Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постановление, Дело от 01.07.20082/570-07
Документ v0570600-08, текущая редакция — Принятие от 01.07.2008

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2008 Справа N 2/570-07
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.09.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Муравйов О.В.
судді Коробенко Г.П.
Полянський А.Г.
розглянувши
касаційну скаргу ТОВ "Горобина" в особі Сумської філії
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 25.03.2008 р.
у справі N 2/570-07 Господарського суду
Сумської області
за позовом ТОВ "Горобина" в особі Сумської
філії
до Фізичної особи - підприємця
Лютого В.О.
про стягнення 2405,32 грн.
За участю представників сторін:
позивача - Сорокіна А.В.
дов. від 23.06.2007 р.
відповідача - Лютий В.О.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Сумської області від
19.11.2007 р. (суддя - Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто
з Фізичної особи - підприємця Лютого В.О. на користь
ТОВ "Горобина" в особі Сумської філії 2261,58 грн. боргу
67,45 грн. пені, 63,62 грн. інфляційних збитків, 12,67 грн.
3% річних, 102 грн. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
25.03.2008 р. (судді - Демченко В.О., Такмаков Ю.В.,
Барбашова С.В.) рішення Господарського суду Сумської області від
19.11.2007 р. скасовано та прийнято нове рішення. У позові
відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Горобина" в особі Сумської філії на
користь Фізичної особи - підприємця Лютого В.О. 51 грн. держмита
за подачу апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції,
ТОВ "Горобина" в особі Сумської філії звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило
її скасувати та залишити рішення суду першої інстанції без змін,
мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України від 26.06.2008 р. у зв'язку з відпусткою судді
Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи
N 2/570-07 призначеної до розгляду на 01.07.2008 р., утворено
колегію суддів в наступному складі: головуючий - Муравйов О.В.,
судді - Коробенко Г.П., Полянський А.Г.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 )
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду
з позовом про стягнення 2261,58 грн. заборгованості, 67,45 грн.
пені, 12,67 грн. - 3% річних, 63,01 грн. інфляційних збитків на
підставі договору поставки алкогольної продукції N 322 від
25.07.2007 р., укладеного з відповідачем.
В обґрунтування своїх позовних вимог, ТОВ "Горобина" в особі
Сумської філії посилалось на те, що ним на виконання умов даного
договору поставлено відповідачу алкогольну продукцію, про що
свідчать товарно-транспортні накладні серії 01 АААН N 673710 від
30.07.2007 р. на суму 1855,38 грн., N КО 2739 від 30.07.2007 р. на
суму 81,00 грн. та серії 01 АААН N 592941 від 20.08.2007 р. на
суму 1321,20 грн., за яку відповідач розрахувався лише частково на
суму 1000 грн.
Згідно ст. 509 ЦК України ( 435-15 ), зобов'язанням є
правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ), кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з умов договору N 322 від 25.07.2007 р.,
постачальник зобов'язується поставити покупцю алкогольну
продукцію, а покупець - прийняти й оплатити товар на умовах
договору (пункт 1.1.).
Пунктом 1.2. договору передбачено, що товар поставляється
партіями в асортименті та кількості згідно узгоджених позивачем
заявок відповідача.
Асортимент, кількість, ціна кожної партії товару
відображається в товарно-транспортних накладних на кожну партію
товару, що є невід'ємними частинами Договору
(пункт 1.3. Договору).
Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання
продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного
споживання по кількості (П-6) ( va006400-65 ), приймання товарів
мають право здійснювати робітники отримувача (покупця),
уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці
працівники повинні відноситись до категорії
матеріально-відповідальних осіб. До договорів повинні бути додані
розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з
Правилами приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск
товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно
здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень
отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну
України N 99 ( z0293-96 ) від 16.05.96 р. Про затвердження
Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та
використаних доручень на отримання цінностей (зареєст. у Мін'юсті
України 12.06.96 р. N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено,
що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші
товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи,
грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або
передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після
її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на
підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові
документи. Статтею 1 вказаного Закону ( 996-14 ) визначено, що
первинний документ - документ, який містить відомості про
господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як правомірно було відзначено судом апеляційної інстанції,
довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що
фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про
уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства
визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може
бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу,
товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення
господарської операції з відпуску цінностей.
Відповідно до приписів ст. ст. 4-5, 4-7, 43 ГПК України
( 1798-12 ) судові рішення приймаються судом за результатами
обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм
внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи рішення про задоволенні позову, суд першої
інстанції помилково прийняв як належні докази поставки товару
відповідачу товарно-транспортні накладні серії 01 АААН N 673710
від 30.07.2007 р. на суму 1855,38 грн., серії 01 АААН N 592941 від
20.08.2007 р. на суму 1321,20 грн. та N КО 2739 від 30.07.2007 р.,
оскільки у вказаних накладних не міститься прізвище особи, що
отримала товар, його довіреності, або інших доказів того, що
вказана особа уповноважена на його одержання від позивача.
Також матеріали справи не містять відповідних довіреностей на
одержання вказаних матеріальних цінностей.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач
поряд з іншими особами здійснює свою підприємницьку діяльність у
магазині "ВЕКТРА" за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 171, де займає
частину приміщення, про що свідчить наданий відповідачем суду
апеляційної інстанції договір оренди від 01.11.2006 р. За таких
обставин, судом обґрунтовано зазначено, що наявність штампу
магазину "ВЕКТРА" на товарно-транспортних накладних серії 01 АААН
N 673710 від 30.07.2007 р. на суму 1855,38 грн., серії 01 АААН
N 592941 від 20.08.2007 р. на суму 1321,20 грн. та N КО 2739 від
30.07.2007 р. не підтверджує факт отримання товару саме
відповідачем або уповноваженими ним особами.
Враховуючи вищезазначене, в порушення вимог ст. 34
ГПК України ( 1798-12 ) позивачем не було доведено належними
доказами отримання товару саме відповідачем за договором N 322 від
25.07.2007 р.
Крім того, суд апеляційної інстанції підставно не взяв до
уваги в якості доказу проведеної відповідачем часткової оплати за
договором N 322 від 25.07.2007 р. копії фіскальних чеків
(а.с. 15), оскільки вказані платіжні документи не містять жодних
посилань на договір, що є предметом спору у даній справі, та не
свідчать про проведення саме відповідачем у справі часткової
оплати товару за накладними.
Також в порушення вимог п. 4.1. договору позивачем не було
надано до суду відповідної заявки відповідача або дозволу на
поставку товару та матеріалів відповідного замовлення, в тому
числі і погодженого позивачем, оскільки вказаним пунктом
передбачено, що з метою узгодження сторонами асортименту партії
товару, відповідач за чотири робочих дні до моменту поставки подає
позивачеві заявку на товар, а у відповідності з пунктом 4.3.
даного договору поставка товару здійснюється за умовами узгодження
позивачем заявки на товар протягом чотирьох робочих днів з моменту
отримання заявки на товар.
За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2
ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку
ст. ст. 4-3, 4-7, 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) всебічно,
повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини
справи в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про те,
що позивач не довів суду належними та допустимими доказами підстав
для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості
відповідача за договором поставки алкогольної продукції N 322 від
25.07.2007 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ), повторно
розглядаючи справу, апеляційний суд повно з'ясував обставини, які
мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в
постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства.
Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) та вимогам,
що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зі змінами
та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 )
та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Відповідно до ст. ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою
присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна
частини постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ), суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Горобина" в особі Сумської філії залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.03.2008 року у справі N 2/570-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Коробенко Г.П.
Полянський А.Г.



вверх