Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постановление, Дело от 28.09.2004454/2-2003
Документ v454_600-04, текущая редакция — Принятие от 28.09.2004

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2004 Справа N 454/2-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Грека Б.М., суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В. розглянувши касаційну скаргу управління ПФУ в Іванківському
районі Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 року у справі N 454/2-2003 за позовом ТОВ "Тетра" до управління ПФУ в Іванківському районі Київської області про стягнення 279097,38 грн., за участю представників сторін від позивача Мисенко О.П. дов. від 01.06.2004 р. N б/н, від відповідача Арійончик П.Р. дов. від 17.08.2004 р. N 984 В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Тетра" звернулось до господарського суду Київської
області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача
грошові кошти в сумі 279097,38 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від
29.12.2003 року в задоволенні позову позивачу відмовлено, з
посиланням на те, що операції позивача з купівлі-продажу валют є
окремими господарськими операціями, які не є видом підприємницької
діяльності юридичної особи, а тому на них не можна поширювати
ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнали
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 791а-12 ).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 року апеляційну скаргу позивача задоволено повністю,
рішення господарського суду Київської області від 29.12.2003 року
скасовано повністю; прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Тетра"
задоволено повністю - стягнуто з відповідача на користь позивача
279097,38 грн. помилково внесених сум платежів. Апеляційний суд, в
обгрунтування свого рішення посилається на те, що ст. 14 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) визначає збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування як загальнодержавний
обов'язків платіж, а тому виходячи з положень ст. 7 Закону України
"Про правовий режим території, що зазнали радіоактивного
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ),
позивач звільнений від сплати вказаного платежу.
Не погоджуючись з зазначеною постановою апеляційного суду,
відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України, в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 15.03.2004 року, а рішення
господарського суду Київської області від 29.12.2003 року у справі
N 454/2-2003 залишити без змін, посилаючись на невірне
застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме
п. 5 ст. 1, п. 4 ст. 2, п. 6 ст. 4 Закону України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ), п.п. 1,
2, 4 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 р.
( 1740-98-п ), ст. 7 Закону України "Про правовий режим територій,
що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 791а-12 ), ст. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ).
У відзиві на касаційну скаргу, позивач заперечує проти
доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що не
відповідають чинному законодавству, а тому просить постанову
Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2004 року
залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
позивач придбавав валюту, сплачуючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування до Пенсійного фонду з операцій
купівлі-продажу валют. В період з 16.12.2002 року по
15.08.2003 року позивачем сплачено зазначений збір до Пенсійного
фонду в сумі 279097,38 грн., що підтверджується наданими позивачем
в матеріали справи оригіналами платіжних доручень на перерахування
збору до органів відповідача з операцій з купівлі-продажу валют.
Крім цього, суди встановили, що місцем реєстрації та
місцезнаходженням позивача є смт. Іванків Іванківського району
Київської області, яке віднесено до території гарантованого
добровільного відселення, про що свідчить наявна в матеріалах
справи копія свідоцтва про державну реєстрацію.
Апеляційний суд, мотивуючи своє рішення зазначає, що ст. 7
Закону України "Про правовий режим територій, що зазнали
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 791а-12 ) встановлено, що підприємства, об'єднання і
організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого
добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю,
звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до
місцевих бюджетів.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов
висновку про те, що дія зазначеної норми розповсюджується на
позивача, а тому він звільнений від сплати всіх податків і зборів
(обов'язкових платежів), перерахованих в ст. 14 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), крім платежів і
відрахувань до місцевих бюджетів.
Проте із зазначеними висновками апеляційної інстанції
погодитись не можна, оскільки вони суперечать чинному
законодавству і фактичним обставинам і матеріалам справи.
У відповідності до норм Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) встановлено, що ставки, механізм
справляння і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Згідно п. 5 ст. 1, п. 4 ст. 2, п. 6 ст. 4 Закону України "Про
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ),
який є спеціальним законом у сфері оподаткування, передбачені
суб'єкти сплати збору, об'єкт оподаткування та ставки збору.
Нормами зазначеного закону не передбачено звільнення
суб'єктів господарювання від сплати збору з операцій
купівлі-продажу валют, про що вірно зазначив суд першої інстанції
приймаючи рішення по справі.
Господарський суд Київської області вірно зазначив про те, що
у відповідності з п.п. 1, 2, 4 Порядку сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування з окремих видів господарських
операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
03.11.98 р. ( 1740-98-п ), збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкових валют
сплачують юридичні та фізичні особи, які купують безготівкову
валюту за гривні, а уповноважені банки, юридичні особи та
організації, що здійснюють зазначені операції на підставі
агентських угод з уповноваженими банками, перераховують суми збору
в розмірі 1 відсотка суми операцій з купівлі іноземної валюти на
рахунки органів Пенсійного фонду України.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що згідно довідки
Київського обласного управління статистики N 1143/2003 про
включення позивача до Єдиного державного реєстру підприємств і
організацій України від 17.03.2003 року - до виду підприємницької
діяльності позивача не входить здійснення операцій з
купівлі-продажу валюти.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої
інстанції вірно зробив висновок, які операції позивача з
купівлі-продажу валют є окремими господарськими операціями, які не
є видом підприємницької діяльності юридичної особи, а тому на них
не можна поширювати ст. 7 Закону України "Про правовий режим
територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ).
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) ставки, механізми справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть
встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім
законів про оподаткування.
Суд першої інстанції підставно зазначив про те, що норми
Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) не передбачають пільг зі сплати збору з
операцій купівлі-продажу валюти, і встановив, що позивач у свою
чергу не надав суду доказів про встановлення йому пільг щодо
сплати збору із зазначених операцій.
Судова колегія вважає, що господарський суд Київської області
приймаючи рішення у даній справі вірно застосував норми діючого
законодавства.
За таких обставин постанова Київського апеляційного
господарського суду від 15.03.2004 року підлягає скасуванню, а
рішення господарського суду Київської області від 29.12.2003 року
у справі N 454/2-2003 залишенню без змін, як таке що відповідає
фактичним обставинам і матеріалам справи та вимогам діючого
законодавства України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу управління ПФУ в Іванківському районі
Київської області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 року скасувати.
Рішення господарського суду Київської області від
29.12.2003 року залишити без змін.



вверх