Документ v0011780-19, поточна редакція — Прийняття від 16.09.2019


ВИСНОВОК
Пленуму Верховного Суду щодо проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (реєстр. № 1008 від 29 серпня 2019 року)


Аналіз


1. Насамперед важливою є оцінка законопроєкту № 1008 з позиції відповідності міжнародним стандартам забезпечення статусу суддів, їх незалежності, а загалом незалежності судової гілки влади. Як відомо, статус судді - це не особистий привілей суддів, а невід'ємна складова належного здійснення ними своїх повноважень та запорука незалежності судової гілки влади в цілому.

У Висновку Венеціанської Комісії від 26 жовтня 2015 року підкреслено: "Оцінювання професіоналізму, етичності та доброчесності всіх суддів може бути тільки винятковим заходом, що вимагає найвищої міри обережності... Венеціанська комісія вважає, що надзвичайні заходи мають бути обмежені в часі й повинні вживатися швидко та ефективно".

Звертаємо увагу, що саме такий винятковий захід фактично було застосовано при формуванні чинного складу Верховного Суду, що здійснювалося в умовах абсолютної відкритості й прозорості та схвально оцінено загальновизнаними вітчизняними й міжнародними інституціями.

Так, 8 квітня 2019 року Рада Європи затвердила Висновок "Про відповідність процедури добору та призначення суддів Верховного Суду в Україні стандартам Ради Європи". Надаючи загальну оцінку законодавству щодо добору та призначення суддів Верховного Суду, міжнародні експерти звернули увагу на те, що розробка законодавчої бази для здійснення цієї конкурсної процедури включала в себе не лише застосування норм Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", але й велику кількість правил, процедур та методологій, заснованих на міжнародних та європейських рекомендаціях.

Експерти Ради Європи у згаданому Висновку зазначили, що при наданні загальної оцінки процесу відбору та призначення суддів Верховного Суду слід ураховувати, що цей процес охоплює дуже складну процедуру, яка застосовується в Україні вперше за всю її історію. Сама законодавча база для відбору та призначення суддів передбачає детальні та заздалегідь визначені правила. Усі документи та правила, що стосувалися процесу добору суддів до найвищої судової інституції, були загальнодоступними та відомими ще до його початку. Одним із найважливіших аспектів конкурсу до Верховного Суду є його проведення в атмосфері надзвичайно високої публічності.

З іншого боку, процедуру відбору та призначення суддів можна оцінити як тривалу та досить складну, оскільки вона включає декілька послідовних рівнів, за участю великої кількості органів з різноманітними функціями та повноваженнями: деякі з них виконують як технічні функції, так і функції щодо прийняття рішень (Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС), Вища рада правосуддя (ВРП) - також наділена функціями щодо прийняття рішень, інші - з виключно консультативними функціями (Громадська рада доброчесності (ГРД), а треті - з церемоніальними повноваженнями (Президент України).

Отже, у зазначеному Висновку міжнародні експерти, які пильно стежили за процесом формування та кадрового наповнення українського Верховного Суду, позитивно зазначили, що в Україні процес відбору та призначення суддів був складним й багаторівневим, із залученням різних інституцій, які відповідали за певні сегменти цієї процедури. Такий підхід містить відповідні гарантії для захисту незалежності судової влади та не містить загрози для верховенства права.

Успішне завершення формування складу Верховного Суду вимагає прискіпливої уваги до забезпечення незалежності суддів.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 9 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів незалежність суддів у глобалізованому та взаємозалежному суспільстві повинна розглядатися кожним громадянином як гарантія правди, свободи, додержання прав людини та безстороннього правосуддя, вільного від зовнішнього впливу. Суддівська незалежність не є виключним правом чи привілеєм, що надається суддям в їхніх особистих інтересах. Вона надається в інтересах верховенства права та тих, хто шукає та сподівається на правосуддя. Незалежність як умова суддівської безсторонності, таким чином, є гарантією рівності громадян перед судом.

Варто зауважити, що констатація втручання в незалежність суддів не виключається навіть у тому разі, якщо фактичне звільнення відбувається внаслідок прийняття актів парламентом - органом законодавчої влади. Зменшення граничної чисельності суддів Верховного Суду з 200 осіб до 100 при тому, що фактична кількість працюючих суддів цього суду є більшою (193 судді), насправді направлене на звільнення майже половини суддів, які на сьогодні здійснюють правосуддя. До того ж таке масове звільнення має ознаки неприпустимого позбавлення права суддів на професію та, відповідно, порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своєму коментарі від 3 вересня 2019 року "Незалежність суддів та правосуддя під загрозою" Комісар Ради Європи з прав людини звернула увагу на те, що "замість відстоювання та посилення судової незалежності, неупередженості та ефективності деякі уряди та політики втручаються в судоустрій і навіть вдаються до погроз щодо суддів". Комісар наголосила, що суддів необхідно залучати до підготовки законодавства, яке стосується їх і функціонування судової системи, та консультуватися з ними щодо цього. Судді повинні мати гарантії перебування на посаді та захисту від необґрунтованого дострокового усунення з посади чи примусових переміщень.

Запропонована законодавча ініціатива привернула увагу представників міжнародних інституцій та дипломатичних установ, які діють в Україні (зокрема, Представництва ЄС в Україні, Посольства Канади), та призвела до формування негативної оцінки відповідних законодавчих ініціатив.

Таким чином, Пленум Верховного Суду зауважує, що аналізований законопроєкт № 1008 формує потенційні загрози незалежності всіх суддів, а його прийняття призведе до реального посягання на їх незалежність та матиме негативний вплив на дію верховенства права як невід'ємну складову правової держави.




вгору