, на думку Комітету, не може ігнорувати
передбачені установчими документами акціонерного товариства,
частиною п'ятою статті 4, частинами другою, третьою статті 28
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) положення
щодо обігу акцій, оскільки засновник ЗАТ, одержуючи при розподілі
акції товариства, має знати про законодавче обмеження їх обігу. Це
не вважається обмеженням прав власника, а є дотриманням власником
положень пунктів 5, 6 статті 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ).
Міністерство юстиції України вважає, що у статуті ЗАТ може
бути передбачено переважне право акціонерів на придбання акцій, що
відчужуються, а також певний порядок реалізації ними цього права,
який, у свою чергу, повинен відповідати вимогам законодавства, що
встановлює правила обігу цінних паперів.
Верховний Суд України стверджує, що статтею 28 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) регулюється порядок
придбання акцій. Він є видом їх відчуження і полягає у передачі
акцій іншим особам за винагороду з переходом до них прав
власності. На підставі положення частини п'ятої статті 4 цього
Закону ( 1576-12 ) установчими документами ЗАТ може
встановлюватися порядок відчуження акцій, зокрема переважне право
акціонерів товариства на придбання акцій у разі їх відчуження.
Український союз промисловців і підприємців підкреслює, що
коли статутом ЗАТ визначено переважне право акціонерів на
придбання акцій, які продаються іншими акціонерами, то його
порушення є підставою для визнання договорів купівлі-продажу акцій
недійсними.
Консультанти Спілки юристів України дійшли висновку, що з
вилученням Законом України "Про внесення змін до Закону України
"Про господарські товариства" від 23 грудня 1997 року
( 769/97-ВР ) з частини другої статті 28 словосполучення "якщо
інше не передбачено статутом товариства" ЗАТ втратили право
передбачати у своїх установчих документах положення щодо
переважного права акціонерів товариства на придбання акцій, які
відчужуються іншими його акціонерами. Вони вважають, що наявність
таких положень в установчих документах ЗАТ в період з
22 січня 1998 року (набрання чинності Законом України "Про
внесення змін до Закону України "Про господарські товариства"
( 769/97-ВР ) до 1 січня 2004 року (набрання чинності
Господарським кодексом України ( 436-15 ) суперечила чинному на
той час законодавству України.
Позиції фахівців вищих закладів освіти та науково-дослідних
установ України, які надали висновки на запит судді-доповідача
стосовно порушених у конституційному зверненні питань, зокрема
Київського національного економічного університету, Інституту
міжнародних відносин Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, Інституту економіко-правових досліджень НАН
України, Науково-дослідного інституту приватного права і
підприємництва Академії правових наук України, практично
збігаються.
На їх думку, положення частини другої статті 28 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) не забороняло і
не забороняє після внесення до нього змін закріплення установчими
документами ЗАТ певного порядку відчуження акцій, оскільки воно
регулює підстави придбання акцій, хоча і не встановлює вичерпного
переліку таких підстав. За цим положенням власники акцій також не
звільняються від обов'язків виконання умов статуту ЗАТ, оскільки
інші норми законодавства України зобов'язують їх до цього.
Йдеться, зокрема, про статтю 11 цього Закону ( 1576-12 ).
У розумінні пункту 1 статті 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) закріплення установчими документами ЗАТ такого порядку
відчуження акцій, що передбачає реалізацію переважного права інших
акціонерів товариства на придбання акцій, що відчужуються, не є
обмеженням права власника акцій володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю (акціями), оскільки власник при
підписанні установчих документів є вільним у волевиявленні щодо
розпорядження своєю власністю, розпоряджається належними йому
акціями на свій розсуд, і такі його дії не суперечать чинному
законодавству.
Стосовно положення абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) фахівці зауважують, що власник
акцій, здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права та
охоронювані законом інтереси інших акціонерів, а тому повинен
виконувати взяті на себе зобов'язання. Тобто у разі встановлення
установчими документами ЗАТ обов'язку забезпечення переважного
права акціонерів на придбання акцій, що відчужуються, власник
таких акцій зобов'язаний його виконати.
3. На пленарному засіданні Конституційного Суду України
представники суб'єктів права на конституційне звернення, Верховної
Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України,
Верховного Суду України у своїх виступах підтримали обґрунтування
відповідних позицій з питань, порушених у конституційному
зверненні.
Позиції спеціалістів, залучених до участі у розгляді справи,
в основному полягають в тому, що положення частини другої статті
28 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) в її
початковій редакції і після внесення до неї змін встановлює
підстави придбання акцій і не стосується можливості встановлення
установчими документами ЗАТ переважного права його акціонерів на
придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства.
Положення ж пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) в сенсі питання, порушеного
суб'єктами права на конституційне звернення перед Конституційним
Судом України, на їх думку, треба розуміти як обов'язок акціонерів
ЗАТ при відчуженні акцій дотримувати відповідного порядку,
закріпленого установчими документами товариства.
4. Вирішуючи справу про офіційне тлумачення положень частини
другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ), пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) в контексті конституційного
звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що правовий
порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто
не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством (частина перша статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ); кожен має право володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю (частина перша статті 41
Конституції України ( 254к/96-ВР ); використання власності,
зокрема, не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності
громадян, інтересам суспільства (частина сьома статті 41
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
4.1. Частина друга статті 28 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) в редакції від 19 вересня 1991 року
встановлювала: "Якщо інше не передбачено статутом товариства,
акція може бути придбана також на підставі договору з її власником
або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною,
що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства
громадян чи правонаступництва юридичних осіб. Порядок реалізації
акцій визначається відповідно до законодавства України".
Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що
засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного
товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та
право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на
одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь
у розподілі майна при ліквідації товариства (частина перша статті
4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ).
Частина перша статті 25 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ), визначаючи види акціонерних товариств і
відмінності між ними, встановлює, що акції ЗАТ розподіляються між
засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки,
купуватися та продаватися на біржі. Іншої заборони щодо
купівлі-продажу акцій ЗАТ зазначений Закон ( 1576-12 ) не
встановлює, і вони можуть купуватися-продаватися у порядку,
передбаченому статтею 28 цього Закону, із врахуванням вимог його
статті 11, яка зобов'язує учасників товариства додержувати
установчих документів товариства, виконувати свої зобов'язання
перед товариством, нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим
Законом, іншим законодавством України та установчими документами.
Перелік відомостей, що повинні містити установчі документи
товариства, встановлює стаття 4 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ). Він не є вичерпним, оскільки частина
п'ята цієї статті передбачає, що до установчих документів
товариства можуть бути включені інші умови, які не суперечать
законодавству України.
Серед таких умов може бути закріплення установчими
документами ЗАТ переважного права акціонерів товариства на
придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами.
За своїм змістом стаття 28 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) встановлює підстави придбання акцій, тому
вона не може забороняти закріплення в установчих документах ЗАТ
певного порядку їх відчуження.
Вилучення Законом України "Про внесення змін до Закону
України "Про господарські товариства" від 23 грудня 1997 року
( 769/97-ВР ) з частини другої статті 28 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) словосполучення "якщо інше не
передбачено статутом товариства" не зменшило переліку підстав, за
якими можуть бути придбані акції ЗАТ, і не звільнило власників
акцій від обов'язку виконувати умови установчих документів ЗАТ.
Якщо установчими документами ЗАТ в межах чинного
законодавства було встановлено переважне право акціонерів на
придбання акцій, які відчужуються іншими його акціонерами, а
засновники акціонерного товариства згідно з частиною другою статті
26 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) уклали
між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної
діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність
перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами, то всі
акціонери на підставі положень статті 11 зазначеного Закону
зобов'язані додержувати цього договору і виконувати його.
Таким чином, частина друга статті 28 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ), регулюючи підстави придбання
акцій, серед яких: придбання акцій на підставі договору з її
власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або
за ціною, що склалася на фондовому ринку; набуття права на акції у
порядку спадкоємства громадян; набуття права на акції у порядку
правонаступництва сторін, не конкурує зі статтею 11 зазначеного
Закону, яка встановлює обов'язки учасників товариства, у тому
числі закритого, додержувати установчих документів, виконувати
свої зобов'язання перед товариством, нести інші обов'язки, якщо це
передбачено цим Законом, іншим законодавством України та
установчими документами. Ні початкова редакція частини другої
статті 28 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ), ні внесені до неї відповідним Законом зміни не
передбачають обмежень щодо можливості встановлювати установчими
документами закритого акціонерного товариства в межах чинного
законодавства України переважне право на придбання акцій його
акціонерами у разі їх відчуження іншими акціонерами цього
товариства.
З 1 січня 2004 року таке право закріплено законодавчо,
зокрема частиною третьою статті 81 Господарського кодексу України
( 436-15 ). До того ж, як випливає зі змісту цієї статті,
переважне право на придбання акцій, що продаються іншими
акціонерами товариства, є однією з головних ознак, за якими
акціонерне товариство вважається закритим.
4.2. Стаття 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 )
встановлює, що власник на свій розсуд володіє, користується і
розпоряджається належним йому майном (пункт 1), але, здійснюючи
свої права, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані
законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави (абзац перший
пункту 5).
Акції згідно з пунктом 1 статті 13 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) є об'єктами права приватної власності, і
відповідно до положень статті 41 Конституції України
( 254к/96-ВР ) суб'єкт права власності на акції має право ними
володіти, користуватися і розпоряджатися, тобто може без обмежень
їх продавати, обмінювати, дарувати, заставляти, заповідати тощо.
Водночас зі змісту положень цієї статті та статті 13 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) вбачається, що право власності певною мірою
може бути обмежено, оскільки використання власності не може
завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам
суспільства. Тобто юридично забезпечена можливість здійснювати
правомочності щодо володіння, користування і розпорядження
власника належним йому майном не може виходити за рамки,
встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері
власності.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) правовий режим власності визначається
виключно законом. Отже, саме законом може бути встановлений
особливий порядок діяльності суб'єктів, об'єктом права власності
яких є, зокрема, акції, і тільки закон може встановлювати щодо
нього певні обмеження та покладати на таких суб'єктів (власників
акцій) додаткові обов'язки.
Такі обмеження і обов'язки випливають, наприклад, з положень
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ): акції
ЗАТ не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та
продаватися на біржі (частина перша статті 25); учасники
товариства зобов'язані додержувати установчих документів
товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів
управління товариства (пункт "а" статті 11); виконувати свої
зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з
майновою участю (пункт "б" статті 11); нести інші обов'язки, якщо
це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та
установчими документами (пункт "г" статті 11); засновники
акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає
порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню
акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що
підписалися на акції, і третіми особами (частина друга статті 26)
і т. ін.
Договір згідно з пунктом 1 частини другої статті 11
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) є підставою виникнення
цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають
як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не
передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як
домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,
зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань,
що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про
зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.
Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає
спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є,
власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір,
і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань. Оскільки
установчий договір є видом цивільного договору, то він тягне за
собою виконання зобов'язань для кола осіб, що його підписали. І
порушення (недотримання) цих зобов'язань дає підстави для
договірної відповідальності.
Враховуючи міркування, викладені у попередньому пункті,
Конституційний Суд України дійшов висновку, що коли установчими
документами ЗАТ закріплено переважне право акціонерів товариства
на придбання акцій, які відчужуються іншими акціонерами цього
товариства, то це не є обмеженням права власника акцій володіти,
користуватися і розпоряджатися своєю власністю, оскільки,
підписуючи в межах чинного законодавства України установчі
документи ЗАТ, акціонер добровільно погоджується на встановлення
особливого порядку відчуження об'єктів своєї власності, беручи при
цьому на себе відповідні зобов'язання.
Приписи установчих документів ЗАТ щодо переважного права його
акціонерів на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами
товариства, не обмежують права власника на розпорядження своєю
власністю, а встановлюють за його ж згодою особливий порядок її
відчуження. Якщо ж особи, які мають переважне право на придбання
акцій, запропонують нижчу ціну за акції або вимагатимуть їх
відчуження за цінами, нижчими від ринкових, то власник акцій
вправі їх відчужити за ринковою ціною, тобто це право не є
абсолютним.
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 63, 67, 69 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. В аспекті конституційного звернення:
1.1. Положення частини другої статті 28 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) у системному зв'язку з
положеннями частини п'ятої статті 4, частини першої статті 25
цього Закону треба розуміти як таке, що встановлює підстави
придбання акцій (зокрема за договором з їх власником або
держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що
склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства
громадян чи правонаступництва юридичних осіб), а тому не виключає
і не виключало можливості передбачати в установчих документах
закритого акціонерного товариства переважне право акціонерів
товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами
товариства.
1.2. Положення пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) у контексті частин
першої, сьомої статті 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ), у
системному зв'язку з частиною третьою статті 81 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) треба розуміти так, що власник на свій
розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому
майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати
права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і
суспільства, в тому числі переважне право (яке не є абсолютним)
акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій,
що відчужуються іншими його акціонерами.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ



вгору