що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці і зібралася 10 червня 1930 року на свою 14-у сесію,постановивши прийняти ряд пропозицій щодо непрямого
примушування до праці, що є частиною першого пункту порядку
денного сесії,ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот тридцятого року нижченаведену рекомендацію, яка
називатиметься Рекомендацією 1930 року щодо непрямого примушування
до праці і яка підлягає поданню членам Міжнародної організації
праці для розгляду з метою впровадження її в життя шляхом
законодавства кожної країни або іншим шляхом відповідно до
положень Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ):бажаючи доповнити цю Конвенцію заявою щодо принципів, які
вважаються такими, що найкращим чином пристосовані для напрямку
політики членів Організації, які намагаються уникнути будь-якого
непрямого примушування до праці, яке поклало б надто важкий тягар
на населення тих територій, до яких ця Конвенція може
застосовуватись,Кількість наявної в розпорядженні робочої сили, здатність
населення до праці та шкідливий вплив, який можуть мати на
соціальні умови населення надто несподівані зміни в життєвих та
трудових звичках, є факторами, які повинні братися до уваги при
вирішенні питань, пов'язаних з економічним розвитком територій, що
знаходяться на початковій стадії розвитку, і особливо при
вирішенні питань, що стосуються:a) збільшення числа і розмірів промислових, гірничодобувних і
сільськогосподарських підприємств на таких територіях;Слід уникати непрямих засобів, які штучно посилюють
економічний тиск на населення з метою примусити його шукати роботу
по найму, і особливо таких засобів, як:a) оподаткування населення, яке призвело б до того, що
населення було б змушене шукати роботу по найму на приватних
підприємствах;b) введення таких обмежень на володіння чи користування
землею, які створили б серйозні утруднення для працівників, які
намагаються заробити засоби для життя шляхом самостійної обробки
землі;d) встановлення правил пересування, які мали б наслідком
створення для працівників, які працюють у інших осіб, більш
вигідного становища у порівнянні із становищем решти працівників.Слід уникати будь-яких обмежень добровільного переміщення
робочої сили з одного виду зайнятості до іншого або з одного
району до іншого, що могло б мати непрямим наслідком примушування
працівників влаштовуватися на роботу в певні галузі господарства
або райони, за винятком тих випадків, коли такі обмеження
вважаються необхідними в інтересах відповідного населення чи
працівників.
Рекомендація щодо непрямого примушування до праці N 35
Рекомендація щодо непрямого примушування до праці N 35
395;
Рекомендации, Международный документ
от 28.06.1930
№ 35
Документ 993_099, текущая редакция — Принятие от 28.06.1930