Document 981_010, current version — Adoption on April 15, 1994

{Додаток 1A до Угоди про заснування Світової організації торгівлі}

Додаток 1

Додаток 1 A. Багатосторонні угоди з торгівлі товарами

Загальна пояснювальна примітка до додатка 1A

У разі колізії між положенням Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та положенням іншої угоди, яку зазначено в додатку 1A до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (далі в угодах, які зазначено в додатку 1A, - Угода СОТ), перевага віддається положенню іншої угоди настільки, наскільки це стосується колізії.

УГОДА
про застосування статті VI Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року

Члени цією Угодою домовляються про таке:

ЧАСТИНА I

Стаття 1
Принципи

Антидемпінговий захід застосовується лише за умов, передбачених у статті VI ГАТТ 1994, та відповідно до розслідувань, розпочатих-1 та проведених згідно з положеннями цієї Угоди. Такі положення регулюють застосування статті VI ГАТТ 1994 настільки, наскільки застосовується захід відповідно до антидемпінгового законодавства або нормативних актів.

__________
-1 Термін "розпочатий", який використовується в цій Угоді, означає процедурну дію, якою член офіційно розпочинає розслідування, передбачене в статті 5.

Стаття 2
Визначення демпінгу

2.1. Для цілей цієї Угоди товар уважається таким, що є предметом демпінгу, тобто таким, що вводиться в торгівлю іншої країни за ціною, нижчою за його нормальну вартість, якщо експортна ціна товару, що експортується з однієї країни до іншої, є меншою, ніж порівнянна ціна, яка встановлюється у звичайному ході торгівлі на подібний товар, призначений для споживання в країні-експортері.

2.2. Коли відсутній продаж подібного товару в ході звичайної торгівлі на внутрішньому ринку країни-експортера або коли через особливу ринкову ситуацію чи малий обсяг продажу на внутрішньому ринку країни-експортера-2 такий продаж не дозволяє зробити належного порівняння, демпінгова маржа визначається шляхом зіставлення з порівнянною ціною подібного товару, коли він експортується до відповідної третьої країни, за умови, що ця ціна є репрезентативною, або з вартістю виробництва в країні походження плюс обґрунтована сума на адміністративні, торгові та загальні витрати й прибутки.

__________
-2 Продаж подібного товару, призначеного для споживання на внутрішньому ринку країни-експортера, уважається, як правило, таким, що здійснюється в кількості, достатній для визначення звичайної вартості, якщо такий продаж члену-імпортеру становить п'ять відсотків чи більше продажу товару, що розглядається, за умови, що повинен бути прийнятним нижчий коефіцієнт, коли є докази того, що внутрішній продаж за таким нижчим коефіцієнтом, проте, є достатньо значним, для забезпечення належного порівняння.

2.2.1. Продаж подібного товару на внутрішньому ринку країни-експортера або продаж третій країні за цінами, нижчими від витрат виробництва на одиницю (фіксованих або змінних), плюс адміністративні, продажні та загальні витрати може розглядатись як такий, що не здійснюється у звичайному ході торгівлі через ціну, і може не враховуватися під час визначення звичайної вартості тільки тоді, коли органи влади-3 визначать, що такий продаж здійснюється протягом тривалого періоду часу-4 в суттєвих кількостях-5 і здійснюється за цінами, які не дозволяють відшкодувати всіх витрат протягом обґрунтованого періоду часу. Якщо ціни, які нижчі, ніж витрати за одиницю продукції, на момент продажу перевищують середньозважені витрати на одиницю продукції за період розслідування, то вважається, що такі ціни забезпечують відшкодування витрат протягом обґрунтованого періоду часу.

__________
-3 Коли в цій Угоді використовується термін "органи влади", його необхідно тлумачити як органи влади відповідного високого рівня.
-4 Тривалим періодом часу звичайно є один рік, але в жодному разі не менше шести місяців.
-5 Продаж нижче вартості за одиницю продукції здійснюється в суттєвих кількостях, коли органи влади встановлять, що середньозважена відпускна ціна операцій, що розглядаються для визначення звичайної вартості, є нижчою від середньозважених витрат на одиницю продукції або що обсяги продажу, нижчі, ніж витрати за одиницю, становлять не менше 20 відсотків обсягів, проданих в ході операцій, що розглядаються для визначення звичайної вартості.

2.2.1.1. Для цілей пункту 2 витрати звичайно обчислюються на основі обліку, що ведеться експортером або виробником, стосовно якого ведеться розслідування, за умови, що такий облік ведеться відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку країни-експортера й обґрунтовано відображає витрати, пов'язані з виробництвом і продажем товару, що розглядається. Органи влади розглядають усі наявні докази стосовно належного розподілу витрат, у тому числі ті, які надані експортером або виробником у ході розслідування, за умови, що такий розподіл раніше використовувався експортером або виробником, зокрема, стосовно встановлення відповідних періодів амортизації й знецінювання та відрахувань на капітальні витрати й інші витрати на розвиток виробництва. Якщо тільки це ще не відображено в розподілі витрат згідно із цим підпунктом, витрати належним чином корегуються з урахуванням неперіодичних статей витрат, які призначені для розвитку майбутнього та (або) поточного виробництва, або обставин, за яких на витрати протягом періоду розслідування впливають операції періоду становлення виробництва-6.

__________
-6 Корегування на операції періоду становлення виробництва відображає витрати на кінець періоду становлення виробництва або, якщо такий період перевищує період розслідування, останні витрати, які можуть обґрунтовано бути взяті до уваги органами влади протягом розслідування.

2.2.2. Для цілей пункту 2 суми адміністративних, торгових та загальних витрат і прибутків ґрунтуються на фактичних даних, які стосуються виробництва й продажу у звичайному ході торгівлі подібним товаром експортером або виробником, стосовно якого ведеться розслідування. Якщо такі суми не можуть бути визначені на цій основі, то такі суми можуть бути визначені на основі:

i) фактичних сум, понесених та реалізованих відповідним експортером або виробником у зв'язку з виробництвом та продажем на внутрішньому ринку країни походження тієї самої загальної категорії товарів;

ii) середньозваженої величини фактичних сум, понесених та реалізованих іншими експортерами або виробниками, стосовно яких ведеться розслідування у зв'язку з виробництвом та продажем подібного товару на внутрішньому ринку країни походження;

iii) будь-якого іншого обґрунтованого методу за умови, що сума таким чином установленого прибутку не перевищує прибутку, який звичайно отримують інші експортери або виробники від продажу товарів цієї самої загальної категорії на внутрішньому ринку країни походження

2.3. У випадках, коли експортної ціни немає або коли відповідні органи влади вважають, що експортна ціна є ненадійною через зв'язок або компенсаційну домовленість між експортером та імпортером чи третьою стороною, експортну ціну може бути виведено на основі ціни, за якою імпортні товари вперше перепродаються незалежному покупцю, або, якщо товари не перепродаються незалежному покупцю або не перепродаються в тому стані, у якому їх імпортовано, на такій обґрунтованій основі, яка може бути визначена органи влади.

2.4. Проводиться справедливе порівняння між експортною ціною та звичайною вартістю. Це порівняння проводиться на одному й тому самому етапі торгової операції, звичайно на етапі відвантаження із заводу, і стосовно продажу, який здійснено майже в один і той самий час. У кожному випадку по суті робиться відповідна поправка стосовно різниць, які враховують розбіжності, що впливають на зіставність цін, у тому числі розбіжності в умовах продажу, оподаткуванні, рівнях торгівлі, кількостях, фізичних характеристиках, а також будь-які інші розбіжності, стосовно яких є докази їхнього впливу на зіставність-7. У випадках, зазначених у пункті 3, необхідно також робити поправку на витрати, у тому числі мито й податки, які понесені в період між імпортом і перепродажем, а також на отриманий прибуток. Якщо в таких випадках зачеплено зіставність цін, органи влади встановлюють звичайну вартість на рівні торгівлі, еквівалентному рівню торгівлі виведеної експортної ціни, або роблять відповідну поправку, забезпечену за цим пунктом. Органи влади вказують відповідним сторонам, яка інформація є необхідною для забезпечення справедливого порівняння, і не накладають на ці сторони необґрунтованого тягаря надання доказів.

__________
-7 Зрозуміло, що деякі з названих вище факторів можуть частково збігатися, і органи влади повинні забезпечити, щоб вони не дублювали поправки, які вже було зроблено згідно із цим положенням.

2.4.1. Коли порівняння згідно з пунктом 4 вимагає конверсії валют, така конверсія повинна здійснюватися з використанням обмінного курсу на дату продажу-8 за умови, що коли продаж іноземної валюти на форвардних ринках безпосередньо пов'язаний з експортним продажем, що розглядається, то використовується обмінний курс форвардного продажу. Коливання обмінних курсів не беруться до уваги, і під час розслідування органи влади дозволяють експортерам корегувати протягом щонайменше 60 днів свої експортні ціни для відображення постійних змін в обмінних курсах протягом періоду розслідування.

__________
-8 Як правило, датою продажу є дата контракту, замовлення на поставку, підтвердження замовлення або виставлення рахунка, залежно від того, яка з них встановлює суттєві умови продажу.

2.4.2. З урахуванням положень, які регулюють справедливе порівняння згідно з пунктом 4, існування демпінгової маржі під час розслідування, як правило, установлюється на основі порівняння середньозваженої звичайної вартості з середньозваженими цінами всіх порівнюваних експортних операцій або шляхом порівняння звичайної вартості й експортних цін для кожної операції. Звичайну вартість, установлену на середньозваженій основі, може бути порівняно із цінами окремих експортних операцій, якщо органи влади виявлять зразок експортних цін, які значно відрізняються в різних покупців, у різних регіонах або в різні періоди часу, і якщо подається пояснення стосовно того, чому такої різниці не може бути належним чином взято до уваги шляхом використання порівняння кожної середньозваженої величини з кожною середньозваженою величиною або кожної операції з кожною операцією.

2.5. У випадку, коли товари не імпортуються безпосередньо з країни походження, а експортуються до члена-імпортера з країни-посередника, ціни, за якими ці товари продаються з країни експорту члену-імпортеру, звичайно зіставляються з порівнянними цінами в країні експорту. Однак може проводитися порівняння із ціною в країні походження, якщо, наприклад, товари просто перевозяться транзитом через країну експорту, або такі товари не виробляються в країні експорту, або для них немає порівнянної ціни в країні експорту.

2.6. У тексті цієї Угоди термін "подібний товар" тлумачиться як такий, що означає товар, який є ідентичним, тобто подібним в усьому до товару, що розглядається, або за відсутності такого товару до іншого товару, хоча й не подібного в усьому, але що має характеристики, які дуже нагадують характеристики товару, що розглядається.

2.7. Ця стаття не суперечить другому додатковому положенню до пункту 1 статті VI у додатку I ГАТТ 1994.

Стаття 3
Визначення шкоди-9

__________
-9 За цією Угодою термін "шкода", якщо не зазначено іншого, означає суттєву шкоду вітчизняній промисловості, загрозу завдання суттєвої шкоди вітчизняній промисловості чи суттєве уповільнення створення такої промисловості й тлумачиться відповідно до положень цієї статті.

3.1. Визначення шкоди для цілей статті VI ГАТТ 1994 ґрунтується на позитивному доказі та охоплює об'єктивне вивчення як a) обсягу демпінгового імпорту та впливу демпінгового імпорту на ціни подібних товарів на внутрішньому ринку, так і b) наступного впливу цього імпорту на вітчизняних виробників таких товарів.

3.2. Що стосується обсягів демпінгового імпорту, то органи влади, що проводять розслідування, розглядають, чи мало місце значне збільшення демпінгового імпорту чи то в абсолютному вираженні, чи стосовно виробництва чи споживання в члені-імпортері. Що стосується впливу демпінгового імпорту на ціни, то органи влади, які проводять розслідування, розглядають, чи мало місце значний підрив цін демпінговим імпортом порівняно із цінами на подібний товар члена-імпортера, чи призводить такий імпорт в інший спосіб до зниження цін до значного ступеня або запобігання зростанню цін, яке відбулося б у протилежному випадку, до значного ступеня. Жодний із цих факторів або кілька з них не можуть мати безумовно вирішального значення.

3.3. Коли предметом антидемпінгових розслідувань є одночасно імпорт якого-небудь товару більше, ніж з однієї країни, то органи влади, що проводять розслідування, можуть в сукупності оцінити вплив такого імпорту тільки тоді, коли вони визначать, що a) демпінгова маржа, установлена стосовно імпорту з кожної країни, перевищує de minimis, як це визначено в пункті 8 статті 5, а обсяг імпорту з кожної країни не є незначним, та що b) кумулятивна оцінка впливу імпорту є доречною з урахуванням умов конкуренції між імпортними товарами й умов конкуренції між імпортними товарами та подібним товаром вітчизняного виробництва.

3.4. Вивчення впливу демпінгового імпорту на відповідну вітчизняну промисловість охоплює оцінку всіх відповідних економічних факторів та показників, які стосуються стану виробництва, у тому числі фактичного та потенційного спаду продажів, прибутків, випуску товару, частки на ринку, продуктивності праці, доходів на інвестиції або використання потужностей; факторів, що впливають на внутрішні ціни; величини демпінгової маржі; фактичного та потенційного негативного впливу на потік готівкових коштів, матеріальні запаси, зайнятість, заробітну плату, темпи росту, здатність залучати капітал або інвестиції. Цей список не є вичерпним і жодний із цих факторів або кілька з них не можуть мати безумовно вирішального значення.

3.5. Повинно бути продемонстровано, що демпінговий імпорт через вплив демпінгу, як це зазначено в пунктах 2 та 4, завдає шкоди в рамках змісту цієї Угоди. Демонстрація причинного зв'язку між демпінговим імпортом та шкодою вітчизняній промисловості повинна ґрунтуватися на вивченні всіх відповідних доказів, які мають органи влади. Органи влади також вивчають будь-які відомі фактори, інші, ніж демпінговий імпорт, які водночас завдають шкоди вітчизняній промисловості, а шкода, яка завдається цими іншими факторами, не повинна приписуватися демпінговому імпортові. Фактори, які можуть бути доречними стосовно цього, охоплюють, inter alia, обсяги та ціни імпорту, який не продається за демпінговими цінами; зниження попиту або зміни в моделях споживання; обмежувальну торговельну практику та конкуренцію між зарубіжними та вітчизняними виробниками; розвиток технології та показники експорту й продуктивність вітчизняної промисловості.

3.6. Вплив демпінгового імпорту оцінюється стосовно вітчизняного виробництва подібного товару, коли наявні дані дозволяють виокремити це виробництво на основі таких критеріїв, як виробничий процес, продаж та прибутки виробників. Якщо таке виокремлення цього виробництва неможливе, вплив демпінгового імпорту оцінюється шляхом вивчення виробництва найвужчої групи або кола товарів, що охоплюють подібний товар, про які може бути надано необхідну інформацію.

3.7. Визначення загрози завдання суттєвої шкоди ґрунтується на фактах, а не тільки на припущеннях, здогадах чи віддаленій можливості. Зміна в обставинах, яка могла б створити ситуацію, у якій демпінг міг би завдати шкоди, повинна бути чітко передбачена та неминуча-10. Під час визначення існування загрози завдання суттєвої шкоди органи влади, inter alia, повинні розглядати такі фактори, як:

__________
-10 Одним, хоча й не винятковим, прикладом є наявність переконливих підстав уважати, що в найближчому майбутньому значно зросте імпортування цього товару за демпінговими цінами.

i) значні темпи зростання обсягів демпінгового імпорту на внутрішньому ринку, що вказує на ймовірність значного зростання імпорту;

ii) наявність у вільному розпорядженні експортера невикористаних потужностей або неминуче їхнє суттєве зростання, що вказує на можливість значного зростання демпінгового експорту на ринок члена-імпортера, беручи до уваги наявність інших експортних ринків для поглинання будь-якого додаткового експорту;

iii) чи поступає імпорт за цінами, які матимуть значний обтяжливий або гнітючий ефект на внутрішні ціни та, напевно, збільшить попит на подальший імпорт, а також

iv) запаси товару, стосовно якого ведеться розслідування.

Жодний із цих факторів не може мати безумовно вирішального значення, але сукупність розглянутих факторів повинна дозволити дійти висновку, що подальший демпінговий експорт є неминучим і що, якщо не буде вжито захисних заходів, то може бути завдано суттєвої шкоди.

3.8. Стосовно випадків, коли демпінговий імпорт створює загрозу завдання шкоди, рішення про застосування антидемпінгових заходів розглядаються й приймаються з особливою ретельністю.

Стаття 4
Визначення вітчизняної промисловості

4.1. Для цілей цієї Угоди термін "вітчизняна промисловість" тлумачиться як такий, що стосується вітчизняних виробників подібних товарів у цілому або тих з них, сукупний випуск товарів яких становить основну частку загального вітчизняного виробництва цих товарів за винятком того, що:

i) коли виробники пов'язані-11 з експортерами чи імпортерами або самі є імпортерами товару, який ніби є предметом демпінгу, термін "вітчизняна промисловість" може тлумачитись як такий, що стосується решти виробників;

ii) за виняткових обставин територію члена для відповідного виробництва може бути поділено на два чи більше конкуруючих ринки, а виробники в рамках кожного ринку можуть розглядатись як окрема промисловість, якщо a) виробники в рамках такого ринку продають усю або майже всю свою продукцію відповідного товару на цьому ринку та b) попит на цьому ринку не задовольняється якою б то не було значною мірою виробниками відповідного товару, які розташовані в інших місцях цієї території. За таких обставин може бути виявлено існування шкоди навіть тоді, коли великій частині всієї вітчизняної промисловості не завдано шкоди за умови, що існує концентрація демпінгового імпорту в такому ізольованому ринку, а також за умови, що демпінговий імпорт завдає шкоди виробникам усієї чи майже всієї продукції в рамках такого ринку.

__________
-11 Для цілей цього пункту виробники вважаються пов'язаними з експортерами або імпортерами тільки тоді, коли a) один з них безпосередньо чи опосередковано контролює іншого; чи b) обидва вони безпосередньо чи опосередковано контролюються третьою особою; чи c)разом вони безпосередньо чи опосередковано контролюють третю сторону за умови, що існують підстави вважати або підозрювати, що вплив цих відносин такий, що примушує відповідного виробника поводити себе інакше від непов'язаних виробників. Для цілей цього пункту вважатьєся, що один контролює іншого, якщо перший юридично або фактично має можливість стримувати останнього чи керувати ним.

4.2. Коли вітчизняну промисловість тлумачено так, що вона стосується виробників у певній місцевості, тобто ринку, визначеного у рубриці "ii" підпункту 1, антидемпінгове мито повинно стягуватися-12 лише на відповідні товари, передані для кінцевого споживання до цієї місцевості. Коли конституційне право члена-імпортера не дозволяє стягнення антидемпінгового мита на такій підставі, член-імпортер може стягувати антидемпінгове мито без обмежень лише тоді, коли a) експортерам надано можливість припинити експорт за демпінговими цінами в зазначену місцевість чи іншим чином надати запевнення відповідно до статті 8, а відповідних запевнень стосовно цього не надано негайно, і b) таке мито не може стягуватися лише з товарів конкретних виробників, які здійснюють поставки у відповідну місцевість.

__________
-12 Під час використання в цій Угоді "стягнення" означає остаточну або кінцеву правову оцінку чи отримання мита або податку.

4.3. Коли дві чи більше країн досягли згідно з положеннями підпункту "a" пункту 8 статті XXIV ГАТТ 1994 такого рівня інтеграції, що вони мають ознаки єдиного, об'єднаного ринку, то промисловість на всій території інтеграції повинна вважатися вітчизняною промисловістю, яку зазначено в пункті 1.

4.4. До цієї статті застосовуються положення пункту 6 статті 3.

Стаття 5
Початок та дальше проведення розслідування

5.1. За винятком того, що передбачено в пункті 6, розслідування для визначення існування, ступеня та впливу будь-якого очікуваного демпінгу розпочинається за письмовою заявою, зробленою вітчизняною промисловістю або від її імені.

5.2. Заява за пунктом 1 охоплює докази: a) демпінгу; b) шкоди в рамках змісту статті VI ГАТТ 1994, як це тлумачиться цією Угодою; c) причинного зв'язку між демпінговим імпортом та очікуваною шкодою. Просте твердження, не підкріплене відповідними доказами, не може вважатися достатнім для задоволення вимог цього пункту. Заява містить таку інформацію, яка є обґрунтовано наявною в заявника, про таке:

i) особу заявника та опис обсягу й вартості вітчизняного виробництва подібного товару заявником. Якщо письмова заява робиться від імені вітчизняної промисловості, у заяві повинно бути визначено промисловість, від імені якої робиться заява шляхом подачі переліку всіх відомих вітчизняних виробників подібного товару (чи об'єднань вітчизняних виробників подібного товару) і настільки, наскільки це є можливим, опис обсягів та вартості вітчизняного виробництва подібного товару, який припадає на таких виробників;

ii) повний опис товару, який нібито є предметом демпінгу, назву відповідної країни або країн походження чи експорту, особу кожного відомого експортера або іноземного виробника та перелік відомих осіб, що імпортують відповідний товар;

iii) інформацію про ціни, за якими відповідний товар продається, коли він призначений для споживання на внутрішніх ринках країни або країн походження чи експорту (або у випадках, коли це доцільно, інформацію про ціни, за якими цей товар продається з країни чи країн походження або експорту до третьої країни чи країн, або стосовно виведеної вартості товару) експортні ціни або у випадках, коли це доцільно, про ціни, за якими цей товар уперше перепродається незалежному покупцю на території члена-імпортера;

iv) інформацію про динаміку обсягу імпорту товару, що нібито є предметом демпінгу, вплив цього імпорту на ціни подібного товару на внутрішньому ринку та дальший вплив імпорту на вітчизняну промисловість, як це демонструється відповідними факторами та показниками, які впливають на стан вітчизняної промисловості, такими, які перелічено в пунктах 2 та 4 статті 3.

5.3. Органи влади перевіряють точність і відповідність доказів, поданих у заяві, для визначення того, чи існують достатні докази, щоб виправдати початок розслідування.

5.4. Розслідування не розпочинається відповідно до пункту 1, якщо тільки органи влади не визначили на підставі вивчення ступеня підтримки або заперечення заяви, висловленої-13 вітчизняними виробниками подібного товару, що ця заява зроблена вітчизняною промисловістю або від її імені-14. Заява вважається зробленою "вітчизняною промисловістю або від її імені", якщо вона підтримана тими вітчизняними виробниками, сукупний випуск продукції яких становить більше 50 відсотків загального виробництва подібного товару, який виробляється тією частиною вітчизняної промисловості, яка висловлює або підтримку, або заперечення заяви. Однак не розпочинається жодного розслідування, якщо на вітчизняних виробників, які чітко підтримують заяву, припадає менше 25 відсотків загальних обсягів виробництва подібного товару, який виробляється вітчизняною промисловістю.

__________
-13 У випадку розпорошених галузей промисловості, де є винятково велика кількість виробників, органи влади можуть визначити підтримку або заперечення шляхом використання статистично обґрунтованих методів вибірки.
-14 Членам відомо, що на території окремих членів працівники підприємств вітчизняних виробників подібного товару чи представники таких працівників можуть подати або підтримати заяву про розслідування згідно з пунктом 1.

5.5. Органи влади уникають, якщо тільки не прийнято рішення про початок розслідування, будь-якого публічного оголошення заяви про початок розслідування. Проте після одержання належним чином документованої заяви й до початку розслідування органи влади повідомляють урядові відповідного члена-експортера.

5.6. Якщо за особливих обставин відповідні органи влади вирішать розпочати розслідування, не одержавши письмової заяви, зробленої вітчизняною промисловістю або від її імені про початок такого розслідування, вони розпочинають його лише тоді, коли мають достатні докази демпінгу, шкоди та причинних зв'язків, описаних у пункті 2, для виправдання початку розслідування.

5.7. Докази як демпінгу, так і шкоди розглядаються водночас a) під час прийняття рішення про те, чи розпочинати розслідування, чи ні, і b) після того під час розслідування починаючи з дати, не пізніше найпершої дати, коли відповідно до положень цієї Угоди можуть бути застосовані попередні заходи.

5.8. Заява за пунктом 1 відхиляється й розслідування негайно припиняється, як тільки відповідні органи влади переконуються, що немає достатніх доказів ні демпінгу, ні шкоди для виправдання продовження справи. Розслідування негайно припиняється у випадках, коли органи влади визначать, що демпінгова маржа є de minimis або що обсяг демпінгового імпорту, фактичного чи потенційного, або шкоди є незначним. Демпінгова маржа вважається de minimis, якщо ця маржа, яку виражено в процентному відношенні до експортної ціни, є меншою 2 відсотків. Обсяг демпінгового імпорту, як правило, уважається таким, який є незначним, якщо виявлено, що обсяг демпінгового імпорту з конкретної країни становить менше 3 відсотків імпорту подібного товару членом-імпортером, якщо тільки на країни, частка кожної з яких окремо становить менше 3 відсотків імпорту подібного товару членом-імпортером, не припадає в сукупності більше 7 відсотків імпорту подібного товару членом-імпортером.

5.9. Антидемпінгове розслідування не перешкоджає процедурам митної очистки.

5.10. Розслідування, за винятком особливих обставин, завершуються в межах 1 року й у жодному разі не пізніше 18 місяців після їхнього початку.

Стаття 6
Докази

6.1. Усім заінтересованим сторонам антидемпінгового розслідування надається повідомлення про інформацію, яку вимагають органи влади, та широкі можливості представити в письмовому вигляді всі докази, які вони вважають доречними, стосовно відповідного розслідування.

6.1.1. Експортерам або зарубіжним виробникам, які одержують запитальники, що використовуються в антидемпінговому розслідуванні, надається щонайменше 30 днів для відповіді-15. Повинно бути належним чином розглянуто будь-яке прохання про продовження 30-денного періоду, і після подачі причин таке продовження повинно бути надано в разі можливості.

__________
-15 Загальне правило полягає в тому, що строк для експортерів обчислюється з дати одержання запитальника, який для цих цілей уважається отриманим через один тиждень з дати, коли його було надіслано відповідачу або передано відповідному дипломатичному представнику члена-експортера або, у разі існування окремої митної території члена, офіційному представнику території, звідки відбувається експорт.

6.1.2. За умови дотримання вимоги захисту конфіденційної інформації докази, надані в письмовому вигляді однією заінтересованою стороною, негайно передаються іншим заінтересованим сторонам, що беруть участь у розслідуванні.

6.1.3. Як тільки розслідування розпочато, органи влади надають повний текст письмової заяви, одержаної згідно з пунктом 1 статті 5, відомим експортерам-16 та органам влади члена-експортера та надають їх на запит іншим залученим заінтересованим сторонам. Необхідно приділяти належну увагу вимозі захисту конфіденційної інформації, як це передбачено в пункті 5.

__________
-16 Зрозуміло, що коли кількість залучених експортерів особливо велика, повний текст письмової заяви замість цього надається лише органам влади члена-експортера або відповідному торговельному об'єднанню.

6.2. У ході всього антидемпінгового розслідування всі заінтересовані сторони мають цілковиту можливість для захисту своїх інтересів. Для цього органи влади на запит надають можливість усім заінтересованим сторонам зустрічатися зі сторонами, що мають протилежні інтереси для того, щоб можна було представити протилежні думки та запропонувати заперечні аргументи. Надання таких можливостей повинно здійснюватися з урахуванням потреби збереження конфіденційності й зручності для сторін. Жодного зобов'язання для будь-якої сторони стосовно зустрічі не існує, а неучасть у ній не завдає шкоди позиціям цієї сторони. Заінтересовані сторони також мають право під час обґрунтування подавати іншу інформацію в усному вигляді.

6.3. Усна інформація, передбачена пунктом 2, береться до уваги органами влади лише тоді, якщо вона в подальшому відтворюється в письмовому вигляді й передається іншим заінтересованим сторонам, як це передбачено підпунктом 1.2.

6.4. Якщо це можливо, органи влади вчасно надають можливості всім заінтересованим сторонам для ознайомлення з усією інформацією, що пов'язана з представленням їхніх позицій, яка не є конфіденційною, що визначено в пункті 5, і використовується органами влади в антидемпінговому розслідуванні, та підготовки виступів на підставі цієї інформації.

6.5. Будь-яка інформація, яка за своїм характером є конфіденційною (наприклад, тому що її розкриття могло б надати значні конкурентні переваги конкуренту або тому що її розкриття могло б мати значний негативний вплив на особу, яка подає цю інформацію, або на особу, від якої ця особа одержала інформацію) або такою, яка надається на конфіденційній основі сторонами розслідування, повинна під час обґрунтування вважатися такою органами влади. Така інформація не повинна розкриватися без окремого дозволу сторони, що її надала-17.

__________
-17 Членам відомо, що на території деяких членів може вимагатися розкриття інформації відповідно до детально розробленого захисного розпорядження.

6.5.1. Органи влади вимагають від заінтересованих сторін, що надають конфіденційну інформацію, подати її неконфіденційні узагальнені виклади. Ці виклади повинні бути досить детальними, щоб дозволити одержати раціональне розуміння суті інформації, поданої в конфіденційному вигляді. За виняткових обставин ці сторони можуть зазначити, що такої інформації не може бути узагальнено. За таких обставин повинно бути надано заява з поясненням причин того, чому узагальнення не є можливим.

6.5.2. Якщо органи влади виявлять, що вимога конфіденційності не є обґрунтованою і якщо постачальник інформації або не бажає її розголошення, або не дозволяє її розкриття в узагальненому чи короткому викладі, органи влади можуть не брати такої інформації до уваги, якщо тільки їм не буде переконливо доведено з відповідних джерел, що ця інформація є точною-18.

__________
-18 Члени погоджуються, що вимоги про конфіденційність не повинні безпідставно відхилятися.

6.6. За винятком обставин, наведених у пункті 8, під час розслідування органи влади переконуються в точності інформації, поданої заінтересованими сторонами, на якій ґрунтуються їхні висновки.

6.7. Для того, щоб перевірити надану інформацію або з'ясувати додаткові подробиці, органи влади можуть проводити розслідування на території інших членів, якщо це необхідно, за умови одержання згоди відповідних фірм, та повідомити представникам уряду відповідного члена, якщо тільки цей член не заперечує проти розслідування. До розслідувань, які виконуються на території інших членів, застосовуються процедури, описані в додатку I. За умови дотримання вимоги про захист конфіденційної інформації органи влади надають результати будь-яких таких розслідувань або здійснюють їхнє розкриття відповідно до пункту 9 фірмам, до яких вони мають стосунок, а також можуть надати такі результати заявникам.

6.8. У випадках, коли будь-яка заінтересована сторона відмовляє в доступі до необхідної інформації або іншим чином не надає її в межах розумного періоду часу чи значною мірою перешкоджає розслідуванню, попередні та остаточні рішення, позитивні або негативні, можуть бути зроблені на підставі наявних фактів. Під час застосування цього пункту необхідно дотримуватися положень додатка II.

6.9. Органи влади до винесення остаточного рішення інформують усі заінтересовані сторони про суттєві факти, що розглядаються, які становлять основу для рішення, і про те, чи необхідно застосувати остаточні заходи. Таке розкриття повинно відбутися завчасно, щоб сторони змогли захистити свої інтереси.

6.10. Органи влади, як правило, визначають окрему демпінгову маржу для кожного відомого відповідного експортера або виробника товару, стосовно якого ведеться розслідування. У випадках, коли кількість залучених експортерів, виробників, імпортерів або видів товарів є настільки великою, що зробити таке визначення практично неможливо, органи влади можуть обмежити своє вивчення або розумною кількістю заінтересованих сторін чи товарів, використовуючи вибірки, які є статистично обґрунтованими, на підставі інформації, наявної в органів влади на момент відбору, або найбільшим процентним відношенням обсягів експорту з відповідної країни, яке може обґрунтовано бути досліджено.

6.10.1. Будь-який відбір експортерів, виробників, імпортерів або типів товарів, зроблений згідно із цим пунктом, повинен переважно робитися під час консультування з відповідними експортерами, виробниками або імпортерами та за їхньою згодою.

6.10.2. У випадках, коли органи влади обмежили своє вивчення, передбачене цим пунктом, вони, проте, повинні визначити окрему демпінгову маржу для будь-якого експортера або виробника, якого спочатку не було відібрано та який подає необхідну інформацію завчасно для того, щоб таку інформацію було розглянуто під час розслідування, за винятком того, коли кількість експортерів або виробників є настільки великою, що окремі вивчення будуть надто обтяжливими для органів влади й перешкодять вчасному завершенню розслідування. Добровільні відповіді не відкидаються.

6.11. Для цілей цієї Угоди "заінтересовані сторони" охоплює:

i) експортера або зарубіжного виробника чи імпортера товару, стосовно якого ведеться розслідування, або торговельне чи підприємницьке об'єднання, більшість членів якого є виробниками, експортерами або імпортерами такого товару;

ii) уряд члена-експортера;

iii) виробника подібного товару в члені-імпортері або торговельне та підприємницьке об'єднання, більшість членів якого виробляють подібний товар на території члена-імпортера.

Цей список не заважає членам дозволяти включати як заінтересованих сторін вітчизняні та зарубіжні сторони, інші, ніж ті, які зазначено вище.

6.12. Органи влади надають можливість промисловим користувачам товару, стосовно якого ведеться розслідування, і для представницьких організацій-споживачів у випадках, коли товар звичайно продається вроздріб, надавати інформацію, яка має стосунок до розслідування, стосовно демпінгу, шкоди та причинного зв'язку.

6.13. Органи влади належним чином ураховують будь-які труднощі, які відчувають заінтересовані сторони, особливо малі компанії, у наданні інформації, яка вимагається, і надають будь-яку можливу практичну допомогу.

6.14. Викладені вище процедури не спрямовані на те, щоб перешкодити органам влади члена швидко діяти стосовно початку розслідування, одержання попередніх або остаточних висновків, позитивних чи негативних, або застосування попередніх чи остаточних заходів згідно з відповідними положеннями цієї Угоди.

Стаття 7
Попередні заходи

7.1. Попередні заходи можуть застосовуватися, лише якщо:

i) розслідування розпочато відповідно до положень статті 5, із цією метою подано публічне повідомлення, а заінтересованим сторонам надано належну можливість подавати інформацію та робити зауваження;

ii) зроблено попереднє позитивне визначення стосовно демпінгу та пов'язаної з ним шкоди для вітчизняної промисловості;

iii) відповідні органи влади вважають такі заходи необхідними для того, щоб не допустити завдання шкоди в ході розслідування.

7.2. Попередні заходи можуть набути форми попереднього мита або, що є ліпше, забезпечення у вигляді готівкового внеску або боргового зобов'язання, що дорівнює сумі попередньо обчисленого антидемпінгового мита, яка не більша, ніж попередньо обчислена демпінгова маржа. Утримання від оцінки є доречним попереднім заходом за умови, що зазначаються звичайне мито й оціночна сума антидемпінгового мита й це відбувається доти, доки утримання від оцінки відповідає тим самим умовам, що й інші попередні заходи.

7.3. Попередні заходи не застосовуються раніше, ніж через 60 днів від дати початку розслідування.

7.4. Застосування попередніх заходів обмежується найкоротшим можливим періодом, який не перевищує чотирьох місяців, або за рішенням відповідних органів влади на запит експортерів, які представляють значну частку торгівлі цим товаром, періодом, який не перевищує шести місяців. Коли органи влади в ході розслідування вивчають, чи є мито, яке нижче від демпінгової маржі, достатнім для усунення шкоди, ці періоди можуть тривати шість та дев'ять місяців відповідно.

7.5. Під час застосування попередніх заходів необхідно дотримуватися відповідних положень статті 9.

Стаття 8
Цінові зобов'язання

8.1. Розслідування можуть-19 бути тимчасово зупинені або припинені без накладання попередніх заходів або антидемпінгового мита після одержання задовільних добровільних зобов'язань від будь-якого експортера стосовно перегляду його цін або припинення експорту за демпінговими цінами до відповідної місцевості таким чином, щоб органи влади переконалися, що шкідливі наслідки демпінгу усунено. Підвищення цін за такими зобов'язаннями не повинні бути вищими, ніж необхідно для усунення демпінгової маржі. Бажано, щоб підвищення цін були меншими, ніж демпінгова маржа, якщо такі підвищення є адекватними для усунення шкоди вітчизняній промисловості.

__________
-19 Слово "можуть" не тлумачиться як дозвіл одночасного продовження розслідування із застосуванням цінових зобов'язань, за винятком того, що передбачено в пункті 4.

8.2. Цінових зобов'язань не вимагається й не приймається від експортерів, якщо тільки органи влади члена-імпортера не зробили попереднього позитивного висновку стосовно демпінгу та шкоди, викликаної таким демпінгом.

8.3. Запропоновані зобов'язання не повинні прийматися, якщо органи влади вважають їхнє прийняття практично неможливим, наприклад, коли кількість фактичних чи потенційних експортерів є занадто великою або з інших причин, у тому числі загальнополітичних. Якщо виникне такий випадок і якщо це практично можливо, органи влади пояснюють експортеру причини, які примусили їх вважати прийняття зобов'язання недоречним, і настільки, наскільки це є можливим, надають експортеру можливість подати із цього приводу свої зауваження.

8.4. Якщо зобов'язання приймається, розслідування демпінгу та шкоди, однак, повинно бути завершено, якщо цього хоче експортер або таке рішення приймають органи влади. У такому разі, якщо зроблено негативний висновок про демпінг або шкоду, це зобов'язання автоматично втрачає чинність, крім випадків, коли такий висновок значною мірою викликаний існуванням цінового зобов'язання. У таких випадках органи влади можуть вимагати, щоб це зобов'язання підтримувалося в межах розумного періоду часу згідно з положеннями Угоди. У випадку, коли зроблено позитивний висновок про демпінг або шкоду, виконання зобов'язання продовжується відповідно до його умов та положень цієї Угоди.

8.5. Органи влади члена-імпортера можуть запропонувати взяти цінові зобов'язання, проте жодний експортер не примушується взяти на себе такі зобов'язання. Те, що експортери не пропонують таких зобов'язань або не приймають пропозиції зробити це, жодним чином не створює перешкод для розгляду справи. Однак органи влади можуть вільно визначати, що загроза завдання шкоди є ймовірнішою, якщо демпінговий імпорт продовжуватиметься.

8.6. Органи влади члена-імпортера можуть вимагати від будь-якого експортера, від якого прийнято зобов'язання, надавати періодичну інформацію, що стосується виконання такого зобов'язання, та дозволяти перевірку відповідних даних. У випадку порушення зобов'язання органи влади члена-імпортера можуть за цією Угодою відповідно до її положень негайних заходів, які можуть становити негайне застосування попередніх заходів з використанням найточнішої наявної інформації. У таких випадках відповідно до цієї Угоди можуть стягуватися остаточне мито з товарів, які ввезено для споживання не раніше, ніж за 90 днів до застосування таких попередніх заходів, за винятком того, що будь-яка така зворотна оцінка не застосовується до імпортних товарів, увезених в період до порушення цього зобов'язання.

Стаття 9
Стягнення та отримання антидемпінгового мита

9.1. Рішення про те, чи вводити антидемпінгове мито, чи ні у випадках, коли всі вимоги для такого введення виконано, а також рішення про те, чи повинна сума антидемпінгового мита, яке вводиться, становити повну демпінгову маржу чи меншу суму, є рішеннями, які приймаються органами влади члена-імпортера. Бажано, щоб таке введення мало помірний характер на території всіх членів і мито було меншим, ніж маржа, якщо таке менше мито виявиться достатнім для усунення шкоди вітчизняній промисловості.

9.2. Коли антидемпінгове мито вводиться стосовно будь-якого товару, таке антидемпінгове мито стягується в належних сумах у кожному випадку на недискримінаційній основі з імпорту такого товару від усіх джерел, які, як виявлено, є демпінговими та завдають шкоди, за винятком імпорту з таких джерел, від яких за умовами цієї Угоди прийнято цінові зобов'язання. Органи влади називають постачальника або постачальників зазначеного товару. Однак якщо залучено кілька постачальників з однієї й тієї самої країни й назвати всіх цих постачальників практично неможливо, органи влади можуть зазначити назву відповідної країни-постачальника. Якщо залучено кілька постачальників з більше, ніж однієї країни, органи влади можуть назвати або всіх залучених постачальників, або, якщо це практично неможливо, усіх залучених країн-постачальників.

9.3. Сума антидемпінгового мита не перевищує демпінгової маржі, установленої відповідно до статті 2.

9.3.1. Якщо сума антидемпінгового мита оцінюється на зворотній основі, визначення остаточних зобов'язань стосовно сплати антидемпінгового мита повинно відбутися якнайшвидше, як правило, у межах 12 місяців і в жодному разі не пізніше 18 місяців після дати, коли було подано вимогу стосовно визначення остаточної оцінки суми антидемпінгового мита-20. Будь-яке відшкодування робиться негайно і, як правило, не пізніше, ніж у межах 90 днів після визначення остаточного зобов'язання відповідно до цього підпункту. У будь-якому разі, коли відшкодування не зроблено в межах 90 днів, органи влади надають пояснення, якщо це вимагається.

__________
-20 Зрозуміло, що дотримання часових рамок, зазначених у цьому підпункті та в підпункті 3.2, може бути неможливим, якщо зазначений товар підпадає під процедуру судового розгляду.

9.3.2. Якщо сума антидемпінгового мита оцінюється на перспективній основі, передбачається положення про негайне відшкодування на запит будь-якого мита, яке сплачено понад демпінгову маржу. Відшкодування будь-якого такого мита, сплаченого понад фактичну демпінгову різницю, як правило, відбувається в межах 12 місяців і в жодному разі не пізніше 18 місяців після дати, коли була подана вимога стосовно відшкодування, належним чином підтримана доказами, імпортером товару, який підпадає під антидемпінгове мито. Дозволене відшкодування здебільшого здійснюється в межах 90 днів з моменту прийняття зазначеного вище рішення.

9.3.3. Під час визначення, чи повинне надаватися відшкодування й наскільки, коли експортна ціна виводиться відповідно до пункту 3 статті 2, органи влади беруть до уваги будь-які зміни у звичайній вартості, будь-які зміни у витратах, понесених в період між імпортуванням та перепродажем, та будь-які зміни в ціні перепродажу, які належним чином відображені в подальших продажних цінах, і повинні обчислити експортну ціну без вирахувань на суму сплаченого антидемпінгового мита, якщо надано переконливі докази зазначеного вище.

9.4. Коли органи влади обмежили своє дослідження відповідно до другого речення пункту 10 статті 6, будь-яке антидемпінгове мито, застосоване до імпорту від експортерів або виробників, не включених до дослідження, не повинно перевищувати:

i) середньозваженої демпінгової маржі, установленої стосовно окремих експортерів чи виробників, або

ii) у випадках, коли зобов'язання стосовно сплати антидемпінгового мита обчислюється на основі майбутньої звичайної вартості, різниці між середньозваженою звичайною вартістю окремих експортерів чи виробників та експортними цінами експортерів або виробників, які не були окремо досліджені,

за умови, що органи влади для цілей цього пункту не повинні брати до уваги будь-яких нульових марж та марж de minimis, які встановлено за обставин, зазначених у пункті 8 статті 6. Органи влади застосовують окреме мито або звичайну вартість до імпорту від будь-якого експортера або виробника, не включеного до дослідження, який надав необхідну інформацію в ході розслідування, яку передбачено підпунктом 10.2 статті 6.

9.5. Якщо товар підпадає під антидемпінгове мито в члені-імпортері, органи влади негайно роблять перевірку для визначення індивідуальної демпінгової різниці для будь-яких експортерів або виробників у відповідній країні-експортері, які не експортували цього товару до члена-імпортера протягом періоду розслідування, за умови, що такі експортери або виробники можуть показати, що вони не пов'язані з будь-якими експортерами або виробниками в країні-експортері, які підпадають під антидемпінгове мито на цей товар. Такий перегляд розпочинається та виконується на прискореній основі порівняно зі звичайним визначенням мита й процедурами перегляду в члені-імпортері. Доти, доки виконується такий перегляд, на імпорт від таких експортерів або виробників не стягується антидемпінгового мита. Однак органи влади можуть утриматися від оцінки та (або) вимагати гарантій для забезпечення того, щоб у разі, коли в результаті такої перевірки буде визначено демпінг стосовно таких виробників або експортерів, на зворотній основі могло бути стягнено антидемпінгове мито до дати початку перевірки.

Стаття 10
Зворотна сила

10.1. Попередні заходи та антидемпінгове мито застосовуються лише до товарів, які ввозяться для споживання після моменту, коли набирає чинності рішення, прийняте згідно з пунктом 1 статті 7 та пунктом 1 статті 9 відповідно, за винятками, викладеними у цій статті.

10.2. У випадках, коли робиться остаточне визначення шкоди (але не загрози її завдання чи суттєвого уповільнення темпів створення промисловості) або у разі остаточного визначення загрози завдання шкоди, коли вплив демпінгового імпорту за відсутності попередніх заходів призвів би до визначення шкоди, антидемпінгове мито може стягуватися на зворотній основі за період, протягом якого застосовувалися попередні заходи, якщо такі були.

10.3. Якщо остаточне антидемпінгове мито більше, ніж попереднє мито, яке сплачене чи підлягає сплаті, або сума, оцінена для цілей забезпечення, ця різниця не стягується. Якщо остаточне мито менше, ніж попереднє мито, яке сплачене чи підлягає сплаті, або сума, оцінена для цілей забезпечення, цю різницю повинно бути відшкодовано або мито переобчислюється залежно від обставин.

10.4. За винятком того, як це передбачено в пункті 2, якщо зроблено визначення про загрозу завдання шкоди або суттєве уповільнення темпів розвитку (проте шкоди ще не завдано), остаточне антидемпінгове мито може стягуватися лише з дати визначення загрози завдання шкоди чи суттєвого уповільнення, і будь-який внесок готівкою, зроблений протягом періоду застосування попередніх заходів, повинно бути відшкодовано, а будь-які боргові зобов'язання швидко знято.

10.5. У випадках, коли остаточне визначення є негативним, то будь-який внесок готівкою, зроблений протягом періоду застосування попередніх заходів, повинно бути відшкодовано, а будь-які боргові зобов'язання швидко знято.

10.6. Остаточне антидемпінгове мито може стягуватися з товарів, які були ввезені для споживання не раніше, ніж за 90 днів до дати застосування попередніх заходів, коли органи влади визначать для відповідного демпінгового товару, що:

i) раніше мав місце демпінг, який завдав шкоди, або імпортер знав чи повинен був знати, що експортер практикує демпінг і такий демпінг міг би завдати шкоди, а також

ii) шкоду спричинено масивним демпінговим імпортом товару протягом відносно короткого періоду, який з урахуванням визначеного часу та обсягів демпінгового імпорту, а також інших обставин (наприклад, швидкого нарощування матеріальних запасів імпортного товару) може серйозно підірвати захисний ефект остаточного антидемпінгового мита, яке повинно бути застосовано, за умови, що відповідні імпортери одержали можливість подати свої зауваження.

10.7. Після початку розслідування органи влади можуть вжити таких заходів, як утримання від оцінювання або оцінки, якщо це може бути необхідно для отримання антидемпінгового мита на зворотній основі, як це передбачено в пункті 6, якщо у них будуть достатні докази, що умови, викладені в цьому пункті, виконані.

10.8. Жодного мита не стягується на зворотній основі відповідно до пункту 6 з товарів, які ввезені для споживання до дати початку розслідування.

Стаття 11
Тривалість і перегляд антидемпінгового мита й цінових зобов'язань

11.1. Антидемпінгове мито залишається чинним лише протягом такого періоду й настільки, наскільки це є необхідним для протидії демпінгу, який завдає шкоди.

11.2. Органи влади переглядають необхідність продовження стягнення мита, коли це виправдано, з власної ініціативи або за умови, якщо минув розумний проміжок часу з моменту накладення остаточного антидемпінгового мита на запит будь-якої заінтересованої сторони, яка подасть позитивну інформацію, що обґрунтовує необхідність у перегляді-21. Заінтересовані сторони мають право вимагати від органів влади з'ясувати, чи є необхідним продовження накладення мита для компенсації демпінгу, чи є можливість того, що шкода продовжуватиметься або повториться, якщо мито буде знято або змінено, чи матиме місце й те, й те. Якщо в результаті перегляду згідно із цим пунктом органи влади визначать, що антидемпінгове мито більше не є обґрунтованим, його дію повинно бути негайно припинено.

__________
-21 Визначення остаточної відповідальності за сплату антидемпінгового мита, як це передбачено в пункті 3 статті 9, саме по собі не становить перегляду в рамках змісту цієї статті.

11.3. Незважаючи на положення пунктів 1 та 2, дія будь-якого остаточного антидемпінгового мита припиняється з дати, яка настає не пізніше, ніж через п'ять років з дати його введення (або з дати останнього перегляду згідно з пунктом 2, якщо цей перегляд охоплює як демпінг, так і шкоду, або згідно із цим пунктом), якщо тільки органи влади не визначать у ході перевірки, розпочатої до цієї дати, з їхньої ініціативи або на належним чином обґрунтовану вимогу, яку зроблено вітчизняною промисловістю або від її імені в межах розумного періоду часу до цієї дати, що закінчення дії мита, ймовірно, спричинило б продовження або поновлення демпінгу та шкоди-22. Це мито може залишатися чинним до отримання результатів такого перегляду.

__________
-22 Коли сума антидемпінгового мита оцінюється на зворотній основі, то висновок, зроблений у ході останнього процесу оцінки згідно з підпунктом 3.1 статті 9, стосовно того, що жодного мита не повинно стягуватися, сам по собі не вимагає від органів влади припинити дію остаточного мита.

11.4. Положення статті 6 стосовно доказів та процедури застосовуються до будь-якого перегляду, який виконується згідно із цією статтею. Будь-який такий перегляд виконується швидко і, як правило, завершується протягом 12 місяців з дати початку перегляду.

11.5. Положення цієї статті застосовуються mutatis mutandis до цінових зобов'язань, прийнятих згідно зі статтею 8.

Стаття 12
Публічне повідомлення та пояснення визначень

12.1. У випадках, коли органи влади переконані, що існують достатні докази для початку антидемпінгового розслідування відповідно до статті 5, член або члени, товари яких підпадають під таке розслідування, а також інші заінтересовані сторони, відомі органам влади, які проводять розслідування, як такі, що мають інтерес у такому розслідуванні, повинні бути поінформовані, і дається публічне повідомлення.

12.1.1. Публічне повідомлення про початок розслідування містить або іншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповіді-23 відповідну інформацію про таке:

i) назву країни-експортера або країн-експортерів та відповідного товару;

ii) дату початку розслідування;

iii) підстави, на основі яких у заяві припускається існування демпінгу;

iv) огляд факторів, на яких ґрунтується припущення про завдання шкоди;

v) адресу, куди повинні надсилатися заяви заінтересованих сторін;

vi) часові рамки, які надаються заінтересованим сторонам для викладення своїх поглядів.

__________
-23 Коли органи влади надають інформацію та пояснення згідно з положеннями цієї статті в окремій доповіді, вони повинні забезпечити доступність такої доповіді громадськості.

12.2. Повинно даватися публічне повідомлення про будь-яке попереднє або остаточне визначення, позитивне або негативне, будь-яке рішення прийняти зобов'язання відповідно до статті 8, припинення такого зобов'язання та припинення дії остаточного антидемпінгового мита. Кожне таке повідомлення містить або іншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповіді в достатніх подробицях виявлені факти та висновки, одержані з усіх спірних питань факту і права, що органи влади, які проводять розслідування, уважають суттєвими. Усі такі повідомлення та доповіді передаються члену або членам, товари яких підлягають такому визначенню або зобов'язанню, а також іншим заінтересованим сторонам, відомим як такі, що мають інтерес у такому розслідуванні.

12.2.1. Публічне повідомлення про введення попередніх заходів містить або іншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповіді в подробицях пояснення попередніх визначень стосовно демпінгу та шкоди й стосується спірних питань факту й права, на підставі яких прийнято або відхилено аргументи. Таке повідомлення або доповідь з належним урахуванням вимоги про захист конфіденційної інформації, зокрема, містять:

i) найменування постачальників або, якщо це практично неможливо, залучених країн-постачальників;

ii) опис товару, який є достатнім для митних цілей;

iii) установлені демпінгові маржі та цілковите пояснення причин використання методики, застосованої під час установлення та порівняння експортної ціни й звичайної вартості відповідно до статті 2;

iv) міркування стосовно визначення шкоди, як це викладено в статті 3;

v) основні причини визначення.

12.2.2. Публічне повідомлення про завершення або тимчасове припинення розслідування у разі позитивного визначення, яке передбачає накладення остаточного мита чи прийняття цінового зобов'язання, містить або іншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповіді всю відповідну інформацію зі спірних питань факту й права та про причини, які спричинили введення остаточних заходів або прийняття цінового зобов'язання з належним урахуванням вимоги про захист конфіденційної інформації. Зокрема, повідомлення або доповідь містять інформацію, зазначену в підпункті 2.1, а також причини для прийняття або відхилення відповідних аргументів чи претензій, висунутих експортерами та імпортерами, а також підстави для будь-якого рішення, зробленого відповідно до підпункту 10.2 статті 6.

12.2.3. Публічне повідомлення про припинення або тимчасове припинення розслідування після прийняття зобов'язання відповідно до статті 8 охоплює або іншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповіді неконфіденційну частину цього зобов'язання.

12.3. Положення цієї статті застосовуються mutatis mutandis до початку та завершення переглядів відповідно до статті 11 та рішень згідно зі статтею 10 стосовно застосування мита на зворотній основі.

Стаття 13
Судовий перегляд

Кожний член, внутрішнє законодавство якого містить положення про антидемпінгові заходи, повинен мати судові, арбітражні чи адміністративні трибунали або процедури для, inter alia, оперативного перегляду адміністративних дій, що мають стосунок до остаточних визначень та переглядів визначень в межах змісту статті 11. Такі трибунали або процедури повинні бути незалежними від органів влади, відповідальних за відповідне визначення або перегляд.

Стаття 14
Антидемпінговий захід від імені третьої країни

14.1. Заява про антидемпінговий захід від імені третьої країни подається органами влади цієї третьої країни, яка вимагає відповідного заходу.

14.2. Така заява повинна підкріплюватися ціновою інформацією, яка показує, що імпорт є демпінговим, та детальною інформацією, яка показує, що демпінг завдає шкоди відповідній вітчизняній промисловості в третій країні. Уряд третьої країни надає всіляку допомогу органам влади країни-імпортера в одержанні будь-якої подальшої інформації, яку останні можуть вимагати.

14.3. Під час розгляду такої заяви органи влади країни-імпортера розглядають наслідки уявного демпінгу для відповідної промисловості в цій третій країні в цілому; тобто шкода не повинна оцінюватися тільки стосовно наслідків уявного демпінгу для експорту цієї промисловості до країни-імпортера або навіть до загального обсягу експорту цієї промисловості.

14.4. Рішення про те, чи продовжувати справу, чи ні, залежить від країни-імпортера. Якщо країна-імпортер вирішить, що вона готова вжити захід, то ініціатива звернення до Ради з питань торгівлі товарами з проханням про надання згоди на такий захід належить країні-імпортеру.

Стаття 15
Країни-члени, що розвиваються

Визнається, що під час розгляду заяв про застосування антидемпінгових заходів за цією Угодою розвинені країни-члени повинні приділяти особливу увагу особливому становищу країн-членів, що розвиваються. Повинні бути розглянуті можливості застосування конструктивних засобів правового захисту, передбачених цією Угодою, до початку застосування антидемпінгового мита, якщо воно може впливати на суттєві інтереси країн-членів, що розвиваються.

ЧАСТИНА II

Стаття 16
Комітет з питань антидемпінгової практики

16.1. Цією Угодою створюється Комітет з питань антидемпінгової практики (далі в цій Угоді - Комітет), що складається з представників кожного із членів. Комітет обирає власного голову та засідає не менше двох разів на рік або інакше, як передбачено відповідними положеннями цієї Угоди на запит будь-якого члена. Комітет виконує обов'язки, які надані йому за цією Угодою або членами, і він надає членам можливість проведення консультацій з будь-яких питань, які стосуються дії Угоди або досягнення її цілей. Секретаріат СОТ діє як секретаріат Комітету.

16.2. Якщо це є доцільним, Комітет може створювати допоміжні органи.

16.3. Під час виконання своїх функцій Комітет і будь-які допоміжні органи можуть консультуватися та звертатися за інформацію з будь-якого джерела, яке вони вважають за доцільне. Однак перед тим, як Комітет або допоміжний орган звернеться за такою інформацією з джерела, яке знаходиться в межах юрисдикції члена, він повинен поінформувати зазначеного члена. Він повинен одержати згоду члена та будь-якої фірми, з якою проводяться консультації.

16.4. Члени без затримки доповідають Комітетові про всі прийняті попередні або остаточні антидемпінгові рішення. Такі доповіді повинні бути доступними в Секретаріаті для перевірки іншими членами. Члени також надають кожні півроку доповіді про будь-які антидемпінгові рішення, прийняті за попередні шість місяців. Піврічні звіти подаються за погодженою стандартною формою.

16.5. Кожний член повідомляє Комітетові a) які з його органів влади компетентні для початку й проведення розслідувань, зазначені в статті 5, і b) про внутрішні процедури, які регулюють початок та проведення таких розслідувань.

Стаття 17
Консультації та вирішення спорів

17.1 За винятком тих випадків, коли цією Угодою передбачено інше, до консультацій та вирішення спорів за цією Угодою застосовується Домовленість про вирішення спорів.

17.2. Кожний член прихильно розглядає заяви та надає адекватні можливості для консультацій стосовно заяв, зроблених іншим членом стосовно будь-якої справи, яка впливає на дію цієї Угоди.

17.3. Якщо будь-який член уважає, що будь-яка вигода, що виникає в нього безпосередньо або опосередковано, за цією Угодою анулюється або їй заподіюється шкода, або що досягненню якої-небудь мети перешкоджає інший член або члени, він може для досягнення взаємно задовільного розв'язання проблеми в письмовому вигляді вимагати проведення консультацій з відповідним членом або членами. Кожний член прихильно розглядає будь-яку вимогу про проведення консультації від іншого члена.

17.4. Якщо член, який вимагав проведення консультацій, уважає, що в результаті консультацій відповідно до пункту 3 не вдалося досягти взаємно погодженого рішення та якщо керівні органи члена-імпортера прийняли остаточне рішення про стягнення остаточного антидемпінгового мита чи прийняття цінових зобов'язань, він може передати цю справу до Органу з питань вирішення спорів (далі - ОПВС). Коли попередній захід має значний вплив і член, який вимагав проведення консультацій, уважає, що цей захід вжито всупереч положенням пункту 1 статті 7, такий член також може передати справу до ОПВС.

17.5. на запит сторони, яка подає скаргу, ОПВС створює групу експертів для вивчення справи, ґрунтуючися на:

i) письмовій заяві члена, що висунув вимогу, де зазначено, яким чином вигода, яка виникає в нього безпосередньо або опосередковано за цією Угодою, анулюється або їй заподіюється шкода, або що досягнення цілей Угоди перешкоджається, а також

ii) фактах, які надаються згідно з відповідними вітчизняними процедурами органам влади члена-імпортера.

17.6 Під час вивчення справи, зазначену в пункті 5:

i) група експертів під час оцінки фактичної сторони справи визначає, чи було встановлення органами влади фактів належним і чи була їхня оцінка цих фактів безсторонньою та об'єктивною. Якщо встановлення фактів було належним та оцінка була безсторонньою та об'єктивною, навіть коли група експертів могла дійти іншого висновку, ця оцінка не повинна заперечуватися;

ii) група експертів тлумачить відповідні положення Угоди відповідно до звичайних правил тлумачення міжнародного публічного права. Якщо група виявить, що відповідне положення Угоди допускає більше, ніж одне тлумачення, то група визнає, що захід органів влади відповідає Угоді, якщо він ґрунтується на одному із цих допустимих тлумачень.

17.7. Конфіденційна інформація, надана групі експертів, не повинна розголошуватися без офіційного дозволу особи, установи або органу влади, які надають таку інформацію. Якщо від групи вимагається надати таку інформацію, проте на її опублікування група не має повноважень, повинно бути надано неконфіденційний короткий виклад цієї інформації, на який дає дозвіл особа, установа або орган влади, які надають цю інформацію.

ЧАСТИНА III

Стаття 18
Прикінцеві положення

18.1. З боку іншого члена не може бути вжито жодних конкретних заходів проти демпінгу експорту, крім як відповідно до положень ГАТТ 1994, як вони тлумачаться цією Угодою-24.

__________
-24 Це не має на меті створення перешкод для вжиття заходів за іншими відповідними положеннями ГАТТ 1994, якщо це є доречним.

18.2. Застереження стосовно будь-яких положень цієї Угоди не можуть вноситися без згоди інших членів.

18.3. Відповідно до підпунктів 3.1 й 3.2 положення цієї Угоди застосовуються до розслідувань та переглядів існуючих заходів, розпочатих відповідно до заяв, які зроблено станом на дату набрання чинності Угодою про заснування СОТ для члена або після цієї дати.

18.3.1. Стосовно обчислення демпінгових марж у рамках процедур відшкодування згідно з пунктом 3 статті 9 застосовуються правила, використані під час здійснення останнього визначення або перегляду.

18.3.2. Для цілей пункту 3 статті 11 вважається, що існуючі антидемпінгові заходи вводяться станом на дату, не пізнішу за дату набрання чинності Угодою про заснування СОТ для члена, крім випадків, коли внутрішнє законодавство члена, яке є чинним станом на цю дату, уже охоплює положення того типу, яке передбачено цим пунктом.

18.4. Кожний член уживає всіх необхідних заходів загального або особливого характеру для забезпечення не пізніше, ніж станом на дату набрання для нього чинності Угодою про заснування СОТ, відповідності його нормативно-правових актів й адміністративних процедур положенням цієї Угоди настільки, наскільки вони можуть застосовуватися до відповідного члена.

18.5. Кожний член інформує Комітет про будь-які зміни в його нормативно-правових актах, які мають стосунок до цієї Угоди, а також застосуванні таких нормативно-правових актів.

18.6. Комітет щороку переглядає виконання та дію цієї Угоди, беручи до уваги її цілі. Комітет щорічно інформує Раду з питань торгівлі товарами про події, які відбулися протягом періоду, що охоплюється такими оглядами.

18.7 Додатки до цієї Угоди становлять її невід'ємну частину.



Додаток I

Процедури розслідування на місці відповідно до пункту 7 статті 6

1. Після початку розслідування необхідно інформувати органи влади члена-експортера та фірми, відомі як такі, яких це стосується, про намір провести розслідування на місці.

2. Якщо за виняткових обставин є намір включити до групи розслідування неурядових експертів, то фірми й органи влади члена-експортера повинні бути про це поінформовані. Такі неурядові експерти повинні бути піддані дієвим санкціям за порушення вимог конфіденційності.

3. Стандартною практикою повинно бути одержання явної згоди відповідних фірм члена-експортера перед тим, як буде остаточно заплановано візит.

4. Як тільки згоду відповідних фірм одержано, органи влади, які проводять розслідування, повинні повідомити органа влади члена-експортера про назви та адреси фірм, які повинні бути відвідані, та погоджені дати.

5. Перед тим, як здійснити візит, зазначеним фірмам повинно бути заздалегідь про нього повідомлено.

6. Візити для роз'яснення запитальника здійснюються тільки на прохання фірми-експортера. Такий візит здійснюється тільки тоді, коли a) органи влади члена-імпортера повідомлять представникам відповідного члена та b) коли останній не заперечує проти візиту.

7. Оскільки основною метою розслідування на місці є перевірка наданої інформації або одержання подальших подробиць, вона повинна виконуватися після того, як буде одержано відповіді на запитальник, якщо тільки фірма не погодиться на протилежне, а уряд члена-експортера буде поінформований органами влади, які проводять розслідування, про передбачуваний візит і не заперечуватиме проти нього; крім того, стандартною практикою повинно бути інформування до початку візиту відповідних фірм про загальний характер інформації, яка перевірятиметься, та про будь-яку додаткову інформацію, яку необхідно надати, хоча це не повинно перешкоджати поданню прохань на місці про надання додаткових подробиць з урахуванням одержаної інформації.

8. На запити або запитання, поставлені органами влади або фірмами члена-експортера та які є суттєво важливими для успішного проведення розслідування на місці, повинно бути, якщо це можливо, одержано відповіді до здійснення візиту.



Додаток II

Найліпша наявна інформація в розумінні пункту 8 статті 6

1. Якнайшвидше після початку розслідування, органи влади, які проводять розслідування, повинні в подробицях зазначити інформацію, яка вимагається від будь-якої заінтересованої сторони, та спосіб, у який ця інформація повинна бути структурно побудована заінтересованою стороною в її відповіді. Органи влади також повинні забезпечити, щоб сторона усвідомлювала, що якщо інформацію не буде надано протягом розумного проміжку часу, то органи влади мають повне право робити визначення на підставі наявних фактів, у тому числі тих, які містяться в заяві від вітчизняної промисловості про початок розслідування.

2. Органи влади можуть також вимагати, щоб заінтересована сторона надала свою відповідь на конкретному носії (наприклад, на комп'ютерній стрічці) або комп'ютерною мовою. Коли подається така вимога, органи влади повинні враховувати обґрунтованість можливості заінтересованої сторони надати відповідь на бажаному носії або комп'ютерною мовою й не повинні вимагати від сторони використання для її відповіді комп'ютерної системи, іншої, ніж та, що використовується цією стороною. Орган влади не повинен висувати вимоги про відповідь у комп'ютерній формі, якщо заінтересована сторона не веде комп'ютерних рахунків та якщо надання відповіді, як це вимагається, приведе до невиправданого додаткового тягаря для заінтересованої сторони, наприклад спричинить необґрунтовані додаткові витрати й незручності. Органи влади не повинні висувати вимоги про надання відповідей на конкретному носії або комп'ютерною мовою, якщо заінтересована сторона не веде комп'ютерних рахунків на такому носії або комп'ютерною мовою та якщо надання відповіді, як це вимагається, приведе до невиправданого додаткового тягаря для заінтересованої сторони, наприклад спричинить необґрунтовані додаткові витрати й незручності.

3. Уся інформація, яка піддається перевірці, яка представлена таким чином, що може бути використана в розслідуванні без зайвих труднощів, і яка надається своєчасно й у разі необхідності на носії або комп'ютерною мовою, як цього вимагають органи влади, повинна братися до уваги під час здійснення визначень. Якщо сторона не надає відповіді на бажаному носії або комп'ютерною мовою, але органи влади виявлять, що умови, викладені в пункті 2, виконано, то ненадання відповіді на бажаному носії або комп'ютерною мовою не вважається таким, що значним чином перешкоджає розслідуванню.

4. Коли органи влади не мають можливості обробити інформацію, якщо її надано на конкретному носії (наприклад на комп'ютерній стрічці), то інформація повинна надаватися у вигляді письмового матеріалу або в будь-якій іншій формі, прийнятній для органів влади.

5. Навіть якщо надана інформація може не бути ідеальною в усіх відношеннях, це не повинно давати підстав органам влади не брати її до уваги за умови, що заінтересована сторона доклала усіх зусиль.

6. Якщо докази або інформація не приймаються, то сторона, яка їх подає, повинна негайно бути поінформована про причини цього й повинна мати можливість надати додаткові пояснення протягом розумного періоду з належним урахуванням часових рамок розслідувань. Якщо ці пояснення вважаються органами влади непереконливими, причини відкидання таких доказів або інформації повинні бути надані в будь-яких опублікованих визначеннях.

7. Якщо органи влади повинні обґрунтовувати свої висновки, у тому числі ті, що стосуються звичайної вартості, на інформації з вторинного джерела, у тому числі інформації, наданої в заяві про початок розслідування, вони повинні зробити це з особливою обачністю. У таких випадках органи влади повинні, якщо це практично можливо, перевірити цю інформацію з інших незалежних джерел, які є в них у розпорядженні, як-от: опублікованих прейскурантів, офіційної статистики імпорту та даних про митні надходження, а також з інформації, одержаної від інших заінтересованих сторін під час розслідування. Однак зрозуміло, що якщо заінтересована сторона не надає сприяння й таким чином відповідна інформація приховується від органів влади, то така ситуація може спричинити результат, який буде менш сприятливим для цієї сторони, ніж якби ця сторона сприяла.



on top