Документ n0095700-98, текущая редакция — Принятие от 07.10.1998

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
від 07.10.98

(Витяг)

28 квітня 1998 р. Т. і Б. В. звернулись до суду зі скаргою на
рішення окружної виборчої комісії та Центральної виборчої комісії
(далі - ЦВК) про визнання обраним і реєстрацію народного депутата
України Б. М. Посилаючись на те, що при проведенні виборів у
виборчому окрузі N 215 мали місце численні порушення норм Закону
від 24 вересня 1997 р. "Про вибори народних депутатів України"
( 541/97-ВР ), а зазначені комісії не дали належної оцінки цим
фактам, заявники просили скасувати протокол окружної виборчої
комісії від 30 березня 1998 р. та постанову ЦВК від 15 квітня 1998
р. Згодом Т. і Б. В. оскаржили також постанову ЦВК від 13 квітня
1998 р. про відмову у визнанні виборів недійсними. Справа розглядалася судами неодноразово. Ухвалою Київського
обласного суду від 31 липня 1998 р. скаргу Т. і Б. В. залишено без
розгляду. Розглянувши в касаційному порядку скаргу Т., судова колегія в
цивільних справах Верховного Суду України визнала, що вона
задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ст. 15 Закону "Про вибори народних депутатів
України" ( 541/97-ВР ) рішення, дії або бездіяльність виборчих
комісій можуть бути оскаржені до суду протягом 10 днів після
прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності на порушення
цього Закону. Скарги, подані з порушенням установлених Законом
строків, розгляду не підлягають. Судом установлено, що скаргу Т. і Б. В. на рішення окружної
виборчої комісії від 30 березня 1998 р. та постанову ЦВК від 15
квітня 1998 р. було подано до суду 28 квітня 1998 р., тобто після
закінчення встановленого Законом ( 541/97-ВР ) строку. В судовому
засіданні Т. і Б. В. пояснили, що вони не звертались до суду,
оскільки рішення окружної виборчої комісії було оскаржено іншими
кандидатами в народні депутати України по виборчому округу N 215 і
вони чекали результатів розгляду. Тому заявники вважали, що строк
звернення до суду ними не пропущено. Згідно зі статтями 85, 89 ЦПК ( 1501-06 ), якщо скаргу подано
після закінчення встановленого законодавством строку і суд не
знайде підстав для його поновлення за заявою особи, яка подала
скаргу, остання залишається без розгляду. За таких обставин суд обгрунтовано залишив без розгляду
скаргу Т. і Б. В. Викладені у скарзі доводи про те, що суд повинен був
з'ясувати обставини справи і постановити рішення, оскільки ст. 229
ЦПК ( 1502-06 ) не передбачено залишення без розгляду заяви з
підстав пропуску строку, суперечать вимогам ст. 15 Закону "Про
вибори народних депутатів України" ( 541/97-ВР ) та ст. 85 ЦПК
( 1501-06 ). Порушень норм процесуального права при розгляді справи, які
передбачені ст. 314 ЦПК ( 1503-06 ) як підстави для скасування
ухвали, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
не знайшла. Посилання Т. на те, що з 2 по 24 квітня 1998 р. він перебував
у лікарні й це перешкодило йому вчасно звернутись до суду, судова
колегія до уваги не взяла, оскільки ні в судовому засіданні, ні в
скарзі на ухвалу суду заявник про цей факт не згадував. Із наданих Т. додаткових матеріалів та з його письмового
пояснення вбачається, що, перебуваючи в лікарні, він продовжував
виконувати свої службові обов'язки, постійно мав можливість
користуватися засобами зв'язку, в його розпорядженні була
автомашина з водієм, листок непрацездатності йому не видавався і
він отримав за ці дні заробітну плату. У скарзі, яку було подано до суду 28 квітня 1998 р.,
зазначено, що її було складено ще 22 квітня 1998 р., тобто під час
перебування Т. на лікуванні. Виходячи з викладеного судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України визнала, що ухвала обласного суду
відповідає вимогам статей 85, 234 ЦПК ( 1501-06, 1502-06 ) і
підстав для її скасування немає.
"Рішення Верховного Суду України", 1999 р.



вверх