Про перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди
Вищий адміністративний суд; Определение от 14.12.2005
Документ n0009760-05, текущая редакция — Принятие от 14.12.2005

                ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
14.12.2005

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого Фадєєвої Н.М., суддів: Бутенка В.І.,
Матолича С.В., Чалого С.Я., Панченка О.І., при секретарі -
Торуті О.П., сторони: не з'явились; розглянувши касаційну скаргу
гр. Ф на постанову Миколаївського апеляційного суду від 6 вересня
2005 року у справі за позовом гр. Ф до управління Пенсійного фонду
України в Ленінському районі м. Миколаєва про перерахунок пенсії
та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В:
В березні 2005 року гр. Ф звернулася з позовом до управління
Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про
перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування
позовних вимог позивач посилалася на те, що рішенням Ленінського
районного суду міста Миколаєва від 19 жовтня 2004 року встановлено
факт смерті її чоловіка - В. В. 19 січня 2003 року, в зв'язку з
чим 14 грудня 2004 року вона звернулась в управління Пенсійного
фонду у Ленінському районі міста Миколаєва з заявою про
призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Оскільки
відповідачем така пенсія була призначена не з 19 січня 2003 року,
а з моменту подання нею заяви до органу Пенсійного фонду, позивач
просила визнати дії (бездіяльність) відповідача неправомірними,
провести перерахунок призначеної пенсії з 19 січня 2003 року та
виплатити неотриману нею пенсію за цей період.
Рішенням місцевого суду Ленінського району міста Миколаєва
від 4 квітня 2005 року позовні вимоги задоволено, визнано дії
відповідача неправомірними та зобов'язано здійснити перерахунок
пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 19 січня 2003 року,
стягнуто з відповідача на користь позивача 215 грн. моральної
шкоди. Судове рішення обґрунтовано тим, що пенсію у зв'язку із
втратою годувальника необхідно призначити з встановленої судом
дати смерті останнього, тобто з 19 січня 2003 року, оскільки
позивач не мав можливості своєчасно реалізувати своє право на таку
пенсію.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 6 вересня
2005 року рішення місцевого Ленінського районного суду міста
Миколаєва від 4 квітня 2005 року скасовано, а в позові відмовлено
з тих підстав, що позивач звернулася до відповідача про
призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника більш ніж
через 12 місяців з дня смерті останнього, тому відповідач
правомірно призначив пенсію з дня звернення позивача до органу
Пенсійного фонду.
У касаційній скарзі гр. Ф зазначила, що рішення апеляційного
суду прийняте з порушенням норм матеріального права, просить його
скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, з тих
підстав, що звернення до Пенсійного фонду відбулося зі сплином
12-місячного строку не з вини позивача, разом з тим законодавством
передбачено виплату пенсії за три роки до такого звернення.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України
( 2747-15 ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні,
та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається
з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про
призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня
смерті годувальника.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те,
що пенсію у зв'язку із втратою годувальника необхідно призначити з
встановленої судом дати смерті останнього, тобто з 19 січня
2003 року, оскільки позивач не мав можливості своєчасно
реалізувати своє право на таку пенсію, так як лише 12 вересня
2004 року прокуратурою Ленінського району міста Миколаєва було
винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи
(повторну), що надало можливість позивачу звернутися в суд за
встановленням факту смерті чоловіка, як це встановлено рішенням
суду. Суд першої інстанції правомірно встановив, що зазначений у
пункті 3 частині 1 статті 45 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 )
дванадцятимісячний строк пропущений не з вини позивача, судове
рішення, яким підтверджується факт смерті годувальника, позивачем
отримано вже після спливу 12-місячного строку, чим порушено її
законне право на отримання пенсії у встановлений законом строк, на
що не звернув уваги суд апеляційної інстанції та помилково
скасував рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 226 КАС України
( 2747-15 ) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду
апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої
інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або
змінене помилково.
Зважаючи на викладене, судове рішення суду апеляційної
інстанцій підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції
залишається в силі.
Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів
Вищого адміністративного суду України У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу гр. Ф задовольнити.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 6 вересня
2005 року скасувати, а рішення місцевого суду Ленінського району
міста Миколаєва від 4 квітня 2005 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає.



вверх