Документ vc152600-07, текущая редакция — Принятие от 04.07.2007

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2007 Справа N 2-152-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.09.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Кравчука Г.А. суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Українсько-німецького закритого акціонерного товариства "Графія
Україна" на рішення Судової палати в цивільних справах Апеляційного
суду Черкаської області від 27.08.2004 р. у справі N 2-152-04 Соснівського районного суду м. Черкаси за позовом Українсько-німецького закритого акціонерного
товариства "Графія Україна" до 1) Чевичалової Марії Степанівни
2) Мисан Володимира Михайловича третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "НТВ" про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу
акцій, переведення прав і обов'язків покупця акцій за зустрічним позовом 1) Чевичалової Марії Степанівни 2) Мисан Володимира Михайловича до Українсько-німецького закритого акціонерного товариства
"Графія Україна" про визнання недійсним сертифікату акцій на розмір статутного
фонду за участю представників - позивача: Терлецької О.О. (довіреність від 03.04.2007 р.) - відповідача-1: не з'явився - відповідача-2: не з'явився - третьої особи: не з'явився, В С Т А Н О В И В:
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від
24.06.2004 р. (суддя Пироженко С.А.) визнано недійсним договір
купівлі-продажу акцій ЗАТ "Графія Україна" від 13.05.2002 р.,
укладений між Чевичаловою Марією Степанівною, як продавцем, та
Мисан Володимиром Михайловичем, як покупцем, в частині
найменування покупця акцій. Права і обов'язки покупця за договором
купівлі-продажу акцій ЗАТ "Графія Україна" від 13.05.2002 р.,
укладеним між Чевичаловою Марією Степанівною та Мисан Володимиром
Михайловичем постановлено перевести на ЗАТ "Графія Україна" і
стягнути з Мисан Володимира Михайловича на користь АТ "Графія
Україна" державне мито в сумі 25,50 грн.
Рішенням Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду
Черкаської області від 27.08.2004 р. (колегія суддів у складі:
головуючого - судді Ювшина В.І., суддів Бурлака В.О.,
Карпенко О.В.) вищевказане рішення Соснівського районного суду
м. Черкаси від 24.06.2004 р. скасовано, постановлено відмовити
ЗАТ "Графія Україна" в задоволенні позовних вимог до Чевичалової
Марії Степанівни та Мисан Володимира Михайловича про визнання
недійсним договору купівлі-продажу акцій та перевід прав і
обов'язків покупця; відмовити Чевичаловій Марії Степанівні та
Мисан Володимиру Михайловичу в зустрічних позовних вимогах до
ЗАТ "Графія Україна".
Касаційна скарга Українсько-німецького закритого акціонерного
товариства "Графія Україна" на рішення Апеляційного суду
Черкаської області від 27.08.2004 р. була подана до Верховного
Суду України, однак разом зі справою N 2-152-04 супровідним листом
Верховного Суду України (вих. N 6-26106кс04 від 29.03.2007 р.), з
посиланням на приписи Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного
розгляду цивільних справ" від 22.02.2007 р. N 697-V ( 697-16 ),
передана до Апеляційного суду Чернігівської області для розгляду і
вирішення відповідно до глави 2 розділу V Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ).
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від
08.05.2007 р. касаційна скарга Українсько-німецького закритого
акціонерного товариства "Графія Україна" (далі Товариство) на
рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27.08.2004 р.
разом зі справою N 2-152-04, з посиланням на п. 6 Прикінцевих
положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо визначення підсудності справ з питань
приватизації та з корпоративних спорів" ( 483-16 ), передана до
Вищого господарського суду України для вирішення питання про
порушення касаційного провадження.
В касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення
Апеляційного суду Черкаської області від 27.08.2004 р. і залишити
в силі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від
24.06.2004 р., посилаючись на порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 3
ст. 13, ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ), п. 5 ст. 4
Закону України "Про власність" ( 697-12 ), ч.ч. 2, 3, 5 ст. 4,
ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ),
ст. 5 Закону України "Про національну депозитарну систему та
особливості електронного обігу цінних паперів України"
( 710/97-ВР ), ст. 162 Цивільного кодексу України ( 1540-06 )
(в ред. 1963 р.).
Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Відповідачі та третя особа не використали наданого законом
права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи первісний позов виходив з
того, що відповідач-1 за первісним позовом здійснив продаж акцій
третій особі, яка не мала переважного права на купівлю таких
акцій, чим порушив першочергове право акціонерів позивача та
самого Товариства за первісним позовом на купівлю цих акцій та
порушив процедуру продажу акцій, встановлену установчими
документами останнього. Посилання на обмеження прав акціонерів
позивача за первісним позовом відносно розпорядження належними ним
акціями суд визнав безпідставними, а заперечення проти первісного
позову визнані судом необґрунтованими.
Також суд першої інстанції дійшов до висновків про
безпідставність зустрічного позову через те, що він, як зазначено
в рішенні, нічим об'єктивно не підтверджений та в судовому
засіданні не доведений.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого
суду, зазначивши в оскарженому рішенні, що цивільно-правові угоди
з акціями закритих акціонерних товариств укладаються в порядку,
встановленому для угод з акціями відкритих акціонерних товариств
із урахуванням обмежень, встановлених ст. 25 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) у частині лише неможливості
розповсюдження акцій шляхом підписки та купівлі-продажу на біржі,
однак угода між відповідачами за первісним позивачем відбулась не
шляхом підписки або купівлі-продажу на біржі; обмеження щодо
відчуження акцій, зафіксовані в статуті і установчому договорі
ЗАТ, суперечать вимогам ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ),
ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ),
ст. 5 Закону України "Про національну депозитарну систему та
особливості електронного обігу цінних паперів України"
( 710/97-ВР ); положення установчого договору та статуту
Товариства, що передбачають переважне право акціонерів цього
товариства чи самого товариства на придбання акцій, які
відчужуються акціонерами товариства суперечать чинному на час
укладення угоди законодавству і є нікчемними, а відтак суд
апеляційної інстанції дійшов до висновків про наявність правових
підстав як для відмови в задоволенні первісного позову Товариства,
так і зустрічних позовних вимог.
Доводи касаційної скарги Товариства стосуються перегляду
судових рішень в частині вирішення спору щодо первісного позову,
щодо перегляду цих рішень в частині вирішення спору щодо
зустрічного позову в касаційній скарзі доводів не міститься і не
зазначено суті порушення, або неправильного застосування судами
норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з
вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції виходячи з
наступного.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 28 квітня 1978 року N 3 ( v0003700-78 ) "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана
недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Згідно вказаної норми в кожній справі про визнання угоди недійсною
суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон
пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних
наслідків.
Як вбачається із матеріалів справи Товариство звернулося до
суду із зазначеним позовом з урахуванням змін та доповнень до
позову, посилаючись на те, що відповідач-1 Чевичалова М.С.
здійснила за спірним договором купівлі-продажу від 13.05.2002 р.
відчуження належних їй акцій відповідачу Мисан В.М. з порушенням
першочергового права Товариства та інших акціонерів на купівлю
акцій та з порушенням процедури продажу акцій, встановленої
установчими документами Товариства. Товариство просило визнати
спірний договір недійсним в частині найменування покупця акцій, та
перевести на нього права і обов'язки покупця за даним договором
купівлі-продажу.
Порядок придбання акцій врегульовано ст. 28 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ). Частиною другою цієї
статті визначено, що акція може бути придбана на підставі договору
з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами,
або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку
спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з
інших підстав, передбачених законодавством. Частина третя цієї
норми визначає, що перехід та реалізація права власності на акції
здійснюються відповідно до законодавства України. Згідно
ст. 25 ч. 1 цього закону акції закритого акціонерного товариства
розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися
шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Із вказаних норм права вбачається, що ст. 25 зазначеного
закону ( 1576-12 ) містить обмеження лише щодо розподілу та
розповсюдження акцій і не містить заборони щодо реалізації права
власності учасником товариства, який набув таке право власності на
акції відповідно до законодавства України, яке також не містить
обмежень щодо реалізації такого права. Цивільно-правові угоди з
акціями закритих акціонерних товариств укладаються в порядку,
встановленому для угод з акціями відкритих акціонерних товариств,
із урахуванням обмежень, встановлених ст. 25 вказаного закону у
частині лише неможливості розповсюдження акцій шляхом підписки та
купівлі-продажу на біржі.
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з
висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що відсутні
обставини, з якими закон пов'язує визнання спірної угоди недійсною
і настання певних юридичних наслідків. Доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Крім того, належить відзначити що частиною другою ст. 28
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) в
редакції до 23 грудня 1997 р. визначалось, що якщо інше не
передбачено статутом товариства, акція може бути придбана також на
підставі договору з її власником або держателем за ціною, що
визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому
ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи
правонаступництва юридичних осіб, порядок реалізації акцій
визначається відповідно до законодавства України". Керуючись цією
нормою (якщо інше не передбачено статутом товариства), закриті
акціонерні товариства включали до своїх установчих документів
положення про переважне право акціонерів товариства та самого
товариства на придбання акцій, що відчужуються акціонерами цього
товариства.
Законодавством після 1997 р. не передбачалось підстав для
внесення до установчих документів закритих акціонерних товариств
положень щодо наявності у акціонерів та/або у самого акціонерного
товариства переважного права на придбання акцій, що відчужуються
акціонерами цього товариства. Слід зазначити, що такі підстави
існували до моменту набрання чинності Законом України "Про
внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" від
23 грудня 1997 р. ( 769/97-ВР ), яким було внесено зміни, зокрема,
до ст. 28 цього закону.
Так, зазначена вище норма - ч. 2 ст. 28 Закону від 23 грудня
1997 р. ( 769/97-ВР ), була замінена частинами 2 і 3, які
передбачають відповідно: акція може бути придбана також на
підставі договору з її власником або держателем за ціною, що
визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому
ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи
правонаступництва юридичних осіб та на інших підставах,
передбачених законодавством (ч. 2); перехід та реалізація права
власності на акції здійснюються відповідно до законодавства
України (ч. 3).
Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про
внесення змін до Закону України "Про господарські товариства"
( 769/97-ВР ) господарські товариства були зобов'язані у
6-місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести
установчі документи у відповідність до цього Закону. Незважаючи на
вказані приписи закону, в установчих документах (установчому
договорі та/або статуті) деяких акціонерних товариств, у тому
числі позивача за первісним позовом після набрання чинності
зазначеним законом збереглися положення щодо переважного права на
придбання акцій, які продовжували діяти в установчому договорі
Товариства і на момент укладення спірної угоди. Однак Законом на
момент укладення спірної угоди таке право не було передбачено, а
також не було передбачено можливості договірного обмеження
правоздатності акціонера щодо реалізації акцій третім особам без
пропозиції щодо їх придбання іншим акціонерам або самому
акціонерному товариству.
Крім того висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду
України у справі за конституційним зверненням Закритого
акціонерного товариства "Оболонь" та громадянина В.В.В. про
офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), пункту 1,
абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (справа про права акціонерів ЗАТ) від 11.05.2005 р.
N 4-рп/2005 ( v004p710-05 ), справа N 1-11/2005, на які, тобто
висновки, як на підставу для скасування рішення суду апеляційної
інстанції посилався представник позивача у засіданні суду
касаційної інстанції, не можуть бути такою підставою у даній
справі N 2-152-04 виходячи з наступного.
З мотивувальної частини цього рішення Конституційного Суду
України (п. 4.2 абз. 4-8) ( v004p710-05 ), а також із його
резолютивної частини (п. 1) вбачається, що офіційне тлумачення
положень частини другої статті 28 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ), пункту 1, абзацу першого пункту 5
статті 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), здійснено у
системному зв'язку із законодавством, що діяло на час прийняття
рішення Конституційним Судом України, а саме у системному зв'язку
з Цивільним кодексом України ( 435-15 ), та Господарським кодексом
України ( 436-15 ). Між тим вказані кодекси набрали чинності
з 1 січня 2004 р., а спірна угода була укладена сторонами
13.05.2002 р. Згідно ж п. 9 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України правила цього Кодексу не можуть
застосовуватись щодо спорів з недійсності договорів, укладених до
1 січня 2004 р.
За вказаних обставин офіційне тлумачення положень частини
другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ), пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) зазначеним рішенням
Конституційного Суду України, до спірних правовідносин сторін у
даній справі не може бути застосовано.
Крім того, абзацом третім п. 4.2 цього рішення визначено, що
відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) правовий режим власності визначається
виключно законом, отже, як вбачається з таких висновків
Конституційного Суду України, саме законом може бути встановлений
особливий порядок діяльності суб'єктів, об'єктом права власності
яких є, зокрема, акції, і тільки закон може встановлювати щодо
нього певні обмеження та покладати на таких суб'єктів (власників
акцій) додаткові обов'язки.
Оскільки, як вже зазначалось вище, на час укладення спірної
угоди законом не був встановлений особливий порядок діяльності
суб'єктів, об'єктом права власності яких є, зокрема, акції, а
також не було встановлено обмеження правового режиму власності, а
саме щодо переважного права акціонерів закритого акціонерного
товариства на придбання акцій, суд касаційної інстанції
погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо
неможливості настання певних юридичних наслідків у даній справі,
про які просив позивач у позові та про які зазначено в рішенні
місцевого суду.
Таким чином при вирішенні даного спору, пов'язаного із
намаганням акціонерного товариства використати передбачене
установчими документами переважне право на придбання акцій
акціонерами закритого акціонерного товариства, що відчужуються
іншими акціонерами цього товариства, слід виходити з того, що
Законом, який діяв на час укладення спірного договору, таке право
не передбачалось, а також не передбачалось можливості договірного
обмеження правоздатності акціонера щодо реалізації акцій третім
особам без пропозиції щодо їх придбання іншим акціонерам або
самому акціонерному товариству.
Викладені в оскарженому рішенні вищезазначені висновки суду є
законними і обґрунтованими та відповідають правовій позиції
Верховного Суду України, викладеній в рішенні Судової палати у
цивільних справах Верховного Суду України від 19.02.2004 р. у
справі N 6-323кс03.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і
повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі
об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував
дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми
матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак
рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а
тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий
господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Українсько-німецького закритого акціонерного
товариства "Графія Україна" залишити без задоволення, а рішення
Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Черкаської
області від 27.08.2004 р. - без змін.
Головуючий суддя Г.А.Кравчук
Судді Г.М.Мачульський
В.І.Шаргало



вверх