Про визнання недійсним рішення
Вищий господарський суд; Постановление, Дело от 12.04.200541/396а
Документ v396a600-05, текущая редакция — Принятие от 12.04.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 41/396а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді ..., суддів: Удовиченка О.С., Грека Б.М.
(доповідача у справі), Бур'янової С.С., розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду у
Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 08.02.2005 р. у справі
N 41/396а господарського суду Донецької області за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Донбасенергоремонт" до
управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька
про визнання недійсним рішення, за участю представників від:
позивача Федоров І.Ю. (дов. від 04.04.2005 р.), відповідача
Нікулова І.В. (дов. від 05.04.2005 р.), В С Т А Н О В И В:
Позивач, ВАТ "Донбасенергоремонт" звернувся до господарського
суду Донецької області з позовом до управління Пенсійного фонду у
Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним
прийнятого відповідачем рішення від 30.08.2004
N 196/03-51/05470992 про застосування фінансових санкцій та пені
за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що спірне рішення не
відповідає компетенції відповідача, так як Законом України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058
( 1058-15 ) не передбачено право відповідача застосовувати
фінансові санкції відповідно до приписів Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" N 2181 ( 2181-14 ).
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2004
(суддя Гончаров С.А.) позовні вимоги задоволено, рішення
управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі
м. Донецька від 30.08.2004 N 196/03-51/05470992 визнано недійсним.
В обґрунтування своєї позиції суд послався на те, що дане рішення
є неправомірним, так як позивачем була неправомірно розрахована
сума штрафних санкцій з врахуванням приписів Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 )
(який набрав чинності 01.01.2004) щодо невчасно сплачених
страхових внесків, які підлягали нарахуванню до 01.01.2004.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
08.02.2005 (колегія суддів у складі головуючого-судді
Української Р.М., суддів Калантай М.В., Кондратьєвої С.І.) рішення
місцевого господарського суду було залишено без змін. Постанова
мотивована посиланням на ті ж обставини та норми права, що і
рішення місцевого господарського суду. Постанова містить також
посилання на те, що з моменту набрання чинності Законом України
N 1058 ( 1058-15 ) Пенсійний фонд позбавлений повноважень
контролюючого органу у розумінні Закону N 2181 ( 2181-14 ).
Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, відповідачем до
Вищого господарського суду України була подана касаційна скарга, в
якій ставиться питання про скасування постанови Донецького
апеляційного господарського суду від 08.02.2005 та рішення
господарського суду Донецької області від 14.12.2004 та прийняття
нового рішення про відмову в позові.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що позивач є платником страхових
внесків з реєстраційним номером 05.15.04-1111. Відповідачем
19.07.2004 був складений акт N 03-131/81 про порушення позивачем
встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати
страхових внесків, в якому зазначено про порушення позивачем
строків сплати страхових внесків у вигляді фактичних витрат на
виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Актом
також встановлено, що страхові внески були фактично сплачені, але
з порушенням строків такої сплати. За прострочення сплати
відповідачем станом на 31.12.2003 було нараховано штраф у розмірі
123449,30 грн. та пеню у розмірі 14019,93 грн.
30.08.2004 відповідачем на підставі пп. 17.1.7 п.17 ст. 17 та
ст. 16 Закону N 2181 ( 2181-14 ) прийняте спірне рішення
N 196/03-51/05470992, яким до позивача були застосовані штрафні
санкції в сумі 123449,30 грн. та нараховано пеню в сумі
14079,93 грн.
Суми відшкодування пільгових пенсій, які стали підставою для
розрахунку пені та штрафів, фактично сплачені позивачем протягом
2002-2003 років.
До набрання чинності Законом України "Про збір на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР )
та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) строк сплати платежів до Пенсійного фонду
України та відповідальність за їх несвоєчасну сплату визначались
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тобто
на момент сплати позивачем сум відшкодування пільгових пенсій їх
правовий статус, порядок та строк сплати, відповідальність за
невчасну сплату регулювалась Законом N 2181 ( 2181-14 ) з огляду
на таке.
На момент виникнення правовідносин ще не набрали чинності
приписи ч. 4 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), відповідно до яких
страхові внески не включаються до складу податків, інших
обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ), цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 статті 1 Закону N 2181 ( 2181-14 ),
податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити
до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами
України. Тобто зобов'язання щодо сум, які є предметом позову, до
Пенсійного фонду вважалось податковим зобов'язанням.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України N 2181
( 2181-14 ), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити
суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку. За змістом
пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, у разі, коли платник податків
не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом
граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку
зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім
днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми
податкового боргу; - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно,
наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків
погашеної суми податкового боргу; - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних
за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків
погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті
штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від
того, чи були застосовані вищенаведені штрафи, чи ні.
Відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 вищезгаданого Закону
( 2181-14 ), пеня нараховується на суму податкового боргу
(включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку
120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України,
діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день
його (або його частини) погашення, залежно від того, яка з величин
таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у
його сплаті.
Судами було встановлено, що сплата внесків була здійснена з
порушенням встановлених строків. Статтею 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) передбачено
застосування штрафів контролюючими органами.
На момент виникнення правовідносин відповідач був
контролюючим органом, відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 цього ж
Закону ( 2181-14 ), а тому він мав право визначати штрафні
санкції, які підлягали сплаті підприємством за несвоєчасне
перерахування сум збору на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування.
А від так, не вбачається порушень, допущених відповідачем при
прийнятті оскаржуваного рішення від 30.08.2004
N 196/03-51/05470992, тому у судів не було підстав для визнання
його недійсним.
Враховуючи те, що всі обставини справи є встановленими, але
судами були невірно застосовані норми права, колегія суддів Вищого
господарського суду вважає за можливе в даному випадку ухвалити
нове рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 2 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду у
Ворошиловському районі м. Донецька від 01.03.2005 р. N 1190/07-12
задовольнити, постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 08.02.2005 р. та рішення господарського суду Донецької
області від 14.12.2004 у справі N 41/396а скасувати. Ухвалити нове
рішення. В позові відмовити.



вверх