Документ n0082700-98, текущая редакция — Принятие от 03.09.1998

  СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
 
 від 03.09.98 

(Витяг)

 
     Постановою слідчого Богунського РВВС УМВС України в м. Житомирі на підставі ст. 7-3 КПК ( 1001-05 ) кримінальну справу щодо малолітнього С., 1986 року народження, який 18 жовтня 1997 р. о 17-й годині 30 хвилин біля магазину відкрито викрав у малолітнього Х. 3 грн., було закрито у зв'язку з тим, що С. не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, і направлено її матеріали в районний суд для застосування до С. примусових заходів виховного характеру.
     Суддя Богунського районного суду м. Житомира постановою від 25 березня 1998 р. повернув справу щодо С. на додаткове розслідування. При цьому він зазначив, що при її розслідуванні було порушено право С. на захист, оскільки той був допитаний слідчим і ознайомлений із матеріалами справи без участі адвоката.
     Постановою президії Житомирського обласного суду від 8 травня 1998 р. протест прокурора, в якому порушувалось питання про скасування постанови районного судді, залишено без задоволення.
     Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування зазначених судових рішень у зв'язку з їх незаконністю і направлення справи на новий судовий розгляд.
     Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
     Повертаючи справу на додаткове розслідування, суддя районного суду помилково керувався вимогами ст. 46 КПК і не врахував при цьому правил статей 7-3 і 44 КПК ( 1001-05 ).
     Як вбачається з матеріалів справи, вже на початку попереднього слідства було встановлено, що С. вчинив зазначені дії у малолітньому віці. Отже, обвинувачення йому не пред'являлось і захисник до участі у справі не залучався.
     Відповідно до ч. 2 ст. 7-3 і ч. 5 ст. 44 КПК ( 1001-05 ) у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, захисник допускається до участі з моменту ознайомлення неповнолітнього та його батьків з постановою про закриття справи і з матеріалами останньої.
     При цьому ст. 7-3 КПК ( 1001-05 ) передбачає, що участь захисника при такому ознайомленні не є обов'язковою, а може мати місце тоді, коли питання про це порушують неповнолітній або його батьки. Закон не покладає на слідчого обов'язок залучати в даному випадку захисника.
     Із матеріалів справи видно, що з ними та постановою про закриття справи і направлення її в суд малолітній С. і його мати ознайомлені. При цьому С. зробив запис про бажання ознайомлюватись із зазначеними матеріалами без адвоката. Законний представник також не заявила клопотання про участь у справі захисника. За таких обставин вважати, що під час попереднього слідства у справі допущено порушення права С. на захист, підстав немає.
     У протесті обгрунтовано зазначено, що на порушення вимог ст. 447 КПК ( 1003-05 ) і без урахування роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 11 постанови від 22 грудня 1995 р. N 21 ( v0021700-95 ) "Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру", суддя не ухвалив постанови про призначення справи до судового розгляду. До того ж у останньому не брали участі прокурор і захисник, як того вимагають ч. 3 ст. 447 КПК і п. 13 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України.
     За таких обставин судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України задовольнила, постанову Богунського районного суду м. Житомира від 25 березня 1998 р. і постанову президії Житомирського обласного суду від 8 травня 1998 р. щодо С. скасувала, а справу направила в той самий районний суд на новий судовий розгляд.
 
 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р. 



вверх