ВИСНОВОК
Пленуму Верховного Суду щодо проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (реєстр. № 1008 від 29 серпня 2019 року)
2. Стосовно запропонованих у законопроєкті № 1008 змін, які пропонується внести до статті 37 Закону, тим самим зменшивши граничну кількість суддів Верховного Суду з 200 до 100, варто зауважити.
Із дня початку своєї роботи (15 грудня 2017 року) Верховному Суду було передано 77227 справ, що не були розглянуті вищими спеціалізованими судами й Верховним Судом України. Відтоді до Верховного Суду надходить у середньому 360 справ щодня. Усього за період з 15 грудня 2017 року по 1 вересня 2019 року Верховним Судом ухвалено 154189 рішень, якими завершено розгляд. Станом на 1 вересня 2019 року залишок нерозглянутих скарг та заяв становив 63071.
Існування таких залишків в умовах істотного надходження нових справ призводить до того, що правосуддя Верховним Судом не завжди може здійснюватись у межах розумних строків, а враховуючи важливість кожної справи для її учасників, зволікання зі здійсненням правосуддя є рівносильним відмові в його здійсненні. У свою чергу зменшення кількості суддів Верховного Суду, як це пропонується законопроєктом № 1008, призведе до того, що кількісний показник розгляду справ буде вдвічі меншим, ніж показник їх надходження, а отже - до щоденного істотного збільшення залишків справ. Це у свою чергу матиме наслідком збільшення строків розгляду справ у геометричній прогресії.
При цьому на розгляді у Верховному Суді перебувають надзвичайно важливі справи, які стосуються банківської системи, спорів за участю іноземних інвесторів, податкових спорів, а найближчим часом можуть надійти кримінальні справи з так званої "топ-корупції", вирішення яких за таких умов може буде значно ускладнено.
У кінцевому рахунку зазначене призведе до зневіри суспільства в здатності держави забезпечити належні умови для ефективного захисту їх прав у судовому порядку, що зумовить значне зростання кількості звернень до Європейського суду з прав людини у зв'язку з порушенням розумних строків розгляду судових справ, хоча і на сьогодні Україна за цим кількісним показником звернень до ЄСПЛ перебуває на другому місці.
Крім того, пріоритетним завданням Верховного Суду є забезпечення єдності судової практики. Правові позиції, вироблені Верховним Судом, мають бути орієнтиром для судів першої та апеляційної інстанцій, а слідування їм - бути запорукою того, що переважна більшість судових рішень перебуватиме в руслі єдиної судової практики. Водночас на сьогодні наявна істотна неукомплектованість судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначене призводить до надмірного навантаження на суддів цих судів, що не може не впливати і на якість їхньої роботи, у тому числі в частині дотримання висновків Верховного Суду.
Отже, скорочення кількості суддів Верховного Суду не може бути здійснено до належного укомплектування судів першої та апеляційної інстанцій, послідовного забезпечення єдності судової практики та, як наслідок, підвищення авторитету цих судів і зниження очікувань учасників процесу щодо можливості успішного оскарження рішень у Верховному Суді.
Лише успішне здійснення таких заходів може стати об'єктивною передумовою поступового скорочення кількості суддів Верховного Суду на основі ефективного запровадження так званих "процесуальних фільтрів" та їх належного суспільного сприйняття. На сьогодні ж навіть застосування передбачених чинним процесуальним законодавством "процесуальних фільтрів" сприймається представниками суспільства й професійною спільнотою як відмова в доступі до правосуддя.