Документ n0085700-98, текущая редакция — Принятие от 03.09.1998

  СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
від 03.09.98

(Витяг)

Вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 12
серпня 1996 р. П. засуджено за ч. 2 ст. 215 КК ( 2002-05 ) на три
роки позбавлення волі у колонії-поселенні для осіб, які вчинили
злочин з необережності. На підставі п. "д" ст. 1 Закону від 26
червня 1997 р. "Про амністію з нагоди першої річниці Конституції
України" ( 401/97-ВР ) П. від покарання звільнено. Постановлено
стягнути з АТ "Павлівське" на користь потерпілої П. Н. 2 тис. 966
грн. на відшкодування майнової шкоди і 50 тис. грн. - моральної. У касаційному порядку справа не розглядалась. Постановою президії Полтавського обласного суду від 5 грудня
1997 р. протест заступника прокурора області, в якому порушувалося
питання про зміну вироку і зменшення розміру відшкодування
моральної шкоди до 10 тис. грн., задоволено частково - останній
зменшено до 40 тис. грн. Згідно з вироком П. визнано винним у тому, що 30 січня
1997 р. близько 16-ї години, керуючи трактором, який належав
зазначеному АТ, на перехресті автошляху й вулиці порушив вимоги
пунктів 10.1, 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху (затверджені
постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р.
N 1094 ( 1094-93-п ) і вчинив наїзд на П. Н., яка їхала на
велосипеді, внаслідок чого потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні
ушкодження. Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про зміну вироку й постанови президії обласного суду і
зменшення до 20 тис. грн. розміру моральної шкоди, що підлягає
стягненню з АТ "Павлівське" на користь П. Н. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав. Винність П. у порушенні правил безпеки руху, що спричинило
заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, підтверджується
дослідженими судом доказами. Дії П. за ч. 2 ст. 215 КК
( 2002-05 ) кваліфіковано правильно і покарання йому призначено
відповідно до вимог ст. 39 КК ( 2001-05 ). Разом з тим судові рішення у справі підлягають зміні в
частині відшкодування моральної шкоди з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 440-1 ЦК ( 1540-06 ) та роз'яснень
Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 9 постанови від
31 березня 1995 р. N 4 ( v0004700-95 ) "Про судову практику в
справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір
відшкодування такої шкоди визначається з урахуванням суті позовних
вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи
моральних страждань потерпілого, а також інших негативних
наслідків. Суд задовольнив позовні вимоги потерпілої щодо відшкодування
моральної шкоди у повному обсязі, але мотивів такого рішення у
вироку не навів. При цьому він не врахував, що тілесні ушкодження
були заподіяні засудженим потерпілій з необережності - тоді, коли
вона ззаду об'їжджала трактор, яким він керував. За таких обставин судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду
України задовольнила, вирок Чутівського районного суду від 12
серпня 1996 р. та постанову президії Полтавського обласного суду
від 5 грудня 1997 р. щодо П. у частині відшкодування моральної
шкоди змінила, зменшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає
стягненню з АТ "Павлівське" на користь потерпілої П. Н., до
20 тис. грн.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.



вверх