Про повернення зайво сплаченого податку на землю
Вищий господарський суд; Постановление, Дело от 22.07.20032-4/13334-02
Документ v3334600-03, текущая редакция — Принятие от 22.07.2003

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2003 Справа N 2-4/13334-02
(постанову залишено без зміни постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.12.2003
( n0145700-03 )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Кочерової Н.О., суддів: Рибака В.В., Уліцького А.М. розглянувши касаційну скаргу 1. Євпаторійської ОДПІ 2. Євпаторійської міської ради на постанову від 17.04.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду та на рішення від 03-11.12.2002 у справі N 2-4/13334-2002 господарського суду АР Крим за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Прибой" для
дітей з батьками" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до 1. Євпаторійської ОДПІ
2. Євпаторійської міської ради
3. Управління Державного казначейства в АР Крим
4. Фінансового управління Євпаторійської міської ради про повернення зайво сплаченого податку на землю в
сумі 74374,13 грн. за участю представників сторін від позивача: Б., дов. від 07.10.2002 від відповідача 1: У., дов. від 19.02.2003 N 1339/10/10д від відповідача 2: у засідання не прибули від відповідача 3: у засідання не прибули від відповідача 4: у засідання не прибули В С Т А Н О В И В:
1 жовтня 2002 року Дочірнє підприємство "Санаторій "Прибой"
для дітей з батьками" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" звернулося до
господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської об'єднаної
державної податкової інспекції, Євпаторійської міської ради,
Управління Держказначейства в АР Крим про повернення надмірно
сплаченого земельного податку.
Позов мотивовано тим, що позивач з 01.10.2000 по 01.10.2002
сплатив до місцевого бюджету земельний податок у сумі
74374,13 грн. Посилаючись на приписи п.п. 3, 4 ст. 12 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) позивач доводить,
поширення на нього пільг передбачених цією нормою - звільнення від
сплати земельного податку, як дитячого санаторію та закладу
охорони здоров'я.
Відповідачі позов не визнали і просили у задоволені позову
відмовити, посилаючись на припинення дії п.п. 3, 4 ст. 12 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) Законами України "Про
Державний бюджет" у період 2000-2002 рр. ( 1458-14, 2120-14,
2905-14 ), крім санаторіїв МО України, військових формувань та з
урахуванням здійснення позивачем підприємницької діяльності і не
включення позивача до переліку спеціалізованих санаторіїв по
реабілітації хворих N 289 ( z0675-98 ) від 01.10.98 р.
Рішенням господарського суду АР Крим (суддя Белоглазова І.К.)
від 03.12.-11.12.2002 р. позов задоволено. Суд визнав доведеним
поширення на позивача, як на заклад охорони здоров'я, пункту 4
ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ).
Севастопольський апеляційний господарський суд (колегія
суддів у складі Лисенко В.А - головуючого, суддів Голика В.С.,
Латиніна О.А.) за апеляційними скаргами Євпаторійської об'єднаної
державної податкової інспекції та Євпаторійської міської ради
переглянув рішення суду першої інстанції та постановою від
17.04.2003 р. залишив рішення без змін, погодившись із висновками
викладеними у рішенні.
Ухвалою від 07.07.2003 р. Вищий господарський суд України за
касаційними скаргами Євпаторійської об'єднаної державної
податкової інспекції та Євпаторійської міської ради порушив
касаційне провадження по перегляду рішення і постанови прийнятих у
справі.
У касаційних скаргах ставиться вимога про скасування рішення
і постанови, як невідповідних законодавству, що регулює плату за
землю установ охорони здоров'я, до яких позивача згідно установчих
документів не можна віднести, оскільки він є господарюючим
суб'єктом.
На думку Євпаторійської об'єднаної державної податкової
інспекції, при розгляді справи судами також не було враховано те,
що відповідно п. 1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) узгоджене позивачем податкове
зобов'язання не оскаржується у судовому порядку.
Євпаторійська міська рада подала клопотання про зупинення
провадження у справі згідно ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) у
зв'язку із зверненням до Конституційного суду України щодо надання
офіційного тлумачення п.п. 3, 4 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ). У відкритому засіданні порадившись на місці
колегія суддів відхилила клопотання, як невідповідне припису
ст. 79 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., представників
сторін, які були присутні у засіданні та підтримали доводи
викладені у справі, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційні скарги не
підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Стаття 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) у
п.п. 3, 4 визначила, що від земельного податку звільняються:
спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно із
списком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України,
дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські
організації інвалідів України, вітчизняні заклади культури, науки,
освіти, охорони здоров'я що використовуються ними за цільовим
призначенням.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України Про
затвердження Переліку спеціалізованих санаторіїв з реабілітації
хворих, які звільняються від сплати земельного податку від 1
жовтня 1998 року N 289 ( z0675-98 ) у примітці до переліку
наведено, що до переліку не ввійшли дитячі санаторно-курортні та
оздоровчі заклади, оскільки вони звільняються від сплати
земельного податку відповідно до п. 3 статті 12 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) без затвердження їх списку.
Відповідачі не довели, що позивача не віднесено до дитячого
санаторно-курортного та оздоровчого закладу.
Посилання відповідачів на віднесення позивача за Державним
класифікатором до дочірнього підприємства не може бути правовою
підставою для визначення позивача платником податку на землю,
оскільки пільги встановлені Законом за функціональними ознаками, і
суб'єкти санаторно-курортних, оздоровчих послуг - дитячі,
віднесені наказом Міністерства охорони здоров'я України до
переліку звільнених від плати податку на землю відповідно припису
п. 3 ст. 12 Закону України" Про плату за землю" ( 2535-12 ).
Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційних
скарг і скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.04.2003 р. у справі N 2-4/13334 залишити без змін, а
касаційні скарги без задоволення.



вверх