Про визнання недійсними протоколів про проведення біржових торгів
Вищий господарський суд; Постановление, Дело от 09.12.20048/196-н
Документ v196n600-04, текущая редакция — Принятие от 09.12.2004

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.12.2004 Справа N 8/196-н
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Добролюбової Т.В. суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. за участю представників сторін позивача - не з'явились (повідомлені належним чином) відповідача - не з'явились (повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому у справі N 8/196-н на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.04.2004 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Рембудсервіс" до Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому
Товарної біржі "Подільська" про визнання недійсними протоколів N 1, N 2, N 3 від
21.07.2003 року про проведення біржових торгів Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс"
звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом
до Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому та
Товарної біржі "Подільська" про визнання недійсними протоколів
N 1, N 2, N 3 від 21.07.2003 року про проведення біржових торгів
на товарній біржі "Подільська". Позовні вимоги вмотивовані тим, що
активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок
погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від
08.12.2003 року (суддя Степанюк А.Г.) позовні вимоги Товариства з
обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс" задовольнив, визнавши
недійсними акти ненормативного характеру: протокол N 1 від
21 липня 2003 року про проведення біржових торгів (аукціону) на
товарній біржі "Подільська" щодо продажу будівлі прохідної
загальною площею 17 кв. м, розміщеної за адресою: місто
Хмельницький, вул. Кобилянської, буд. 29/1; протокол N 2 від
21 липня 2003 року про проведення біржових торгів (аукціону) на
товарній біржі "Подільська" щодо продажу відкритого складу,
загальною площею 608 кв. м., розміщеного за адресою: місто
Хмельницький, вул. Кобилянської, буд. 29/1; протокол N 3 від
21 липня 2003 року про проведення біржових торгів (аукціону) на
товарній біржі "Подільська" щодо продажу будівлі диспетчерської,
загальною площею 128,2 кв. м., розміщеної за адресою: місто
Хмельницький, вул. Кобилянської, буд. 29/1. Господарський суд
зазначив, що організовуючи продаж активів позивача Державна
податкова інспекція у місті Хмельницькому допустила порушення норм
чинного законодавства, а саме підпункту 10.1.3 статті 10 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), де
вказано, що податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити
склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів
збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того,
що звичайна (оціночна) вартість таких об'єктів не перевищує
двократного розміру податкового боргу; натомість товарній біржі
передано для реалізації майно, що у п'ять разів перевищує розмір
недоїмки перед бюджетами та державними цільовими фондами. Крім
того, передавши біржі для реалізації активи позивача, інспекція
порушила принцип збереження цілісності майнового комплексу.
Житомирський апеляційний господарський суд постановою від
30.04.2004 року (судді Голубєва Г.К., Веденяпіна О.А.,
Швидченко О.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в
місті Хмельницькому залишив без задоволення, рішення
господарського суду Хмельницької області від 08.12.2003 року
залишив без змін з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція в місті Хмельницькому звернулася
з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
поросить постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 30.04.2004 року скасувати та прийняти нове рішення, яким
відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс" в
задоволенні позовних вимог. Скаржник посилається на те, що
апеляційним господарським судом при прийнятті спірної постанови
було порушено норми матеріального права, а саме підпункт 10.1.3
пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ). В касаційній скарзі відповідач
посилається на те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю
"Рембудсервіс" рахувався податковий борг та інші, передбачені
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заходи з
погашення податкового боргу не дали позитивного результату, то
згідно з нормами вищезазначеного закону Державна податкова
інспекція в місті Хмельницькому правомірно здійснила продаж
активів платника податку в рахунок погашення податкового боргу
товариства. Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву
на касаційну скаргу скаржника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Гоголь Т.Г., перевіривши повноту встановлених обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки господарським судом Хмельницької
області та Житомирським апеляційним господарським судом, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Стаття 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) регулює підвідомчість господарських спорів
господарським судам. За приписами цієї статті господарські суди
розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав,
а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав,
зазначених у законодавстві. Акт державного чи іншого органу - це
юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий
документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на
регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий
характер для суб'єктів цих відносин. Отже однією з ознак акта є
його обов'язковість для того кола осіб, на яке він розповсюджує
свою дію.
Правове становище товарної біржі визначає Закон України "Про
товарну біржу" ( 1956-12 ). Згідно зі статтею 1 цього Закону
товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних
осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за
мету надання послуг в укладенні біржових угод. Активи платника
податків, які перебувають у податковій заставі та на які податкові
органи мають право звертати стягнення, підлягають продажу на
цільовому аукціоні який здійснює товарна біржа у порядку та на
умовах визначених Порядком проведення цільових аукціонів з продажу
активів платника податків, які перебувають у податковій заставі,
що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України
від 26.06.2002 року N 294 ( z0545-02 ) та зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 27.06.2002 року за N 545/6833.
Пунктом 5.1 цього Порядку передбачена необхідність ведення під час
торгів протоколу до якого заносяться початкова та остаточна ціна
продажу лота, пропозиції учасників аукціону, номери яких називає
ліцитатор, результати аукціону, відомості про переможця, що у ході
аукціону запропонував найвищу ціну. Протокол складається у
чотирьох примірниках та підписується ліцитатором та покупцем або
його представником і погоджується з керівником податкового органу.
Організатор аукціону затверджує протокол у день проведення
аукціону. Покупець, який відмовився від підписання протоколу
позбавляється права на подальшу участь в аукціоні. Підписаний та
затверджений протокол є підставою для укладення протягом трьох
днів договору купівлі-продажу. Якщо покупець відмовився від
підписання договору купівлі-продажу, вважається, що аукціон з
продажу цього активу не відбувся. (підпункти 5.1-5.4 пункту 5
зазначеного Порядку). З огляду на зазначені норми, протоколи
проведення аукціону не є актами товарної біржі в розумінні
статті 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) оскільки не носять характеру обов'язковості. Вони є
письмовим оформленням результатів проведення аукціону та
передумовою укладення договору купівлі продажу для переможця.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року N 11
( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки господарський суд Хмельницької області та
Житомирський апеляційний господарський суд не врахували, що
нормами діючого законодавства не передбачено такий
матеріально-правовий спосіб захисту, як визнання недійсними
протоколів проведення аукціону, у попередніх судових інстанцій не
було правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
З огляду на зазначене рішення та постанову у цій справі слід
скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог Товариству з
обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс".
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Хмельницької області від
08.12.2003 року та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 30.04.2004 року у справі N 8/196н
скасувати. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю
"Рембудсервіс" в задоволенні позову.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Хмельницькому задовольнити.



вверх