Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)
8. У спорі про стягнення плати за користування вагонами внаслідок затримки вагонів на підходах до станції призначення слід враховувати положення пунктів 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами та брати до уваги, що така плата нараховується з моменту видачі наказу про затримку вагонів.
Залізниця звернулася до господарського суду з позовом до Товариства про стягнення плати за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах в березні 2012 року.
Рішенням господарського суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду зазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Вищий господарський суд України залишив без змін постанову апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Згідно з абзацом четвертим пункту 10 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила) станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Дотримуючись зазначених вимог, Залізниця повідомила Товариство про прибуття на його адресу вантажу, про затримку цього вантажу через неприйняття його вантажовласником та неможливість прийняття його станцією призначення.
Пунктом 3 Правил передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46.
При цьому суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 42 Статуту залізниць України, дійшов висновку, що плата за користування вагонами повинна була нараховуватися з моменту повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу, а не з моменту видачі наказу про затримку вагонів на шляху перевезення, і тому відмовив у задоволенні позовних вимог.
Однак суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з цим висновком з урахуванням такого.
Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами перевезення вантажів. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Згідно з пунктами 9, 10, 12 Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно не погодився з посиланнями суду першої інстанції на положення частини другої статті 42 Статуту залізниць України.
Відповідно до статті 42 Статуту залізниць України Залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.
Оскільки позов подано про стягнення плати за користування вагонами внаслідок затримки вагонів на підходах до станції призначення, а не про стягнення плати за користування вагонами при прибутті вантажу на станцію призначення, то в даному разі слід керуватися положеннями законодавства, що регулюють порядок оплати користування вагонами саме у випадку затримки вагонів на шляху прямування, - пунктами 9 і 10 Правил.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення плати за користування вагонами за період з моменту затримки вагонів до моменту повідомлення вантажоодержувача про затримку є обґрунтованими та підлягають задоволенню (постанова від 04.04.2013 № 5016/1753/2012(16/83).