Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постановление, Дело от 27.12.20052-19/9923-2005
Документ v9923600-05, текущая редакция — Принятие от 27.12.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.12.2005 Справа N 2-19/9923-2005
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна - головуючого, Є. Чернова В. Цвігун за участю представників: - прокурора Білик Л.С. - прокурор відділу Генпрокуратури - позивача - відповідача розглянув касаційне подання в.о. Київського транспортного
прокурора на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 04.10.2005 у справі N 2-19/9923-2005 за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах
держави в особі Державного територіально-галузевого об'єднання
"Південно-Західна залізниця" до приватного підприємства "Кунгурцев" про стягнення 13680 грн. В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.07.2005 (суддя
А. Цикуренко) позовну заяву Київського транспортного прокурора
повернуто без розгляду з огляду на відсутність повноважень у
прокурора для звернення до господарського суду з позовом в
інтересах окремого господарюючого суб'єкта.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.10.2005 (судді: В. Сотула, Н. Горошко, В. Плута) зазначену
ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін з
аналогічних мотивів та підстав.
В.о. Київського транспортного прокурора із зазначеними
судовими рішеннями не погодився, звернувшись з касаційним
поданням, в якому просить їх скасувати та передати позовну заяву
до місцевого господарського суду для розгляду по суті. На думку
прокурора, господарські суди попередніх інстанцій безпідставно
повернули позовну заяву без її розгляду по суті, неправильно
застосувавши норми матеріального та процесуального права.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання та
вважає, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) підставою представництва в суді держави є наявність
порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і
державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників,
які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає
порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту
(ч. 2 ст. 2 ГПК України).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999
( v003p710-99 ) у справі N 1-1/99 року зазначив, що прокурор чи
його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з
посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в
чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи
інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність
їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси
держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої
інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних
підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини цього ж рішення
( v003p710-99 ) визначено, що під поняттям орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,
зазначених в ч.2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ), треба розуміти
орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який
законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В п. 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною
заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 )
є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні
дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.
Отже, господарські суди попередніх інстанцій дійшли
обгрунтованого висновку в тому, що прокурор може бути
представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією
стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого
самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.
Заявляючи позов в інтересах державного підприємства -
самостійного суб'єкта господарювання про стягнення суми
заборгованості на його користь з іншого суб'єкта господарювання,
прокурор необгрунтовано визначив Міністерство транспорту та
зв'язку України, як орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах, оскільки, як обгрунтовано
вказано місцевим господарським судом, юридичні особи - сторони у
справі не є органами державної влади чи місцевого самоврядування,
а держава не є учасником спірних правовідносин.
Таким чином, прокурором пред'явлено позов не в інтересах
держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської
діяльності, тому висновки місцевого господарського суду, що
обгрунтовано підтримано апеляційною інстанцією, відповідають
чинному законодавству і підстав для скасування законного судового
рішення не вбачається.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.10.2005 у справі 2-19/9923-2005 господарського суду АР Крим
залишити без зміни, а касаційне подання - без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун



вверх