Про визнання недійсними рішень
Вищий господарський суд; Постановление, Дело от 17.06.200411/383
Документ v_383600-04, текущая редакция — Принятие от 17.06.2004

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 11/383
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Першиков Є.В. суддів Савенко Г.В., Ходаківська І.П. розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва Державної податкової адміністрації
України Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову від 12.02.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду у справі N 11/383 Господарського суду м. Києва за позовом Державного науково-виробничого підприємства
"Електронмаш" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі
м. Києва Державної податкової адміністрації України Державної
податкової адміністрації у м. Києві про визнання недійсними рішень За участю представників сторін: позивача - Федоренко О.В., за довіреністю Нагай І.М, за
довіреністю відповідача - 1: Вакуленчик І.Л., за довіреністю відповідача - 2: Іващенко О.С., за довіреністю відповідача - 3: Гуцал Д.С., за довіреністю В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання
недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському
районі м. Києва від 07.04.2003 р. N 687-15-4-14312789-4705,
рішення ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 30.04.2003 р.
N 825-125-4-14322789-5598, рішення ДПА у м. Києві від
10.07.2003 р. N 1935/10/25-014 та рішення ДПА України від
11.09.2003 р. N 7709/6/25-1215. Позовні вимоги мотивовані тим, що
зазначені рішення органів податкової служби України прийняті на
підставі акту перевірки, висновки якого ґрунтуються на
неправильному застосуванні норм чинного законодавства України,
зокрема частини п'ятої ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ), відтак, на думку позивача, спірні рішення
Відповідачів є неправомірними і підлягають визнанню недійсними.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2003 р. у
справі N 11/3839 (суддя Кот О.В.), яке залишене без змін
постановою від 12.02.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів М.М. Новіков, А.І. Мартюк,
Г.М. Мачульський), позов задоволено повністю. Визнане недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва
від 07.04.2003 р. N 687-15-4-14312789-4705; визнане недійсним
рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 30.04.2003 р.
N 825-125-4-14322789-5598 про результати розгляду первинної скарги
ДНВП "Електронмаш"; визнане недійсним рішення ДПА у м. Києві від
10.07.2003 р. N 1935/10/25-014 про результати розгляду скарги;
визнане недійсним рішення ДПА України від 11.09.2003 р.
N 7709/6/25-1215 про результати розгляду скарги.
ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА
України звернулися до Вищого господарського суду України з
касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення
господарського суду міста Києва від 19.11.2003 р. у справі
N 11/3839 та постанову від 12.02.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду, і прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги
не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі
м. Києва (відповідач-1) була проведена позапланова перевірка ДНВП
"Електронмаш" щодо дотримання податкового законодавства з питань
правильності нарахування та своєчасної сплати земельного податку
за період з 01.01.2001 р. по 30.03.2003 р., за результатами якої
був складений акт від 07.04.2003 р. N 1490/10/15-420, в якому
зазначено, що в порушення частини 5 ст. 12, ст. 14 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ), ст. 54 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2001 р." ( 2120-14 ), ст. 51 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2002 р." ( 2905-14 ),
ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 р."
( 380-15 ) та п. 2.5 Рішення Київміськради від 27.04.2000 р.
N 104/825 ( ra0104023-00 ) "Про затвердження грошової оцінки
земель м. Києва" позивачем занижено суму податкового зобов'язання
по земельному податку за перевіряємий період у розмірі
103 980,64 грн. В акті вказано, що позивач звільняється від сплати
земельного податку як дитячий санаторно-курортний заклад на
підставі ст. 12 Закону про плату за землю, але ч. 5 ст. 12 Закону
про плату за землю передбачено, якщо підприємство здає у тимчасове
користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх
частини, податок сплачується у встановлених розмірах на загальних
підставах. Оскільки, згідно договору про спільну діяльність та
договору оренди N 112 від 01.03.2000 р. позивач надав у платне
користування ТОВ "Оздоровчий табір "Лідер" приміщення, обладнання
тощо, оздоровчого комплексу по вул. М. Юнкерова, 16 в
смт. Пуща-Водиця, то відповідач-1 вважає, що позивач повинен
сплачувати земельний податок на загальних підставах. За вказане
порушення позивачу донараховано земельний податок у розмірі
103 980,64 грн.
На підставі висновків акту від 07.04.2003 р.
N 1490/10/15-420, відповідно до ч. 5 ст. 12, ст. 14 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ), п. 2.5 Рішення Київміськради від
27.04.2000 р. N 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель
м. Києва", пп. 17.1.1, 17.1.2, 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ),
відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від
07.04.2003 р. N 687-15-4-14312789-4705, яким позивача зобов'язано
сплатити донарахований земельний податок у розмірі 103980,64 грн.,
а також штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52330,31 грн.
Рішеннями начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва від
30.04.2003 р. N 825-15-4-14312789-5598, першого заступника Голови
ДПА у м. Києві від 10.07.2003 р. N 1935/10/25-014 та першого
заступника Голови ДПА України від 11.09.2003 р. N 7709/6/25-1215,
рішення від 07.04.2003 р. N 687-15-4-14312789-4705 залишено без
змін.
З матеріалів справи вбачається, що Рішенням виконавчого
комітету Київської міської ради депутатів трудящих від
25.07.1967 р. N 1201 (п. 1) позивачу відведена земельна ділянка
площею 1,64 га за адресою: вул. Молодіжна, 16, для будівництва
піонерського табору за рахунок території дитячого тубсанаторію
ім. Горького. Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради
депутатів трудящих від 19.11.1968 р. N 1935 (п. 1) позивачу
додатково виділена земельна ділянка площею 1,1 га (за адресою:
вул. Молодіжна, 18, в даний час - вул. Юнкерова) у Пущі-Водиці
Подільського району для розширення піонерського табору за рахунок
садиб N 18 по вул. Молодіжній і NN 9, 11, 15-а по вул. Гамарника.
Як встановлено судом, за даними технічного звіту по
встановленню зовнішніх меж землекористування від 21.08.2002 р.
N 004439, копія якого знаходиться в матеріалах справи, площа
земельної ділянки по вул. Юнкерова, 16 становить 27457,41 кв. м.
Даний технічний звіт погоджено з начальником відділу
землевпорядкування Оболонського району м. Києва та завірено
Головним управління земельний ресурсів КМДА 21.08.2002 р., та за
інвентарним номером 004439 занесено до Державного земельного
кадастру м. Києва за ДНВП "Електронмаш".
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ), від земельного податку звільняються, зокрема,
вітчизняні заклади освіти, що використовуються ними за цільовим
призначенням.
Згідно із Положенням про позаміський піонерський табір,
затвердженого постановою Президії ВЦСПС та бюро ЦК ВЛКСМ від
16.03.1976 р. N П-4/Б-35/1А, піонерський табір є позашкільним
оздоровчим закладом.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про освіту"
( 1060-12 ), до позашкільних закладів освіти належать: палаци,
будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та
студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв,
студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади,
бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками місцевого та апеляційного, що позивач
звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку, на
якій розташований оздоровчий комплекс "Вумовець" (структурний
підрозділ позивача) на підставі п. 4 ст. 12 Закону "Про плату за
землю" ( 2535-12 ), оскільки оздоровчий комплекс "Вумовець" є
вітчизняним позашкільним закладом освіти.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями,
01.03.2000 р. між ДНВП "Електронмаш" (орендодавець) та ТОВ
"Оздоровчий табір "Лідер" (орендар) укладено договір N 112 оренди
структурного підрозділу оздоровчого комплексу "Вумовець" ДНВП
"Електронмаш". Пунктом 1.2 договору передбачено використання
орендарем переданого майна під позашкільний навчально-виховний
заклад.
У відповідності до вимог ст.ст. 5, 9 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ), листом від
06.03.2000 р. за N 30-03/1057 Регіональним відділенням Фонду
державного майна України по місту Києву надано дозвіл ДНВП
"Електронмаш" бути орендодавцем державного майна (приміщень,
обладнання тощо оздоровчого комплексу "Вумовець" структурного
підрозділу ДНВП "Електронмаш"), розташованого в смт. Пуща-Водиця
за адресою: 04075, м. Київ, вул. Юнкерова, 16 для ТОВ "Оздоровчий
табір "Лідер" на умовах, визначених договором оренди між ДНВП
"Електронмаш" та ТОВ "Оздоровчий табір "Лідер", а також погоджено
розрахунок орендної плати за перший (базовий) місяць оренди.
Як встановлено судом, згідно із довідкою Київського міського
управління статистики від 20.01.2003 р. N 1019 про включення до
ЄДРПОУ ТОВ "Оздоровчий табір "Лідер", видами діяльності згідно
ЗКГНГ є "позашкільне виховання" (код 93145) та "курортні послуги"
(код 91517), а відповідно до КВЕД видом діяльності зазначено
"навчання дорослих та інші види освіти" (код 80.42.0) та
"діяльність санаторно-курортних організацій" (код 80.11.3).
зазначені обставини підтверджують, що орендар є позашкільним
навчально-виховним закладом.
Враховуючи, що орендодавець є також вітчизняним позашкільним
закладом освіти, колегія суддів вважає погоджується з висновками
місцевого та апеляційного господарських судів, що орендні
відносини та користування майном з метою здійснення встановлених
чинним законодавством функцій позашкільного навчально-виховного
закладу не змінили як статусу земельної ділянки, так і не потягли
зміни призначення використання земельної ділянки та нерухомого
майна, що розташоване на ній.
З огляду на викладене, суди мотивовано визнали неправомірним
висновки відповідачів про те, що передача підприємством в
користування оздоровчого комплексу "Вумовець" товариству з
обмеженою відповідальністю "Оздоровчий табір "Лідер" є підставою
донарахування земельного податку.
Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком
попередніх судових інстанцій про визнання недійсними оскаржуваних
податкових повідомлень-рішень, оскільки вони не відповідають
вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у
м. Києві, Державної податкової адміністрації України залишити без
задоволення.
Постанову від 12.02.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду у справі N 11/383 Господарського суду м. Києва
залишити без змін.



вверх