Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)
6. Втрата вантажу та вина перевізника у такій втраті повинні бути доведені належними доказами.
Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Залізниці про стягнення вартості недостачі вантажу.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду як на недоведеність позивачем вини перевізника у втраті вантажу, так і на недоведеність належними доказами самої втрати вантажу.
Вищий господарський суд України погодився з висновками попередніх судових інстанцій з урахуванням такого.
Господарськими судами встановлено, що вагони прибули на станцію призначення залізниці, на якій складено акт загальної форми про те, що при огляді вагонів встановлена відповідність всіх запірно-пломбувальних пристроїв документам відправника. При цьому зазначені пристрої справні та теча вантажу відсутня.
У той же день спірні вагони видано вантажоодержувачу, який в порядку, встановленому статтею 133 Статуту залізниць України, передав відправнику право на пред'явлення претензії та позову Товариству.
Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.
Відповідно до листа вантажоодержувача на ім'я начальника станції за ознаками недостачі вантажу у вагонах було проведено повторне переважування вагонів та виявлено недостачу вантажу.
Судами попередніх інстанцій встановлено також, що регіональною Торгово-промисловою палатою проведено експертизу залізничних вагонів та за результатами проведення складено акт, в якому зазначено про невідповідність фактичної ваги вантажу у вагонах у бік зменшення проти відомостей, зазначених у перевізних документах. Однак зазначений акт експертизи складено за участю представників підприємств, які не є ні вантажовідправником, ані вантажоодержувачем спірного вантажу.
Водночас судами попередніх інстанцій з'ясовано, що дослідження експертом здійснено всупереч пункту 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, яким передбачено присутність під час проведення експертизи начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції), оскільки доказів направлення/вручення виклику начальнику станції не подано, що свідчить про недотримання порядку проведення експертизи, а оформлений без участі представника залізниці акт не може прийматися судом як належний доказ.
Крім того, вантаж вантажоодержувачу було видано 10.04.2012, а експертизу щодо недостачі вантажу у вагонах проведено лише 11.04.2012, між тим як позивачем не подано доказів, що підтверджували б неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній під'їзній колії (місце проведення експертних дій).
Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у статті 111 названого Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами перевезення вантажів.
Судами встановлено, що залізницею було доставлено до станції призначення та видано вантаж на підставі статті 52 Статуту залізниць України, згідно з якою на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу (для вантажів у контейнерах) лише у разі прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами перевезення вантажів, видаються без перевірки їх кількості і стану.
Оскільки Товариством не доведено належними доказами наявності вини перевізника у втраті вантажу, як і наявності самої втрати, господарські суди правомірно відмовили у стягненні вартості недостачі вантажу (постанова від 06.06.2013 № 5017/2934/2012).