Про особливо злісне хуліганство в стані алкогольного сп'яніння
Определение Верховного суда Украины; Выдержка от 06.03.2000
Документ n0010700-00, текущая редакция — Принятие от 06.03.2000

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А
від 06.03.2000
vd20000306

(Витяг)

Дії особи, пов'язані із застосуванням ножа при вчиненні нею
хуліганства, за відсутності реальної загрози для життя і здоров'я
потерпілих не містили ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК
( 2002-05 )
Вироком Петровського районного суду м. Донецька від 13
березня 1998 р. Б.А. засуджено за ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ) на
п'ять років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії
посиленого режиму. Постановлено стягнути із засудженого на
відшкодування матеріальних збитків на користь потерпілих: Б.В. -
50 грн., К. - 150 грн. і Л. - 155 грн.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Донецького
обласного суду від 28 квітня 1998 р. вирок залишено без зміни.
Б.А. визнано винним у тому, що він 11 листопада 1997 р.
близько 1-ї години 30 хвилин ночі у стані алкогольного сп'яніння
вчинив із застосуванням кухонного ножа особливо злісне хуліганство
в одному з будинків м. Донецька. Грубо порушуючи громадський
порядок і спокій громадян у нічний час, він ногами й ножем стукав
у двері квартири Б.В., пошкодив обшивку дверей, чим заподіяв
потерпілому матеріальні збитки у розмірі 50 грн., а також поранив
ножем його собаку. Оскільки Б.В. на його вимогу дверей не відкрив
і з квартири не вийшов, Б.А. почав стукати ногами й ножем у двері
сусідньої квартири, а увірвавшись до неї, схопив телевізор, виніс
його на вулицю і кинув на землю, завдавши потерпілому К. у зв'язку
з пошкодженням майна матеріальні збитки у розмірі 150 грн. На
зауваження потерпілого він не реагував, погрожував йому ножем.
Продовжуючи свої хуліганські дії, Б.А. стукав ногами у двері
квартири, розташованої на першому поверсі будинку, порушуючи
спокій сім'ї Л. Крім того, він пошкодив ножем обшивку дверей і
розбив скло у вікні, завдавши потерпілій матеріальних збитків у
розмірі 155 грн. Усі свої дії Б.А. супроводжував нецензурною
лайкою і погрозами розправою мешканцям будинку.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про зміну вироку й ухвали обласного суду та
перекваліфікацію дій Б.А. з ч. 3 на ч. 2 ст. 206 КК ( 2002-05 ).
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи протесту,
судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
змінила вирок із таких підстав.
Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ) та
роз'яснень, що містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 28 червня 1991 р. N 3 ( v0003700-91 ) "Про судову
практику в справах про хуліганство", застосування або спроба
застосування при вчиненні хуліганських дій вогнестрільної зброї,
будь-яких ножів, кастетів чи іншої холодної зброї, а так само
інших предметів, спеціально пристосованих для за подіяння тілесних
ушкоджень, є підставою для кваліфікації злочину за ч. 3 ст. 206
( 2002-05 ) не лише в тих випадках, коли винний за їх допомогою
заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження, а й тоді, коли
використання цих предметів під час вчинення хуліганських дій
створювало реальну загрозу для життя або здоров'я громадян.
Визнавши доведеною винність Б.А. у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ), суд виходив із того, що
застосування ножа створювало реальну загрозу для життя і здоров'я
потерпілих Б.В. і К. Проте такий висновок суду є помилковим,
оскільки не відповідає фактичним обставинам справи.
Як вбачається зі змісту постанови про притягнення Б.А. як
обвинуваченого за ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ) та з формулювання
обвинувачення в обвинувальному висновку, Б.А. із застосуванням
ножа, грубо порушуючи громадський порядок і спокій потерпілих у
нічний час, пошкодив майно останніх і поранив собаку Б.В. Однак
застосування чи спроба застосування ножа до тих осіб, спокій яких
він порушував, за змістом цих процесуальних документів йому за
провину не ставились.
За показаннями потерпілого Б.В. на попередньому слідстві, він
не бачив ножа у Б.А., коли той стукав у двері і вимагав, щоб він
вийшов. За яких обставин був поранений його собака, який вибіг у
коридор, Б.В. також пояснити не міг. За його словами, особисто
йому Б.А. ножем не погрожував.
Потерпілий К. дав показання про те, що Б.А., увірвавшись до
його квартири, відрізав ножем кабель від телевізійної антени,
схопив телевізор і виніс його на вулицю. На зауваження К. та його
прохання не чіпати телевізор той кинувся на нього. Однак із цих
показань також не вбачається, що Б.А. погрожував потерпілому ножем
чи намагався заподіяти йому тілесні ушкодження.
Визнаючи, що вчинив хуліганські дії, Б.А., проте,
заперечував, що він заздалегідь приготував ніж і мав намір
застосувати його як засіб заподіяння тілесних ушкоджень громадянам
чи реально погрожувати їм із цією метою.
Фактично хуліганські дії Б.А., які були вчинені ним у нічний
час і відзначались особливою зухвалістю та в ході яких він за
допомогою ножа пошкодив майно громадян і поранив собаку
потерпілого Б.В., реальної загрози для життя й здоров'я потерпілих
не створювали. Отже, й ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206
КК ( 2002-05 ), не містили.
З урахуванням наведеного судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України протест заступника Голови
Верховного Суду України задовольнила, судові рішення щодо Б.А.
змінила: перекваліфікувала дії засудженого з ч. 3 на ч. 2 ст. 206
КК ( 2002-05 ) і призначила йому за цим законом чотири роки
позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.
Надруковано: "Вісник Верховного суду України", N 4 (20),
29 вересня 2000 р.



вверх