Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України
Приказ Министерства юстиции Украины; Инструкция, Форма от 14.06.199418/5
Документ z0152-94, утратил силу, текущая редакция — Утрата силы от 14.03.2004, основание - z0283-04

                                                          
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 18/5 від 14.06.94 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
7 липня 1994 р.
vd940614 vn18/5 за N 152/361

( Наказ втратив чинність на підставі Наказу
Міністерства юстиції
N 20/5 ( z0283-04 ) від 03.03.2004 )
Про затвердження Інструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України
( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства
юстиції
N 21/5 ( z0452-96 ) від 12.08.96
N 26/5 ( z0134-97 ) від 31.03.97
N 41/5 ( z0194-97 ) від 27.05.97
N 21/5 ( z0302-98 ) від 06.05.98
N 67/5 ( z0794-98 ) від 15.12.98
N 70/5 ( z0810-98 ) від 21.12.98
N 29/5 ( z0362-99 ) від 29.05.99
N 31/5 ( z0364-99 ) від 09.06.99
N 36/5 ( z0437-99 ) від 29.06.99
N 37/5 ( z0439-99 ) від 29.06.99
N 55/5 ( z0618-99 ) від 13.09.99
N 19/5 ( z0292-00 ) від 16.05.2000
N 33/5 ( z0500-00 ) від 09.08.2000
N 51/5 ( z0714-00 ) від 17.10.2000
N 7/5 ( z0157-02 ) від 07.02.2002 - набуває чинності
з 08.07.2002 року
N 45/5 ( z0468-02 ) від 03.06.2002 - набуває чинності
з 01.10.2002 року
N 14/5 ( z0146-03 ) від 18.02.2003
N 76/5 ( z0539-03 ) від 03.07.2003 )

З метою реалізації Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 )
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних
дій нотаріусами України. 2. Начальникам Головного управління юстиції в Криму,
управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі: а) організувати вивчення зазначеної Інструкції працівниками
органів нотаріату; б) забезпечити контроль за додержанням вимог Інструкції про
порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. 3. Вважати такою, що втратила чинність, Інструкцію про
порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними
конторами Української РСР, затверджену наказом Міністра юстиції
Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5 ( v45_5323-75 ).

Перший заступник Міністра В.М.Черниш

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства юстиції
України
від 18 червня 1994 р. N 18/5
ІНСТРУКЦІЯ
про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України
( У тексті Інструкціїї слова "довідка - характеристика бюро
технічної інвентаризації" словами "витяг з Реєстру прав
власності на нерухоме майно" у відповідних відмінках згідно
з Наказом Мін'юсту N 7/5 ( z0157-02 ) від 07.02.2002 -
набуває чинності 08.07.2002 року )

РОЗДІЛ I
Загальні положення
1. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на
нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах,
державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються
приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). 2. Відповідно до статті 34 Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 )
у державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії: 1) посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні
контракти та ін.); 2) вживаються заходи до охорони спадкового майна; 3) видаються свідоцтва про право на спадщину; 4) видаються свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя; 5) видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з
прилюдних торгів; 6) видаються дублікати документів, що зберігаються у справах
нотаріальної контори; 7) накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири,
дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна; 8) засвідчується вірність копій документів і виписок з них; 9) засвідчується справжність підпису на документах; 10) засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови
на іншу; 11) посвідчується факт, що громадянин є живим; 12) посвідчується факт перебування громадянина в певному
місці; 13) посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною
на фотокартці; 14) посвідчується час пред'явлення документів; 15) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим
фізичним і юридичним особам; 16) приймаються у депозит грошові суми та цінні папери; 17) вчиняються виконавчі написи; 18) вчиняються протести векселів; 19) пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата
чеків; 20) вчиняються морські протести; 21) приймаються на зберігання документи. Законодавством України на державних нотаріусів може бути
покладено вчинення й інших нотаріальних дій. В державних нотаріальних архівах видаються дублікати і
засвідчується вірність копій і виписок з документів, які
зберігаються в справах цих архівів. Приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбачені
статтею 34 Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ), за винятком: 1) накладення і зняття заборони відчуження жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна; 2) видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному
майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; 3) видачі свідоцтва про право на спадщину; 4) вжиття заходів до охорони спадкового майна; 5) посвідчення договорів довічного утримання; 6) засвідчення справжності підпису на документах, призначених
для дії за кордоном, а також посвідчення доручень для цієї мети.
2-1. ( Дію підпункту 2-1 пункту 2 призупинено в частині
застосування нотаріусами захисних знаків нотаріальних документів
при вчиненні нотаріальних дій на підставі Наказу Мін'юсту N 55/5
( z0618-99 ) від 13.09.99 ) Нотаріальні дії вчиняються нотаріусами
України з використанням спеціальних бланків нотаріальних
документів та захисних знаків нотаріальних документів (далі -
спеціальні бланки та захисні знаки). Зразок та опис спеціальних бланків і захисних знаків, а також
порядок їх постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання
встановлюються Міністерством юстиції України.
На спеціальних бланках викладаються примірники: договорів про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування,
довічне утримання) житлового будинку, іншого нерухомого майна; договорів про відчуження земельних ділянок, а також права на
земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; договорів про заставу нерухомого майна, земельних ділянок,
транспортних засобів, космічних об'єктів; шлюбних контрактів; договорів про приватизацію майна державних підприємств; договорів оренди земельних ділянок; заповітів; усіх видів доручень; інших угод, для яких чинним законодавством передбачено
обов'язкову нотаріальну форму (крім установчих угод); інших угод, для яких чинним законодавством не передбачено
обов'язкової нотаріальної форми, але які посвідчуються за бажанням
сторін; угод про розірвання всіх вищезгаданих договорів; свідоцтв про право на спадщину; свідоцтв про право власності на частку в спільному майні
подружжя; свідоцтв про придбання житлових будинків з прилюдних торгів; свідоцтв про придбання майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтв про посвідчення фактів: що громадянин є живим; перебування громадянина в певному місці; про тотожність громадянина з особою, зображеною на
фотокартці; свідоцтв про прийняття на зберігання документів; заяв громадян та юридичних осіб; актів про морські протести та протести векселів; ( Абзац 25
підпункту 2.1 пункту 2 в редакції Наказу Мін'юсту N 33/5
( z0500-00 ) від 09.08.2000 ) дублікатів документів.
Із застосуванням захисних знаків нотаріусами вчиняються такі
нотаріальні дії: посвідчення установчих угод; засвідчення вірності копій документів, копії з копії
документа та виписок із них; засвідчення справжності підпису на документах, крім
засвідчення справжності підпису посадових осіб підприємств,
установ, організацій на картках, які подаються до Національного
банку України, комерційних банків, інших банків усіх видів і форм
власності (у т.ч. Ощадного банку України).
Зазначені нотаріальні дії, виконані не на спеціальному бланку
або без застосування захисного знака, є нечинними. При засвідченні нотаріусом вірності перекладу документа з
однієї мови на іншу текст перекладу викладається на спеціальному
бланку. При засвідченні нотаріусом справжності підпису перекладача на
перекладі документа текст викладається на папері встановленого
формату із застосуванням захисного знака. Зміни та доповнення до нотаріально посвідчених угод
викладаються на спеціальних бланках. У випадках вчинення нотаріальної дії з використанням
спеціальних бланків, якщо текст нотаріального документа
викладається на трьох і більше сторінках, то перша і остання
сторінки документа викладаються на спеціальних бланках. Якщо нотаріальна дія вчиняється із застосуванням захисного
знака, то печатка нотаріуса проставляється так, щоб частково
захопити захисний знак. Спеціальні бланки та захисні знаки не використовуються при
вжитті заходів до охорони спадкового майна та прийнятті у депозит
грошових сум і цінних паперів. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які
встановлюють заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується
на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути
продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа
спеціальному бланку. ( Абзац 38 підпункту 2.1 пункту 2 в редакції
Наказу Мін'юсту N 33/5 ( z0500-00 ) від 09.08.2000 ) При вчиненні протестів векселів і посвідченні неоплати чеків
відповідні відмітки та написи виконуються на цих документах. На спеціальних бланках та із застосуванням захисних знаків
виконуються усі примірники документів, за винятком примірника,
який залишається у справах державної нотаріальної контори
(державного нотаріального архіву) чи в приватного нотаріуса. На
цьому примірнику нотаріус вказує серію й номери використаних на
нотаріальну дію спеціального бланка та захисного знака. Серія та
номер використаного спеціального бланка або захисного знака
зазначаються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у графі
"Зміст нотаріальної дії". ( Інструкцію доповнено пунктом 2-1 згідно з Наказом Мін'юсту
N 21/5 ( z0452-96 ) від 12.08.96, в редакції Наказів Мін'юсту
N 26/5 ( z0134-97 ) від 31.03.97, N 36/5 ( z0437-99 ) від
29.06.99 )
3. Нотаріуси відповідно до статті 7 Закону "Про нотаріат"
( 3425-12 ) у своїй діяльності керуються законами України,
постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями
Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету
Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, -
законодавством Республіки Крим; наказами Міністра юстиції України;
нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси у встановленому
порядку та в межах своєї компетенції вирішують питання, що
випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною
міждержавних угод. 4. Нотаріуси зобов'язані додержувати таємниці нотаріальних
дій. Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються
тільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо
яких вчинялися нотаріальні дії. На письмову вимогу суду, арбітражного суду, прокуратури,
органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та
документи видаються у зв'язку з кримінальними, цивільними або
господарськими справами, що знаходяться у їх провадженні. Довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та
ін.) видаються особам, переліченим в абзацах другому і третьому
цього пункту, а також спадкоємцям за законом тільки після смерті
заповідача при поданні свідоцтва про його смерть. На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються
довідки, документи і копії з них, необхідні для визначення
правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування. Обов'язок додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій
поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало
відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків. 5. Нотаріуси зобов'язані здійснювати свої професійні
обов'язки відповідно до Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ) і
принесеної присяги, сприяти громадянам, підприємствам, установам і
організаціям у здійсненні їх прав та захисті інтересів,
роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки
вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність
не могла бути використана їм на шкоду, зберігати в таємниці
відомості, одержані ними, у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій,
відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності
законодавству України або міжнародним договорам. На прохання громадян чи юридичних осіб, які звернулися за
вчиненням нотаріальних дій, нотаріуси мають право витребувати від
підприємств, установ і організацій відомості та документи,
необхідні для вчинення цих нотаріальних дій, складати проекти угод
і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також
давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і
консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші
права. 6. Мова нотаріального діловодства визначається у
відповідності зі статтею 15 Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ).
Якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає
мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів
мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем, про що
зазначається в посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ,
підписується тією мовою, яку вона знає.

РОЗДІЛ II
Загальні правила вчинення нотаріальних дій
7. Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на
всій території України, за винятком випадків, передбачених
статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 Закону "Про
нотаріат" ( 3425-12 ), та інших випадків, передбачених
законодавством України. 8. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної
нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві,
приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих
випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене
приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної
угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними
приміщеннями. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної
нотаріальної контори чи поза приміщенням, яке є робочим місцем
приватного нотаріуса, в посвідчувальному написі і в реєстрі
нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на
дому, в лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.)
із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була
вчинена поза вказаними приміщеннями. 9. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі
нотаріусу всіх необхідних документів. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі
необхідності витребування додаткових відомостей або документів від
посадових осіб підприємств, установ і організацій або направлення
документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону
нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб
заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих
випадках, не може перевищувати одного місяця. За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду
для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить
інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути
відкладено на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про
надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена. У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви
заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення
якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії
зупиняється до вирішення справи судом. Законодавством України можуть бути встановлені й інші
підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій. 10. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють
особу громадянина, його представника або представника
підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням
нотаріальних дій. У випадках, коли за громадянина, який внаслідок фізичної
вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може підписати
угоду, заяву або інший документ, підписується інший громадянин,
нотаріус встановлює особу громадянина, що бере участь у
нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими
документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи
громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина
України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт,
посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає
в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт
іноземця або документ, що його замінює, свідоцтво про народження
неповнолітніх, які не досягли 16 років, посвідчення водія,
посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни,
посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, та ін.).
Посвідчення особи моряка не може бути використане громадянином
України для встановлення його особи під час укладення
цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій,
оформлення доручень іншим особам для представництва перед третіми
особами. ( Абзац третій пункту 10 в редакції Наказу Мін'юсту
N 33/5 ( z0500-00 ) від 09.08.2000 ) 11. При посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і
перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в
угодах. У разі укладення угоди представником перевіряються його
повноваження.
( Підпункт 11.1 пункту 11 вилучено на підставі Наказу
Мін'юсту N 33/5 ( z0500-00 ) від 09.08.2000 )
12. При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних
дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад,
при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус
перевіряє справжність підписів учасників угод та інших осіб, які
звернулись за вчиненням нотаріальної дії. 13. Нотаріально посвідчувальні угоди, а також заяви та інші
документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо угода, заява
чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин
повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших
поважних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи
інший документ, за його дорученням і в його присутності та в
присутності нотаріуса угоду, заяву чи інший документ може
підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин,
заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати
документ, зазначається у посвідчувальному написі. Угоду не може
підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено. Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної
дії, неписьменний або сліпий, нотаріус, крім того, прочитує йому
текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.
Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ. Якщо глухий, німий або глухонімий громадянин, що звернувся за
вчиненням нотаріальної дії, письменний, він сам прочитує документ
і підписує його. Якщо такий громадянин неписьменний, то при
вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня
письменна особа, яка може порозумітися з глухим, німим або
глухонімим громадянином і посвідчити своїм підписом, що зміст
угоди, заяви чи іншого документа відповідає волі учасника
нотаріальної дії. Нотаріус може не вимагати кожного разу з'явлення відомих йому
посадових осіб підприємств, установ і організацій, якщо він має
зразки підписів цих посадових осіб, одержані при особистому
зверненні, і справжність їх підписів не викликає сумніву. 14. У відповідності зі статтею 46 Закону "Про нотаріат"
( 3425-12 ) нотаріус вправі витребувати від підприємств, установ і
організацій відомості та документи, необхідні для вчинення
нотаріальних дій. Такі відомості і документи повинні бути подані в
строк, вказаний нотаріусом. Проте цей строк не може перевищувати
одного місяця. 15. Нотаріус не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і
від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї
дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби,
братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної
державної нотаріальної контори та працівників, що перебувають у
трудових відносинах з приватним нотаріусом. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються будь-якими
іншими нотаріусами чи посадовими особами будь-якого виконавчого
комітету в межах їх компетенції. 16. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій
документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи
інші незастережені виправлення, документи, текст яких неможливо
прочитати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем. Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в
документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні
бути застережені підписом посадової (уповноваженої на те) особи і
печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка
видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким
чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково
написане, а потім виправлене чи викреслене. Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, в
яких не можна прочитати все в них написане в первісному написанні,
як, наприклад, документи, залиті чорнилом, потерті та ін. Не приймаються порвані документи та документи, викладені на
двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не прошнуровано, не
пронумеровано і кількість прошнурованих аркушів не завірена
підписом посадової (уповноваженої на те) особи та печаткою
установи, підприємства, організації чи особи, що видали документи. 17. Тексти нотаріально посвідчувальних угод, засвідчуваних
копій документів і виписок із них, тексти перекладів та заяв
повинні бути написані ясно і чітко; числа і строки, що стосуються
змісту посвідчувальних угод, мають бути позначені хоча б один раз
словами, а назви юридичних осіб - без скорочень і з зазначенням їх
адреси. В необхідних випадках зазначаються номери рахунків
юридичних осіб в установах банків. Прізвища, імена та по батькові громадян повинні бути написані
повністю із зазначенням місць їх проживання. При посвідченні угод
за участю іноземних громадян зазначається також і їх громадянство. На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця
рядки та інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів,
призначених для дії за кордоном, в яких прокреслення не
допускаються. Дописки і виправлення повинні бути застережені
нотаріусом перед підписом відповідних осіб (учасників угод та
інших осіб, які підписали угоду, заяву та ін.) і повторені в кінці
посвідчувального напису. При цьому виправлення мають бути зроблені
так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене, можна було
прочитати. Виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного
документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за
вчиненням нотаріальної дії (наприклад, копія документа),
застерігаються нотаріусом лише в кінці посвідчувального напису. Якщо документ, що підлягає посвідченню або засвідченню,
викладений неправильно чи неграмотно (чи складений з порушенням
вимог чинного законодавства), нотаріус пропонує особі, що
звернулася за вчиненням нотаріальної дії, виправити його або
скласти новий. На прохання заінтересованої особи документ може
бути складений нотаріусом. У випадках, коли документи, що посвідчуються, видаються або
засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони
повинні бути прошиті, а аркуші пронумеровані і скріплені підписом
і печаткою нотаріуса. 18. При посвідченні угод, засвідченні вірності копій
документів і виписок з них, справжності підпису на документах,
вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при
посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі дублікатів на
відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за
формами, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 7
лютого 1994 р. N 7/3 "Про затвердження форм реєстрів для
реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв,
посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах". Посвідчувальний напис повинен бути написаний ясно, чітко, без
підчисток, вільні місця - прокреслені, дописки та інші виправлення
- застережені. Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватись
штампи з текстом відповідного напису. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально
оформлюваному документі, він може бути продовжений чи викладений
повністю на прикріпленому до документа аркуші паперу. У цьому
випадку аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш з
посвідчувальним написом прошнуровуються і пронумеровуються,
кількість аркушів завіряється підписом нотаріуса з прикладенням
його печатки. Для викладення посвідчувального напису чи його продовження
допускається також підклейка аркуша паперу. При цьому нотаріус
повинен проставити печатку таким чином, щоб частина її відбитку
знаходилось на підклеєному аркуші. Прикріплення і підклейка аркушів паперу для напису про
засвідчення вірності копії документа, а також для напису на
дублікаті документа не допускається. На підтвердження права на спадщину, права власності,
посвідчення фактів, що громадянин є живим, про перебування його у
певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на
фотокартці про прийняття на збереження документів видаються
відповідні свідоцтва, форми яких затверджено наказом Міністерства
юстиції України від 7 лютого 1994 р. N 7/5 ( z0038-94 ). 19. Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, реєструються в
реєстрах нотаріальних дій. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий
номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі,
позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в
посвідчувальних написах. Реєстри повинні бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані.
Кількість аркушів у реєстрі повинна бути завірена підписом
посадової особи Головного управління юстиції в Криму, управлінь
юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, уповноваженої на
те начальниками цих управлінь. Підпис посадової особи скріплюється гербовою печаткою
Головного управління юстиції в Криму, управління юстиції в
області, містах Києві чи Севастополі. Запис нотаріальної дії в реєстр провадиться нотаріусом чи
іншим працівником державної нотаріальної контори або особою, яка
знаходиться у трудових відносинах з приватним нотаріусом, тільки
після того, як посвідчувальний напис на документі або документ, що
видається нотаріусом, ним підписані. Запис у реєстрі олівцем не допускається. Кожен нотаріус веде окремий реєстр. У державній нотаріальній
конторі, де працюють кілька нотаріусів, реєстрам присвоюються
індекси, які співпадають з номером печатки державного нотаріуса. У
цьому випадку номери на документах, оформлюваних державним
нотаріусом, позначаються таким чином: N 1-1, N 1-2, N 2-1 та ін.,
де перша цифра означає індекс реєстру, а друга - порядковий номер
запису. З дозволу Головного управління юстиції в Криму, управління
юстиції в області, місті Києві чи Севастополі нотаріуси можуть
вести самостійні реєстри для запису окремих видів нотаріальних
дій. В цьому випадку номери на документах, записаних у такі
реєстри, позначаються таким чином: N 1-К-10 (тобто, запис за
номером десятим зроблено у першому реєстрі для реєстрації
засвідчення вірності копій документів у багатоскладовій державній
нотаріальній конторі); N 3-В-5 (запис за номером п'ятим у третьому
реєстрі для реєстрації виконавчих написів у багатоскладовій
державній нотаріальній конторі); N Д-4 (запис за номером четвертим
у реєстрі для запису доручень у односкладовій державній
нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса). 20. Нотаріуси вправі видавати виписки із реєстрів для
реєстрації нотаріальних дій за письмовою заявою громадян,
підприємств, установ і організацій, щодо яких або за дорученням
яких вчинялися нотаріальні дії, а також за письмовою вимогою суду,
арбітражного суду, прокуратури, органів слідства і дізнання у
зв'язку зі справами, що знаходяться в їх провадженні. Виписки з реєстрів нотаріальних дій про заповіти видаються
тільки після смерті заповідача. 21. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію,
приєднуються до примірника угоди, свідоцтва про право на спадщину
та ін., що залишається у справах державної нотаріальної контори чи
приватного нотаріуса. Оригінали документів (наприклад, свідоцтва про народження,
шлюб, смерть) повертаються особам, що їх подали, а у нотаріуса
залишаються їх копії. Копії подаються заінтересованими особами або на їх прохання
виготовляються нотаріусом чи іншим працівником державної
нотаріальної контори або особою, яка перебуває у трудових
відносинах з приватним нотаріусом. На таких копіях нотаріус робить
напис: "З оригіналом вірно", ставить дату і свій підпис, які
скріплює печаткою. Документи, що посвідчуються особу громадян, які звернулись за
вчиненням нотаріальних дій, їх представників або представників
установ, підприємств і організацій, повертаються особам, що їх
подали, без залишення копій, але в реєстрі записується
найменування документа, його номер, дата видачі й найменування
установи, яка видала документ. Якщо громадянин звернувся за засвідченням вірності копій
документа чи виписок з документа, нотаріус встановлює його особу і
робить у реєстрі відмітку "Особу встановлено". Не залишаються в державній нотаріальній конторі чи у
приватного нотаріуса такі документи або їх копії: статути юридичних осіб або положення про них, а також
документи про повноваження їх представників (крім доручень, які
видаються на вчинення конкретної нотаріальної дії), - при
посвідченні договорів і доручень від імені і на ім'я юридичних
осіб; документи, які стверджують право власності громадян або
юридичних осіб на жилий будинок (частину будинку), квартиру, дачу,
садовий будинок, гараж, земельну ділянку, інше нерухоме майно
(свідоцтво про право власності на житло, свідоцтво про право на
спадщину, свідоцтво про право власності на частку в спільному
майні, подружжя, державні акти про право колективної чи приватної
власності на землю, договори купівлі-продажу, дарування, міни
жилого будинку (частини будинку), квартири, дачі, садового
будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, в
тому числі зареєстровані на біржі та ін.), - якщо посвідчується
угода про заставу, оренду тощо майна чи найом житла, відчуження
власником частини належного йому майна, а також коли учасники
спільної часткової власності мають один спільний
правовстановлюючий документ на згадане майно і один з них відчужує
належну йому частку (чи частку від частки); при відчуженні не
закінчених будівництвом будинків (частин будинків), інших
будівель; угод про встановлення чи зміну розміру ідеальних часток
у спільній частковій власності, а також угод про встановлення
учасниками спільної часткової власності порядку користування
конкретними частинами об'єкта права власності (жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки тощо)
в натурі. При посвідченні угод про відчуження частки майна (або частки
від частки) на правовстановлюючих документах, що повертаються
відчужувачем, робиться напис про зміст посвідченого договору,
наприклад: "Продано 1/4 частину цього будинку за договором,
посвідченим 15 лютого 1993 року, за N 1231", дата, підпис
нотаріуса, що скріплюється печаткою нотаріуса; охоронні свідоцтва - при посвідченні договорів піднайму; свідоцтва про реєстрацію, технічні паспорти, реєстраційні
талони, чеки, довідки-рахунки магазину на автотранспортні засоби,
інші самохідні машини і механізми, - при посвідченні договорів про
їх відчуження, заставу, оренду, видачі свідоцтва про право на
спадщину чи про право власності на них; документи, що стверджують факт передачі майна з правом його
застави. Про наявність зазначених документів робиться відмітка в
реєстрі нотаріальних дій одночасно з реєстрацією нотаріальної дії,
для вчинення якої вимагався один з таких документів, або відмітка
на примірниках угод, на заявах про видачу свідоцтв про право на
спадщину і свідоцтв про право власності або на інших документах,
що приєднується до нотаріально оформлених документів, після чого
вони повертаються особі, яка їх подала. Відмітка, в якій
зазначається назва документа, ким, коли, за яким номером та на чиє
ім'я він виданий, підписується нотаріусом. 22. У разі втрати документа, посвідченого або виданого
нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської,
селищної, міської Ради народних депутатів, за письмовою заявою
осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія,
державним нотаріальним архівом видається дублікат втраченого
документа. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або
виданих нотаріусом, дублікат втраченого документа видається
нотаріусом за місцем його зберігання. Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора
видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від
посадових осіб, зазначених у статті 40 Закону "Про нотаріат"
( 3425-12 ). Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті
спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У
разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат
може бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про
смерть заповідача і померлого спадкоємця. Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого
або виданого документа. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має
силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис відповідно до
пункту 18 цієї Інструкції. Крім того, про видачу дубліката
нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який
зберігається в справах державної нотаріальної контори чи
приватного нотаріуса. 23. Нотаріуси, виявивши при вчиненні нотаріальних дій
порушення закону громадянами або окремими посадовими особами,
повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні
підприємства, установи, організації або прокуратуру. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус
вправі затримати цей документ і направити його на експертизу. Про направлення документа на експертизу нотаріус виносить
постанову, в якій зазначається: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову,
найменування та адреса державної нотаріальної контори або
найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого
місця приватного нотаріуса; найменування документа, дата його видачі, ким та на чиє ім'я
він виданий; ким (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання) подано
документ для вчинення нотаріальної дії; обставини, які викликали необхідність направлення документа
на експертизу; куди (який експертній установі) направляється документ для
проведення експертизи; питання, поставлені на вирішення експертизи. 24. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: - вчинення такої дії суперечить законові; - дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом; - з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась
недієздатна особа або представник, який не має відповідних
повноважень; - угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить
цілям, вказаним в її статуті чи положенні. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій
документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або
містять відомості, що порочать честь і гідність людини. Нотаріус на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні
нотаріальної дії, повинен викласти причини відмови в письмовій
формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус
не пізніш як у триденний строк виносить постанову про відмову у
вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову вказуються: - дата винесення постанови; - прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову,
найменування та адреса державної нотаріальної контори або
найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого
місця приватного нотаріуса; - прізвище, ім'я, по батькові громадянина, який звернувся за
вчиненням нотаріальної дії, місце його проживання або найменування
і місцезнаходження юридичної особи; - про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що
звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); - мотиви, з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з
посиланням на чинне законодавство; - порядок і строки оскарження відмови з посиланням на
цивільно-процесуальне законодавство. 25. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси
справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним
законодавством. За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового
характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а
також послуг технічного характеру (складання проектів угод, заяв,
виготовлення копій документів чи виписок із них тощо) справляється
окрема плата у розмірах, що встановлюються Головним управлінням
юстиції в Криму, управліннями юстиції в областях, містах Києві та
Севастополі. Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій, а також за
надання послуг технічного характеру справляють плату, розмір якої
визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та
громадянином або юридичною особою. Оплата додаткових послуг
правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не
належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за
домовленістю сторін. За виготовлення нотаріусом свідоцтв на підтвердження права на
спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є
живим, про перебування його у певному місці, тотожності
громадянина з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на
збереження документів, а також дублікатів документів додаткова
плата не справляється. 26. Якщо нотаріус виявить, що внаслідок допущеної ним помилки
вчинена нотаріальна дія є неправильною, він зобов'язаний довести
про це до відома прокурора для вжиття заходів до скасування
вказаної нотаріальної дії.

РОЗДІЛ III
Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій

ГЛАВА I
Посвідчення угод
Основні правила посвідчення угод
27. Нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством
встановлено обов'язкову нотаріальну форму. Відповідно до чинного законодавства обов'язковому
нотаріальному посвідченню підлягають: - договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування,
довічне утримання) жилого будинку, іншого нерухомого майна (статті
227, 242, 244, 426 Цивільного кодексу); - договори про заставу нерухомого майна, транспортних
засобів, космічних об'єктів, товарів в обороті або у переробці
(стаття 13 закону "Про заставу" ( 2654-12 ); - договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у
колективній або приватній власності (стаття 18 Земельного кодексу
України ( 561-12 ), стаття 4 Декрету Кабінету Міністрів України
від 26 грудня 1992 р. N 15-92, "Про приватизацію земельних
ділянок"); - договори купівлі-продажу майна державних підприємств
(стаття 27 Закону "Про приватизацію майна державних підприємств"
( 2163-12 ), стаття 25 Закону "Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ); - шлюбні контракти (стаття 27-1 Кодексу про шлюб та сім'ю
( 2006-07 ); - заповіти (стаття 541 Цивільного Кодексу ( 1540-06 ); - доручення на укладання угод, що потребують нотаріальної
форми, а також на вчинення дій щодо підприємств, установ,
організацій, за винятком випадків, коли законом або спеціальними
правилами допущена інша форма доручення (стаття 65 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ); - доручення, що видаються в порядку передоручення (стаття 68
Цивільного кодексу ( 1540-06 ); - інші угоди, для яких чинним законодавством передбачена
обов'язкова нотаріальна форма. За бажанням сторін посвідчуються й інші угоди, для яких
законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми, як,
наприклад, угоди учасників спільної часткової власності про виділ
частки у спільному майні, про встановлення порядку користування
спільним майном (жилим будинком, квартирою, садовим будинком,
дачею, земельною ділянкою тощо), про встановлення розміру часток
або про зміну розміру часток , договори позики, доручення, схову,
найму жилого приміщення тощо. 28. Нотаріуси зобов'язані роз'яснити сторонам зміст і
значення поданих ними проектів угод і перевірити, чи відповідає
зміст посвідчуваних угод вимогам закону і дійсним намірам
сторін (*). ——————————————————————————————— (*) - Наприклад, при посвідченні договору про відчуження будівель
і споруд сторонам роз'яснюється зміст статей 22 і 30
Земельного кодексу ( 561-12 ). В разі, коли придбавачем
будівлі чи споруди є іноземна юридична чи фізична особа або
особа без громадянства, їм необхідно роз'яснити зміст ст. 8
Земельного кодексу ( 561-12 ). Сторонам за договором
відчуження земельної ділянки роз'яснюється зміст ст. 22
Земельного кодексу ( 561-12 ).
29. Документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються
в нотаріальному порядку, подаються нотаріусу не менш ніж у двох
примірниках, один з яких залишається у справах державної
нотаріальної контори чи приватного нотаріуса (стаття 59 Закону
"Про нотаріат" ( 3425-12 ). Всі примірники підписуються учасниками угоди. Посвідчувальний
напис вчиняється на всіх примірниках угоди. За бажанням учасників угоди, кожному з них видається по
одному примірнику. 30. Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає
реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які
підтверджують право власності на майно, що відчужується або
заставляється. Такі документи нотаріус приймає лише при наявності відмітки
(штампу) про реєстрацію відповідних прав та витягу про реєстрацію
прав на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною
правовстановлювального документа. ( Абзац другий пункту 30 із
змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 45/5 ( z0468-02 )
від 03.06.2002 - набуває чинності з 01.10.2002 року )
30-1. Угоди про відчуження або оренду (лізинг) нерухомого та
рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також надання
гарантій, поручительств, уступки вимоги, переведення боргу та
надання кредитів платником податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, посвідчуються нотаріусом за умови письмової
згоди відповідного податкового органу. Перевірка відсутності податкової застави здійснюється за
даними Державного реєстру застав рухомого майна. ( Інструкцію доповнено пунктом 30-1 згідно з Наказом Мін'юсту
N 76/5 ( z0539-03 ) від 03.07.2003 )
31. При з'ясуванні дієздатності учасників угоди у випадку,
коли у нотаріуса виникає сумнів щодо віку учасників угоди, він
вимагає документ, в якому вказано вік учасника угоди. Якщо у нотаріуса є підстави вважати, що хтось із учасників
угоди внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти
значення своїх дій або керувати ними чи внаслідок зловживання
спиртними напоями або наркотичними речовинами ставить свою сім'ю в
тяжке матеріальне становище, а відомостей про визнання особи
недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає
вчинення угоди і з'ясовує, чи є рішення суду про визнання особи
недієздатною або обмежено дієздатною. Якщо рішення судом не
виносилось, нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи
один з органів, вказаних у статті 256 Цивільного процесуального
кодексу ( 1540-06 ), які можуть звернутись до суду з заявою про
визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною. У своєму листі нотаріус просить повідомити його про прийняте
рішення. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення
нотаріус або вчиняє угоду, або зупиняє вчинення нотаріальної дії
до розгляду справи в суді. Угоди за неповнолітніх, які не досягли 15 років, а також від
імені громадян, визнаних у судовому порядку недієздатними,
вчиняють батьки, усиновителі або опікуни (статті 14, 16 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ). Угоди від імені неповнолітніх віком від 15 до 18 років, а
також від імені осіб, визнаних у судовому порядку обмежено
дієздатними, можуть бути посвідчені лише за умови, якщо вони
вчинені за згодою батьків, усиновителів або піклувальників
(статті 13,15 Цивільного кодексу ( 1540-06 ). Справжність підпису батьків, усиновителів або піклувальників
на заяві про їх згоду на посвідчення угод від імені неповнолітніх
віком від 15 до 18 років, а також від імені осіб, визнаних у
судовому порядку обмежено дієздатними, повинна бути засвідчена в
нотаріальному порядку або підприємством, установою, організацією,
в якій вони працюючи навчаються, житлово-експлуатаційною
організацією за місцем їх проживання або адміністрацією
стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому
вони перебувають на лікуванні. Засвідчення справжності підпису не
потрібне, якщо батьки, усиновителі або піклувальники прийдуть до
нотаріуса і особисто подадуть йому заяву про згоду на посвідчення
угоди. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника,
перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на
заяві і вказує назву документа, його номер, дату видачі та назву
установи, що видала документ, який стверджує особу. Заява про
згоду на посвідчення угоди може бути викладена на звороті
примірника угоди, що залишається в справах державної нотаріальної
контори чи приватного нотаріуса, або на окремому аркуші. Нотаріуси вимагають дозвіл органу опіки і піклування на право
опікуна укладати, а піклувальника давати згоду на вчинення від
імені підопічного угод, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами є договори, що потребують нотаріального
посвідчення і спеціальної реєстрації про відчуження майна,
належного неповнолітнім, відмова від належних підопічному прав,
поділ майна, поділ або обмін жилої площі, видача письмових
зобов'язань тощо. Питання про дозвіл на право опікуна вчиняти, а піклувальника
давати згоду на вчинення від імені підопічного угод вирішує орган
опіки і піклування шляхом прийняття відповідного рішення. Опікун і піклувальник, їх дружини (чоловік або дружина) та
близькі родичі не вправі представляти осіб, які перебувають у них
під опікою і піклуванням, при укладенні угод між підопічними і
чоловіком або дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими
родичами. Опікун і піклувальник не вправі здійснювати дарування від
імені підопічного, а також зобов'язуватись від його імені порукою
(стаття 146 Кодексу про шлюб та сім'ю ( 2006-07 ). Правила, викладені в абзацах сьомому-одинадцятому цього
пункту, поширюються і на угоди, що укладаються батьками
(усиновителями) як опікунами чи піклувальниками своїх
неповнолітніх дітей (стаття 78 Кодексу про шлюб та сім'ю
( 2006-07 ). У випадках, коли законом дозволяється одружуватись до
досягнення вісімнадцятирічного віку, громадянин, який не досяг
вісімнадцятирічного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з
моменту одруження (стаття II Цивільного кодексу ( 1540-06 ). 32. При перевірці правоздатності юридичних осіб, які беруть
участь в угоді, нотаріуси зобов'язані ознайомитись із статутом
(положенням) юридичної особи і перевірити, чи відповідає
нотаріальна дія, яка вчиняється, правам, наданим юридичній особі
її статутом (положенням). 33. При укладенні угоди представником, перевіряються його
повноваження. Доручення, яке надає повноваження представникові,
подається нотаріусу. Нотаріус зобов'язаний перевірити за допомогою
Єдиного реєстру доручень, посвідчених у нотаріальному порядку
( z0362-99 ), дійсність доручень на право користування та/або
розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами. На
примірнику доручення, що залишається у справах державної
нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса, робиться відмітка
про перевірку дійсності доручення за даними Єдиного реєстру
доручень, посвідчених у нотаріальному порядку. ( Абзац перший
пункту 33 в редакції Наказів Мін'юсту N 21/5 ( z0302-98 ) від
06.05.98, N 29/5 ( z0362-99 ) від 29.05.99, N 19/5 ( z0292-00 )
від 16.05.2000 ) Нотаріус не вимагає подання доручень на вчинення угод та
інших дій від керівників юридичних осіб, яким за статутом
(положенням) надано право укладати угоди. У цих випадках
вимагається лише документ, який посвідчує їх службове становище. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган,
витребовується документ, який стверджує його повноваження та
розподіл обов'язків між членами колегіального органу (статут,
установчий договір, постанова про обрання посадових осіб тощо). 34. Угоди про відчуження або заставу майна, що є спільною
сумісною власністю, які підлягають обов'язковому нотаріальному
посвідченню, підписуються всіма співвласниками цього майна або
уповноваженими ними особами. Відчуження або застава майна, що є колективною власністю,
здійснюється за рішенням вищих органів управління власника
(з'їзду, конференції, загальних зборів, тощо). Розпорядження майном, що є державною власністю, здійснюється
у відповідності з чинним законодавством (*). ——————————————————————————— (*) - Див. розділ V Закону "Про власність " ( 697-12 ) (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 20, ст.249);
статтю 10 Закону "Про підприємства в Україні" ( 887-12 )
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 24, ст.272);
частину четверту статті 12 Закону "Про приватизацію майна
державних підприємств" ( 2163-12 ) (Відомості Верховної
Ради УРСР, 1992 р., N 24, ст.348);
частину шосту статті 7 Закону "Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 )
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1992 р., N 24, ст.350).
35. Угоди про відчуження або заставу майна подружжя, що
належить їм на праві спільної сумісної власності, які потребують
обов'язкового нотаріального посвідчення, можуть бути посвідчені
нотаріусом при наявності письмової згоди другого із подружжя
(стаття 23 Кодексу про шлюб та сім'ю ( 2006-07 ). Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на
відчуження або заставу спільного майна повинна бути засвідчена в
нотаріальному порядку або підприємством, установою, організацією,
в якій він працює чи навчається, житлово-експлуатаційною
організацією за місцем його проживання, або адміністрацією
стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він
перебуває на лікуванні. Засвідчувати справжність підпису не
потрібно, якщо чоловік або дружина відчужувача особисто подасть
нотаріусу заяву про згоду на відчуження. У цьому випадку нотаріус
встановлює особу заявника, перевіряє справжність його підпису, про
що робить відмітку на заяві, і вказує назву документа, який
посвідчує особу, номер, дату видачі і назву установи, що його
видала. Якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження
спільного майна вказано, кому персонально (прізвище, ім'я, по
батькові громадянина, назва юридичної особи) він погоджується
продати, подарувати, заставити, або з ким обміняти спільне набуте
майно, чи вказано ціну продажу, інші умови його відчуження або
застави, нотаріус при посвідченні договору про відчуження або
заставу зобов'язаний перевірити додержання умов, вказаних у такій
заяві. У тому випадку, коли із поданих нотаріусу документів
неможливо встановити час і підстави набуття майна, яке
відчужується або заставляється, а чоловік чи дружина особи, на
ім'я якої це майно зареєстровано, ухиляється від дачі письмової
згоди на його відчуження, то особа, на ім'я якої майно
зареєстровано, може в порядку статті 84 Закону "Про нотаріат"
( 3425-12 ) передати заяву своєму чоловікові чи дружині з
пропозицією з'явитися до нотаріуса для визначення частки чоловіка
(дружини) у цьому майні. Якщо він (вона) не з'явиться до нотаріуса
у визначений строк і протягом місяця після одержання заяви не
надійшле своїх заперечень, нотаріус може посвідчити від імені
чоловіка чи дружини, за ким за правовстановлюючим документом
рахується майно, договір про його відчуження або заставу. 36. Угода про відчуження або заставу майна, яка потребує
обов'язкової нотаріальної форми, може бути посвідчена без згоди
другого з подружжя, якщо з правовстановлюючого документа,
свідоцтва про шлюб та інших документів видно, що зазначене майно є
не спільною, а особистою власністю одного з подружжя (набуте до
реєстрації шлюбу, одержане під час шлюбу в дар або в порядку
успадкування, здійснено поділ майна, набутого під час перебування
в зареєстрованому шлюбі тощо). Про перевірку цієї обставини
нотаріус робить відмітку на примірнику договору (угоди), що
залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного
нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо
ці документи не приєднуються до договору. При посвідченні договору про відчуження або заставу майна від
імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена чи
неодружений, в шлюбі не перебуває, вдова, вдівець), в державну
нотаріальну контору чи приватному нотаріусу відчужувачем подається
письмова заява про це. Нотаріус доводить зміст такої заяви до
відома другого учасника угоди, який на підтвердження того, що ця
обставина йому відома, підписується на заяві. Така заява повинна
виходити особисто від відчужувача, а у разі вчинення угоди через
представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право
при оформленні угоди подавати від його імені відповідні заяви. Договір про відчуження або заставу майна може бути
посвідчений без згоди другого з подружжя також у випадках, коли
останній не проживає за місцем знаходження майна і місце
проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини повинна
бути подана копія рішення суду, яке набрало законної сили, про
визнання другого з подружжя безвісно відсутнім. 37. Угода сторін про розірвання нотаріально посвідченого
договору про відчуження майна може бути оформлена шляхом складання
окремого документа, який додається до примірника договору, що
знаходиться в справах державної нотаріальної контори чи приватного
нотаріуса, або викладена на самому договорі. Угода підписується
сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх примірниках договору
робиться відмітка про розірвання договору, в якій зазначається
номер за реєстром та дата посвідчення угоди про розірвання.
Відмітка підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою. Про
розірвання договору про відчуження майна робиться запис в реєстрі
для реєстрації нотаріальних дій. Укладання угод про розірвання нотаріально посвідчених
договорів здійснюється з дотриманням правил пункту 36 цієї
Інструкції. Якщо посвідчується угода про розірвання договору про
відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку,
гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, перевіряється
також відсутність заборони відчуження або арешту та відсутності
податкової застави. ( Абзац третій пункту 37 із змінами, внесеними
згідно з Наказом Мін'юсту N 76/5 ( z0539-03 ) від 03.07.2003 ) Якщо угода про розірвання договору про відчуження жилого
будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна посвідчується після реєстрації
договору відчуження, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав
власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не
проведена, - довідку виконавчого комітету відповідної Ради
народних депутатів. У разі одержання рішення суду про визнання договору про
відчуження майна недійсним нотаріус робить про це відмітку на
примірнику договору, який зберігається в державній нотаріальній
конторі чи у приватного нотаріуса, приєднавши до нього рішення
суду, а також робить відмітку в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій і, за можливості, на всіх інших примірниках
договору. Правовстановлюючий документ повертається відчужувачу майна на
його вимогу. Державне мито чи плата за посвідчення договору про
відчуження майна при його розірванні сторонам не повертається. Про розірвання договору про відчуження майна, що підлягає
реєстрації, нотаріус повідомляє відповідному органу, який здійснює
реєстрацію, якщо такий договір до його розірвання був цим органом
зареєстрований. 38. Договір про відчуження майна, що підлягає реєстрації, а
також угода про розірвання такого договору, якщо договір, що
розривається, був зареєстрований у відповідному органі, повинні
бути подані для реєстрації за місцем обліку цього майна, про що
нотаріус зазначає у посвідчувальному написі і роз'яснює сторонам. Органу, який провадить відповідну реєстрацію майна, крім
угоди про розірвання договору про відчуження майна для
перереєстрації подається також правовстановлюючий документ, на
підставі якого був посвідчений договір про відчуження, або виданий
нотаріусом дублікат цього правовстановлюючого документа. 39. Сума договору про відчуження та заставу майна
встановлюється за погодженням сторін, якщо інше не передбачено
законодавчими актами.
Посвідчення угод про відчуження частки майна
в спільній власності
40. У тих випадках, коли один з учасників спільної часткової
власності продає належну йому частку в спільній власності
сторонній особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець
у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної
часткової власності (як громадян, так і юридичних осіб) про свій
намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та
інших умов, на яких продається частина будинку (стаття 114
Цивільного кодексу ( 1540-06 ), стаття 5 Земельного кодексу
( 561-12 ). Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності
про наступний продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво,
видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця в порядку статті
84 Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ), або заява учасників спільної
часткової власності про відмову від здійснення права привілеєвої
купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших
умов, на яких продається ця частка). Справжність підпису на заяві учасників спільної часткової
власності повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку або
підприємством, установою, організацією, в якій він працює чи
навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його
проживання або адміністрацією стаціонарного
лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на
лікуванні. Засвідчення справжності підпису не вимагається, якщо учасники
спільної часткової власності особисто з'являться до нотаріуса і
подадуть заяву про відмову від права привілеєвої купівлі. У
цьому випадку нотаріус встановлює особу, перевіряє справжність
підпису заявників і робить про це відмітку на заяві, вказуючи
найменування документа, його номер, дату видачі та найменування
установи, яка видала документ, що посвідчує особу заявника. Заява
учасника спільної часткової власності про відмову від права
привілеєвої купівлі може бути викладена на звороті примірника
договору купівлі-продажу, що залишається в справах державної
нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса, або на окремому
аркуші. Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної
часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то
свідоцтво про передачу заяви не видається, але примірник заяви з
написом нотаріуса про її вручення повинен бути доданий до
примірника договору купівлі-продажу відчужуваного майна, який
залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного
нотаріуса. При одержанні від учасників спільної часткової власності
відповіді остання також додається до зазначеного примірника
договору. При посвідченні договорів довічного утримання, дарування,
міни частини майна, відчуження частини майна, виділеної за згодою
співвласників або за рішенням суду, а також у разі продажу частини
будинку з прилюдних торгів правила цього пункту не застосовуються. 41. Якщо решта учасників спільної часткової власності
відмовиться від здійснення права привілеєвої купівлі або не
здійснить цього права протягом одного місяця з дня одержання
повідомлення про намір і умови продажу, нотаріус після одержання
заяви про відмову або після спливу місячного терміну може
посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна
сторонній особі. Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній
особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про
те, що інші учасники спільної часткової власності відмовились
одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір
продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на
зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку. Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній
особі може бути посвідчений також у випадку, якщо адреса інших
учасників спільної часткової власності невідома. На ствердження
цього повинен бути поданий документ відповідного компетентного
органу (довідкової служби, адресного бюро тощо). Заява учасника спільної часткової власності про відмову від
права привілеєвої купівлі або фактична відмова учасника спільної
часткової власності, який протягом одного місяця з дня одержання
повідомлення про намір і умови продажу іншим учасником спільної
часткової власності належної йому частки майна не здійснив свого
права на привілеєву купівлю, дійсна протягом трьох місяців. Строк
цей обчислюється з дня подання заяви про відмову або з дня,
наступного за останнім днем зазначеного місячного терміну. 42. Про відчуження частки майна, яке підлягає реєстрації,
нотаріус робить відмітку на правовстановлюючому документі. 43. В тексті договору про відчуження частки майна вказуються
арифметичні (в простих дробах) частини. 44. В договорі про відчуження власником частки майна за
бажанням сторін може бути встановлено порядок користування
конкретними його частинами. В договорі про відчуження одним з учасників спільної
часткової власності належної йому частки майна порядок
користування конкретними його частинами може бути вказаний лише за
наявності відповідної угоди між учасниками спільної часткової
власності про порядок користування майном або за їх письмовою
згодою чи за наявності судового рішення про порядок користування
майном (конкретними його частинами). Угода про порядок користування спільним майном або
конкретними його частинами, крім того, може бути оформлена шляхом
складання самостійного документа, який є невід'ємною частиною
правовстановлюючого документа (при укладенні угоди щодо порядку
користування майном, яке підлягає реєстрації). Угода може бути укладена між усіма учасниками спільної
часткової власності або між кількома з них. В останньому випадку
необхідна письмова згода всіх учасників спільної часткової
власності про встановлення порядку користування майном або
конкретними його частинами. При посвідченні самостійних (без посвідчення договору про
відчуження) угод про порядок користування майном, яке підлягає
обов'язковій реєстрації, вимагається правовстановлюючий документ
та, у встановлених чинним законодавством випадках,
витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях,
де інвентаризація не проведена, - довідка виконавчого комітету
відповідної Ради народних депутатів. Правовстановлюючий документ
після його огляду повертається власникові, а в тексті угоди
зазначається найменування цього документа, номер і дата його
видачі та найменування установи, що його видала. 45. Учасники спільної часткової власності вправі укладати
угоди про встановлення розміру часток або про зміну розміру
часток, якщо в правовстановлюючому документі розмір часток не
вказаний або вказаний неправильно. Така угода може бути оформлена
як шляхом складання самостійного документа, так і викладена на
правовстановлюючому документі. Угода про уточнення ідеальних часток жилого будинку
(квартири, дачі, садового будинку, тощо) подається для реєстрації
у порядку, встановленому чинним законодавством. Така угода є невід'ємною частиною правовстановлюючого
документа. Спори між учасниками спільної часткової власності щодо зміни
розміру часток спільного майна вирішуються в судовому порядку.
Посвідчення договорів на будівництво жилих
будинків на праві приватної власності
46. Договір на будівництво жилого будинку на праві приватної
власності посвідчується на підставі проекту та плану забудови,
погоджених з архітектурними органами, за наявності державного акта
на право приватної власності на землю. Згадані документи, про огляд яких нотаріус робить відмітку
відповідно до пункту 21 Інструкції, додаються до примірника
договору, що видається забудовникові. 47. При посвідченні договорів на будівництво жилих будинків
на праві приватної власності нотаріус роз'яснює забудовникам
вимоги статей 28-30, 39 та 40 Земельного кодексу ( 561-12 ), а
також порядок здачі в експлуатацію та державної реєстрації
закінченого будівництвом об'єкту (*). ——————————————————————————— (*) - Див. статтю 42 Закону "Про місцеві Ради народних депутатів
та місцеве і регіональне самоврядування ( 533-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 28, ст.387)
та статтю 13 Закону "Про основи містобудування" ( 2780-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 2, ст.683)
Загальні правила посвідчення угод про відчуження
жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку,
гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна
48. Посвідчення договорів про відчуження жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного
майна (стаття 55 Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ). 49. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження
жилого будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає
реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують
право власності на вказане майно у осіб, які його відчужують. Право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий
будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути
підтверджено, зокрема, одним із таких документів; - нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу,
довічного утримання, дарування, міни; - договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі; - свідоцтвом про придбання жилого будинку (частини будинку) з
прилюдних торгів; - свідоцтвом про право приватної власності на будинок
(частину будинку); - свідоцтвом про право власності, яке видається відповідним
органом (при приватизації житла, об'єктів незавершеного
будівництва автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні
матеріали виключно населенню тощо); - свідоцтвом про право на спадщину; - свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні
подружжя; - договором про поділ майна; - рішенням суду, арбітражного суду тощо. Документи щодо майна, що підлягає реєстрації, приймається
нотаріусом за наявності відмітки (штампу) про реєстрацію
відповідних прав та витягу про реєстрацію прав на нерухоме майно,
які є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа. ( Абзац
пункту 49 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 45/5
( z0468-02 ) від 03.06.2002 - набуває чинності з 01.10.2002 року ) Право власності на земельну ділянку підтверджується державним
актом на право колективної чи приватної власності на землю. 50. Крім правовстановлюючого документа на жилий будинок та
інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно
підлягає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав
власності на нерухоме майно, а в населених пунктах, де
інвентаризація не проведена, - довідку виконавчого комітету
відповідної Ради народних депутатів, в якій викладена
характеристика відчужуваної будівлі. Коли з довідки-характеристики видно, що власник, наприклад,
жилого будинку здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову,
в тому числі перепланування жилого будинку, переобладнання
нежилого приміщення в жиле і навпаки, або звів чи зводить
господарські, побутові будівлі та споруди без встановленого
дозволу або без належно затвердженого проекту, чи з істотними
відхиленнями під проекту, або з грубим порушенням основних
будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання рішення
виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або
відповідної місцевої адміністрації про дозвіл здійснити
перебудову, прибудову, перепланування чи звести господарські,
побутові будівлі та споруди. При відсутності такого рішення
нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження жилого
будинку, власником якого здійснено таку перебудову, прибудову,
переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі та
споруди. 51. У разі винесення рішення відповідною Радою народних
депутатів про припинення права приватної власності на землю на
підставах, передбачених статтею 28 Земельного кодексу ( 561-12 )
договір відчуження жилого будинку, дачі, садового будинку, гаража,
іншого нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці,
може бути посвідчений лише в тому випадку, коли відчуження
здійснюється на знос підприємству, установі, організації чи
громадянину, яким передається викуплена (вилучена) земельна
ділянка, а також продажу частини, будинку, дачі, садового будинку,
гаража, іншого нерухомого майна співвласнику. 52. При посвідченні договору про відчуження житлового
будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність
заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру
заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. У разі наявності заборони угода про відчуження майна,
обтяженого боргом, посвідчується за наявністю згоди кредитора і
набувача про переведення боргу на набувача. У випадку переведення
боргу на набувача нотаріус вимагає подання відповідної довідки
(заяви), виданої кредитором. ( Пункт 52 в редакції Наказів Мін'юсту N 41/5 ( z0194-97 ) від
27.05.97; N 31/5 ( z0364-99 ) від 09.06.99 )
53. При посвідченні договору про відчуження жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна, належного неповнолітнім, а також особам,
визнаним недієздатними або обмежено дієздатними, нотаріус
керується пунктом 31 цієї Інструкції. Якщо органи опіки і піклування зобов'язують батьків, опікунів
або піклувальників внести на рахунок неповнолітньої чи
недієздатної особи у банківській установі суму за проданий жилий
будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку,
інше нерухоме майно, нотаріус повинен перевірити виконання цієї
вимоги, про що вказати в тексті договору.
Посвідчення угод про відчуження жилих будинків,
не закінчених будівництвом
54. Угода про відчуження жилого будинку, будівництво якого не
закінчено, посвідчується за наявності рішення виконавчого комітету
місцевої Ради народних депутатів або відповідної місцевої
державної адміністрації про згоду на таке відчуження (стаття 55
Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ). При посвідченні договору про відчуження жилого будинку, не
закінченого будівництвом, нотаріус перевіряє ті ж обставини і
вимагає ті ж документи, що й при відчуженні жилого будинку,
закінченого будівництвом, крім витягу з Реєстру прав власності
на нерухоме майно чи довідки, виданої виконавчим комітетом
відповідної Ради народних депутатів - у місцевості, де
інвентаризація не проведена. Відомості про вартість будівельних
робіт і матеріалів, а також процент готовності незакінченого
будівництвом будинку містяться в довідці органу технічної
інвентаризації (виконавчого комітету відповідної Ради народних
депутатів - у місцевості, де інвентаризація не проведена), яка
обов'язково подається при посвідченні договору відчуження жилого
будинку, не закінченого будівництвом. В тексті такого договору окремим пунктом зазначається, що всі
обов'язки, передбачені договором про будівництво жилого будинку на
праві приватної власності, приймає на себе набувач цього будинку. Примірник договору про будівництво жилого будинку на праві
приватної власності, який при посвідченні договору про відчуження
жилого будинку, не закінченого будівництвом, подається як
правовстановлюючий документ, приєднується до примірника договору
відчуження, що видається набувачу незакінченого будівництвом
будинку.
Посвідчення договорів довічного утримання
55. Договори довічного утримання посвідчуються державними
нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів
купівлі-продажу жилих будинків. При посвідченні договорів довічного утримання не
застосовуються правила, викладені в абзаці першому пункту 40 цієї
Інструкції. Посвідчуючи такі договори, державний нотаріус повинен
перевірити, чи є відчужувач жилого будинку (квартири)
непрацездатним (за віком або станом здоров'я), про що зазначається
в тексті договору. На примірнику договору довічного утримання, що
залишається в справах державної нотаріальної контори, робиться
відмітка, в якій зазначаються реквізити документа, що підтверджує
непрацездатність відчужувача. Відчужувачем жилого будинку (квартири) за договором довічного
утримання не може бути неповнолітня особа. 56. В тексті договору довічного утримання обов'язково
зазначається, що набувач жилого будинку (квартири) зобов'язаний
надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у
вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги, та
визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка
встановлюється за згодою сторін. 57. При посвідченні договору довічного утримання накладається
заборона відчуження жилого будинку (квартири), у встановленому
порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору. 58. У разі смерті громадянина-набувача жилого будинку
(квартири) за договором довічного утримання, при відсутності у
нього спадкоємців або при відмові їх від договору довічного
утримання, державний нотаріус за письмовою заявою відчужувача
анулює цей договір, про що на всіх примірниках його робиться
відповідний напис з посиланням на статтю 429 Цивільного кодексу
( 1540-06 ). Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом органу
реєстрації актів громадянського стану про смерть. Відчужувачу жилого будинку (квартири) повертається приєднаний
до примірника договору довічного утримання первинний
правовстановлюючий документ на будинок (квартиру) або його
дублікат, який знаходиться у справах державної нотаріальної
контори. Разом з листом державного нотаріуса про анулювання
договору довічного утримання цей правовстановлюючий документ (або
його дублікат) подається відповідному реєструючому органу для
перереєстрації. Розірвання договору довічного утримання за згодою сторін
оформляється державним нотаріусом за правилами, викладеними в
пункті 37 цієї Інструкції.
Посвідчення договорів про заставу нерухомого
майна, транспортних засобів, космічних об'єктів,
товарів в обороті або у переробці
59. Договори про заставу нерухомого майна (жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, інших будівель та
споруд, підприємства чи його структурного підрозділу, земельної
ділянки, багаторічних насаджень тощо), транспортних засобів,
космічних об'єктів, товарів в обороті або у переробці підлягають
обов'язковому нотаріальному посвідченню. Посвідчення угод про заставу жилого будинку, квартири, дачі,
садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого
майна (іпотека) (*) провадиться за місцезнаходженням вказаного
майна. Договори про заставу транспортних засобів та космічних
об'єктів посвідчуються за місцем реєстрації цих засобів та
об'єктів, а договори про заставу товарів в обороті або у переробці
(сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція
тощо) - за місцезнаходженням підприємства. ———————————————————————— (*) - Див. ст.31 Закону "Про заставу" ( 2654-12 ) (Відомості
Верховної Ради України, 1992 р., N 47, ст.642).
Надана громадянинові у приватну власність земельна ділянка
може бути об'єктом застави лише за зобов'язанням з участю
кредитної установи (стаття 6 Земельного кодексу України)
( 561-12 ). 60. Договори про заставу нерухомого або рухомого майна,
майнових та немайнових прав посвідчуються нотаріусом за умови
подання документів, які підтверджують право власності (право
вимоги) на майно, майнові та немайнові права, що заставляються,
після перевірки відсутності податкової застави за даними
Державного реєстру застав рухомого майна. При посвідченні
договорів застави нерухомого майна також перевіряється відсутність
заборони відчуження або арешту цього майна за даними Єдиного
реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. ( Абзац
перший пункту 60 в редакції Наказу Мін'юсту N 76/5 ( z0539-03 )
від 03.07.2003 ) В разі, коли заставодавцем є особа, якій передано майно і
право його застави, нотаріусу подаються документи, що стверджують
факт передачі майна і права його застави. При посвідченні договорів про заставу жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража нотаріус вимагає
витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях,
де інвентаризація не проведена - довідку виконавчого комітету
відповідної Ради народних депутатів, в якій викладена
характеристика вказаних об'єктів договору застави. Якщо договір про заставу майна укладається у зв'язку з
укладанням іншого договору щодо цього майна і у нотаріуса є
зазначені вище документи, другий раз ці документи не подаються. Договори про заставу цілісного майнового комплексу
підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд
посвідчуються нотаріусом за наявності дозволу та на умовах,
погоджених з органом уповноваженим управляти відповідним державним
майном. З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного
підприємства застава такого майна може здійснюватись підприємством
з дозволу відповідного органу приватизацію (регіонального
відділення або представництва Фонду державного майна України). 61. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути
передано у заставу тільки за згодою всіх співвласників. Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки,
паї), може бути самостійним предметом застави за умови відділення
його в натурі. При цьому договори про заставу спільного сумісного майна
посвідчуються за правилами, викладеними у пунктах 34 і 35 цієї
Інструкції. Згода співвласників повторно не вимагається, якщо договір про
заставу майна складається у зв'язку з посвідченням договору
купівлі-продажу цього майна з розстрочкою платежу. 62. Договір про наступну заставу вже заставленого майна може
бути посвідчений, якщо інше не передбачено законом і попереднім
договором застави. Посвідчення договорів застави майна, майнових та немайнових
прав, що перебувають у податковій заставі, не допускається.
( Пункт 62 доповнено абзацом другим згідно з Наказом Мін'юсту
N 76/5 ( z0539-03 ) від 03.07.2003 ) 63. Одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус,
якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження
предмета іпотеки за правилами, викладеними в пунктах 137, 138 цієї
Інструкції.
Посвідчення договорів про приватизацію
майна державних підприємств
64. Договори купівлі-продажу, які укладаються при
приватизації майна державних підприємств шляхом викупу, продажу на
аукціоні або за конкурсом, підлягають нотаріальному посвідченню. Укладання таких договорів здійснюється з дотриманням вимог
чинного законодавства про приватизацію. 65. При посвідченні договору купівлі-продажу майна державного
підприємства нотаріус повинен роз'яснити покупцеві необхідність
його реєстрації протягом одного місяця з дня укладання такого
договору.
Посвідчення договорів найму жилих приміщень
66. При посвідченні, за бажанням сторін, договору найму жилих
приміщень у будинках (квартирах), належних громадянам та юридичним
особам на праві власності, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав
власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація
не проведена - відповідну довідку виконавчого комітету місцевої
Ради народних депутатів, і, для огляду, правовстановлюючий
документ про належність наймодавцю житла, що здається в найом. 67. Предметом договору найму в будинку чи квартирі, що
належить громадянам або юридичним особам на праві власності, може
бути як ізольоване, так і не ізольоване жиле приміщення (кімната,
що має з іншою кімнатою спільний вхід), а також частина кімнати.
Не можуть бути самостійним предметом договору найму приміщення,
непридатні для проживання (підвали та ін.), а також підсобні
приміщення (кухня, коридор, комора тощо), які здаються в найом
тільки разом з жилим приміщенням. 68. При посвідченні від імені члена житлово-будівельного
кооперативу договору найму жилого приміщення, наданого йому в
будинку кооперативу, нотаріус вимагає письмову згоду на це
правління кооперативу і членів сім'ї, які проживають разом з
наймодавцем. Коло членів сім'ї члена житлово-будівельного
кооперативу визначається відповідно до статті 64 Житлового кодексу
( 5464-10 ). До договору найму жилого приміщення в будинку
житлово-будівельного кооперативу застосовуються правила про
договір піднайму в будинках державного і громадського житлового
фонду (статті 91-94, 97 Житлового кодексу ( 5464-10 ) та про
договір найму жилих приміщень, належних громадянам на праві
приватної власності (пункт 67 цієї Інструкції). 69. Договори піднайму жилих приміщень, в тому числі
заброньованих у встановленому порядку (статті 73-75 Житлового
кодексу ( 5464-10 ) посвідчуються нотаріусом за наявності: - письмової згоди наймодавця про здавання житла в піднайом; - письмової згоди членів сім'ї наймача, що проживають разом з
ним, про здавання жилого приміщення; при здаванні в піднайом
жилого приміщення у квартирі, в якій проживає два або більше
наймачів, потрібна також згода цих наймачів та членів їх сімей, за
винятком випадків здавання жилого приміщення в піднайом у зв'язку
з тимчасовим виїздом цієї сім'ї (стаття 91 Житлового кодексу
( 5464-10 ). При посвідченні договору піднайму заброньованого жилого
приміщення (стаття 75 Житлового кодексу ( 5464-10 ) нотаріус, крім
того, вимагає охоронне свідоцтво (броню). 70. Жилі приміщення здаються в найом (піднайом) на визначений
строк (у тому числі на період збереження цього приміщення за
тимчасово відсутнім наймачем) або без зазначення строку. При посвідченні згаданих договорів нотаріус роз'яснює
сторонам необхідність їх реєстрації у відповідних органах, про що
робиться відмітка у тексті посвідчувального напису. Посвідчуючи договори про здавання в найом квартир у будинках
житлово-будівельних кооперативів чи про здавання житла в піднайом
(державний чи громадський житловий фонд), нотаріус, крім того,
роз'яснює сторонам зміст статті 94 Житлового кодексу ( 5464-10 ),
що відображається в тексті договору найму (піднайму).
Посвідчення шлюбного контракту
71. Особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням
укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний
контракт), в якій передбачати майнові права і обов'язки подружжя. Шлюбний контракт повинен бути нотаріально посвідченим. 72. Шлюбний контракт укладається між особами, які
одружуються, до реєстрації шлюбу і посвідчується нотаріусом за
місцем проживання однієї із сторін або за місцем реєстрації шлюбу. У випадках зниження шлюбного віку відповідно до чинного
законодавства шлюбний контракт укладається неповнолітніми за
згодою їх батьків чи інших законних представників і посвідчується
нотаріусом з дотриманням вимог пункту 31 цієї Інструкції. За бажанням сторін шлюбний контракт може укладатись у
присутності свідків, про що робиться відповідний запис у тексті
угоди. Свідки проставляють свої підписи на шлюбному контракті після
підпису осіб, які його укладають. Про встановлення особи свідків та перевірку їх дієздатності
робиться відмітка у посвідчувальному написі. 73. У шлюбному контракті можуть бути передбачені майнові
права і обов'язки подружжя, зокрема, питання, пов'язані з правом
власності на рухоме або нерухоме майна як придбане до шлюбу, так і
під час шлюбу, на майно, одержане в дар чи успадковане одним із
подружжя, а також питання, пов'язані з утриманням подружжя та
інші. У шлюбному контракті можуть вирішуватись питання про порядок
погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна, а
також передбачатися немайнові, моральні та особисті зобов'язання
(догляд за хворими чи старими родичами тощо). Шлюбний контракт може включати положення про зміну його умов. Зміни до шлюбного контракту вносяться протягом існування
шлюбу шляхом укладання відповідної угоди, яка підлягає
обов'язковому нотаріальному посвідченню. 74. Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становищ
будь-якого із подружжя порівняно із законодавством України
(наприклад, містити умову про відмову подружжя від майна, від
права на одержання аліментів, на освіту тощо) (*). ———————————————————————————— (*) - Див. статтю 27 Кодексу про шлюб та сім'ю ( 2006-07 ).
75. При посвідченні шлюбного контракту нотаріус зобов'язаний
роз'яснити сторонам, що умови шлюбного контракту щодо переходу
права власності на нерухоме та інше майно, якщо законодавством
передбачений спеціальний порядок набуття цього права, вважаються
виконаними лише після належного оформлення. 76. Шлюбний контракт набуває чинності з моменту реєстрації
шлюбу, про що має бути зазначено у тексті угоди.
Посвідчення договорів про відчуження транспортних
засобів, інших самохідних машин і механізмів
77. Договори про відчуження транспортних засобів, інших
самохідних машин і механізмів посвідчується нотаріусами незалежно
від місця іх реєстрації. 78. Договори про відчуження транспортних засобів
посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право
власності відчужувачів на це майно. При посвідченні договорів про відчуження транспортних
засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в
підрозділах ДАІ, нотаріус перевіряє наявність у свідоцтві про
реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) відмітки про
зняття його з обліку. ( Пункт 78 в редакції Наказу Мін'юсту N 70/5 ( z0810-98 ) від
21.12.98 )
79. При посвідченні договорів дарування транспортних засобів,
інших самохідних машин і механізмів, що є спільною власністю
подружжя, вимагається згода другого з подружжя з дотриманням
вимог, викладених у пунктах 35, 36 цієї Інструкції. 80. Договори про відчуження автомобілів з ручним керуванням,
набутих інвалідами на пільгових умовах (безплатно чи з частковою
оплатою їх вартості), посвідчуються за наявності дозволу
відповідного органу соціального захисту населення, до компетенції
якого віднесено вирішення цього питання. 81. Договори, про відчуження повітряних суден (*), катерів,
яхт, моторних човнів посвідчуються з дотриманням вимог пунктів
79-81 цієї Інструкції. Посвідчувальний напис на таких договорах
викладається за формою N 22 форм реєстрів для реєстрації
нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів
на угодах і засвідчуваних документах, затверджених наказом
Міністерства юстиції України від 7.02.94 N 7/5 ( z0038-94 ). ———————————————————————— (*) - Див. Повітряний кодекс ( 3167-12 ) (Відомості Верховної
Ради України, 1993 р. N 25, ст.274).
Посвідчення заповітів
82. Нотаріус посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені
відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу ( 1540-06 )
і особисто подані ними нотаріусу. Посвідчення заповітів через
представників, а також заповіту від імені кількох осіб не
допускається. Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі та
підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу
( 1540-06 ). У заповіті зазначаються: дата і місце народження
заповідача; місце і час укладення заповіту. ( Абзац другий пункту
82 в редакції Наказу Мін'юсту N 51/5 ( z0714-00 ) від 17.10.2000 ) Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з
будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за
дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином
за правилами, викладеними в пункті 13 цієї Інструкції. Громадянин, на користь якого заповідається майно, не вправі
підписувати його за заповідача. 83. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається
подання доказів, які підтверджують його право на майно, що
заповідається. 84. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень,
що суперечать чинному законодавству. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.
Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить,
зокрема, жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне
користування цим будинком або певною його частиною (стаття 539
Цивільного кодексу ( 2006-07 ). До заповіту може бути включено розпорядження немайнового
характеру (про порядок проведення захоронення заповідача, бажання
призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на
здійснення певної загальнокорисної мети тощо). 85. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження
заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття
спадщини. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити
заповідачу зміст статті 535 Цивільного кодексу ( 2006-07 ). Зміст
цієї статті заповідачу не роз'яснюється у випадку, якщо предметом
заповіту є тільки вклад у кредитній установі. 86. Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов'язаний
перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в
разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це
заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт. Якщо про невідповідність заповіту законові стало відомо
державній нотаріальній конторі, куди заповіт надійшов у
відповідності зі статтею 40 Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ),
завідуючий державною нотаріальною конторою повідомляє про виявлені
недоліки заповідача посадову особу, яка посвідчила заповіт, та
державний нотаріальний архів, до якого заповіт передається на
зберігання. Про невідповідність заповіту законові повинно бути
повідомлено заповідачу і посадовій особі, яка посвідчила заповіт,
не пізніше наступного дня після одержання заповіту. За бажанням заповідача такий заповіт переоформляється
нотаріусом на загальних підставах або тими ж посадовими особами,
які його посвідчили. 87. Заповіти, посвідчені нотаріусом, і заповіти, передані на
зберігання до державного нотаріального архіву, записуються до
алфавітної книги обліку заповітів (додаток N 1). 88. Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом при
одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при
наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше
складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту
що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного
нотаріуса, в державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі
нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів. Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то
напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому
примірнику, після чого він разом з заявою (коли заповіт скасований
заявою) додається до примірника, що зберігається в державній
нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному
нотаріальному архіві. Справжність підпису на заяві про скасування або зміну
заповіту повинна бути нотаріально засвідчена. Нотаріус, якому в ході посвідчення заповіту стало відомо про
наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену
нотаріальну дію державному нотаріальному архіву чи нотаріусу,
виконавчому комітету сільської, селищної, міської Ради народних
депутатів, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.
Викладене стосується і державного нотаріуса, який одержав на
зберігання для передачі заповіт, посвідчений однією із посадових
осіб, перелічених у статті 40 Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ). 88-1. Заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані
в установленому законодавством порядку, підлягають обов'язковій
реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ у
порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр заповітів та
спадкових справ. ( Інструкцію доповнено пунктом 88-1 згідно з
Наказом Мін'юсту N 51/5 ( z0714-00 ) від 17.10.2000 )
Посвідчення доручень
89. Нотаріуси посвідчують доручення, складені від імені
однієї або кількох осіб, на ім'я однієї або кількох осіб. Такі
доручення підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі
доручень в порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр
доручень. Доручення на право користування та/або розпорядження
майном, у тому числі транспортними засобами, підлягають
обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі доручень, посвідчених у
нотаріальному порядку, відповідно до вимог Положення про Єдиний
реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному порядку ( z0362-99 ).
( Абзац перший пункту 89 із змінами, внесеними згідно з Наказами
Мін'юсту N 21/5 ( z0302-98 ) від 06.05.98; N 29/5 ( z0362-99 ) від
29.05.99, N 19/5 ( z0292-00 ) від 16.05.2000 ) У тексті доручення повинні бути зазначені місце і дата його
складання (підписання), прізвища, імена та по батькові (повне
найменування юридичної особи) і місце проживання (місце
знаходження юридичної особи) представника і особи, яку
представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони
займають. В дорученнях на ім'я адвокатів зазначається іх статус та
членство в адвокатському об'єднанні (якщо є членом адвокатського
об'єднання). Строк, на який може бути видано доручення, визначається
цивільним законодавством України. Строк дії доручення зазначається прописом. При посвідченні доручення нотаріус повинен роз'яснити особі,
яку представляють, що у випадках, коли строк в дорученні не
вказаний, воно зберігає силу протягом одного року з дня його
посвідчення. Доручення, призначене для вчинення дій за кордоном,
яке не містить вказівок про строк його дії, зберігає силу до його
скасування особою, яка видала доручення. Доручення, в якому не зазначена дата його посвідчення,
недійсне. 90. При посвідченні доручення від імені юридичної особи
нотаріус дотримується правил, викладених у пунктах 32, 33 цієї
Інструкції. 91. Доручення від імені неповнолітніх, а також осіб, визнаних
у судовому порядку недієздатними або обмежено дієздатними,
посвідчуються з дотриманням вимог пункту 31 цієї Інструкції. 92. При посвідченні доручення на ведення справи в суді
нотаріус роз'яснює, що уповноважена особа буде вправі вчиняти дії,
перелічені в статті 115 Цивільного процесуального кодексу, якщо
вони спеціально обумовлені в цьому дорученні. 93. Повноваження за нотаріально посвідченими дорученнями
можуть бути передані телеграфом. Телеграма-доручення складається з тексту доручення та
посвідчувального напису з розшифруванням підпису нотаріуса і його
печатки. 94. Доручення, видане в порядку передоручення, підлягає
нотаріальному посвідченню після подання основного доручення, в
якому застережено право на передоручення, або після подання
доказів того, що представник за основним дорученням примушений до
цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала
доручення. Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити в
особі більше прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строк дії доручення, виданого за передорученням, не може
перевищувати строку дії основного доручення, на підставі якого
воно видане. В дорученні, виданому за передорученням, повинні бути вказані
час і місце посвідчення основного доручення, ім'я, по батькові,
прізвище і місце проживання особи, якій видане основне доручення,
і особи, якій вона передоручає свої повноваження, а в необхідних
випадках і їх службове становище. На основному дорученні робиться відмітка про передоручення.
Копія основного доручення додається до примірника доручення, що
залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного
нотаріуса. При наступному посвідченні доручення, виданого за
передорученням, в тій же державній нотаріальній конторі чи тим же
приватним нотаріусом, копія основного доручення не залишається.
ГЛАВА 2
Вжиття заходів до охорони спадкового майна
95. Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини за
повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або за
своєю ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна, коли
це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів,
кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними безпосередньо
або шляхом доручення державним нотаріусом чи посадовим особам
виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних
депутатів за місцезнаходженням майна. За повідомленням громадян, підприємств, установ, організацій
заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися державними
нотаріусами за місцезнаходженням цього майна з повідомленням про
вжиті заходи державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Доручення державних нотаріусів або посадових осіб виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів та
повідомлення громадян, підприємств, установ, організацій про
наявність майна, яке залишилось після померлих, реєструється в
книзі обліку заяв про вжиття заходів до охорони спадкового майна
(додаток N 2). Заходи до охорони спадкового майна державний нотаріус вживає
не пізніше наступного дня з дати надходження доручення або заяви
про наявність спадкового майна, яке потребує охорони. 96. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне
місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місце
знаходження майна або його основної частини. Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також
осіб, які навчалися в учбових закладах, що знаходяться поза
постійним місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини
визнається те місце, де вони постійно проживали до призову на
строкову військову службу або до вступу у відповідний учбовий
заклад. 97. Державний нотаріус, який одержав від спадкоємців
повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про
це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців
шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. 98. Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк,
установлений статтею 557 Цивільного кодексу ( 1540-06 ), приймає
претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії повинні бути
заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку
настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, державний нотаріус доводить до
відома спадкоємців, які прийняли спадщину. 99. Для охорони спадкового майна державний нотаріус проводить
опис майна і передає його на зберігання спадкоємцям або іншим
особам, яких він призначає. Опис спадкового майна провадиться за участю заінтересованих
осіб, якщо вони того бажають, і не менше як двох понятих. В акті опису повинні бути зазначені: дата надходження
доручення або заяви (повідомлення) про вжиття заходів до охорони
спадкового майна; дата проведення опису; прізвище, ім'я, по
батькові і адреси осіб, які беруть участь в опису; прізвище, ім'я,
по батькові спадкодавця; час його смерті і місце знаходження
майна, що описується; чи було опечатано приміщення до прибуття
державного нотаріуса і ким; чи не була порушена пломба або
печатка; докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік
випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.) і оцінка
кожного з перерахованих у ньому предметів та процент зносу. Оцінка
описаних предметів провадиться (з урахуванням їх зносу) державним
нотаріусом та особами, які брали участь в описові спадкового
майна, а жилих будинків - виходячи з відновної чи страхової (в
місцевостях, де інвентаризація не проведена) оцінки. У випадку незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити
спеціаліста-оцінщика. Оплата праці спеціаліста провадиться
спадкоємцями. На кожній сторінці акта підводиться підсумок кількості речей
(предметів) та їх вартості, а після закінчення опису - загальний
підсумок кількості речей (предметів) і їх вартості. До акта опису включається все майно, яке знаходиться в
будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про
належність їх окремих речей заносяться до акта опису, а
заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з
позовом про виключення цього майна з опису. Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька
днів, приміщення кожний раз опечатується державним нотаріусом. В
акті опису робиться запис про причини і час припинення опису і
його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному
розпечатуванні приміщення. В кінці акта зазначається прізвище, ім'я, по батькові, рік
народження особи, якій передано на зберігання майно, найменування
документа, який посвідчує її особу, номер, дата видачі,
найменування установи, що видала документ, місце проживання цієї
особи. Акт опису складається не менше, ніж у трьох примірниках. Всі
примірники підписуються державним нотаріусом, заінтересованими
особами, понятими та особою, якій передано на зберігання спадкове
майно. Один примірник акта видається особі, що прийняла на
зберігання спадкове майно. Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо
(спадкоємці або інші особи, які проживали із спадкодавцем,
заперечують проти опису, не пред'являють майна для опису, майно
вивезене тощо), державний нотаріус складає акт і повідомляє про це
заінтересованих осіб, а в необхідних випадках - фінансовий орган
або прокурора. 100. Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які
в зв'язку зі зносом не являють ніякої цінності, державний нотаріус
за згодою спадкоємців або фінансового органу, коли опис
провадиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису цих
речей, а за окремим описом передає їх для знищення або на
заготівельну базу утильсировини. Коли серед спадкового майна виявляться харчові продукти,
державний нотаріус передає їх спадкоємцям. Якщо опис провадиться
без участі спадкоємців - продукти довгострокового терміну
зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації.
Передача провадиться за окремим актом, який підписує, крім
державного нотаріуса та понятих, спадкоємець або представник тієї
організації, яким передані продукти. 101. Грошові суми та цінні папери, які залишилися після
померлого, на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб,
за окремим описом здаються не пізніше наступного після проведення
опису дня на депозит державної нотаріальної контори, де
знаходяться до видачі спадкоємцям або передачі відповідному
фінансовому органу у випадку переходу спадкового майна державі за
правом спадкоємства. Срібло і монетарні метали (золото та метали
ірідієво-платинової групи) в будь-якому вигляді та стані, іноземна
валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони
до них, векселі (тратти), боргові розписки, аккредитиви, чеки,
банківські накази, депозитні сертифікати та ін.), вироби із срібла
і монетарних металів, дорогоцінних каменів, а також дорогоцінні
камені і перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих
осіб здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на
зберігання до відповідної банківської установи. Зберігання спадкового майна на депозиті державної
нотаріальної контори чи у банку здійснюється за рахунок
спадкоємців або інших заінтересованих осіб. Зазначені цінності, прийняті на зберігання нотаріальною
конторою зазначеними вище способами, реєструються в книзі обліку
цінностей (додаток N 3). За бажанням спадкоємців чи інших заінтересованих осіб
цінності, перераховані у частинах першій та другій цього пункту,
можуть бути передані спадкоємцям або іншим особам згідно з пунктом
99 цієї Інструкції. Якщо в складі описаного майна виявляться цінні рукописи,
літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення,
ці документи за окремим описом здаються на відповідальне
зберігання спадкоємцям чи іншим особам або відповідним установам
(інституту, музею тощо). При неможливості передати перераховане
вище на відповідальне зберігання, державний нотаріус опечатує
документи або сховище з документами. Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і засоби
вибуху, боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони,
заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії (газові
пістолети, револьвери і патрони до них) здаються органам
внутрішніх справ за окремим описом. При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які
перебувають на державному обліку як пам'ятники історії і культури,
державний нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони
пам'яток історії та культури (*). —————————————————————————————— (*) - Див. Постанову Верховної Ради України від 17.06.92 "Про
право власності на окремі види майна" ( 2471-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 35, ст.517),
Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації,
обліку і застосування спеціальних засобів самооборони,
заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від
7.02.93 N 706 ( 706-93-п ) (ЗП, 1994 р., N 1, ст.17).
102. При вилученні спадкового майна з акта опису на
останньому робиться спеціальний напис, в якому за підписом
державного нотаріуса, а також інших осіб, що підписали акт опису,
дається перелік вилучених предметів. Цей напис скріплюється
печаткою державного нотаріуса. 103. При наявності в складі спадщини майна, що потребує
управління (жилий будинок, квартира, худоба тощо), а також у
випадку пред'явлення позову кредиторами спадкодавця до прийняття
спадщини спадкоємцями, державний нотаріус призначає хранителя
майна, про що виноситься постанова за підписом державного
нотаріуса. 104. Державний нотаріус попереджає хранителя та інших осіб,
яким передано на зберігання спадкове майно, про кримінальну
відповідальність за статтею 182 Кримінального кодексу ( 2002-05 )
в разі розтрати або утаювання його, а також про матеріальну
відповідальність за заподіяну шкоду. Про зроблене попередження від
зазначених осіб відбирається підписка. Підписка може бути
викладена на акті опису спадкового майна, за яким воно передається
на зберігання, або на постанові про призначення хранителя
спадкового майна. 105. Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини
всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку,
встановленого цивільним законодавством України для прийняття
спадщини. Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести
місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної
контори надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб,
для яких право спадкоємства виникає у випадку неприйняття спадщини
іншими спадкоємцями (частина третя статті 549 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) і якщо до спливу встановленого законом шестимісячного
строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох місяців. У цьому випадку охорона спадкового майна продовжується до
прийняття спадщини всіма особами, згаданими в абзаці другому цього
пункту, а коли воно ними не прийняте, - до спливу трьох місяців з
дня надходження від будь-якого з цих осіб заяви про згоду прийняти
спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилась для
прийняття спадщини, менше трьох місяців. Заходи охорони спадкового майна припиняє державний нотаріус
або посадова особа виконавчого комітету місцевої Ради народних
депутатів, які вживали їх. Якщо місце відкриття спадщини і місце
вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення
охорони спадкового майна попередньо повідомляється державний
нотаріус за місцем відкриття спадщини. Про припинення спадкового майна державний нотаріус за місцем
відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі
переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідні
фінансові органи. 106. У необхідних випадках державний нотаріус до прийняття
спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить
до держави, то до видачі державі свідоцтва про право на спадщину,
дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на
покриття витрат: 1) по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також
на його поховання; 2) на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця 3) на задоволення претензій, зумовлених законодавством про
працю, та інших претензій, прирівняних до них; 4) на охорону спадкового майна і управління ним, а також
витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття
спадщини. За заявою громадської організації за місцем останньої роботи
або проживання спадкодавця, родичів або інших близьких осіб
померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення
йому надгробка державний нотаріус в разі наявності грошового
вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі
про переказ підприємству або організації, що встановлює надгробок,
його вартості. У виняткових випадках таке розпорядження може бути
видане на ім'я особи, що подала до нотаріальної контори достовірні
документи, в тому числі рахунок підприємства, котре виготовляє та
встановлює надгробок, що свідчить про оплату цією особою вартості
надгробку. В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум
державний нотаріус вправі дати розпорядження про видачу із
спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми
фактично зроблених витрат на потреби, зазначені в абзацах першому
і другому цього пункту. На підтвердження видатків, передбачених у підпунктах 1, 2, 3
і 4 цього пункту, державний нотаріус може прийняти рахунок
магазину, довідку лікувально-профілактичного закладу, комісії по
організації похорон, рішення суду тощо. Розпорядження про видачу
із спадкового майна грошей на поховання спадкодавця державний
нотаріус може зробити до поховання спадкодавця на підставі
свідоцтва про смерть спадкодавця і заяви заінтересованої особи.
Після поховання спадкодавця таке розпорядження видається державним
нотаріусом після пред'явлення заінтересованою особою вірогідних
документів. 107. Один примірник розпорядження державного нотаріуса про
видачу із спадкового майна грошових сум або речей на покриття
видатків, передбачених пунктом 106 цієї Інструкції, залишається у
справах державної нотаріальної контори і підшивається в спадкову
справу.
ГЛАВА 3
Видача свідоцтва про право на спадщину
108. На майно, що переходить за правом спадкоємства до
спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття
спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним
законодавством України (*). Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину
підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів та
спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний
реєстр заповітів та спадкових справ. ( Пункт 108 доповнено абзацом
третім згідно з Наказом Мін'юсту N 51/5 ( z0714-00 ) від
17.10.2000 )
—————————————————————————— (*) - Див. статтю 561 Цивільного кодексу ( 1540-06 ).
109. Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою
спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому
цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх
бажанням кожному з них окремо. При цьому в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно
і перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини
спадкоємця, якому видається свідоцтво про право на спадщину. Якщо свідоцтво про право на спадщину видається державним
нотаріусом не на всю спадщину, в тексті його зазначається, яка
частка спадщини залишається відкритою. Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва не
обов'язкова. На прохання спадкоємця свідоцтво може бути надіслане
йому поштою. При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право
на спадщину видається відповідному фінансовому органові за
письмовою заявою керівника цього органу, оформленою у
встановленому порядку. Особи, які померли в один і той же день (незалежно від часу
смерті), не спадкують один після другого. 110. Заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї та про
видачу свідоцтва про право на спадщину повинні бути зроблені в
письмовій формі. Справжність підпису на таких заявах повинна бути нотаріально
засвідченою. Засвідчувати справжність підпису на заяві не потрібно у
випадку, коли така заява подається спадкоємцем до державної
нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. У
цьому випадку державний нотаріус встановлює особу спадкоємця і
перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на
заяві, де зазначає найменування документа, що посвідчує особу
заявника, номер та дачу його видачі, найменування установи,
підприємства, організації, яка його видала, рік народження
спадкоємця. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не
засвідчена, надійшла поштою, вона приймається державним
нотаріусом, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену
належним чином, або прибути особисто до державної нотаріальної
контори. 111. Заяви про прийняття спадщини, а також заяви про відмову
від спадщини не можуть бути повернуті спадкоємцям або скасовані
ними. Прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо
всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну
частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець,
який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю
спадщину. 111-1. При підготовці до видачі свідоцтва про право на
спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Єдиного
реєстру перевіряє наявність або відсутність заповіту, складеного
спадкодавцем у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр
заповітів та спадкових справ. ( Інструкцію доповнено пунктом 111-1
згідно з Наказом Мін'юсту N 51/5 ( z0714-00 ) від 17.10.2000 ) 112. Свідоцтво про право на спадщину видається після
закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках,
передбачених частиною третьою статті 549, частиною другою статті
551 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) - не раніше зазначених строків. Свідоцтво про право на спадщину при спадкоємстві як за
законом, так і за заповітом, може бути видане і раніше
встановлених законом строків, якщо в державній нотаріальній
конторі є відомості про те, що, крім осіб, які заявили про видачу
свідоцтва, інших спадкоємців немає. При переході майна за правом спадкоємства до держави
свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому
органові не раніше закінчення шести місяців з дня відкриття
спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які
прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. 113. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям,
що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в
управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в
державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549
Цивільного кодексу ( 1540-06 ). Доказом вступу в управління чи
володіння спадковим майном можуть бути: довідка
житлово-експлуатаційної організації, правління
житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої
Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної
адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю
спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було
взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби,
страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття
спадщини сплачувались податки або страхові платежі по
обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку,
страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили,
про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у
паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те,
що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку
(квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та
інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в
управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном
може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних
паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про
реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на
автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм,
державного акта на право приватної власності на землю та інших
документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на
майно, користування яким можливе лише після належного оформлення
прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з
урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при
відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини,
можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли
спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що
прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у
письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі
свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців
на заяві повинна бути засвідчена у відповідності з правилами,
викладеними в пункті 110 цієї Інструкції. Спадкоємець, якому за рішенням суду строк на прийняття
спадщини продовжений, повинен у межах строків, встановлених
статтею 549 Цивільного кодексу ( 1540-06 ), одержати свідоцтво про
право на спадщину чи прийняти спадщину шляхом фактичного вступу в
управління або володіння спадковим майном, або шляхом подачі
нотаріальному органові за місцем відкриття спадщини заяви про
прийняття спадщини. 114. Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на
спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце
відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до
спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на
яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження
цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні
документи. Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються
свідоцтвом органу реєстрації актів громадянського стану про смерть
спадкодавця, повідомленням чи іншим документом про загибель його
на фронті Вітчизняної війни, виданим командуванням військової
частини, адміністрацією госпіталю, військовим комісаріатом чи
іншими органами Міністерства оборони України. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців із
спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів громадянського
стану, виписки з книг запису актів громадянського стану, записи в
паспортах про дітей, про другого з подружжя, копії рішень суду, що
набрали законні сили, про встановлення факту родинних та інших
відносин. В окремих випадках можуть бути прийняті довідки, видані
підприємствами, установами і організаціями за місцем роботи чи
проживання, якщо вони разом з іншими документами підтверджують
родинні та інші відносини спадкоємців із спадкодавцем. Якщо про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом
просить особа, яка вважає себе утриманцем спадкодавця, державний
нотаріус повинен упевнитись, що вона перебувала на утриманні
спадкодавця не менше одного року перед його смертю, а також, що ця
особа була непрацездатною на день відкриття спадщини. На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані
такі документи: довідка виконавчого комітету місцевої Ради
народних депутатів чи місцевої держадміністрації,
житлово-експлуатаційної організації, правління
житлово-будівельного кооперативу або з місця роботи спадкодавця
про наявність у нього утриманців; довідка органу соціального
захисту населення про призначення пенсії в зв'язку із втратою
годувальника; копія рішення суду, що набрало законної сили, про
встановлення факту перебування на утриманні. Ці документи повинні
містити дані про час і період, коли особа перебувала на утриманні
спадкодавця. Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряється
за паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність,
пов'язана зі станом здоров'я, - за пенсійною книжкою або довідкою,
виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи. Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені
можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав
для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за
письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і
подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем,
включені до свідоцтва про право на спадщину. Така згода
спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви, підпис
спадкоємців на якій повинен бути засвідчений у відповідності з
правилами, викладеними в пункті 110 цієї Інструкції. Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у
встановленому порядку громадян є день прийняття рішення
відповідною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих (*)
про повернення спадкоємцям першої черги майна (відшкодування його
вартості) реабілітованого. ——————————————————————————— (*) - Див. Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій на
Україні" ( 962-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991
р., N 22, ст.262; 1992 р., N 32, ст.456).
Коло спадкоємців першої черги визначається на день винесення
цього рішення. Факт смерті спадкодавця - громадянина,
реабілітованого у встановленому порядку (*), а також належність до
кола спадкоємців першої черги щодо майна (відшкодування його
вартості) реабілітованого визначається на підставі відповідного
рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке
повинно містити перелік документів, що стверджують відповідні
факти. ——————————————————————————— (*) - Див. Постанову Верховної Ради України від 24.12.93 р.
( 3812-12 ) "Про тлумачення Закону України "Про
реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"
(Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 15, ст.88).
Місце відкриття спадщини підтверджується: свідоцтвом органів
реєстрації актів громадянського стану про смерть спадкодавця, якщо
останнє постійне місце проживання його і місце смерті збігаються;
довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління
житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої
Ради народних депутатів чи відповідної місцевої держадміністрації
або з місця роботи померлого про постійне місце його проживання;
записом у будинковій книзі про постійну прописку спадкодавця, а
якщо місце проживання померлого невідоме, - документом (довідкою
виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів та ін.) про
місцезнаходження спадкового майна або його частини. У випадку відсутності у спадкоємців зазначених документів
державний нотаріус вимагає копію рішення суду, що набрало законної
сили, про встановлення місця відкриття спадщини. 115. Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на
спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів
перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і
місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається
свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову
частку в спадщині. Перевірка наявності заповіту, а також його
чинності здійснюється за допомогою Єдиного реєстру заповітів та
спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний
реєстр заповітів та спадкових справ. ( Абзац перший пункту 115 в
редакції Наказу Мін'юсту N 51/5 ( z0714-00 ) від 17.10.2000 ) Якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про
право на спадщину були зазначені родинні чи інші відносини із
спадкодавцем, державний нотаріус вимагає подання документів, які б
стверджували ці відносини. 116. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
оригінал чи дублікат заповіту, поданий спадкоємцем, залишається в
державній нотаріальній конторі. За бажанням спадкоємця до свідоцтва про право на спадщину за
заповітом може бути додана нотаріально засвідчена копія заповіту
або дубліката. 117. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке
підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання
правовстановлюючих документів про належність цього майна
спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього
майна. В разі наявності заборони державний нотаріус повідомляє
кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про
право на спадщину. Якщо на згадане вище майно накладено арешт судовими чи
слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину
затримується до зняття арешту. Якщо до складу спадкового майна входить жилий будинок та інше
нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної
ділянки), державний нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого
документа, витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а
в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку
виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів. У тому випадку, коли правовстановлюючий документ на майно, що
підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про
реєстрацію чи технічний паспорт на автомототранспортний засіб,
іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи свідоцтво
тощо), державний нотаріус перевіряє документ, про що робить
відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або
на примірнику цього свідоцтва, який залишається у справах
державної нотаріальної контори. Свідоцтво про право на спадщину після смерті реабілітованого
може бути видане державним нотаріусом на підставі відповідного
рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке має
містити відомості про склад спадкового майна. При наявності такого
рішення документи, які б стверджували належність успадковуваного
майна померлому, не вимагаються. 118. Державний нотаріус роз'яснює, що свідоцтво про право на
спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, повинно бути
зареєстровано у відповідному органі. 119. Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо
якого вкладник не зробив розпорядження банківській установі, після
смерті вкладника видається спадкоємцям за законом на загальних
підставах. Державний нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину за
заповітом на вклад, якщо в заповіті не зроблено спеціальної
вказівки про вклад і в банківській установі відсутнє заповідальне
розпорядження на нього. Якщо заповіт зроблено на все майно заповідача, без конкретної
вказівки про вклад, то при наявності заповідального розпорядження
в банківській установі свідоцтво про право на спадщину за
заповітом на вклад не видається. Вклад видається банківською
установою особам, зазначеним у заповідальному розпорядженні. 120. Державний нотаріус на прохання спадкоємців померлого
вправі зробити запит до банківських установ про наявність на ім'я
померлого вкладів. Відповідно до статті 46 Закону "Про нотаріат"
( 3425-12 ) банківські установи повинні подати відомості в строк,
вказаний нотаріусом. 121. Державний нотаріус може видати свідоцтво про право на
спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з
учасників спільної сумісної власності лише після виділення
(визначення) частки померлого у спільному майні. Якщо у спільному майні подружжя правовстановлюючий документ
на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим,
державний нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на
ім'я померлого його частки в спільному майні. 122. Державний нотаріус повідомляє (надсилає копію свідоцтва
про право на спадщину) про видачу свідоцтва про право на спадщину
на ім'я неповнолітнього або недієздатного чи обмежено дієздатного
спадкоємця орган опіки і піклування за місцем проживання
спадкоємця для охорони його майнових інтересів. 123. Спадкоємцям, які одержали свідоцтво про право на
спадщину певної частини спадкового майна, в подальшому видаються
наступні свідоцтва про право на спадщину інших частин спадкового
майна, яке не перераховане в раніше виданому свідоцтві. У випадку видачі додаткового свідоцтва про право на спадщину
на інше майно і з'явлення спадкоємців, які не були включені в
раніше видане свідоцтво, вони також можуть бути включені в
свідоцтво про право на спадщину на додаткове майно за письмовою
згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину. Згода вимагається,
якщо такі спадкоємці не прийняли спадщину в строки, встановлені
законом. 124. Поділ спадкового майна провадиться за згодою
спадкоємців, які прийняли спадщину. У випадку недосягнення згоди
поділ провадиться у судовому порядку відповідно до часток,
належних кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Поділ спадкового майна оформляється угодою спадкоємців або,
при відсутності згоди, судовим рішенням. В угоді про поділ спадкового майна визначаються реальні
частки спадкоємців у спадковому майні. При цьому допускається
грошова компенсація, якщо вартість майна різна. 125. В державній нотаріальній конторі ведеться книга обліку
спадкових справ (додаток N 4) та алфавітна книга спадкових справ
(додаток N 5). У книзі обліку спадкових справ реєструються: заяви про
прийняття спадщини, про видачу свідоцтв про право на спадщину, про
відмову від спадщини, розпорядження державного нотаріуса про
сплату видатків за рахунок спадкового майна, претензії кредиторів,
а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за
якими були вжиті ці заходи. На підставі однієї із перерахованих
заяв, зареєстрованої першою, заводиться спадкова справа на ім'я
померлого. Нотаріус за даними Єдиного реєстру заповітів та
спадкових справ перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У
разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті
заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за
місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби - вимагає цю
справу для подальшого провадження. ( Абзац другий пункту 125 із
змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 51/5 ( z0714-00 )
від 17.10.2000 ) Всі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і
кредиторів) також реєструються в книзі обліку спадкових справ під
самостійними номерами та в хронологічному порядку. На всіх заявах зазначається час їх надходження та номер
спадкової справи. В спадкову справу підшиваються документи, які були
витребувані від спадкоємців, підприємств, установ чи організацій,
подані іншими крім спадкоємців, громадянами, а також примірник
свідоцтва про право на спадщину. Усі заведені спадкові справи та відомості про списання
спадкової справи до архіву підлягають обов'язковій реєстрації в
Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ у порядку,
передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів та спадкових
справ. ( Пункт 125 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту
N 51/5 ( z0714-00 ) від 17.10.2000 )
ГЛАВА 4
Видача свідоцтва про право власності на частку
в спільному майні подружжя
126. Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя
видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на
частку в спільному майні, набутому ними за час шлюбу. Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя як під час
перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Свідоцтво про право власності видається тільки на те майно,
яке є спільною власністю подружжя і є наявним на день видачі
свідоцтва. При видачі свідоцтва нотаріус вимагає документ, який
посвідчує шлюбні відносини, в тому числі такі, що згодом були
розірвані в порядку, встановленому чинним законодавством
(свідоцтво про шлюб, про розірвання шлюбу, відмітка в паспорті про
реєстрацію шлюбу тощо). На примірнику свідоцтва, що залишається в
справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса,
робиться відмітка, в якій зазначається найменування поданого для
огляду документа, його номер, дата та найменування установи, що
його видала. 127. Якщо до складу майна, на частку якого видається
свідоцтво, входить майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає
подання документів, які підтверджують право власності подружжя на
таке майно. При видачі свідоцтва про право власності на жилий будинок та
інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної
ділянки), нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на
нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена,
довідку виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів,
в якій викладена характеристика будівлі, на яку видається
свідоцтво. При наявності заборони відчуження жилого будинку, квартири,
дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна свідоцтво про право власності на майно, обтяжене
боргом, видається у разі згоди на те кредитора. Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно,
перераховане вище, робиться відмітка на правовстановлюючому
документі. Свідоцтво про право власності на жилий будинок, квартиру,
дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме
майно видається нотаріусом за місцезнаходженням цього майна. 128. У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право
власності на частку в їх спільному майні видається державним
нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з
наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли
спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного
майна. У повідомленні, яке надсилається спадкоємцям померлого, що
прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на
частку якого другий з подружжя, що є живим, просить видати
свідоцтво про право власності, в також роз'яснюється право
звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових
вимог того з подружжя, що залишився живим. Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули в
нотаріальну контору, повідомляються державним нотаріусом усно, про
що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим.
Така відмітка підписується спадкоємцями. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли
спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві
про право власності може бути визначена і частка померлого у
спільній власності. Якщо серед спадкоємців померлого є неповнолітні або особи,
над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право
власності на частку в спільному майні подружжя видається при
наявності дозволу органів опіки і піклування, який оформляється
згідно з правилами, викладеними в абзаці дев'ятому пункту 31 цієї
Інструкції. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні
подружжя в разі смерті одного з них видається державним нотаріусом
за місцем відкриття спадщини. 129. При видачі свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя в разі смерті одного з них державний
нотаріус вимагає, крім свідоцтва про смерть, документи і
перевіряє обставини, зазначені в пунктах 126, 127 цієї Інструкції. Якщо до складу спільного майна подружжя входить майно, що
підлягає реєстрації, державний нотаріус повинен дотримуватись
також вимог пункту 127 цієї Інструкції. 130. Видаючи свідоцтво про право власності на частку в
спільному майні подружжя, до складу якого входить майно, що
підлягає реєстрації, нотаріус роз'яснює про необхідність подати це
свідоцтво для реєстрації у відповідний орган.
ГЛАВА 5
Видача свідоцтва про придбання жилих
будинків з прилюдних торгів
131. Придбання жилого будинку з прилюдних торгів оформляється
нотаріусом за місцезнаходженням будинку шляхом видачі набувачу
свідоцтва про придбання жилого будинку. Якщо торги не відбулися,
свідоцтво про придбання жилого будинку видається стягувачеві. Такі свідоцтва видаються на підставі відповідно копії акта
про продаж будинку з прилюдних торгів чи копії акта про те, що
будинок залишено за стягувачем у зв'язку з тим, що торги не
відбулися. 132. За своїм змістом зазначені документи повинні відповідати
вимогам статті 398 Цивільного процесуального кодексу. 133. Свідоцтво про придбання жилого будинку з прилюдних
торгів підлягає реєстрації у встановленому порядку.
ГЛАВА 6
Накладання заборони відчуження нерухомого майна
134. Державний нотаріус за місцезнаходженням жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна
чи місцем розташування земельної ділянки накладає заборону їх
відчуження: 1) за повідомленням установи банку, підприємства або
організації про видачу громадянину позички на будівництво,
капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку; 2) при посвідченні договору довічного утримання; 3) при посвідченні договору про заставу жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна; 4) в усіх інших випадках, передбачених законом. 135. Накладання заборони провадиться шляхом вчинення напису
про це на повідомленні установи банку, підприємства або
організації про видачу позички. Один примірник повідомлення з
написом державного нотаріуса про надходження заборони надсилається
відповідній установі банку, підприємству або організації, що
видали позичку, а другий - залишається у справах державної
нотаріальної контори. Накладання заборони за договором довічного утримання та про
заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража,
земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться шляхом
відповідного напису про це на договорі. 136. Накладання заборони реєструється державними та
приватними нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому
самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих
органів, а також органів державної виконавчої служби про
накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та
арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження
і арештів нерухомого майна (додаток N 6). ( Абзац перший пункту
136 в редакції Наказу Мін'юсту N 33/5 ( z0500-00 ) від
09.08.2000 ) Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій
реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів
нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний
реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. ( Пункт 136 в редакції Наказів Мін'юсту N 41/5 ( z0194-97 ) від
27.05.97; N 31/5 ( z0364-99 ) від 09.06.99 )
137. Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи
організації про погашення позички, повідомлення про припинення
договору застави, а також припинення (у зв'язку зі смертю
відчужувача чи набувача жилого будинку, за винятком випадку
успадкування цього будинку спадкоємцями набувача) чи розірвання
договору довічного утримання, державний нотаріус знімає заборону
відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку,
гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими
органами накладеного ними арешту на нерухоме майно державний
нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації
заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження
і арештів нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих
органів про зняття арешту залишається у справах державної
нотаріальної контори.
ГЛАВА 7
Засвідчення вірності копій документів
і виписок з них
138. Нотаріуси засвідчують вірність копій документів, виданих
підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці
документи не суперечать законові, мають юридичне значення і
засвідчення їх копій не заборонено законом. Вірність копії документа, виданого громадянином,
засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина
на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою
особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради
народних депутатів чи підприємством, установою, організацією за
місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина. Забороняється засвідчувати вірність копій паспорта,
документів, що його замінюють, військового квитка, депутатського
посвідчення, службових посвідчень та інших документів, знімання
копії з яких не допускається. 139. Вірність копії з копії документа може бути засвідчене
нотаріусом, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку
або якщо ця копія видана підприємством, установою, організацією,
що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа
повинна бути викладена на бланку даного підприємства, установи,
організації з прикладенням печатки і з відміткою про те, що
оригінал документа знаходиться на даному підприємстві, в установі,
організації. 140. Вірність виписки може бути засвідчена лише у тому
випадку, коли її зроблено з документа, в якому міститься рішення
кількох не зв'язаних між собою питань. Виписка повинна
відтворювати повний текст частини документа з певного питання. Засвідчення вірності виписки з документа здійснюється за
правилами, викладеними в пунктах 138, 139 цієї Інструкції. 141. Нотаріус зобов'язаний звірити з оригіналом копію чи
виписку з документа, вірність яких він засвідчує.
ГЛАВА 8
Засвідчення справжності підпису на документах
142. Нотаріус засвідчує справжність підпису на документах,
зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та
не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що
підписалась за іншу особу, котра не могла це зробити власноручно
внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У
цьому випадку нотаріус встановлює особу як того, хто підписався,
так і того, за кого ця особа підписалась. 143. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує
факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис
зроблений певною особою. 144. Нотаріус не може засвідчувати справжність підпису
громадянина на документі, в якому стверджуються обставини, право
посвідчення яких належить лише відповідному державному органові
(час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності,
права власності на майно тощо). Справжність підпису на зазначеному
документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ
призначений для подання до компетентних органів іншої держави. 145. При засвідченні зразків підписів посадових осіб
підприємств, установ, організацій на картках, що подаються до
Національного банку України, комерційних банків (в т.ч. Ощадного
банку України, інших комерційних банків різних видів і форм
власності) з метою відкриття рахунків, нотаріус перевіряє
правоздатність юридичної особи (*), справжність підписів посадових
осіб та їх повноваження на право підпису. ——————————————————————— (*) - Див. пункт 32 цієї Інструкції.
На підтвердження повноважень на право підпису нотаріусу
подається наказ про призначення на посаду, протокол про обрання
посадової особи, доручення на ім'я керівника, видане вищестоящим
органом тощо.
ГЛАВА 9
Засвідчення вірності перекладу
146. Нотаріус засвідчує: вірність перекладу документа з
однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них),
переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність
підпису якого засвідчує нотаріус. При цьому перекладач, поряд з
документом, що встановлює його особу, повинен представити
документ, який стверджує його кваліфікацію. 147. Якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення угоди,
засвідчення вірності копії та ін.) одночасно вчиняється і переклад
на іншу мову, то переклад вміщується з оригіналом угоди, копією
тощо на одній сторінці, розділеній вертикально рискою таким чином,
щоб оригінальний текст розташовувався на лівій стороні, а переклад
- на правій. Переклад повинен бути зроблений з усього тексту
документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під
перекладом вміщується підпис перекладача. Посвідчувальний напис
викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії
аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється
підписом нотаріуса і його печаткою.
ГЛАВА 10
Посвідчення фактів
148. Нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт, що
громадянин є живим. 149. Нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт
перебування його в певному місці. 150. Посвідчення факту, що громадянин є живим, та факту
перебування громадянина в певному місці провадиться як при явці
громадянина до нотаріуса, так і поза приміщенням державної
нотаріальної контори чи приміщенням, що є робочим місцем
приватного нотаріуса. 151. Факти, що неповнолітній, який не досяг 15-річного віку,
є живим чи перебуває в певному місці, посвідчуються на прохання
його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна). Факти, згадані вище, щодо неповнолітніх віком від 15 до 18
років посвідчуються на їх прохання та при згоді на це законних
представників (батьків, усиновителів, піклувальників), викладеній
з дотриманням вимог пункту 31 цієї Інструкції. 152. Нотаріус на прохання громадянина посвідчує його
тотожність з особою, зображеною на поданій громадянином
фотокартці. 153. На підтвердження факту, що громадянин є живим та факту
перебування громадянина в певному місці нотаріус видає
заінтересованим особам, а на підтвердження тотожності громадянина
з особою, зображеною на фотокартці - цьому громадянинові
відповідні свідоцтва (пункт 19 цієї Інструкції). 154. На примірнику свідоцтва про тотожність громадянина з
особою, зображеною на фотокартці, вміщується фотокартка, яка
розташовується у верхньому лівому куті свідоцтва, скріплюється
підписом нотаріуса і його печаткою. При цьому печатка повинна
розміщуватися частково на фотокартці, а частково - на свідоцтві. 155. Нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документа. На підтвердження цієї обставини нотаріус робить
посвідчувальний напис на документі із зазначенням особи, що його
подала (пункт 18 цієї Інструкції). 156. Нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та
організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і
організаціям. Заяви приймаються для їх передачі, якщо вони не суперечать
закону і містять відомостей, що не порочать честь і гідність
людини. Заяви подаються нотаріусу належним чином оформленими не
менше, ніж у двох примірниках, один з яких передається поштою із
зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви
можуть передаватися також з використанням технічних засобів. У
цьому випадку другий примірник заяви повертається особі, що її
подала. 157. На прохання особи, що подала заяву, їй видається
свідоцтво про передачу заяви (пункт 19 цієї Інструкції). В свідоцтві викладається зміст одержаної на заяву відповіді
або те, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла. Передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є
самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі
нотаріальних дії під окремими номерами. Витрати, пов'язані з поштовою пересилкою заяви чи з
використанням технічних засобів, оплачуються заявником.

Глава 11
Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
158. Нотаріус у випадках, передбачених законодавством
України, приймає від боржника у депозит грошові суми та цінні
папери для передачі їх кредитору. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів
провадиться за місцем виконання зобов'язання.
159. Нотаріуси ведуть облік депозитних операцій в порядку,
установленому Міністерством юстиції України.
160. Приймання грошових сум або цінних паперів у депозит для
передачі кредитору здійснюється за заявою зацікавленої особи.
Заява повинна містити такі відомості: щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо
особи, для передачі якій його внесено, а саме: для фізичних осіб: прізвище, ім'я, по батькові, серія та
номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та
ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів; для юридичних осіб: їх найменування, місцезнаходження та
ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та
організацій України, реквізити поточного рахунку, відкритого в
установі банку (якщо місцезнаходження або інші відомості щодо
особи, для передачі якій робиться внесок, невідомі, то в заяві
вказуються останні відомі особі, що звернулася до нотаріуса,
відомості); щодо мети чи виконання якого зобов'язання зроблено внесок; щодо причин, з яких зобов'язання не може бути виконане
безпосередньо. За бажанням особи до заяви можуть бути включені обгрунтування
та розрахунок, згідно з яким робиться внесок. У разі прийняття в
депозит цінних паперів, випущених у документарній формі, у заяві
зазначається їх сумарна номінальна вартість.
161. Нотаріус видає особі, яка внесла в депозит грошові суми
або цінні папери, квитанцію про внесок. На прохання боржника напис
про внесок може бути зроблений на поданому документі, що
встановлює заборгованість або з якого випливає внесення грошових
сум або цінних паперів у депозит.
162. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус
повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові
суми або цінні папери. Якщо боржник не вказав адресу кредитора і нотаріусу ця адреса
не відома, боржник попереджається, що повідомлення кредитора про
внесення грошей або цінних паперів у депозит є його обов'язком.
163. Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка
внесла їх у депозит, допускається лише за письмовою згодою на це
особи, на користь якої був зроблений внесок, або за рішенням
суду. ( Глава 11 в редакції Наказу Мін'юсту N 14/5 ( z0146-03 ) від
18.02.2003 )

ГЛАВА 12
Вчинення виконавчих написів
164. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника
майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що
встановлюють заборгованість. Перелік документів, за яким стягнення заборгованості
провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів,
встановлюється Кабінетом Міністрів України. 165. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність
заборгованості або іншої відповідальності боржника перед
стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше
трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та
організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом
встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у
межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис,
обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового
стягнення боргу. 166. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен
перевіряти, чи подані на обгрунтування стягнення документи,
зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості
провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів,
що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 167. Виконавчий напис повинен містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я,
по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його
народження, місце роботи (для громадян), номери рахунків у
кредитних установах (для юридичних осіб); зазначення строку, за який провадиться стягнення; зазначення сум, що підлягають стягненню, або предметів, які
підлягають витребуванню, в тому числі пені, процентів, якщо такі
належать; зазначення розміру плати, сум державного мита, сплачуваного
стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ) та пункту
Переліку документів, на підставі яких видано виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку. ( Пункт 167 в редакції Наказу Мін'юсту N 37/5 (z0439-99 ) від
29.06.99 )
168. Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що
встановлює заборгованість. Окремо від документа, що встановлює заборгованість,
виконавчий напис не вчиняється. Якщо за борговим документом треба провести стягнення по
частинах, то виконавчий напис по кожному стягненню може бути
зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку
боржника; в цих випадках на оригіналі документа, що встановлює
заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису
і зазначається, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за
реєстром нотаріальних дій. 169. В державній нотаріальній конторі (у приватного
нотаріуса) залишається копія документа, що встановлює
заборгованість, або виписка з особового рахунку боржника і копія
виконавчого напису. При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і
тим ж зобов'язання подання копії документа, що встановлює
заборгованість, не вимагається. У цих випадках слід обмежитися
подання двох примірників виписки з особового рахунку та оригіналу
зобов'язання. Один примірник виписки з виконавчим написом і
оригінал зобов'язання повертається стягувачу, а другий примірник -
залишається у нотаріуса. 170. При вчиненні кількох виконавчих написів по документах,
що встановлюють заборгованість однакової форми, копія кожного
окремого зобов'язання не вимагається. У тих випадках в державній
нотаріальній конторі (у приватного нотаріуса) залишається одна
копія документа, що встановлює заборгованість (на одного з
боржників) і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені
виконавчі написи, з зазначенням повної назви та адреси боржників,
строку платежу суми стягнення за виконавчим написом, а в
необхідних випадках й інших даних. Стягувачу видаються виконавчі
написи на кожного боржника окремо у відповідності зі списком. 171. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що
встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи,
зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості
провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів,
то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються в
державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса. 172. На прохання чекодержателя нотаріус у разі неоплати чека
вчиняє виконавчий напис. Виконавчі написи на чеках вчиняються за місцезнаходженням
платника. Виконавчі написи вчиняються за наявності напису платника
про те, що чек був пред'явлений до оплати з зазначенням для
пред'явлення, але не був оплачений. При вчиненні виконавчого
напису перевіряється своєчасність пред'явлення чека до оплати
(стаття 93 Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ). Виконавчі написи про неоплату чека вчиняються нотаріусами в
строки, визначені чинним законодавством України про чеки. Виконавчі написи вчиняються за бажанням чекодержателя як
проти чекодавця, так і проти осіб, відповідальних за чеком. Про вчинення виконавчого напису нотаріус робить відмітку в
реєстрі і надсилає повідомлення чекодавцю про неоплату чека та
видачу виконавчого напису.

ГЛАВА 13
Вчинення протестів векселів. Пред'явлення чеків
до платежу і посвідчення неоплати чеків.
173. Протести векселів про неоплату, неакцепт або недатування
акцепту вчиняються нотаріусами відповідно до законодавства України
про переказний і простий вексель (*). ————————————————————————— (*) - Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.06.92
р. "Про застосування векселів в господарському обороті
України" ( 2470-12 ) вексельний обіг на території України
здійснюється у відповідності із Женевською конвенцією
1930 р. (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 35,
ст.516)
174. Протест векселів про неоплату вчиняються нотаріусами за
місцезнаходженням платника або за місцем платежу (доміцильовані
векселі, тобто, векселі, які підлягають оплаті у третьої особи), а
протест векселів про неакцепт та недатування акцепту - за
місцезнаходженням платника. 175. Векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються
нотаріусами на наступний день після закінчення дати платежу за
векселем, але не пізніше 12-ої години наступного після цього
строку дня. Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про
неакцепт протягом строків, встановлених для пред'явлення до
акцепту чинним законодавством, а якщо вексель був пред'явлений до
акцепту в останній день строку, то не пізніше 12-ої години
наступного після цього строку дня. Протест векселів вчиняється в строки, передбачені Положенням
про переказний і простий вексель (*). ————————————————————————— (*) - Керуючись Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р.
"Про порядок тимчасової дії на території України окремих
актів законодавства Союзу РСР" ( 1545-12 ) (Відомості
Верховної Ради України, 1991 р., N 46. ст.621) та
враховуючи, що Положення про переказний і простий вексель,
затверджене постановою ЦВК і РПК СРСР від 7.05.1937 р., N
104/1341/33 СРСР, 1937 р., N 52, ст.221), розроблялось у
відповідності з Женевською вексельною конвенцією 1930 р.,
вексельний обіг на території України здійснюється з
дотриманням вимог цього Положення.
176. В день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє
платнику або доміциліанту (особі, яка оплачує доміцильований
вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя. Якщо платник (доміциліант) оплатить вексель, нотаріус, не
вчиняючи протесту, повертає вексель особі, яка оплатила вексель, з
написом на самому векселі про одержання платежу та інших сум, що
належать, за встановленою формою (пункт 18 цієї Інструкції). Якщо платник зробив відмітку про акцепт на переказному
векселі, вексель повертається векселедержателю без протесту. 177. В разі відмови платника (доміциліанта) оплатити або
акцептувати вексель або якщо він не з'явився до нотаріуса,
нотаріус складає акт про протест про неоплату або неакцепт за
встановленою формою і робить відповідний запис у реєстрі, а також
відмітку про протест про неоплату або неакцепт на самому векселі. 178. Якщо місце знаходження платника невідоме, протест
векселя вчиняється без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт
векселя з відповідною відміткою в акті про протест та в реєстрі
нотаріальних дій. 179. Опротестований вексель видається векселедержателю або
уповноваженій особі. 180. Нотаріус за місцезнаходженням платника приймає для
пред'явлення до платежу чеки, подані після закінчення десяти днів,
а іноземні чеки - після закінчення шести місяців з дня видачі чека
але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня. Нотаріус у той же день пред'являє чек банку до оплати. У разі
неоплати чека нотаріус посвідчує неоплату чека шляхом напису на
чеку за встановленою формою (пункт 18 цієї Інструкції) і робить
про це відмітку в реєстрі. Одночасно з написом на чеку нотаріус надсилає повідомлення
чекодавцю про неоплату його чека банком і вчинення напису на чеку. На прохання чекодержателя нотаріус у разі неоплати чека
вчиняє виконавчий напис за правилами пункту 171 цієї Інструкції.

ГЛАВА 14
Вчинення морських протестів
181. Нотаріуси з метою забезпечення доказів для охорони прав
і законних інтересів судновласника приймають заяву капітана судна
про подію, яка мала місце в період плавання або стоянки судна і
яка може стати підставою для пред'явлення до судновласника
майнових вимог. 182. Заява про морський протест повинна містити в собі опис
подій, що сталися, і заходів, вжитих капітаном для забезпечення
охорони довіреного йому майна. На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський
протест, нотаріусу в межах строків, встановлених чинним
законодавством, повинно бути подано для огляду судновий журнал і
засвідчену капітаном виписку з суднового журналу. 183. Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в
порту України в строки, встановлені чинним законодавством України. Якщо подати заяву про морський протест у встановлені строки
неможливо, то про причини цього повинно бути зазначено в заяві про
морський протест. 184. Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового
журналу, а також опиту самого капітана і, по можливості, не менше
чотирьох свідків з числа членів суднової команди, в тому числі
двох, що належать до осіб командного складу, складає акт про
морський протест і засвідчує його своїм підписом і печаткою. Примірник акта видається капітанові або уповноваженій ним
особі, а другий примірник з заявою капітана і випискою з суднового
журналу залишається в справах державної нотаріальної контори
(приватного нотаріуса).

ГЛАВА 15
Прийняття документів на зберігання
185. Нотаріуси за заявами юридичних осіб та громадян
приймають на зберігання документи за описом. Опис складається в 2-х примірниках і підписується особою, яка
здала документи на зберігання, та нотаріусом. Один примірник опису залишається у нотаріуса, а другий -
видається особі, яка здала документи на зберігання. 186. На прохання особи нотаріус може прийняти документи без
опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса. Упаковка повинна бути скріплена печаткою нотаріуса, його
підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання. 187. Про прийняття документів на зберігання нотаріус видає
особі, яка здала їх, свідоцтво за встановленою формою (пункт 19
цієї Інструкції), до якого додається примірник опису, якщо такий
провадився. 188. Прийняті документи зберігаються в окремому пакеті в
залізних шафах чи сейфах, опечатаних печаткою нотаріуса. 189. Документи, прийняті на зберігання, повертаються на
вимогу особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу
уповноважених нею осіб при пред'явленні свідоцтва і примірника
опису, чи за рішенням суду.

РОЗДІЛ IV
Застосування законодавства іноземних держав.
Міжнародні договори.
190. Нотаріуси відповідно до законодавства України,
міжнародних договорів застосовують норми іноземного права. Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог
іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи у формі,
передбаченій іноземним законодавством, якщо це не суперечить
законодавству України. 191. Доручення, що призначаються для вчинення дій за
кордоном, посвідчуються державними нотаріусами. Доручення, що призначається для вчинення дій за кордоном і не
містить вказівки про строк його чинності, зберігає силу до його
скасування особою, яка видала доручення, про що може бути
зазначено в тексті доручення. 192. Відповідно до статті 99 Закону "Про нотаріат"
( 3425-12 ) дії, пов'язані з охороною майна, що залишилося після
смерті іноземного громадянина і знаходиться на території України,
або майна, яке належить іноземному громадянинові після смерті
громадянина України, а також з видачею свідоцтва про право на
спадщину щодо такого майна, здійснюються відповідно до
законодавства України (*). ————————————————————————— (*) - Зазначені дії вчиняються за правилами пунктів 95-125 цієї
Інструкції.
193. Одержавши повідомлення про смерть громадянина іноземної
держави, з якою Україною укладений міжнародний договір (*), що
містить норми про охорону спадкового майна, державні нотаріальні
контори, керуючись відповідним договором, в разі, якщо на
території України є майно померлого, вживають необхідних заходів
до охорони спадкового майна, встановлюють розмір і вартість
спадкового майна, з'ясовують коло спадкоємців, перевіряють, чи є
заповіт і негайно повідомляють про це дипломатичне або консульське
представництво держави, громадянином якої є померлий, в порядку,
передбаченому пунктом 196 цієї Інструкції. ————————————————————————— (*) - Див. Закон "Про правонаступництво України" ( 1543-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 46, ст.620).
Якщо міжнародним договором ведення справи про спадщину
віднесено до компетенції установ іноземної держави, громадянином
якої є померлий, то спадкове рухоме майно бути передано державним
нотаріусом дипломатичному або консульському представництву цієї
держави за його вимогою. 194. У відповідності з міжнародним договором у випадку, коли
заповіт, складений за формою, передбаченою законодавством
іноземної держави, після смерті заповідача подається нотаріусу для
розкривання і оголошення, нотаріус оголошує зміст заповіту та
складає протокол про його стан і зміст. У протоколі вказується
дата та місце складання протоколу, дата посвідчення заповіту, ім'я
особи, яка його подала, стан документа (був він поданий
запечатаним чи відкритим; чи були в ньому закреслені місця,
поправки або інші недоліки). Протокол підписується нотаріусом і особою, яка подала
заповіт. Цими ж особами підписується кожний аркуш заповіту. Якщо
заповіт зберігався у нотаріуса в запечатаному вигляді, всі
зазначені вище дії нотаріус провадить одноособово. До протоколу додається засвідчена копія заповіту, а залежно
від вимог міжнародного договору - копія протоколу та оригінал
заповіту. Вказані документи можуть бути видані заінтересованій особі
або надіслані компетентній установі іноземної держави за правилами
виконання доручень. 195. Документи, які складено за кордоном за участю іноземних
властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови
їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих
випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними
договорами, в яких бере участь Україна (або щодо яких вона визнала
себе правонаступником). 196. Порядок зносин нотаріусів з іноземними органами юстиції
визначається законодавством України, міжнародними договорами. Нотаріуси у випадках, передбачених договорами про правову
допомогу, зносяться з консульськими представництвами
безпосередньо, якщо консульський округ даного консульського
представництва зв'язаний з територією їх діяльності. В інших
випадках зносини органів нотаріату з консульськими і
дипломатичними представництвами здійснюються через Міністерство
закордонних справ України. 197. Нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення
справ в органах іноземних держав. Дії для забезпечення доказів провадиться відповідно до
цивільного процесуального законодавства України. 198. Якщо міжнародним договором України встановлено інші
правила про нотаріальні дії, ніж ті, що містить законодавство
України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила
міжнародного договору. Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів
вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України,
нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, встановленому
Міністерством юстиції України.
Додаток N 1
до Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України
АЛФАВІТНА КНИГА ОБЛІКУ ЗАПОВІТІВ ————————————————————————————————————————————————————————————————— | Прізвище, ім'я, | Дата посвідчення |Номер за|Відмітка про ска-| | по батькові | заповіту |реєстром|сування заповіту | | заповідача | | | | |—————————————————+——————————————————+————————+—————————————————| | 1 | 2 | 3 | 4 | ————————————————————————————————————————————————————————————————— А _____________________
Б _____________________
В _____________________
Г _____________________
Додаток N 2
до Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України
КНИГА ОБЛІКУ
заяв про вжиття заходів до охорони
спадкового майна ————————————————————————————————————————————————————————————————— | N |Число, мі-|Від кого|Прізвище,|Місце зна-|Число, місяць і | |п/п|сяць і рік|надійшла|ім'я, по |ходження |рік вжиття заходів| | |надходжен-| заява |батькові |спадкового|до охорони спадко-| | |ня заяви | |померлого|майна |вого майна | |———+——————————+————————+—————————+——————————+——————————————————| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ————————————————————————————————————————————————————————————————— Продовження таблиці ———————————————————————————————— |Оцінка |Число, місяць і| | |спадко-|рік видачі сві-| Прим.| |вого |доцтва про пра-| | |майна |во на спадщину | | |———————+———————————————+——————| | 7 | 8 | 9 | ————————————————————————————————
Додаток N 3
до Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України
КНИГА ОБЛІКУ ЦІННОСТЕЙ _______
ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ ————————————————————————————————————————————————————————————————— | N |Число, мі-|Прізвище, ім'я,|Докладний|Кількість| Оцінка | |п/п|сяць і рік|по батькові по-|опис цін-| | | | |надходжен-|мерлого (кому |ностей | | | | |ня ціннос-|належали) | | | | | |тей | | | | | |———+——————————+———————————————+—————————+—————————+————————————| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ————————————————————————————————————————————————————————————————— Продовження таблиці ——————————————————————————————————— |Число, місяць|Відмітка про видачу| |і рік здаван-|цінностей спадкоєм-| |ня цінностей |цям або передачу їх| |та номер кви-|фінорганам для реа-| |танції |лізації | |—————————————+———————————————————| | 7 | 8 | ———————————————————————————————————
Додаток N 4
до Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України
КНИГА ОБЛІКУ І РЕЄСТРАЦІЇ СПАДКОВИХ
СПРАВ ___________________ ДЕРЖАВНОЇ
НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ ————————————————————————————————————————————————————————————————— |Порядко- |Порядко-|Дата надход-|Прізвище, ім'я,|Час |Прізвище, | |вий но- |вий но- |ження заяви |по батькові по-|сме-|ім'я, по | |мер спра-|мер зая-| |мерлого |рті |батькові | |ви |ви | | | |заявника | |—————————+————————+————————————+———————————————+————+——————————| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ————————————————————————————————————————————————————————————————— Продовження таблиці ————————————————————————————————— |Дата видачі|Дата списання|Прим.| |свідоцтва |в архів, но- | | |про право |мер справи | | |на спадщину| | | |———————————+—————————————+—————| | 7 | 8 | 9 | —————————————————————————————————
Додаток N 5
до Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України
АЛФАВІТНА КНИГА СПАДКОВИХ СПРАВ ————————————————————————————————————————————————————————————————— | Прізвище, ім'я, | Дата смерті | Номер спадкової справи | | по батькові | | | | померлого | | | |—————————————————+—————————————————+———————————————————————————| | 1 | 2 | 3 | ————————————————————————————————————————————————————————————————— А _____________________
Б _____________________
В _____________________
Г _____________________
Додаток N 6
до Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України
АЛФАВІТНА КНИГА ОБЛІКУ
ЗАБОРОН ВІДЧУЖЕННЯ І АРЕШТІВ НЕРУХОМОГО МАЙНА
————————————————————————————————————————————————————————————————— | Прізвище, ім'я, | Номер за реєстром | Відмітка про зняття | | по батькові | | заборони чи арешту | | власника | | | |———————————————————+———————————————————+———————————————————————| | 1 | 2 | 3 | ————————————————————————————————————————————————————————————————— А _____________________
Б _____________________
В _____________________
Г _____________________



вверх