Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Вищий господарський суд; Постановление, Дело от 14.07.200523/292-03-8994
Документ v8994600-05, текущая редакция — Принятие от 14.07.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2005 Справа N 23/292-03-8994
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...] розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Українського наукового центру екології моря на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
24.12.2004 у справі N 23/292-03-8994 господарського суду Одеської області за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси
в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього
природного середовища України в особі Українського наукового
центру екології моря до СДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.04.2004
у справі N 23/292-03-8994, залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 24.12.2004 у задоволенні
позову відмовлено.
У касаційній скарзі Український науковий центр екології моря
просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 24.12.2004, рішення господарського суду Одеської області
від 19.04.2004 у справі N 23/292-03-8994 та постановити нове
рішення про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ
у Приморському районі м. Одеси від 27.03.2003 N 0002952301/0 та
N 0002962301/0, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм Закону України "Про податок на додану
вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (зі змінами і
доповненнями), Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" від 22.05.1997 N 283/97-ВР ( 283/97-ВР, 334/94-ВР )
(зі змінами і доповненнями), Закону України "Про державний бюджет
України на 2001 рік" від 07.12.2000 N 2120-III ( 2120-14 ), Закону
України "Про державний бюджет України на 2002 рік" від 20.12.2001
N 2905-III ( 2905-14 ), податкового роз'яснення "Про порядок
оподаткування власних надходжень бюджетних установ і організацій у
2000-2001 роках", затвердженого наказом ДПА України від 11.10.2001
N 409 ( v0409225-01 ).
В засіданні господарського суду було оголошено перерву до
14.07.2005 до 9 год. 30 хв.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України [...] від 13.07.2005 N 02-12.2/267 змінено склад колегії
суддів та призначено колегію суддів у складі: [...].
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на
участь свого представника у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них
фактичних обставин правильність застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступне.
СДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено
документальну перевірку підприємства позивача з питання дотримання
вимог податкового та валютного законодавства за період 01.10.2001
по 01.01.2003, за наслідками якої складено акт від 24.03.2003
N 138/23-1/23-01/25/025725/6, яким встановлено, що 31.01.2002
Український науковий центр екології моря внесено до реєстру
неприбуткових організацій і установ за ознакою 0002 - установа,
яка створена органами державної влади України, що утримується за
рахунок відповідних бюджетів. В порушення п. 4.1 ст. 4, п. 5.1,
п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.11.9 п. 7.11
ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ), Порядку складання звіту про використання грошових
коштів неприбуткових організацій і установ, затвердженого наказом
ДПА України від 11.07.1997 N 233 ( z0290-97 ), Порядку складання
звіту про використання грошових коштів неприбутковими установами і
організаціями, затвердженого наказом ДПА України N 233 в редакції
наказу ДПА України від 29.04.2002 N 203 ( z0443-02 ), позивачем
занижено податок на прибуток у сумі 153 000 грн., зменшено
від'ємне значення з податку на прибуток у сумі 121 700 грн. Крім
того, в порушення п.п. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, 4.3
ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.3.1, 7.3.6 п. 7.3,
п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) позивачем
занижено суму податку на додану вартість на 58 958 грн.
На підставі вказаного акту перевірки СДПІ у Приморському
районі м. Одеси відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3
п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ), п. 4.1 ст. 4,
п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.11.9
п. 7.11 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 20 ст. 20 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2003
N 0002952301/0, яким позивачу визначено суму податкових
зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 153 000 грн. та
застосовані штрафні санкції у розмірі 16 675 грн., а відповідно до
п.п. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, 4.3 ст. 4, п.п. 7.3.1,
7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.2 п. 7.5
ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) було прийнято податкове
повідомлення-рішення від 27.03.2003 N 0002962301/0, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у розмірі 58 958 грн. та застосовані штрафні санкції у
розмірі 17 545,45 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо
відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно зі статутними документами предметом діяльності
Українського наукового центру екології моря є наукове забезпечення
природокористування в Азово-Чорноморському басейні, наукові
проблеми екологічної експертизи, проведення моніторингу
навколишнього природного середовища, розвиток інформаційних
систем, наукове забезпечення виконання міжнародних зобов'язань у
сфері охорони навколишнього природного середовища, виконання
державної програми досліджень України в Антарктиці, розробка нових
методів та методик виконання вимірювань. Фінансово-господарська
діяльність Центру здійснюється в межах кошторису на його утримання
та коштів від наданих платних послуг згідно з чинним
законодавством. Відповідно до довідки про включення до єдиного
державного реєстру підприємств та організацій України Український
науковий центр екології моря здійснює види діяльності: продаж і
здавання в найм (оренду) нерухомого майна виробничо-технічного та
культурного призначення та інші послуги. Український науковий
центр екології моря 31.01.2002 р. внесено до реєстру неприбуткових
організацій і установ. Згідно з постановою Кабінету Міністрів
України "Про затвердження переліку груп власних надходжень
бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів
використання" від 17.05.2002 N 659 ( 659-2002-п ) власні
надходження бюджетних установ поділяються на дві групи. До першої
групи відносяться кошти, які надійшли бюджетним установам як плата
за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій
та завдань бюджетних установ. До другої групи відносяться кошти,
що надійшли бюджетним установам від господарської та/або
виробничої діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ та
надходження бюджетних установ від реалізації майна.
Порядок оподаткування неприбуткових установ та організацій
передбачено п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), яка застосовується в т.ч. до
неприбуткових установ та організацій, які є органами державної
влади України, органами місцевого самоврядування та створеними
ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок
коштів відповідних бюджетів (абз. "а" п.п. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7
Закону).
Відповідно до п.п. 7.11.2 п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) від
оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій,
визначених у абз. "а" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: - коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді
безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; - пасивних доходів; - коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових
організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг.
Ці доходи зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний
рахунок) на утримання таких неприбуткових організацій і
використовуються виключно на фінансування видатків такого
кошторису (включаючи фінансування господарської діяльності згідно
з їх статутами), розрахованого і затвердженого в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України (п.п. 7.11.8 п. 7.11
ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ).
Однак в абз. 2 п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
передбачено, що у разі коли неприбуткова організація отримує доход
з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами
7.11.2-7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація
зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як
сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму
витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми
таких доходів.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, матеріалами справи підтверджено і позивачем не
заперечується факт отримання позивачем у спірний період доходів з
інших джерел (ніж визначені п.п. 7.11.2 п. 7.11 ст. 7 Закону
( 334/94-ВР ), а саме: позивач у спірний період надавав в оренду
приміщення згідно з договорами оренди, судна - у фрахт згідно з
договорами фрахтування, а також надавав для користування
причально-складський комплекс.
У зв'язку з наведеним, законними і обґрунтованими є висновки
господарських судів про те, що зазначені вище доходи позивача,
одержані з інших джерел, є об'єктом оподаткування податком на
прибуток відповідно до приписів абз. 2 п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (в редакції, що діяла у спірний період).
Посилання позивача на податкове роз'яснення "Про порядок
оподаткування власних надходжень бюджетних установ і організацій у
2000-2001 роках", затверджене наказом ДПА України від 11.10.2001
N 409 ( v0409225-01 ), цілком правомірно не було взято
господарськими судами до уваги, оскільки: по-перше, податкові
роз'яснення не мають сили нормативно- правових актів і при оцінці
доказів судом не мають пріоритету над іншими доказами; по-друге,
до п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) зміни в установленому законом
порядку внесено не було.
Висновки господарських судів щодо правомірного нарахування
відповідачем податку на додану вартість та застосування штрафних
санкцій з податку на додану вартість також відповідають вимогам
чинного законодавства і фактичним обставинам справи.
Відповідно п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) об'єктом оподаткування є
операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на
митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються
нерезидентами для їх використання або споживання на митній
території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання)
майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.
Базою оподаткування операцій з продажу товарів (робіт,
послуг) є договірна (контрактна) їх вартість, визначена за
вільними або регульованими цінами з урахуванням
загальнообов'язкових податків та зборів, за винятком податку на
додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг)
згідно із законами України з питань оподаткування (п. 4.1 ст. 4
Закону ( 334/94-ВР ). Відповідно до п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податок
становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4
цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) датою виникнення податкових
зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення
ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що
підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при
імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з
розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) бо
дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася
першою.
Господарськими судами встановлено, що Компанією "Transbosphor
Denizcilik Nakliyat Ve Ticaret Ltd Sti" (Стамбул, Туреччина)
відповідно до агентської угоди від 27.02.2001 N 18/2-01 надавалися
послуги Українському науковому центру екології моря, на оплату
яких виставлялись дисбурментські рахунки. Однак, в порушення
вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) позивачем не нараховувались податкові
зобов'язання за період з жовтня 2001 р. по серпень 2002 р.
В порушення Порядку ведення книги обліку продажу та придбання
товарів (робіт, послуг), затвердженого наказом ДПА України від
30.05.1997 N 165 ( z0233-97 ) (зі змінами, внесеними наказом ДПА
України від 08.10.1998 N 469 ( z0691-98 ) Українським науковим
центром екології моря не відображувалась вартість послуг по
наданню майна в оренду, у зв'язку з чим виникла невідповідність
податкового обліку по нарахуванню податкових зобов'язань з податку
на додану вартість даним податкових декларацій в перевіряємому
періоді. Також, в порушення вимог Закону України "Про податок на
додану вартість" позивачем невірно визначена база оподаткування
податком на додану вартість операцій з вартості послуг за
договорами фрахтування суден - без нарахування податку на додану
вартість на добову ставку фрахту.
З огляду на викладене, постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 24.12.2004 у справі N 23/292-03-8994
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Українського наукового центру екології моря
залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 24.12.2004 у справі N 23/292-03-8994 - без
змін.



вверх