Директива Ради 89/647/ЄЕС "Щодо індексу платоспроможності кредитних установ"
ЄЕС; Директива, Международный документ, Классификация от 18.12.198989/647/ЄЕС
Документ 994_354, текущая редакция — Редакция от 20.03.2000, основание - 994_277

                    Директива Ради 89/647/ЄЕС 
"Щодо індексу платоспроможності кредитних установ"
від 18 грудня 1989 року
( Щодо змін додатково див. Директиву Ради 92/30/ЄЕС
( 994_435 ) від 06.04.92 )
( Додатково див. Директиву 2000/12/ЄС
( 994_277 ) від 20.03.2000 )

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ, у дусі поваги до Договору про створення Європейського
економічного співтовариства ( 994_017 ) та зокрема першого і
третього речення Статті 57 (2) цього Договору, звертаючи увагу на пропозицію Комісії (1), разом з Європейським Парламентом (2), звертаючи увагу на думку Економічного і Соціального комітету
(3), _______________
(1) OJ N C 135, 25.5.1988, p. 2.
(2) OJ N C 96, 17.4.1984, p. 86 і OJ N C 304, 4.12.1984.
(3) OJ N C 337, 31.12.1988, p. 8.
оскільки ця Директива є результатом роботи, виконаної
Банківським дорадчим комітетом, який відповідно до статті 6 (4)
Директиви Ради 77/780/ЄЕС від 12 грудня 1977 року про узгодження
законів, положень та адміністративних розпоряджень щодо відкриття
і діяльності кредитних установ (4) ( 994_297 ), з поправками,
внесеними Директивою 89/646/ЄЕС (5) ( 994_353 ), є відповідальним
за надання пропозицій Комісії з метою координування коефіцієнтів,
що застосовуються у державах-членах; _______________
(4) OJ N L 322, 17.12.1977, p. 30.
(5) Див. сторінку 1 цього номера "Official Journal"
оскільки встановлення відповідного індексу платоспроможності
відіграє головну роль у здійсненні нагляду за кредитними
установами; оскільки коефіцієнт, за допомогою якого оцінюються активи і
позабалансові статті відповідно до величини кредитного ризику, є
особливо корисним мірилом платоспроможності; оскільки розроблення спільних стандартів для власних фондів
по відношенню до активів та позабалансових статей, що підпадають
під кредитний ризик, є таким чином головним аспектом гармонізації,
необхідної для досягнення взаємного визнання методів наглядових, а
отже і утворення внутрішнього банківського ринку; оскільки в цьому відношенні дана Директива повинна вважатися
разом з іншими конкретними інструментами такою, що гармонізує
основні методи здійснення нагляду за кредитними установами; оскільки дана Директива повинна також бути доповненням до
Директиви 89/646/ЄЕС ( 994_353 ), яка встановлює ширшу структуру,
складовою якої є ця Директива; оскільки на спільному банківському ринку від установ
вимагається вступити у безпосередню конкуренцію один з одним і
оскільки прийняття спільних стандартів платоспроможності у формі
мінімального індексу запобігатиме перекрученням у сфері
конкуренції і зміцнюватиме банківську систему Співтовариства; оскільки ця Директива передбачає зважування гарантій, наданих
різними фінансовими установами; оскільки з огляду на це Комісія
береться за вивчення того, чи Директива в цілому відчутно
викривлює конкуренцію між кредитними установами і страховими
компаніями, а також у світлі такого вивчення береться розглянути,
чи є виправданими певні захисні заходи; оскільки мінімальний індекс, передбачений цією Директивою,
зміцнює капітал кредитних установ у Співтоваристві; оскільки
рівень у 8% було прийнято після статистичних досліджень вимог щодо
капіталу, які були чинними на початку 1988 року; оскільки розміри і норми ризиків процентної ставки, валютного
та інших ринкових ризиків мають велике значення в ході здійснення
нагляду за діяльністю кредитних установ; оскільки Комісія
відповідно до цього разом з компетентними органами держав-членів
та інших органів, що мають подібні цілі, продовжує вивчати наявні
методи; оскільки вона потім зробить відповідні пропозиції для
подальшої гармонізації правил здійснення нагляду за такими
ризиками; оскільки, роблячи це, вона особливо стежитиме за
можливою взаємодією між різними банківськими ризиками, а надалі
приділятиме особливу увагу послідовності різних пропозицій; оскільки роблячи пропозиції щодо правил для здійснення
нагляду за інвестиційними послугами і відповідністю капіталу
установ, що діють у цій сфері, Комісія забезпечуватиме
застосування тотожних вимог щодо рівнів власних фондів, якщо
здійснюється той самий вид підприємництва і приймаються такі самі
ризики; оскільки конкретним видам бухгалтерського обліку, що
використовуватимуться для підрахунку коефіцієнта
платоспроможності, необхідно врахувати положення Директиви Ради
86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року щодо річних звітів і
консолідованих звітів банків та інших фінансових установ (6)
( 994_270 ), що інкорпорують певні адаптації попередніх положень
Директив Ради 83/349/ЄЕС (7), відповідно до поправок внесених
Актами про приєднання Іспанії і Португалії; оскільки до того, як
положення цих Директив буде транспоновано у національні
законодавства держав-членів, використання спеціальних методів для
підрахунку коефіцієнта платоспроможності необхідно залишити на
розсуд держав-членів; _______________
(6) OJ N 372, 31.12.1986, p. 1.
(7) OJ N L 193, 18.7.1983, p. 18.
оскільки застосування 20% зважування по відношенню до
кредитних установ, що володіють облігаціями, забезпеченими
заставними під нерухомість, можуть зруйнувати національний
фінансовий ринок, на якому такі інструменти відіграють переважну
роль; оскільки в цьому випадку вживаються тимчасові заходи для
застосування 10% зважування; оскільки час від часу можуть бути необхідними технічні зміни
в детальних правилах, що містяться у цій Директиві, аби
відреагувати на зміни у банківському секторі; оскільки Комісія
відповідно внесе необхідні зміни після консультування з
Банківським дорадчим комітетом у межах запроваджувальних
повноважень, наданих Комісії положеннями Договору ( 994_017 );
оскільки такий Комітет діятиме як "регуляційний" комітет
відповідно до правил процедури, передбаченої у статті 2, процедура
III, варіант (b), Директива Ради 87/373/ЄЕС від 13 липня 1987
року, що встановлює процедуру для реалізації запроваджувальних
повноважень, покладених на Комісію (8), _______________
(8) OJ N L 197, 18.7.1987, p. 33.
УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Сфера застосування і визначення
Стаття 1
1. Ця Директива застосовується до кредитних установ
відповідно до того, як визначено першим індентом статті 1
Директиви 77/780/ЄЕС ( 994_297 ). 2. Незважаючи на пункт 1, державам-членам не потрібно
застосовувати цю Директиву до кредитних установ, перелічених у
статті 2 (2) Директиви 77/780/ЄЕС ( 994_297 ). 3. Кредитна установа, котра відповідно до того, як це
визначено у статті 2 (4) (a) Директиви 77/780/ЄЕС ( 994_297 ),
відноситься до центрального органу тієї ж держави-члена, може бути
звільнена від положень цієї Директиви за умови, що всі кредитні
установи, що є його філіями, і їх центральні органи включені до
консолідованих коефіцієнтів платоспроможності відповідно до цієї
Директиви. 4. У виняткових умовах до подальшої гармонізації правил
розважливості стосовно кредиту, процентних і ринкових ризиків
держави-члени можуть вилучити зі сфери дії цієї Директиви будь-яку
кредитну установу, що спеціалізується на міжбанківських ринках і
ринках державного боргу, виконуючи разом із центральними банком
інституційну функцію регулятора ліквідності банківської системи за
умови, що: - сума її активів і позабалансових статей, включена в 50% і
100% зважування підрахована відповідно до статті 6, не повинна
звичайно перевищувати 10% загальних активів та позабалансових
статей і жодному разі не перевищуватиме 15% перед застосуванням
зважування, - її головна діяльність полягає у посередництві між
центральним банком її держави-члена та банківською системою, - компетентний орган застосовує адекватні системи нагляду і
здійснення контролю за її кредитним, процентним і ринковим
ризиками. Держави-члени інформують Комісію про надані пільги з метою не
дати їм призвести до порушення правил конкуренції. Впродовж трьох
років після ухвалення цієї Директиви Комісія подає Раді звіт, якщо
потрібно, разом з пропозиціями, які вона буде вважати
відповідними.
Стаття 2
1. З метою цієї Директиви: - "компетентні органи" означають органи, визначені у п'ятому
інденті статті 1 Директиви Ради 83/350/ЄЕС, - "Зона A" охоплює всі держави-члени і всі інші держави, які
є повноправними членами Організації з економічного співробітництва
і розвитку (ОЕСР), а також ті країни, які уклали спеціальні угоди
про одержання позики від Міжнародного валютного фонду (МВФ),
поєднані з Загальними положеннями про позики МВФ, - "Зона B" охоплює всі країни, що не увійшли у зону A, - "кредитні установи зони A" означають всі кредитні установи,
що одержали дозвіл на діяльність у державах-членах відповідно до
статті 3 Директиви 77/780/ЄЕС ( 994_297 ), в тому числі їх філії у
третіх країнах, а також усі приватні та державні підприємства, на
які поширюються визначення, дане в першому інденті статті 1
Директиви 77/780/ЄЕС, і які одержали дозвіл в інших країнах Зони
A, в тому числі їх філії; - "кредитні установи зони B" означають всі приватні і
державні підприємства, що одержали дозвіл на діяльність поза зоною
A, на які поширюється визначення у першому інденті статті 1
Директиви 77/780/ЄЕС ( 994_297 ), включаючи їх філії у
Співтоваристві; - "небанківський сектор" означає всіх позичальників, інших
ніж кредитні установи відповідно до того, як визначено у
четвертому і п'ятому інденті, центральні уряди і центральні банки,
регіональні органи управління, а також місцеві органи управління,
Європейські Співтовариства, Європейський Інвестиційний Банк, а
також багатосторонні банки розвитку, відповідно до того як
визначено у сьомому інденті, - "багатосторонні банки розвитку" означають Міжнародний банк
реконструкції та розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію,
Міжамериканський банк розвитку, Азійський банк розвитку,
Африканський банк розвитку, Фонд розрахунків Ради Європи,
Скандинавський банк розвитку, Банк розвитку країн Карибського
басейну, - позабалансові статті "повного ризику", "середнього ризику",
"середнього/малого ризику", а також "малого ризику" означають
статті, зазначені у статті 6 (2) і перелічені у Додатку I. 2. З метою статті 6 (1) (b) компетентні органами можуть
включати у поняття регіональних урядів і місцевих органів
некомерційні адміністративні органи, відповідальні перед
регіональними урядами і місцевими органами, а також ті
некомерційні підприємства, якими володіють центральні органи,
регіональні органи, місцеві органи або органи, які мають такі ж
самі обов'язки, що й регіональні або місцеві органи.
Стаття 3
Загальні засади
1. Коефіцієнт платоспроможності, про який іде мова у пунктах
2 - 7, виражає власні фонди відповідно до того, як визначено у
статті 4, як співвідношення загальних активів до позабалансових
статей, скоригованих з огляду на ризик відповідно до статті 5. 2. Коефіцієнти платоспроможності кредитних установ, які не є
материнськими підприємствами, відповідно то того як визначено у
статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, ані дочірніми підприємствами таких
підприємств, підраховуватимуться на індивідуальній основі. 3. Коефіцієнти платоспроможності кредитних установ, які є
материнськими підприємствами, підраховуються на консолідованій
основі відповідно до методів, передбачених цією Директивою і
Директивою 83/350/ЄЕС і 86/635/ЄЕС ( 994_270 ) (9). _______________
(9) OJ N L 372, 31. 12.1986. p. 1.
4. Компетентні органи, відповідальні за надання дозволу і
здійснення нагляду за материнським підприємством, яке є кредитною
установою, можуть також вимагати підрахунку підконсолідованого або
неконсолідованого коефіцієнта по відношенню до такого
материнського підприємства і по відношенню до будь-якого його
дочірнього підприємства, яке є суб'єктом уповноваження і
здійснення нагляду з боку компетентних органів. Там, де нагляд за
належним виділенням капіталу в межах банківської групи не
здійснюється, з метою досягнення мети необхідно вжити інших
заходів. 5. Якщо дочірнє підприємство материнського підприємства
одержує дозвіл на здійснення своєї діяльності і таке підприємство
розташоване в іншій державі-члені, компетентні органи, що надали
такий дозвіл, вимагають підрахунку підконсолідованого або
неконсолідованого коефіцієнта. 6. Незважаючи на пункт 5, компетентні органи, відповідальні
за надання дозволу дочірньому підприємству, що розташоване в іншій
державі-члені, можуть через двосторонню угоду делегувати свою
відповідальність щодо здійснення нагляду за платоспроможністю
компетентним органам, які дали дозвіл на здійснення діяльності і
які здійснюють нагляд за материнським підприємством таким чином,
аби вони могли взяти на себе відповідальність за здійснення
нагляду за дочірнім підприємством відповідно до цієї Директиви.
Комісію інформують про існування і зміст таких угод. Вона
відправляє таку інформацію іншим органам, а також Банківському
дорадчому комітету. 7. Не завдаючи шкоди відповідності кредитних установ вимогам
пунктів 2-6, компетентні органи забезпечують підрахунок
коефіцієнта не рідше, ніж двічі на рік, або самими кредитними
установами, які надають результати і всі складові даних, які
вимагають компетентні органи, або компетентними органами, що
використовують інформацію, надану кредитними установами. 8. Оцінка активів і позабалансових статей здійснюється
відповідно до Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ). До запровадження
положень цієї Директиви, оцінювання проводиться на розсуд
держав-членів.
Стаття 4
Чисельник: власні кошти
Власні кошти, визначені Директивою 89/299/ЄЕС ( 994_450 )
(10), є чисельником коефіцієнта платоспроможності. _______________
(10) OJ N L 124, 5.5.1989, p. 16.
Стаття 5
Знаменник: активи, скориговані щодо ризику,
а також позабалансові статті
1. Ступінь кредитного ризику, виражений як процентне
зважування, визначається щодо активів відповідно до статей 6 і 7,
і у винятковим випадках статей 8 і 11. Балансове значення кожного
активу множиться на відповідне зважування, аби одержати значення,
скориговане на ризик. 2. У випадку позабалансових статей, перелічених у Додатку I,
використовується дворівневий підрахунок, передбачений статтею 6
(2). 3. У випадку позабалансових статей процентної ставки і
валюти, про які йдеться у статті 6 (3), потенційна вартість
контрактів, що замінюють попередні, у випадку їх невиконання
однією із сторін, нараховується за допомогою одного з двох
методів, передбачених у Додатку II. Показник такої вартості
множиться на відповідні зважування протилежної сторони у статті
6(1), за винятком, коли 100% зважування, відповідно до того як там
передбачено, замінюється 50% зважуванням, аби одержати показники,
скориговані на ризик. 4. Загальні показники, скоригованих на ризик активів та
позабалансових статей, про які йдеться у пунктах 2 і 3, є
знаменниками коефіцієнта платоспроможності.
Стаття 6
Зважування ризиків
1. Нижченаведені зважування застосовуються по відношенню до
різних категорій активу, хоч компетентні органи можуть встановити
вищі зважування, якщо вони вважають це доцільним:
(a) Нульове зважування
1. готівка і еквівалентні статті;
2. активи, що складаються з претензій до центральних
урядів і центральних банків Зони A;
3. активи, що складаються з претензій до Європейських
Співтовариств;
4. активи, що складаються з претензій з чіткими
гарантіями країн і центральних банків у Зоні A;
5. активи, що складаються з претензій до центральних
урядів і центральних банків Зони B, деноміновані і надані в
національній валюті, спільній для гаранта і позичальника;
6. статті активів, що складаються з претензій, що мають
чітку гарантію від центральних урядів і центральних банків Зони B,
деномінованих і виділених в національні валюті, спільній для
гаранта і позичальника;
7. активи, гарантовані з метою задоволення компетентних
органів за допомогою допоміжних цінних паперів центрального уряду
або центрального банку Зони A, або цінних паперів, випущених
Європейськими Співтовариствами, або готівковими вкладами,
зробленими у позикову установу, або депозитними сертифікатами або
ж подібними інструментами, випущеним останнім і пред'явлені
останньому;
(b) 20% зважування
1. статті активів, що складаються з претензій до
Європейського Інвестиційного Банку (ЄІБ);
2. статті активів, що складаються з претензій до
багатосторонніх банків розвитку;
3. статті активів, що складаються з претензії, що мають
чіткі гарантії з боку Європейського Інвестиційного Банку (ЄІБ);
4. статті активів, що складаються з претензій, що мають
чіткі гарантії з боку багатосторонніх банків розвитку;
5. статті активів, що складаються з претензій до
регіональних урядів або органів місцевого самоврядування Зони A,
які підпадають під статтю 7.
6. статті активів, що складаються з претензій, які мають
чіткі гарантії з боку регіональних урядів або органів місцевого
самоврядування Зони A, які підпадають під статтю 7;
7. статті активів, що складаються з претензій щодо
кредитних установ Зони А, але які не є власними коштами таких
установ, як визначено у Директиві 89/299/ЄЕС ( 994_450 );
8. статті активів, що складаються з претензій зі строком
виплати впродовж 1 року або менше до кредитних установ Зони B,
інших ніж цінні папери, випущені такими установами, які визнаються
складовими частинами їх власних фондів;
9. статті активів, що мають чіткі гарантії від кредитних
установ Зони A;
10. статті активів, що складаються з претензій зі строком
виплати в один рік або менше, що мають чіткі гарантії кредитних
установ Зони B;
11. статті активів, забезпечені на задоволення
компетентних органів допоміжними цінними паперами, випущеними ЄІБ
або багатосторонніми банками розвитку;
12. готівкові кошти у ході надання;
(c) 50% зважування
1. позики, повністю забезпечені на задоволення
компетентних органів заставними на житло, в якому проживає, яке
здає в найм або в якому буде проживати, або яке буде здавати в
найм позичальник;
2. передоплати і накопичений доход: ці активи підлягають
зважуванню, яке відповідає протилежній стороні, якщо кредитна
установа може визначити її відповідно до Директиви 86/635/ЄЕС
( 994_270 ). В іншому випадку, якщо неможливо визначити протилежну
сторону, вона застосовує тверду ставку зважування у 50%;
(d) 100% зважування
1. статті активів, які складаються з претензій до
центральних урядів і центральних банків Зони B, за винятком коли
вони деноміновані і надані в національній валюті позичальника;
2. статті активів, що складаються з претензій до
регіональних і місцевих органів влади Зони B;
3. статті активів, що складаються з претензій зі строком
виплати більше одного року до кредитних установ Зони B;
4. статті активів, що складаються з претензій до
небанківського сектора Зони A або Зони B;
5. матеріальні активи у значенні активів, перелічених у
статті 4 (10) Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 );
6. акції, участь та інші складові власних коштів інших
кредитних установ, не утримані від власних коштів позикових
установ;
7. всі інші активи, за винятком, якщо утримані з власних
коштів.
2. Поданий нижче режим застосовується до позабалансових
статей, інших ніж ті, що охоплені пунктом 3. Спочатку їх
згруповують відповідно до видів ризику, перелічених у Додатку I.
Повне значення статей з повним ризиком, 50% значення статей з
середнім рівнем ризику і 20% із середнім рівнем/низьким рівнем
береться до уваги, в той час як значення статті з низьким рівнем
ризику є нульовим. Наступний етап полягає у множенні
позабалансових величин, скоригованих описаним вище чином, на
зважування, що застосовується до відповідних протилежних сторін
згідно з режимом статей активів, про який ідеться в пункті 1
статті 7. У випадку строкових закупівель і угод про продаж і
перезакупівлю активів, зважування долучаються до відповідних
активів, а не до протилежних сторін операцій. 3. Методи, викладені в Додатку II, застосовуватимуться до
ризиків, пов'язаних з процентною ставкою та іноземною валютою,
перелічених у Додатку III. 4. Якщо позабалансові статті мають чіткі гарантії, їх буде
зважено так, наче б вони були здійснені від імені гаранта, а не
протилежної сторони. Якщо потенційний ризик, що постає з
позабалансових операцій, повністю гарантується на побажання
компетентних органів будь-якою статтею активів, визнаною у пунктах
1 (a) (7) або (b) (11) як додаткове забезпечення,
застосовуватимуться зважування від 0 до 20%, залежно від
додаткового забезпечення. 5. Якщо статтям активів і позабалансовим статтям надаються
менші зважування з огляду на існування чітких гарантій або
додаткового забезпечення, яке є прийнятним для компетентних
органів, менше зважування застосовується тільки до тієї частини,
яка гарантується або яка повністю охоплена додатковим
забезпеченням.
Стаття 7
1. Незважаючи на вимоги статті 6 (1) (b), держави-члени
можуть встановити зважування у 0% для своїх регіональних і
місцевих органів влади, якщо нема різниці в ризику між претензіями
до останніх та претензій до їх центральних органів влади з огляду
на повноваження регіональних органів влади і органів місцевої
влади одержувати надходження, а також з огляду на існування
конкретних інституційних домовленостей з метою зменшити
ймовірність дефолту останніх. Нульове зважування, встановлене відповідно до цих критеріїв,
застосовуються до претензій і позабалансових статей відповідних
регіональних і місцевих органів, а також до претензій до інших і
позабалансових статей інших і гарантованих цими місцевими і
регіональними урядами. 2. Держави-члени повідомляють Комісію, якщо вони вважають, що
нульове зважування є виправданим відповідно до критеріїв,
передбачених пунктом 1. Дану інформацію розповсюджує Комісія. Інші
держави-члени можуть запропонувати кредитним установам, що
перебувають під наглядом їх компетентних органів можливість
застосування нульового зважування, якщо вони мають справу з
регіональними органами або відповідними місцевими органами або,
якщо вони володіють претензіями, гарантованими останніми.
Стаття 8
1. Держави-члени можуть застосувати 20% зважування до статей
активів, які гарантовані на побажання відповідних компетентних
органів додатковим забезпеченням у формі цінних паперів, випущених
регіональними урядами або місцевими органами Зони A за допомогою
вкладів у кредитні установи Зони A, інші ніж позикові установи,
або за допомогою сертифікатних депозитів інших інструментів,
випущених такими кредитними установами. 2. Держави-члени можуть застосувати зважування в 10% щодо
претензій до установ, що спеціалізуються на міжбанківському ринку
та на ринку державного боргу у вітчизняній державі-члені і
підлягають ретельному нагляду, що здійснюється компетентними
органами, якщо такі статті активів є повністю захищеними, на
побажання компетентних органів вітчизняних держав-членів, статтями
активів, про які йдеться у статті 6 (1) (a) і (b), визнаних
останніми додатковим забезпеченням. 3. Держави-члени повідомляють Комісію про положення, прийняті
відповідно до пунктів 1 і 2, і про підстави для таких положень.
Комісія передає таку інформацію державам-членам. Комісія
періодично перевіряє застосування таких положень для того, аби
вони не призвели до порушень правил конкуренції. Впродовж трьох
років після ухвалення цієї Директиви Комісія подає Раді звіт, якщо
необхідно, разом з пропозиціями, які вона вважає доцільними.
Стаття 9
Технічні зміни, які необхідно буде зробити відповідно до цієї
Директиви в наступних ділянках, приймаються відповідно до
процедури, викладеної в пункті 2: - тимчасове зменшення мінімального коефіцієнта, передбачене
статтею 10, або зважування, передбаченого у статті 6, аби взяти до
уваги конкретні обставини, - визначення "Зона A" у статті 2, - визначення "багатосторонні банки розвитку" в статті 2, - внесення поправок до визначень активів, перелічених у
статті 6, з метою врахувати нові обставини на фінансових ринках, - перелік і класифікація позабалансових статей в Додатку I і
III і їх обробка у підрахунку коефіцієнта відповідно до того, як
передбачено статтею 5, 6 і 7, а також Додатком II, - уточнення визначень для того, аби забезпечити однакове
застосування цієї Директиви в усьому Співтоваристві, - уточнення визначень, аби при запровадженні цієї Директиви
взяти до уваги останній розвиток подій на фінансових ринках, - приведення у відповідність термінології і визначень
відповідно до подальших актів з питань кредитних установ та
споріднених питань. 2. Комісії надає допомогу комітет, що складається з
представників держав-членів, в якому головує представник Комісії.
Представник Комісії подає комітету проект заходів, що будуть
вживатися. Комітет подає свої висновки щодо проекту впродовж
проміжку часу, який голова може встановити з огляду на
невідкладність справи. Висновок ухвалюється більшістю голосів, як і передбачено у
статті 148 (2) Договору ( 994_017 ) у випадку рішень, які Рада
повинна прийняти на пропозицію Комісії. Голоси представників
держав-членів у Комітеті підраховуватимуться відповідно до
положень, що містяться у тій статті. Голова не голосує. Комісія
приймає рішення про передбачені заходи, якщо вони відповідають
висновку комітету. Якщо передбачені заходи не відповідають
висновку комітету або якщо не подано жодного висновку, Комісія
негайно подає Раді пропозицію щодо заходів, які буде вжито. Рада
діє відповідно до рішень, ухвалених кваліфікованою більшістю. Якщо
Рада не діє впродовж трьох місяців, Комісія вживає запропоновані
заходи, якщо тільки Рада не ухвалила рішення проти таких заходів
звичайною більшістю.
Стаття 10
1. З 1 січня 1993 року від кредитних установ вимагається
підтримувати на постійній основі коефіцієнт, визначений у статті
3, на рівні не нижчому ніж 8%. 2. Незважаючи на пункт 1, компетентні органи можуть
встановлювати вищі мінімальні коефіцієнти, якщо вони вважають це
доцільним. 3. Якщо коефіцієнт опускається нижче 8%, компетентні органи
забезпечують вжиття належних заходів з якнайшвидшого відновлення
коефіцієнта до погодженого рівня.
Стаття 11
1. Кредитна установа, мінімальний коефіцієнт якої не досяг
8%, передбачених статтею 10 (1) до дати, встановленої статтею 12
(1), повинен поступово наближуватися до такого рівня. Вона не може
дозволити, аби коефіцієнт опустився нижче вже досягнутого рівня.
Коливання повинне бути недовготривалим, а компетентні органи
повинні бути сповіщені про причини такого коливання. 2. Не більше ніж через п'ять років після дати, визначеної у
статті 10 (1), держави-члени можуть установити для облігацій 10%
зважування, як це і передбачено у статті 22 (4) Директиви Ради
85/611/ЄЕС з питань узгодження законів, положень та
адміністративних приписів щодо підприємств з колективного
інвестування у перевідні цінні папери (UCITS) (11) ( 994_293 ),
відповідно до поправок Директиви 88/220/ЄЕС, і утримувати таке
зважування для кредитних установ, якщо вони вважають це доцільним,
аби уникнути значних порушень у функціонуванні їх ринків. Про такі
винятки необхідно повідомити Комісію. _______________
(11) OJ N L 373. 31.12.1985, p. 3.
3. Не більше ніж впродовж семи років після 1 січня 1993 року,
стаття 10 (1) не застосовуватиметься до Сільськогосподарського
банку Греції. Однак останній повинен поступово наближуватися до
рівня, передбаченого статтею 10 (1) таким чином, як це описаного в
пункті 1. 4. Відхиляючись від статті 6 (1) (c) (1), до 1 січня 1996
року Німеччина, Данія і Греція можуть застосовувати 50% зважування
до активів, які повністю забезпечені на задоволення компетентних
органів заставними на житлову власність, офіси або багатоцільові
торговельні приміщення, розміщені на територіях цих трьох держав
за умови, що позичена сума не перевищує 60% вартості відповідної
власності, підрахованої на основі конкретних критеріїв оцінювання,
передбачених статутними або регуляційними положеннями. 5. Держави-члени можуть застосовувати 50% зважування щодо
майнових лізингових угод, укладених впродовж 10 років після дня,
визначеного в статті 12 (1), і які стосуються активів для
господарського користування і розташованих у країні, де
розташований головний офіс, і які регулюються статутними
положеннями, за якими орендодавець зберігає повне право на
власність, допоки наймач не скористається своїм правом на купівлю.
Стаття 12
1. Держави-члени вживають необхідних заходів, аби привести
своє законодавство у відповідність до цієї Директиви до 1 січня
1991 року. 2. Держави-члени подають Комісії тексти головних законів,
положень та адміністративних положень, які вони приймають у сфері
застосування цієї Директиви.
Стаття 13
Ця Директива адресується Державам-членам.
Вчинено в Брюсселі 18 грудня 1989 року.
За Раду
Президент П. Береговой
Додаток I
Класифікація позабалансових статей
Повний ризик
- Гарантії у формі кредитних замінників, - Акцепти, - Індосамент на векселях, що не має назви іншої кредитної
установи, - Операції з правом обороту, - Невідкличні акредитиви стендбай, що мають характер
кредитного замінника, - Угоди про продаж активів і купівлю раніше проданих активів,
як і визначено у статті 12 (1) і (2) Директиви 86/635/ЄЕС
( 994_270 ), - Активи, закуплені відповідно до строкових угод закупівлі
"аутрайт", - Строкові депозити "форвард-формвард", - Невиплачена частина частково виплачених акцій і цінних
паперів, - Інші найменування, що підпадаються під повний ризик.
Середній ризик
- Виданий і підтверджений документарний акредитив (див. також
середній/малий ризик), - Поручительства і гарантії від втрат (включаючи тендерні
гарантії, гарантії з виконання контракту, митні застави,
облігації, що приймаються у сплату боргів), а також гарантії, що
не мають природи кредитних замінників, - Продаж активів і угоди про закупівлю раніше проданих
активів відповідно до того, як визначено у статті 12 (3) і (5)
Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ), - Безвідкличні акредитиви стендбай, що не мають характеру
кредитних замінників, - Невикористані кредитні інструменти (угоди про надання
позик, закупівлю цінних паперів, надання гарантій або акцепту) з
початковим терміном виплати понад один рік, - Джерела емісії банкнот і джерела відновлюваного кредиту, - Інші статті, що також підпадають під середній ризик.
Середній/малий ризик
- Документарні акредитиви, відправлення яких вважається
забезпеченням кредиту та інші самоліквідні операції, - Інші статті, що також піддаються середньому/малому ризику.
Малий ризик
- Невикористані кредитні інструменти (угоди про надання
позики, закупівлю цінних паперів, надання гарантій або акцептів) з
початковою виплатою до одного року і більше, або такі, що можуть
бути скасовані беззастережно і в будь-який час, - Інші статті, що підпадають під малий ризик.
Держави-члени інформують Комісію як тільки вони погодилися
включити нову позабалансову статтю в будь-який з останніх індентів
відповідно до кожної категорії ризику. Такі статті проходять
класифікацію на рівні Співтовариства, як тільки буде завершено
процедуру, передбачену статтею 9.
Додаток II
Позабалансові статті стосовно процентних ставок
і курсів обміну валют
За згоди своїх наглядових органів влади, кредитні установи
можуть вибрати один з методів, поданих нижче, аби виміряти ризики,
пов'язані з операціями, переліченими в Додатку III. Угоди,
пов'язані з процентними ставками і обміном валют, що здійснюється
за визнаними курсами, де вони підлягають денним вимогам щодо
маржі, а також угоди про обмін валют з початковими терміном
виплати через 14 днів або менше, вилучаються. Якщо існує визнаний
національними наглядовими органами окремий двосторонній контракт
на новацію (заміну зобов'язання) між кредитною установою та іншою
стороною, відповідно до якого будь-яке взаємне зобов'язання про
здійснення виплат у спільній грошовій одиниці на певну дату
автоматично об'єднуються з іншими схожими зобов'язаннями, що
повинні бути виконані того ж дня, то зважується не загальний
розмір, але єдиний чистий розмір, встановлений такою новацією.
Метод 1: підхід "ринкових розцінок"
Крок (a): через надання контрактам поточних ринкових величин
вартості (ринкові розцінки) одержується поточна відновлювана
вартість (основного капіталу) всіх контрактів позитивними
значеннями.
Крок (b): з метою одержання рівня потенційного ризику з
надання кредиту (1), умовні головні розміри або показники вартості
зведених бухгалтерських книг установи множаться на відсоток: Залишку терміну до погашення Контрактів, пов'язаних з процентною ставкою Контрактів, пов'язаних з обміном валют Один рік або менше 0,% 1% Понад 1 рік 0,5% 5% _______________
(1) За винятком "коливання курсу/коливання процентної ставки"
єдиної валюти, коли тільки відновлювана вартість буде
підраховуватися.
Крок (c): сума поточної відновлюваної вартості і потенційний
майбутній ризик множаться на ризикове зважування, що надаються для
відповідних протилежних сторін у статті 6.
Метод 2: підхід "початкового ризику"
Крок (a): умовна головна сума кожного інструменту множиться
на проценти, подані нижче: Початковий термін сплати (*) Контракти щодо процентної ставки Контракти щодо обміну валют Один рік або менше 0,5% 2% Понад один роки але не більше двох років 1,5% 5% Додаткові скидки на кожен додатковий рік 1,5% 3% _______________
(*) У випадку з контрактами, пов'язаними з процентною
ставкою, кредитні установи можуть за згоди з боку їх наглядових
органів вибрати або початковий термін виплати або залишковий
термін погашення.
Крок (b): початковий ризик, одержаний таким чином, множиться
на ризикові зважування, надані відповідним протилежним сторонам у
статті 6.
Додаток III
Види позабалансових статей, які стосуються
процентних ставок і іноземної валюти
Контракти, пов'язані з процентними ставками
- Свопи процентних ставок однієї валюти, - Своп зобов'язань з плаваючою процентною ставкою на
зобов'язання з фіксованою процентною ставкою, - Угоди щодо курсу за угодою на строк, - Ф'ючерси процентної ставки, - Інші контракти зі схожим характером.
Контракти щодо іноземної валюти
- Свопи з процентною ставкою крос-валюти, - Строкові контракти з обміну валют, - Валютні ф'ючерси, - Закуплені валютні опціони, - Інші контракти зі схожою природою.
Переклад здійснено Центром порівняльного права при
Міністерстві юстиції України.



вверх